"Люксембург, Люксембург": чи вдалося Антоніо Лукічу повторити успіх свого дебюту "Мої думки тихі"
14:41, 14.04.2023
9 хв.
13 квітня в прокат нарешті офіційно вийшла українська трагікомедія "Люксембург, Люксембург", частково натхнена власним життям режисера Антоніо Лукіча. Чи вдалося йому повторити успіх свого першого фільму "Мої думки тихі" та яким видався акторський дебют братів Раміла та Аміла Насірових з реп-гурту "Курган і Agregat", читайте в огляді УНІАН.
УНІАН ділиться враженнями про фільм "Люксембург, Люксембург" від Антоніо Лукіча.
Про що фільм
Події фільму "Люксембург, Люксембург" розпочинаються у 1998 році в провінційному містечку Лубни в Полтавській області. Семирічні брати-близнюки Коля та Вася разом з друзями прогулюють школу та втрапляють у чергову халепу, з якої їх ефектно витягає люблячий батько югославського походження, за сумісництвом кримінальний авторитет локального масштабу.
Проходить 20 років, і вже дорослі Микола та Василь будують кардинально протилежні життя все в тих же Лубнах. Батько вже давно покинув родину, тож хлопців виховувала мати. Зростання без батька вплинуло на кожного з братів по-своєму.
Коля – хамовитий водій маршрутки, який має цю роботу лише тому, що начальник – його вітчим. Працівник з нього такий собі, тож за чергове порушення його переводять на так званий "штрафний маршрут", який має змусити його виправитись. Втім, це тільки множить його проблеми. А ще він не гребує криміналом – від дрібних крадіжок до приторговування наркотиками.
Вася – патрульний поліцейський, який намагається жити нормальним життям, хоча виходить в нього не дуже. Він має маленьку донечку та дружину з родини трохи вищого соціального класу, але ідеальних стосунків не виходить і вони постійно сваряться. З кар'єрою теж проблеми – попри високі показники та ідеалізм, кримінальна слава брата стає для нього серйозною перешкодою.
Аж раптом їм телефонують з посольства України у Великому Герцогстві Люксембург і повідомляють, що їхній батько, про якого вони нічого не чули 20 років, помирає. Коля, який попри все ідеалізує батька, впевнений, що брати мають поїхати підтримати його, тоді як Вася навпаки вважає, що вони йому нічого не винні, бо він давно вже зник з їхнього життя, і це згодом виливається в основний сюжетний конфлікт фільму.
Режисер
Антоніо Лукіч, тоді ще 27-річний, гучно заявив про себе у 2019 році, коли вийшов його дебютний фільм – драмеді "Мої думки тихі". Стрічка була вперше представлена на 54-му Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах, де вона отримала Спеціальну премію журі. Загалом же фільм показали на більш як на 70 кінофестивалях світу, де він отримав чимало престижних нагород та номінацій. В Україні фільм став лауреатом Національної кінопремії "Золота Дзиґа" та Національної премії кінокритиків "Кіноколо". В широкий український кінопрокат фільм вийшов у січні 2020 року, і за сім тижнів його касові збори склали понад 10 млн грн. Станом на 2021 рік комедія "Мої думки тихі" займала 20-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Фільм "Мої думки тихі" концентрувався на непростих стосунках сина з матір'ю-одиначкою та багато в чому базувався на особистому досвіді Лукіча, який виріс в Ужгороді в неповній родині. Режисеру вдалося доволі тонко за допомогою гумору зняти фільм насправді про серйозні речі, такі близькі багатьом українцям. Взагалі, для українського кіно це велика рідкість, коли хороше кіно при цьому є легким і не вганяє глядача в тяжку депресію. Так вже повелося, що практично всі хороші українські фільми – дуже важкі морально, і не у всіх є сили ними грузитися, особливо в наші нелегкі часи. А комедії чи пригодницьке у нас – за кількома винятками, повний несмак в дусі Дзідзьо чи шароваршини, на яку заманити глядачів можна хіба що безкоштовним алкоголем.
В "Люксембург, Люксембург" режисер продовжив досліджувати тему стосунків дітей та батьків, ще більше заглибившись у власний досвід. Як і герої фільму, Лукіч – син вихідця з Югославії, який переїхав до України рятуватися від війни. І як і у фільмі, батько покинув родину, коли Антоніо був ще малий. Якийсь час вони підтримували стосунки на відстані лише за допомогою футболу – власне, як і герої фільму. Коля та Василь що в дитинстві, що в дорослому віці носять футболки улюблених команд, а все, що вони отримували від батька – фотокартки з відомими футболістами та обіцянку колись прислати футболку з автографом Шевченка.
Кіноспільнота та глядачі напружено очікували на другу роботу Лукіча, адже сучасне українське кіно ще молоде і в нас не так вже й багато прикладів вдалого повернення після успішного режисерського дебюту. Тим не менш, Лукіч зміг. За чотири роки він встиг попрацювати над парочкою успішних проектів для телебачення ("Королі палат", "Секс, інста і ЗНО") та зняти рекламний ролик в дусі трейлеру фільму "Мої думки тихі 2", який поки так і не вилився у повноцінну стрічку, що засмутило багатьох кіноманів.
На щастя, друга повнометражна робота Лукіча зовсім не розчарувала. Видно, що за останні роки режисер піднабрався досвіду, тож "Люксембург, Люксембург" видався навіть більш якісним, тонким та глибоким за свого попередника, з купою відсилок та дрібних деталей-метафор. А ще він неймовірно вдало передав провінційний шарм – такий близький вихідцям з маленьких містечок, які неодмінно впізнають щось важливе для себе у цих героях та локаціях.
"Люксембург, Люксембург" – це фільм про нас з вами, звичайних людей, життя яких сповнене як сумними, так і смішними моментами", – так характеризує свою нову роботу Антоніо Лукіч.
Актори
Як і у випадку з "Мої думки тихі", де головну роль виконав непрофесійний актор Андрій Лідаговський – давній друг Лукіча, який також зіграв у його дебютній короткометражці "У Манчестері йшов дощ", в "Люксембург, Люксембург" головні ролі дісталися дебютантам братам-близнюкам Рамілу (Василь) та Амілу (Коля) Насіровим. В Україні вони відомі як учасники з реп-гурту "Курган і Agregat" із селища Близнюки Харківської області, який вибухнув у 2014 році вірусним саморобним кліпом на пісню "Лове" з доволі нахабним текстом. З тих пір вони дослужилися до двох спільних кліпів з Дашою Астаф'євою та участі у багатьох українськи фестивалях. З початком повномасштабного вторгнення Росії до України у 2022 році учасники гурту активно волонтерять.
У своїх текстах хлопці використовують суржик і слобожанський говір, які вони, власне, і перенесли у фільм. Загалом, у "Люксембург, Люксембург" взагалі багато імпровізації від Насірових. За їхніми словами, Лукіч давав їм репліку та опис сцени, а вони інтерпретували це власними словами. Часом на це йшло кілька дублів, однак результат був того вартий. Чого тільки варті закадрові монологи Колі, який по суті є основним оповідачем у фільмі.
Під час київської прем'єри фільму Лукіч розповів, як запропонував братам Насіровим знятися у фільмі – зробив це через месенджер, тож брати довго не бачили його повідомлення.
Водночас, за словами Лукіча, хоча в багатьох моментах хлопці фактично поводились звично для свого сценічного образу (вони навіть власний одяг використовувли), основна ідея фільму для них була зовсім чужа, тож їм довелося багато попрацювати, щоб передати конфлікт батьків і дітей. Адже самі Раміл і Аміл походять з щасливої повної родини, і те, що відчував сам Лукіч, створюючи фільм, їм було важко зрозуміти. Більш того, їхній власний батько Ельман навіть з'явився у дуже важливій для сюжету фінальній сцені фільму.
Було у фільмі й кілька камео – від згаданого вище Андрія Лідаговський (він же артдиректор стрічки) до Ксенії Мішиної. Мало бути у фільмі і камео Ірми Вітовської з "Мої думки тихі", однак у фінальний монтаж ця сцена не увійшла, як і кумедний ролик, де Амілу довелося доїти козу (а шкода!).
Прем'єра
Міжнародна прем'єра "Люксембург, Люксембург" відбулася в програмі "Горизонти" на Венеціанському кінофестивалі у вересні 2022 року. Після цього фільм показали в Торонто та на багатьох інших міжнародних фестивалях, де він здобув цілу низку номінацій.
Українська прем'єра фільму відбулася на початку квітня 2023 року в селищі міського типу Близнюки Харківської області, звідки родом Аміл і Раміл, а київська – 12 квітня.
Нині на IMDb у нього оцінка 7,3 бали з 10, а на Rotten Tomatoes – 83% схвалення від критиків.
Наш вердикт
"Люксембург, Люксембург" – це український фільм, який дійсно "must see". Не лише, тому що треба підтримати рідний кінематограф, а тому що це по-справжньому хороше кіно. Фільм цікавий, якісний, з чудовими діалогами/монологами "на цитати", яскравими персонажами, влучним саундтреком і продуманими деталями.
Фільм смішний, але одночасно він піднімає серйозну проблему зростання дітей без батьків – актуальну в 90-х і яка, на жаль, через війну стане ще більш актуальна в майбутньому. І при цьому ви виходите з кінозалу в хорошому настрої, а не так, що потім хочеться ще три дні сидіти в депресії.
Загальна оцінка – 9 з 10 балів.
***
Про інші актуальні кіноновинки тижня читайте в нашому окремому огляді. Також ви можете ознайомитися з добіркою найцікавіших серіалів квітня 2023 року.
Марина Григоренко
Новини партнерів
