Огляд фільму "Маріуполіс 2": важкий фільм, але його варто подивитися

17 листопада в український прокат виходить документальний фільм "Маріуполіс 2", змонтований з матеріалу, який литовський режисер Мантас Кведаравічюс встиг відзняти до того, як його вбили російські окупанти. УНІАН розповідає, чому варто подивитися цей фільм, яким би важким він не був.

Документалістика, особливо коли йдеться про війну, ніколи не була легким видовищем, тож далеко не всі глядачі зважуються дивитися такі фільми в кінотеатрах. Тим не менш, вони заслуговують на увагу – для кращого розуміння ситуації, особливо закордонним глядачем, для яких війна десь там дуже далеко.

• Історія створення "Маріуполіса"
• Загибель режисера "Маріуполіса 2"
• Про що фільм "Маріуполіс 2"
• Як "Маріуполіс 2" сприйняв світ
• Наш вердикт

Історія створення "Маріуполіса"

Фільм "Маріуполіс" став другим фільмом литовського режисера-документаліста Мантаса Кведаравічюса, присвяченим українському місту Маріуполь. Ідея першого "Маріуполіса" з'явилася у режисера навесні 2015 року, коли він їхав до Одеси працювати над іншим своїм фільмом "Стасіс" і вирішив додатково зняти грецьке поселення біля Маріуполя. Втім, Маріуполь його настільки зачарував, що він вирішив приділити йому окремий фільм.

Зйомки фільму проходили протягом весни-осені 2015 року в місті Маріуполь, а також селищах Широкіне та Сартана. Режисер тонко показав, як на тлі постійних обстрілів з боку проросійських терористів у місті триває життя. За цю картину Кведаравічюс отримав кілька престижних нагород та номінацій.

Коли у лютому 2022 року Росія почала повномасштабне військове вторгнення до України, Мантас одразу вирушив до Маріуполя, щоб задокументувати ситуацію у місті. Втім, це його й згубило.

Загибель режисера "Маріуполіса 2"

Мантас Кведаравічюс провів в Маріуполі близько місяця, знімаючи життя міста напередодні великої катастрофи, однак наприкінці березня його взяли в полон російські військові, а потім вбили. Перед цим він встиг зафіксувати життя міста під загрозою війни, де на той момент вже тривали бої за "Азовсталь" та ще стояв Маріупольський драмтеатр, позначений як місце схованки дітей.

Фільм "Маріуполіс 2" створений із врятованих фрагментів відео, які зберегла наречена режисера, українка Ганна Білоброва, яка перебувала в Маріуполі разом із ним. Вона змогла вивезти відео до Литви, де змонтувала фільм разом із Дунею Сичовою – монтажеркою першої частини "Маріуполіса". І, в результаті, "Маріуполіс" два вийшов набагато суворішим за свого попередника.

Про що фільм "Маріуполіс 2"

В центрі сюжету "Маріуполіса 2" – життя групи жителів Маріуполя, які ховаються від рашистських обстрілів у місцевій баптистській церкві. Від початку, як вони там заселилися та почали налаштовувати побут, та до моменту, коли вони були вимушені покинути свій прихисток.

Фільм розвивається досить повільно, з довгою фіксацією камери на одній точці, фактично без професійного звуку. Але саме звук додає йому найбільшої атмосферності – десь щось вибухає, і глядач інстинктивно здригає, десь лунає стрілянина, аж раптом на загальному фоні радісно цвірінькають синички, вітаючи весну.

На цьому тлі десь люди ведуть звичайні розмови, втім, тональність яких поступово змінюються – якщо спочатку люди тримаються більш бадьоро та оптимістично, обговорюючи буденні справи, то з часом їх все більше накриває тривога.

Є в фільмі й кілька спеціально записаних монологів місцевих жителів. В них різні погляди, щось глядачеві може не сподобатися, але це документалістика, яка в тому числі покликана збити з людей "рожеві окуляри".

Насправді фільм дійсно дуже важкий, там є кілька лякаючих моментів, але це реальність. Це те, через що пройшов і досі проходить Маріуполь та ще безліч українських міст. Світ має це побачити, українці мають це побачити, і зрозуміти, що це не кіно зі спецефектами, а реальність.

А потім після перегляду фільму глядача не покидає думка: цікаво, що трапилося з тими людьми? Чи врятувалися вони? Чи живі вони? Чи хтось залишився в місті? Чи хтось пристосувався до життя в умовах окупації?

Як "Маріуполіс 2" сприйняв світ

Світова прем’єра фільму відбулася в позаконкурсній секції "Спеціальний показ" 75-го Каннського кінофестивалю, де стрічка отримала Спеціальний приз журі "Золоте око".

"Маріуполіс 2" отримав дещо вищі відгуки за свого попередника, і наразі на IMDb у нього оцінка 7,6 балів з 10, а на Rotten Tomatoes – 100% схвалення від критиків.

Зіграло роль і те, що фільм вийшов на той момент, коли це було досі актуально, а Маріуполь був на перших шпальтах. Фактично, це перший, чи один з перших фільмів, присвячених новій великій війні.

Наш вердикт

"Маріуполіс 2" – це дуже важливий фільм, який варто подивитися. Водночас, розуміючи його специфічність, потрібно бути до нього готовим. Дивитися його буде складно – як в плані перебігу, так і в плані емоцій, а після перегляду фільму ви точно ще якийсь час будете його обдумувати.

***

З іншими новинками тижня ви можете ознайомитися в нашому окремому матеріалі.

Марина Григоренко

УНІАН в Google News