У перші місяці повномасштабного вторгнення відома акторка та телеведуча Тала Калатай припускала, що більше не вийде в ефір. У вересні 2022 року Калатай повернулася на телебачення у ролі ведучої, проте робота у серіалах і кіно все одно здавалась їй чимось нездійсненим.
Нещодавно Тала здивувала глядачів неочікуваною появою у стрічці "Одна родина. Весілля", який канал 2+2 знімав навесні цього року. Це історія двох українських родин, які попри розбіжності у поглядах, нескінченні суперечки, сварки та конкуренцію намагаються примиритися заради дітей і майбутнього. Героїня Калатай – гонорова, енергійна директорка школи, яка допомагає чоловіку перемогти на виборах у мери.
Про перші знімання під час великої війни, російських акторів в Україні, відносини з дітьми й власне ставлення до віку, Тала Калатай розповіла в інтерв’ю УНІАН.
На телеканалі 2+2 вийшов чотирисерійний серіал "Одна родина". Яка ваша героїня?
Наталка – збірний образ. Вона понад усе любить свою дитину, родину, місто й те, що вона робить. Наталка прагне, аби її чоловік став мером, і задля перемоги готова навіть хитрувати. Свою думку й позицію вона завжди обстоює дуже заповзято, наполегливо, але щиро. Я бачила таких жінок, які усе вивозили на своїх плечах. Їхній характер склався через непрості життєві обставини.
Відверто скажу, дуже люблю свою Наталку. Я думала, що ще довго не зможу проживати чиєсь інше життя в кадрі, але робота над цією історією дала мені сили.
Як проходили зйомки під час війни?
Війна накладає відбиток не тільки на зйомки, але й на все життя. Ти не можеш стовідсотково радіти. Не можеш повністю відчувати щастя, кайфувати від роботи, хоча й віддаєш себе на майданчику на усі 100%. Але разом з тим чуєш сирени, тривоги, знімаєш у понівеченому Ірпені, Гостомелі… і не можеш від’єднати від себе біль. Не можеш.
Пам’ятаю, коли всі зустрілися і нарешті почали працювати, ми були такі щасливі. А потім дивишся на колег і кажеш: "Як би круто було все це відчувати, аби не біль, який принесла війна і клята русня. Якби не колеги, які на фронті, якби не дівчата, кохані яких зараз на передовій". Усе, що ти робиш сьогодні, пронизує сильний біль.
"Одна родина" – історія двох родин, які, незважаючи на конфлікти, намагаються примиритися заради дітей та майбутнього. Чи були у вас такі ситуації в реальному житті?
У реальному житті ти завжди йдеш на компроміси, особливо, якщо у тебе велика родина. А у мене, на щастя, дуже велика родина. Я спілкуюсь і з моїм колишнім чоловіком, і з його теперішньою дружиною, і з моєю першою свекрухою. Задля комфорту кожного, головне, заради комфорту дітей, ми час від часу йдемо на компроміси і робимо це із задоволенням.
Чи вдалося вам потоваришувати з колегами на майданчику? Як вам працювалося разом?
Працювалося нам круто! Для багатьох акторів це був перший проект з початку повномасштабного вторгнення, тому ми були раді одне одному та можливості повернутися на майданчик. Ми, справді, стали однією родиною.
Не секрет, що більшості нашим акторам пропонували зйомки у російських серіалах. Чи надходили такі пропозиції вам?
Ні. Я навіть не уявляю, який навіжений наважиться мені це запропонувати.
До речі, російські актори також до нас часто їздили. Як ви думаєте, чи є у них шанс повернутися в Україну і зніматися тут?
Думаю, що у російських акторів більше ніколи не буде шансу зніматися в Україні. Я мріяла про це протягом двадцяти років, поки працювала в кіно і на телебаченні. Зараз дуже вірю, що двері для росіян зачинені тут назавжди.
Зараз всі серіали, програми, різні шоу виходять в ефір виключно українською мовою. Як ви загалом ставитеся до українізації?
Ми маємо говорити українською у публічному просторі, в державних закладах, дитячих садках, школах, на телебаченні й на усіх медіа-платформах. Я завжди намагалася і зараз говорю українською. Але я не люблю слово "змушувати".
Якщо змушувати, то у багатьох людей буде зворотна реакція. Треба зробити так, щоб в Україні було просто некомфортно говорити російською. Має бути абсолютно українізований простір. У будь-якому разі це питання часу, бо русифікація, на жаль, проводилася не одне століття. Тому так швидко ситуацію не зміниш.
Після закінчення навчання у театральному інституті Карпенка-Карого ви одразу почали працювати на телебаченні. Протягом наступних 20 років ви поєднували акторство та роль ведучої на топових телеканалах. Чи доводилося колись обирати між акторством і ТБ?
Обирати ніколи не доводилося, виходило поєднувати. До того ж не можу сказати, що була завантажена акторськими роботами. Після того, як звільнилася з театру "Вільна сцена", я свідомо не йшла працювати у стаціонарний театр. З багатьох причин. Грала в антрепризах, сама керувала своїм часом і мені було комфортно. Щоправда, коли почала працювати одночасно в театрі і на ТБ, подекуди у театрі до мене було зверхнє ставлення. Проте це ніколи не заважало мені зніматися, грати у виставах і бути телеведучою. Я навчилася поєднувати. Страшно не люблю робити вибір між цими справами мого життя.
Про яку роль мрієте? Можливо, про роль детектива чи фатальної розлучниці…
Фатальну розлучницю я грала на початках, коли була трохи молодша (усміхається). А детектива я б зіграла із задоволенням – це цікава ідея.
Взагалі важко відповідати на подібні запитання, бо з віковим стажем роль мрії змінюється. Але я точно мрію побачити цікавий проект, запалитися ним і отримати роль. До речі, "Одна родина. Весілля" був для мене саме таким серіалом. До цього я не думала про героїню, як Наталка (бо за сюжетом вона старша за мене), але коли прочитала сценарій і зняла самопроби, то дуже захотіла, щоб мене затвердили.
До речі, кого з українських акторок ви вважаєте своєю конкуренткою?
Українські актори дуже круті, тому конкуренція дійсно є – і це класно! Це поштовх робити краще, можливість побачити, де ти недотягуєш, над чим тобі ще треба працювати. Конкуренція мені подобається.
Можливо, я недостатньо амбіційна людина, спокійно ставлюся до подій, що не відбулись. Але коли отримую роботу, то намагаюся виконати її на всі 100% – і тут я поза конкуренцією.
Давайте трошки поговоримо про ваші секрети. Поділіться, як у 41 рік вам вдається мати вигляд максимум на 30?
У мене немає б’юті-секретів, але постійно є маленькі діти. І щойно вони підростають, народжуються ще менші. Я завжди молода мама, не встигаю старіти навіть ментально (усміхається).
Що стосується фізичних моментів, починаю ранок з руханки, бо цього вимагає моя спина. Роблю масажі, маски, процедури для обличчя. Раніше ці ритуали не дуже любила, але після 40 років вони стали обов’язковими. Після зйомок і ефірів завжди знімаю макіяж. Ніколи не фарбуюся поза роботою, якщо не збираюся на подію чи свято. Люблю багато гуляти на свіжому повітрі.
Впевнена, твій зовнішній вигляд – це те, що у тебе всередині. Тому я намагаюся, не тримати зла на людей. Звичайно, це не стосується рашистів. За ці майже два роки повномасштабної війни ми всі постаріли. І зараз, як ніколи, важливо слідкувати за своїм ментальним здоров’ям, за настроєм. Я ніколи не відчуваю свого віку і кожен свій день народження зустрічаю з радістю. У мене доросла старша донька, класний син – мій друг, прикольна малеча Екатеріне. І це круто! Наразі я гостюю у своєї старшої доньки в Берліні, і її сусіди по гуртожитку кажуть: "У Маші така молода мама! Як це?". Мені приємно (усміхається).
