За вибух на ЧАЕС, виявляється, засудили зовсім не тих людей

Керівництво ЦК КПРС написало дві правди про ЧАЕС: для себе і для громадян... Один зі справжніх винуватців трагедії наклав на себе руки... Що ж стало причиною вибуху?..

Керівництво ЦК КПРС написало дві правди про ЧАЕС: для себе і для громадян... Один зі справжніх винуватців трагедії наклав на себе руки... Що ж стало причиною вибуху?

26 квітня 1986 року світ дізнався про існування в Україні містечка Чорнобиль: коли несподівано скандинавські країни відчули на собі підвищену радіоактивність, американці на їхнє прохання розгорнули свої космічні супутники над тодішнім Радянським Союзом, визначили місце витоку радіації та домоглися від уряду СРСР конкретних пояснень, що саме трапилось.

Радянські громадяни були частково поінформовані про аварію на Чорнобильській атомній електростанції тільки через кілька діб: напівбрехню офіційно повідомила газета «Правда».

Відтоді не згасають суперечки щодо визначення причин поки що найбільшої в історії сучасної цивілізації глобальної техногенної катастрофи з викидом у повітря більш як 1 мільярда кюрі радіоактивних речовин та подальшої долі людей, які постраждали від наслідків цієї аварії. Загалом постраждало майже 9 мільйонів, з них близько 3 млн. - українські громадяни, у тому числі приблизно 400 тисяч дітей.

Ми попросили висловитися відомого фахівця з науково-практичних питань ядерної енергетики, який з осені 1986-го працював заступником головного інженера Чорнобильської АЕС з науки та ядерної безпеки Миколу Карпана. Зараз Микола Васильович дописує чергову книжку про чорнобильську трагедiю та загальні проблеми ядерної енергетики.

КЕРІВНИЦТВО ЦК КПРС НАПИСАЛО ДВІ ПРАВДИ ПРО ЧАЕС: ДЛЯ СЕБЕ І ДЛЯ ГРОМАДЯН

Про можливі причини аварії різними авторами висувались найрізноманітніші версії, хіба що про НЛО не було. А що трапилося насправді?

За часів Радянського Союзу такі ситуації втаємничувались, правду не говорили, інколи – напівправду, частіше – відверту брехню. Тож мало кому відомо (а абсолютна більшість взагалі не знає), що майже за два місяці після аварії, 3 липня 1986 року, на позачерговому засіданні Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу – це був тоді найвищий керівний орган держави – у присутності Горбачова, Рижкова, Щербицького та інших партійно-державних керівників було заслухано та обговорено «Доповідь Державної комісії з розслідування причин аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року». Учасники засідання у своїх висновках цілком правильно проранжували причини аварії (далі - мовою оригіналу):

«1. Авария явилась следствием досрочного прекращения теоретических исследований по безопасности реактора, что сделало РБМК «потенциально опасным реактором». Виновность за это, в первую очередь, лежит на Руководстве государства, Руководстве Академии наук и Руководстве Министерства среднего машиностроения.

2. Физикой и конструкцией реактора, в том числе системой его управления и защиты, не была исключена возможность «разгона» мощности реактора при некоторых рабочих ситуациях его промышленной эксплуатации. В этом виновны Научный руководитель и Главный конструктор реактора.

3. Разработчик Программы испытаний и персонал Чернобыльской АЭС, которых Главный конструктор не предупредил о способности РБМК к «саморазгону» в определенных ситуациях, ввели реактор в потенциально опасный режим. Виновность за это лежит на Главном конструкторе, руководстве эксплуатирующей организации и руководстве ЧАЭС».

Як бачимо, причині аварії на ЧАЕС та її винуватці були визначені максимально точно й занесені до Протоколу засідання Політбюро ЦК КПРС. Але ця істина призначалася лише для найвищого керівництва СРСР, тому Протокол було складено в однісінькому екземплярі з грифом «Цілком таємно».

А що повідомили громадянам СРСР?

Орган ЦК КПРС газета «Правда» за 20.07.1986 р. видав людям чергову брехню про те, що “авария произошла из-за целого ряда допущенных работниками этой электростанции грубых нарушений правил эксплуатации реакторных установок, не обеспечивался должный контроль и не были приняты надлежащие меры безопасности».

Цілком різні висновки «для внутрішнього користування» та про людське око!

У тому втаємниченому Протоколі цілком точно сказано, що саме фізика реактора РБМК визначила масштабність аварії. Персонал ЧАЕС не знав, що реактор може «розігнатися» до такої потужності.

Виходить, персонал ЧАЕС зробили «крайнім», винним у катастрофі?

Улітку 1987 року в Чорнобилі відбулося показове закрите судилище над шістьма працівниками Чорнобильської АЕС. Суддя залучив цікаву групу технічних експертів: майже всі вони були представниками або наукового керівника проекту РБМК, або головного конструктора РБМК. Їжаку зрозуміло, що такі експерти захищали не істину, а себе. Вони доводили суду, що РБМК повністю безпечний, але оперативний персонал станції своїми діями довів реактор до ядерно-небезпечного стану. Справді, оператори були впевнені, що реактор вибухово-безпечний, що всі прилади на реакторі теж вибухово-безпечні, але попри всі гарантії відбувся вибух. Тобто, виходило, що якимось чином можна було ввести реактор у вибухово-небезпечне становище, на яке він не був розрахований.

ЩЕ ДО ЧОРНОБИЛЯ ЯДЕРНИКИ ПИСАЛИ ПРО ЙОГО НЕДОСКОНАЛІСТЬ РЕАКТОРА

Така плутанина... То був чи не був РБМК цілком безпечним реактором?

У Радянському Союзі майже всі неприємні події були втаємничені.
Це тепер нам відомо, що за три роки до Чорнобиля під час фізичного запуску реактора першого блоку Ігналінської АЕС у Литві створилася подібна критична ситуація, також була аварія на Ленінградській АЕС та й на тій же Чорнобильській: при фізичному запуску четвертого реактора відбулась критична ситуація – але тоді пронесло… Працівники відповідних служб АЕС складали про це акти, папери з пропозиціями йшли в Москву до наукового керівника академіка Александрова та до головного конструктора академіка Доллєжаля. Вони таким чином знали, що при натисканні кнопки аварійного захисту АЗ-5 можливе підвищення потужності реактора замість його повного заглушення, але офіційної відповіді з розв’язанням проблеми не було. Наш колектив фахівців ЧАЕС тоді розробив та погодив «Технічне рішення» щодо включення в роботу за сигналом аварійного захисту АЗ-5стрижнів захисту, які заходять у реактор знизу. Ми самотужки виконали необхідну доробку на реакторах перших трьох блоків. Одночасно ми зверталися до керівників проекту РБМК з проханням внести відповідне коригування до проектної документації четвертого реактора.

Коли ж отримали та передивились проект – нічого нового не побачили: головний конструктор або забув, або не звернув уваги…

Тоді ми для четвертого реактора знову підготували необхідне «Технічне рішення», надіслали в інстанції, аби погодили – але вчасної відповіді не отримали. Якби ми встигли – вибуху не сталося б…

Свого часу, доводячи стовідсоткову безпечність РБМК, науковий керівник проекту академік Александров пропонував установити реактор в Москві на Красній площі або навіть у себе дома під власним ліжком.

Через 4-6 секунд після натискання кнопки аварійного захисту АЗ-5 реактор «розігнався» й вибухнув – попри всі “залізні” гарантії науковців-високопосадовців. Суд визнав винуватими директора ЧАЕС Віктора Брюханова (10 років ув’язнення), головного інженера станції Миколу Фоміна (10 років), заступника головного інженера ЧАЕС з другої черги Анатолія Дятлова (10 років), начальника реакторного цеху № 2 Олексія Коваленка (3 роки), інспектора Держатоменергонагляду Юрія Лаушкіна (2 роки) та начальника зміни станції Бориса Рогожкіна (5 років). Троє – Лаушкін, Коваленко, Дятлов – померли. Один – Брюханов – мешкає в Києві. Двоє – Фомін та Рогожкін – виїхали до Росії, і подальші їхні долі нам невідомі. Карні справи проти начальника зміни 4-го блоку Олександра Акімова та старшого інженера з управління реактором Леоніда Топтунова були зупинені у зв’язку з їхньою смертю при виконанні службових обов’язків.

ОДИН ЗІ СПРАВЖНІХ ВИНУВАТЦІВ ТРАГЕДІЇ ЧЕРЕЗ ДВА РОКИ НАКЛАВ НА СЕБЕ РУКИ
А справжні винуватці відбулися «легким переляком»?
Вважаю це справою особистої совісті кожного з них.
Головний конструктор академік Микола Доллєжаль і надалі вважав РБМК найкращим реактором. Проживши 101 рік, помер з незахмареною душею у 2000-му році на своїй дачі, яку йому подаровав Сталін за успішний іспит першої радянської атомної бомби. Плутоній для цієї бомби був вироблений на реакторі – прототипі РБМК. Науковий керівник академік Анатолій Александров після Чорнобиля публічно покаявся й покинув наукову діяльність. Вважав причиною вибуху диверсію, але наприкінці життя докоряв собі: до Чорнобиля він не зміг примусити Доллєжаля усунути з конструкції реактора РБМК відомі дефекти. Помер у 1994 році, проживши 91 рік.
Академік Валерій Лєгасов керував локалізацією наслідків аварії в зоні ЧАЕС. Пожертвував своєю честю, коли в 1986 році брехав на міжнародній сесії МАГАТЕ, зваливши провину за аварію на персонал ЧАЕС та намагаючись приховати від усього світу справжні масштаби Чорнобильської катастрофи. Він думав, що цим збереже політичну та наукову гідність СРСР. Але тодішні керівники СРСР не оцінили його жертви.
Відсторонений від справ, тяжко хворий від величезного опромінення радіацією, він публічно визнав себе в числі винуватців аварії на ЧАЕС.
27 квітня 1988 року, через два роки й один день після катастрофи, Валєрій Лєгасов наклав на себе руки. Він прожив 52 роки. Недавно його нагородили званням Героя Росії (посмертно).

Громадські організації чорнобильців зверталися з листом до президента, де просять переглянути карні справи, що були порушені та доведені до кінця явно «під гарячу політичну руку» тодішньої влади. Тим більше що організація МАГАТЕ 1993 року у своєму звіті визнала, що помилки персоналу були, але вони не такі, щоб могли спричинити аварію планетарного масштабу.

Такий вчинок став би гуманним, богоугодним актом нашої влади щодо моральної підтримки ветеранів Чорнобильської АЕС, особливо членів сімей тих безвинно покараних у 1987 році.

Може, Президент України спромігся б переглянути цю проблему та оголосити реабілітацію...
 

До речі. Доки готувався матеріал до друку, надійшла інформація про те, що Литва припиняє роботу Ігналінської атомної електростанції з реакторами РБМК-1500 на вимогу МАГАТЕ щодо безпеки.

Володимир Лісіцин

УНІАН в Google News