Балога плете інтригу: хто не заховався - він не винуватий?

Тимошенко знайшла на кому зірвати злість. Янукович крутить хвостом.  Ющенко старанно вірить у світле майбутнє коаліції...

Країна завмерла в очікуванні. Слів, як і раніше, вистачає - куди нам без цього, а ось з діями (про результативні тактовно промовчимо) явний напряг. Прагнення політсил «пересидіти в кущах» -  зрозуміле. З урахуванням ситуації, зараз перший, у кого здадуть нерви, опиниться в безумовному програші. Та й привід, так би мовити, офіційний є. Все-таки літо, сезон відпусток - традиційний час спаду будь-якої активності, у тому числі і політичної. І «піднімати» за великим рахунком немає кого. Електорат над силу намагається «прожувати» невідповідність між офіційними цифрами інфляції, які неухильно знижуються, і гаманцями, які так само неухильно «худнуть»... і здається, тільки цим і зайнятий. Але є тут і відразу закладена небезпека. Як показують дані соцопитувань, Україна з плином часу все ближче підходить до висновку, що ніяка вона не «помаранчева», а, як це не сумно, просто «руда». Зі всіма можливими наслідками.

Віктор Янукович

В кінці минулого тижня неждано-негадано перервав своє добровільне відлюдництво лідер регіоналів Віктор Янукович. Днів 20 як про нього не було ні слуху, ні духу, і майже вже склалося враження, що Віктор Федорович основну функцію лідера опозиції бачить у тому, щоб випадково не трапити на очі широкої громадськості. І тут такий сюрприз: Янукович, забувши про розбіжності з групою Ахметова (зокрема, і щодо Раїси Богатирьової, яка не тільки досі перебуває в оточенні Ющенка, але й фактично претендує на титул «неформальної першої леді» - так часто і так розкуто вона з’являється поруч з Президентом на усіляких сейшенах), раптом кидається Рината Леонідовича захищати. Від Юлії Тимошенко, яка відреагувала на повідомлення про те, що Ахметов став найбагатшою людиною не тільки в СНД, але і в Європі, рекомендацією розвивати країну, а не свій капітал. І «захист від Януковича» виглядає тим більше безглуздо, що Ахметову тут ніякий щит не потрібен. Все, що наговорила йому Тимошенко, явно було сказано зопалу, адже кому-кому, а їй добре має бути відомо, хто повинен займатися економікою країни, а хто - розвитком власної імперії.

Зате в цьому контексті абсолютно чудово виглядає фраза Януковича про те, що його з Ахметовим внутріпартійні відносини «завжди були відкритими, прозорими і комфортними». Зрозуміло, питання, чи можна вважати комфортними відносини двох людей, один з яких платить, і відповідно музику замовляє, а інший під цю музику танцює - всього лише справа смаку. Але таке явне, пардон, виляння хвостом, ймовірно, варто вважати ознакою наближенням великого дерибану, в очікуванні якого і персональні непорозуміння забути можна, і вірність зайвий раз продемонструвати.  

Заради справедливості слід відзначити, що фальш у відносинах переходить в явну форму не тільки усередині Партії регіонів. Обидві частини демократичної коаліції вже мозолі на язиках натерли, доводячи, що заяви про вихід двох нардепів з більшості (але не з фракцій) не тягнуть за собою юридичних наслідків у вигляді розпаду коаліції. І відповідно відставки уряду Тимошенко. І склад більшості хіба що на пальцях не перераховували. Все це просто чудово, якщо забути про те, що з весни точаться розмови про нову конституційну реформу. Причому в контексті двох взаємовиключних варіантів нового основного закону - президентського і бютівського. І ані Ющенко, ані Тимошенко від свого варіанту відмовлятися не збираються.

Тобто фактично весь цей час йшлося саме про можливість переформатування коаліції, що обидві сторони сьогодні активно заперечують. Але без регіоналів ні той, ні інша, як це не смішно, потрібної Конституції не одержать. Це саме підтверджують і дані ЗМІ: Янукович, нібито, особисто доклав руку до розробки тимошенківського варіанту конституційних змін.

Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко

Деяку надію на те, що коаліція не розвалиться на «конституційних порогах», дала згода Тимошенко на призначення суддів Конституційного суду за квотою Ющенка. Адже зрозуміло, що Президент, підсилюючи свої позиції в КС прагнув не допустити проходження версії Юлії Володимирівни (парламентської республіки) через єдиний в країні орган, здатний заборонити внесення певних змін до основного закону. Принаймні до наступних президентських виборів. А там вже нехай юристи розбираються, чи може глава держави, обраний з одними повноваженнями, здійснювати своє правління в штучно змінених умовах (у випадку якщо Тимошенко таки зважиться дуже зашкодити самій собі ще одним «ситуативним» голосуванням БЮТ і ПР).

Проте в прогнозовану ситуацію втрутилося новоутворення Єдиний Центр, під який активно зманюють адмінресурс  , який до недавнього часу знаходився у розпорядженні Віктора Ющенка, і, відповідно, Нашої України - губернатори, директори, партноменклатура. Та до того ж ще й особисто глава Секретаріату Президента Віктор Балога пішов у відпустку, щоб без перешкод підхльоснути партрозбудову ЄЦ, яка була призупинилася. Глава партії Ігор Кріль не виключив  і персональної участі Балоги в керівництві ЄЦ. Крім глави Секретаріату були названі і такі кандидатури як Арсеній Яценюк і Раїса Богатирьова.

Віктор Балога

І якщо трьом основним гравцям - НУ-НС, БЮТ і ПР дострокові вибори, до яких їх підштовхують, зараз зовсім ні до чого, то ЄЦ і Балога  цілком можуть одержати якісь дивіденди зі спровокованої ситуації.  

Очевидно, що на наступні парламентські вибори ЄЦ піде окремо. І очевидно, що принцип формування (за рахунок Нашої України і на базі президентського ресурсу) партія так і збереже. В той же час «витискати» Ющенка з політики для Балоги зараз зовсім не цікаво. Другий президентський термін, якщо його вдасться організувати, дасть Вікторові Івановичу час на вростання в київську політеліту. Та і Президент Ющенко йому вигідний як ніхто інший. Для цього необхідно продемонструвати персональну лояльність і корисність. Хід очевидний: оскільки президентська партія втрачає рейтинг, необхідно надати Ющенку підтримку в парламенті за рахунок іншої - не підконтрольної, але дружньої політсили. Або як варіант - створення її блоку з партією Президента.

Наявність інших прогнозованих союзників тут зіграє Балозі тільки на руку. І знову далеко ходити не треба - є регіонали. Недаремно ж не особливо обтяжений принципами Віктор Федорович поспішає відновити мир і згоду в партії у передчутті чергової роздачі потрфелів. А ось Тимошенко, яка у будь-який момент готова зірватися з повідця, в цей розклад жодним чином не вписується, і їй, імовірно, доведеться посунутися. До речі, процес вже пішов. Як у нас водиться, почали з організації негативної преси, причому треба віддати належне, на хорошому професійному рівні. Особисто виконавчий директор Нацбанку з економічних питань Ігор Шумило не полінувався  детально пояснити Дзеркалу тижня, що економіка України перебуває в глибокій дупі. Та ще й припечатав, марно, мовляв «вищі посадовці країни» намагаються пояснити розмови про інфляцію підступами політичних опонентів. А щоб не виникало сумнівів, у чий город кинуто камінь, пригадав дані  міжнародного рейтингового агентства Standard&Poors, якому особисто дісталося від прем`єра. Зрозуміло, не можна стверджувати, що за цією і подібними публікаціями стоїть глава СП, але із-за всієї комбінації його «вуха» видно чітко. Схоже, що Віктор Іванович в черговий раз намагається примусити оточення «зробити йому приємність», не особливо при цьому висовуючись з тіні, що йому властиво.

Не хочуть висовуватися й інші. Тимошенко переймаласястворенням позитивного іміджу в Європі, а усередині країни реагує лише на неприкриті наїзди. Віктор Андрійович, як йому й належить, критикує економіку Тимошенко, а в іншому більше зайнятий культурною програмою. Та ще упевнено вірить у світле майбутнє парламентської коаліції. У НУ-НС язиками просувають натівські і євроінтеграційні ідеї, та раз по раз перераховують по головах нардепів, що залишилися вірними. ПР мириться, мляво покусує Кабмін, та ще продукує коментарі, якщо не на абсолютно абстрактні, то на теми, які матимуть перспективу у вельми віддаленому майбутньому.

І абсолютно правильно, що основні гравці, для яких вже розписані ролі в «подтанцьовці» спектаклю Балоги, завмерли в очікуванні того, як розгортатимуться події. Перший, у кого здадуть нерви, змусивши зробити явний крок, виявиться скрізь винуватим. Адже все йде до того, що новий сезон політичної активності відкриється публічним «жертвопринесенням». І тому, що без ворога вітчизняний політикум принципово не може жити. І тому, що Україні доведеться якось пояснювати, чому вона в черговий раз залишилася «рудою».

Олена Перегуда