Чому Путін розсипався в компліментах Тимошенко і почім буде газ для України?

Бердимухамедов навіть дозволив собі не прийняти Олексія Міллера, який приїжджав 3 червня до Туркменістану ще в якості голови правління «Газпрому»...

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко і прем’єр-міністр Російської Федерації Володимир Путін на спільній прес-конференції, в Москві, 28 червня 2008 р.

Схоже, мають рацію ті з експертів, які не чекали якихось конкретних результатів від зустрічі прем`єр-міністрів України і Росії Юлії Тимошенко з Володимиром Путіним з питання газових постачань на 2009 рік.  Проте практично ніхто з них не передчував, що новий голова російського уряду може продемонструвати такий райдужний прийом своїй українській колезі. 

Особливо знаковою виглядає вельми несподівана похвала Путіна уряду Тимошенко за поточні розрахунки за газ. Він, зокрема, зауважив, що «вперше між російськими постачальниками і українськими отримувачами в енергетиці немає боргів з поточних платежів». Адже міг би російський прем`єр і промовчати про це... Тим більше що, як виходило з іншого його вислову, зараз ще існують борги за газ за минулі роки?

Ющенко настановив Тимошенко, чого вимагати від Росії

Навряд чи треба говорити, що питання вартості імпортного газу на 2009 рік має величезну важливість для України.  Оскільки якщо припустити, що Києву доведеться з 1 січня платити за газ за європейськими цінами, то вітчизняна економіка наступного року може лягти на обидві лопатки. Це чудово розуміють керівники і українського, і російського урядів.

Тому ще напередодні візиту Юлії Тимошенко до Москви з обох боків кордону пролунали коментарі від багатьох видних політиків. Президент України Віктор Ющенко вважав за необхідне навіть дати відкриту настановуголові уряду. У якій, втім, окрім благих загальних побажань – як то: швидке узгодження нової ціни (бажано до 15 вересня), фіксація обсягів імпорту і транзиту газу, участь української сторони в переговорах із середньоазійськими країнами – нічого, по суті, не містилося.

А ось один такий неконкретний пасаж з газових директив Ющенка просто здивував. Президент порекомендував прем`єр-міністрові добиватися, щоб «ціна була не політична, а економічна». Тоді як економічна ціна всім відома – це ринкова ціна, яку платять Росії за газ європейські держави. Виходить, Віктор Ющенко хоче вже з наступного року європейської ціни на імпортний газ для України?

До речі, таке саме враження склалося і після переговорів на початку червня Ющенка з Медведєвим. Як тоді повідомив керівник МЗС РФ Сергій Лавров, Віктор Ющенко на зустрічі з російським колегою запевнив, що Україна хоче якнайшвидше перейти на ринкові ціни на газ. «Така позиція об`єктивна, ми її розділяємо», - розповів Лавров і пояснив, що ціна для України у зв`язку з цим виросте в 2009 році удвічі.

Ашхабад показує зуби Москві

Треба зауважити, що такої ж думки – про необхідність різкого підвищення ціни на газ для Києва наступного року – дотримуються також середньоазіатські держави, газ з яких і імпортується Україною. Відомо, що голови «Газпрому», НК «Казмунайгаз», НХК «Узбекнефтегаз» і ГК «Туркменгаз» на зустрічі в Москві у березні 2008 року вирішили з наступного року перейти на європейські ціни постачань палива, що видобувається ними. При цьому основним постачальником газу до України є Туркменістан – на його частку припадає близько 42 млрд. куб. м. з 50-55 млрд. щорічного українського імпорту, інше йде з Казахстану й Узбекистану.

Гурбангули БЕРДИМУХАМЕДОВ

У Президента ж Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова останнім часом є вельми вагомі підстави вести сильну гру на газовому ринку – до Ашхабада не вичерпується потік західних делегацій. Не обходить своєю увагою цю державу навіть уряд США, в довгостроковій перспективі якого присутній власний розрахунок на багатий нафтою і газом Каспійський регіон.  Крім того, США активно підтримує сьогодні Європу, наполегливо схиляючи центральноазійські країни приєднуватися до газотранспортних проектів, альтернативних російським, першим з яких є Nabucco. Дуже сильним козирем Ашхабада є газопровід, що також будується зараз, до Китаю з пропускною потужністю в 30 млрд. куб. м., який почне функціонувати вже в 2009 році.

З урахуванням, вочевидь, наведених обставин Бердимухамедов навіть дозволив собі не прийняти Олексія Міллера, який приїжджав 3 червня до Туркменістану, ще в якості голови правління «Газпрому», з метою домовитися про умови постачання природного газу до Росії у 2009 році. Як повідало туркменське видання “Гундогар”, Міллеру нічого не залишалося, як дипломатично заявити після закінчення зустрічі з керівництвом туркменського ПЕК, що «Газпром» поставився до рішення Ашхабада з 2009 року визначати ціну на туркменський природний газ за ринковою формулою - з урахуванням кон`юнктури, що складається на світовому ринку енергоносіїв, - «з розумінням». Трансформація «понять», що відбулася, розцінюється експертами як великий плюс Ашхабаду, оскільки раніше в «Газпромі» стверджували, що жодних підстав для коригування ціни на туркменський газ немає.

При цьому видання підкреслює, що згідно контракту, укладеному у вересні 2006 року з колишнім туркменським лідером Сапармуратом Туркменбаші (Ніязовим), концерн мав закупити у ГК «Туркменгаз» з вересня 2006 року до кінця 2009 року 162 млрд. кубометрів газу за фіксованою ціною — 100 доларів за тисячу кубометрів. Проте теперішньому лідерові туркмен Гурбангули Бердимухамедову вдалося змінити умови контракту в частині ціни вже з початку поточного року. З 1 січня туркменський газ подорожчав на 30 доларів, а з 1 липня відпускна вартість збільшиться вже до 150 доларів за тисячу кубометрів.

Таким чином, переговори з Ашхабадом щодо ціни на його газ на 2009 рік представляються досить складними, і передбачати їхній можливий результат зараз, очевидно, рано. Ясно лише одне – президент Туркменістану добиватиметься якомога вищої ціни.

Ймовірно, саме у зв`язку з розумінням цієї обставини Олексій Міллер і заявив 27 червня про сумні перспективи для України. «У випадку якщо домовленості про купівлю газу з Середньоазіатськими країнами будуть досягнуті на підставі середньоєвропейських цін, то ціна на газ для України буде більшою за $400», - зокрема повідомив він.

Україні неодмінно потрібна адаптація

Але абсолютно зрозуміло й інше. Завдання українського уряду полягає сьогодні саме в тому, щоб добитися якомога тривалішого періоду переходу на європейські ціни. Оскільки тільки так українська економіка може уникнути глибокого шоку. Причому, Києву, в принципі, не важливо, чи  буде газ середньоазіатським, чи російським.

У цьому плані вірогідні кілька варіантів розвитку подій. Москва може запропонувати Києву поетапне підвищення ціни на газ з виходом на середньоєвропейський рівень до 2011 року, як це зараз, наприклад, передбачено домовленостями Росії з Білоруссю і Молдовою. Тобто – за два роки. В цьому випадку імпортний газ для України може подорожчати в 2009, а потім і в 2010 роках на 30-40%.

Проте Україні, природно, було б краще отримати тривалішу відстрочку. Як розповів перед від`їздом Юлії Тимошенко до Москви її радник Олександр Гудима, і президент Росії Дмитро Медведєв і прем`єр-міністр Володимир Путін «неодноразово говорили, що встановлюватимуть для України 5-річний адаптаційний термін переходу до середньоєвропейських цін» (Радіо "Свобода").

Тимошенко, Путін

І, що дуже важливо, Володимир Путін на зустрічі з Юлією Тимошенко підтвердив, що він також вважає справедливим поетапний перехід України на середньоєвропейські ціни. «Нам би хотілося, щоб ми виходили на європейське ціноутворення з Україною поступово», - заявив він, проте водночас знову таки підкреслив, що «середньоазіатські постачальники газу висловили бажання перейти на європейські ціни на свою продукцію з січня 2009 року».

У даній заяві російського прем`єр-міністра, мабуть, і криється головне. Так, Москва усвідомлює правомірність наполягання України на відкладенні терміну переходу  до середньоєвропейської ціни на газ. І напевно Кремль зміг би переконати в необхідності цього керівництво Туркменістану і інших середньоазіатських країн. Але піде російське керівництво на такі політичні кроки лише за певних умов, які і були недвозначно окреслені Путіним під час зустрічі з Тимошенко.

Путін знає, чиїх порад не потребує Тимошенко

Кажучи про Чорноморський флот, прем`єр РФ зауважив, що ми «виходитимемо з того, що є відповідна угода, ратифікована обома парламентами, і вона виконуватиметься», а «односторонні дії в цьому плані вважаємо деструктивними, такими, що руйнують російсько-українські взаємини». Щодо можливості вступу України до Північно-Атлантичного блоку Володимир Путін заявив, що Росія «вважає будь-яке розширення НАТО контрпродуктивним з погляду забезпечення міжнародної безпеки». «Ніяких нових погроз це розширення не усуне, створить тільки нові роздільні лінії», - підкреслив Путін.  Ймовірно, поведінка України щодо двох вказаних напрямів і стане такою, що визначатиме дії російського керівництва з газових питань.

Юлія Тимошенко

Юлія Тимошенко на прес-конференції в Москві дуже обережно повідомила у відповідь, що Україна збирається вступати до НАТО тільки після всеукраїнського референдуму, а Чорноморський флот пробуде в Криму до 2017 року, як це передбачено угодою.  Про що голова українського уряду говорила Путіну тет-а-тет відомо, зрозуміло, тільки їм двом.

Звичайно, велике значення для Кремля мають не тільки «правильні» обіцянки будь-якого українського політика з даних проблем, але його політична вага сьогодні, а також перспективи політичного лідерства в Україні на найближче майбутнє. І, ймовірно, Володимиру Путіну, який назвав українського прем`єра «підростаючим, ефективним і дуже популярним в своїй країні політиком», Юлія Тимошенко здалася фігурою, що відповідає цим критеріям. Мало того, голова уряду РФ висловив упевненість, що Тимошенко «сторонніх порад не потребує».

Юлія Володимирівна ж - щоправда, не у суботу в Москві, а в неділю у Києві (на телеканалі «1 + 1») - заявила, що під час її зустрічі з Путіним таки була досягнута домовленість про поступовий перехід до європейських цін на газ за кілька років.

Ось такі досить несподівані і резонансні тези озвучили прем`єр-міністри Володимир Путін і Юлія Тимошенко. Тепер дуже цікаво буде дізнатися, як до них поставиться Президент України Віктор Ющенко.

Юрій Глухов