Москва визнала Південну Осетію і Абхазію, а як же «безпека громадян»?

"Миротворча місія" Москви на Кавказі плавно перетекла в створення "зони безпеки" навколо самопроголошених республік... за рахунок грузинської території, зрозуміло...

У п`ятницю міністр оборони РФ Сердюков відрапортував президенту Медведєву про «завершення виведення з грузинської території російських військ», відзначивши, що «таким чином, російська сторона виконала домовленості, зафіксовані в документі про врегулювання конфліктів, узгоджене президентами Росії і Франції 12 серпня 2008 року в Москві».

Анатолій НОГОВІЦИН

Проте вже у суботу заступник начальника російського Генштабу Анатолій Ноговіцин заявив, що російські війська і далі патрулюватимуть грузинський порт Поті, не зважаючи на те, що він ... у зону безпеки не входить. Він уточнив, що «з метою припинення провокацій» в районі Поті російські підрозділи виходитимуть зі своїх опорних пунктів і  діятимуть у відповідності до обставин . Та ще і обурювався нетямущістю журналістів: "Ця функція прописана в спільній позиції Росії і Франції. Ми що, за парканом повинні сидіти? Кому ми потрібні такі? Вони на "хаммерах" кататимуться, вантажівками боєприпаси возитимуть, а ми їх рахувати - чи що?"

Як виявилось, Москва в цілому трактує міжнародну угоду, що регламентує перебування її миротворчого контингенту на території Абхазії і Південній Осетії, набагато ширше, ніж Тбілісі. Так, на думку Кремля, вона дозволяє російським військам в односторонньому порядку створити «зону безпеки» або «буферну зону» (російська преса поки не визначилася з формулюванням) безпосередньо. на території Грузії.

У Міноборони РФ плани створення «зони безпеки» не конкретизують, проте, визнають, що під неї доведеться «виділити» чималий шматок грузинської землі. "Ми уникаємо говорити про глибину зони безпеки в Південній Осетії, оскільки вона має дуже ламану лінію, але якщо говорити про середні величини, то вона становить від 6 до 18 кілометрів", – заявив Ноговіцин. Правда, чесніше було б сказати «навколо Південної Осетії», оскільки за даними ЗМІ, в буферну зону потрапляє серед інших і місто Сенаки, розташоване за межами зон конфлікту. Ноговіцин уточнив, що в цілому російські війська планують спорудити 18 додаткових блок-постів. Десяток – уздовж адміністративної межі Грузії і Південної Осетії, і ще 8 – на так званій «першій лінії» – зовнішній межі самовільно організованої буферної зони, тобто практично на грузинській території. На цьому фоні чудесно виглядає інша заява Ноговіцина , що прозвучала того ж дня : "Межа відповідальності миротворчого контингенту не змінилася".

Втім, створення «зони відповідальності» передбачене угодою Грузії з Росією від 2001 року, але до цих пір «буфер» так і не створили. Це не дуже люблять згадувати в Тбілісі. А Москва старанно ігнорує той факт, що створювати подібний миротворчий район треба було разом, та ще і при активній участі миротворчих контингентів обох сторін.

Чисельність російського контингенту, який забезпечуватиме «порядок» в буферній зоні, за даними різних джерел, коливається від 400 до двох «з хвостиком» тисяч чоловік. І Росія за власною ініціативою залишила за собою право нарощувати його "у випадку необхідності" . Додаткових роз`яснень і уточнень, які саме випадки слід вважати такими, Міноборони РФ не дає, очевидно вважаючи їх зайвими.

Але, мабуть, не тільки це викликає обурення грузинської сторони. Крім іншого, «буферна зона», в якій Москва має намір зберегти свою військову присутність, ще і переріже автотрасу , яка сполучає схід і захід Грузії. Ця дорога не тільки пов`язує Тбілісі із заходом країни, але і виводить в чорноморські порти. Вона ж активно використовується для транзиту вантажів з країн Середньої Азії, що не мають виходу до моря, і зрозуміло, приносить (точніше приносила) непогану копійку до грузинського держбюджету. За даними грузинського Мінфіну, товарообіг між Грузією і чорноморським побережжям через встановлені російськими збройними силами контрольно-пропускні пункти на трасі вже скоротився на 95% .

Дмитрій Медведєв

А тут ще як грім з ясного неба у понеділок прозвучала інформація про те, що президент РФ Дмитро Медведєв підписав указ про визнання незалежності республік Абхазія і Південна Осетія .

І якби ситуація дозволяла жарти, сам час був би пригадати анекдот про те, як «хохол» собі землю наміряв. Буквально до упаду. І фінальний кидок шапкою: «А там я ще бурячки посаджу!» Але не смішно...

Адже Тбілісі у свою чергу звинуватив Москву в анексії грузинських територій . Більше того, в коментарі  міністра закордонних справ Грузії формулювання куди жорсткіше – «насильницьке захоплення Південної Осетії і Абхазії». Додаткових роз`яснень своєї позиції грузинська сторона поки не представила, проте, судячи з тону, Тбілісі не збирається мовчки спостерігати за тим, як в зону російського впливу «спливають» шматки грузинської території.

У Чорному морі біля берегів Грузії зібралися вже 9 кораблів НАТО , і очікується підхід ще восьми. Чи стануть ці сили на сторону офіційного Тбілісі, чи залишаться просто спостерігачами? Втім, відносно російського військово-морського угрупування, зосередженого в районі порту Сухумі, подібних питань навіть не виникає. Ноговіцин вже заявив, що в завдання цих суден входить перекидання військової техніки на «російську територію» (цікаво, це де?), а також «завдання щодо забезпечення безпеки акваторії, прилеглої до побережжя Абхазії».

Події явно розвиваються в напрямку, який апріорі виключає з ужитку окремо взятого мирного жителя поняття «безпека» як на території Абхазії і Південної Осетії, так і навколо них. До речі, вельми примітно, що Медведєв у своєму поясненні до рішення про визнання  незалежності Абхазії і Південної Осетії вже ні словом не згадує про необхідність створення умов безпечного проживання власників російських паспортів на території невизнаних республік. Так, власне, в умовах безперервного нарощування в регіоні військової присутності говорити про які-небудь гарантії особистої безпеки було б щонайменше наївно.

Олена Перегуда