Мітинг Януковича: гора народила мишу (фоторепортаж)

Дівчино, ви випадково не Дніпровський район реєструєте? – захекавшись, звертається до мене розпашілий дядько, очевидно запізнившись на “перекличку”...

Сто днів, які регіонали дали владіна покращення ситуації в країні, спливли.

Зі вчора на Майдані монтували блакитну сцену. Сьогодні зранку кожен, хто проходив Хрещатиком, чув з гучномовців, що Партія регіонів бажає йому щастя. За оцінками правоохоронців, до полудня людей зібралося біля 5 тисяч. Молодь, якій належало махати прапорами, cтавили під сценою. Поки проводилася підготовка, протестувальників розважали піснями, причому цього разу українськими, про козацьку долю чи родину “від батька до сина”. 

- Чого ж Янукович так далеко від народу буде, - обурюється дід, вказуючи своєю дерев’яною паличкою у бік завбачливо огородженої сцени. - Він би спустився до людей. Ми б спитали, де його програма виходу з кризи. Це ж найбільша партія в Раді!

- Ти куплений провокатор! - одразу реагує на критику літня захисниця Регіонів.

- Скільки оце вам заплатили, що ви язиком ляпаєте? – починає нервувати дід.

“Влада показала свою нездатність боротися з кризою. І народ каже цій владі: “Ваш час минув – час відповідати!” – грізно лунає з гучномовців.

- Дівчино, ви випадково не Дніпровський район реєструєте? – захекавшись звертається до мене розпашілий дядько, очевидно запізнившись на “перекличку”.

На моє “ні” у відповідь, сумно зазначає: “Шкода... де ж тепер їх шукати?” Протягом мітингу до мене разів п’ять зверталися різні чоловіки з надією, що я “веду реєстр” саме їхнього району. Певно, більшість учасників прийшли таки заради платної “галочки”.

Сквира, Миронівка, Славутич, Кагарлик – по черзі проходять ряди представників населених пунктів Київщини. Попереду колони з Богуслава з прапорами в руках йдуть два хлопці років 14-15, не більше. Саме молодь і старші люди, іноді розбавлені бідно вдягненими чоловіками і жінками середнього віку, - були основними учасниками акції “Скажи кризі – стоп!”

4 хлопців, екіпірованих в регіонівську символіку, активно махають прапорами. 

- Нас задовбав цей уряд. Ми сподіваємось на Януковича. Більше нема на кого, - пояснюють вони свою участь у акції. - Треба постійно щось обирати і наш вибір сьогодні - Янукович.

- Ви ж, напевно, студенти. Заради “ідеї” навіть пари прогулюєте? – питаю в них. 

- У нас сьогодні пар нема – “бібліотечний” день. Не обов’язково відвідувати.

- Вони весь час виступають за Донецьк. А на Донецьку увесь Союз тримався! – втовкмачує сусідці жіночка поряд. – Там люди завжди працювали, а не на Майдані стояли.

Щоб народ не сумував, для них влаштовують невеличкий лікнеп з біографії Віктора Федоровича - на великих плазмах починають трансляцію документального фільму. На екрані  - традиційний пейзаж шахтарського краю з неодмінними териконами. Янукович згадує, як вони вдвох з бабусею жили на 12 рублів пенсії. Шматок хліба з водою і цукром або з олією і сіллю вважався майже розкішшю. Тож у головного опозиціонера “з дитинства залишилось почуття голоду”. На екрані з’являється класна керівничка, розповідає, що Вітя був добрий, справедливий і завжди захищав дівчат. Решта людей, які в різні часи оберталися в орбітах політика, теж повідомляє, який він гарний господарник, керівник, управлінець.

Архівні зйомки з якогось мітингу на підтримку ПР. Лідер регіоналів затягує пісню: “На этой улице подростком гонял по крышам голубей, и здесь, на этом перекрестке, с любовью встретился своей”.

- Не гірше Черновецького співає, - іронічно каже жінка своєму супутникові.

Далі Янукович розповідає про знайомство з дружиною. Обоє працювали на Єнакіївському металургійному заводі. Одного разу туди привезли розвантажувати цеглу. І так сталося, що одна цеглина впала Людмилі на ногу. А Янукович, як справжній джентльмен, намагався допомогти. 

- Худий, високий....Це була або доля, або любов з першого погляду,  - згадує першу зустріч пані Людмила.   

Після фільму починаються виступи ревних прихильників Партії регіонів. “Всі чесні люди, ставайте під знамена Партії регіонів”... “У 2004 році тут, на Майдані, Ющенко обіцяв 5 мільйонів робочих місць. Чому ви зараз не працюєте, а відстоюєте свої права на Майдані?”

- І справді, чому? – іронічно звучить у натовпі.

- Оце прийшла подивитися, які ж дурні ходять на ці мітинги, - розповідає мені літня киянка поряд. – Я не проти Януковича. Я проти усіх. Вони б краще оті автобуси, на яких привезли людей, направили б за Київ, у село. Там же бур’яном всі поля поросли. Я б сама безкоштовно поїхала  на сільгоспроботи. А воно ж нікому зараз не потрібно...  

- А я вірю Віктору Януковичу. Він переможе і стане Президентом, - гордо повідомляє мені, енергійно махаючи прапором, Анатолій Іванович з Миронівки.

На “розігріві” у Януковича з’являється  Юрій Бойко.

- Ми кажемо “ні” владі, яка відкинула нашу країну на декілька десятиріч назад в економічному розвитку. Ми кажемо “ні” владі, яка постійно втягує нас в зовнішньоекономічні проекти, що не відповідають нашим національним інтересам, - в запалі промовляє депутат. - Ми прийшли сюди, щоб підтримати нашу партію, нашого лідера Віктора Януковича в наведені порядку і стабільності в нашій країні... Тільки наша партія зможе захистити людей від економічних негараздів...

Через декілька хвилин після більш ніж години очікувань на сцені нарешті з’являється опозиційний лідер у супроводі команди: Ганни Герман, Тетяни Засухи, Василя Горбаля, того ж Юрія Бойка і ще декількох однопартійців. Усміхнений Віктор Федорович підходить до мікрофона, а “група підтримки” півколом розташовується на сцені. 

- Дякую дорогі друзі, що ви прийшли сьогодні в цей чудовий весняний день разом з нами підтримати наші ініціативи, - розпочинає промову Янукович. - Я вчора був у Криму. У Сімферополі наші з вами однодумці прийняли резолюцію, головна умова в якій – відставка нинішньої влади. Ви згодні з цією резолюцією?

- Так! – чуються поодинокі відгуки у натовпі.

- А ви вірите цій владі?

- Ні, - так само без особливого ентузіазму лунає на Майдані.

- Сьогодні наступає новий момент істини для нашої країни. Більше 4 років ця команда править Україною. З цієї площі в 2004 році вони обманули пів України... Все, що вони обіцяли, - зробили навпаки. Вони говорили про демократію, але демократію підмінили політичною доцільністю... Вони хочуть, щоби мешканці України платили за газ за європейською ціною. За наш з вами рахунок вони будуть виплачувати кредити... Обіцяли у 2005 році повернути заощадження ощадбанку СРСР, а в 2009 році заморозили заощадження всіх громадян України... Скільки може український народ терпіти цю орду... Більше 80% людей не довіряють цій владі. Їй не довіряють інвестори, наші партнери у світі... Нинішня влада терміново повинна піти у відставку: і уряд, і Президент... Вони турбуються не про економіку Україну, а про свою особисту економіку... І на Заході України люди, обмануті помаранчевим Майданом, і на Сході України люди, принижені Майданом, сьогодні об’єднуються... Ми повинні об’єднатися і перемогти, в ім’я України, в ім’я наших дітей, в ім’я пам’яті наших батьків і дідів. Дякую! 

Януковичу дарують величезний букет білих троянд. Він, як справжній джентльмен, передає їх Тетяні Засусі. А потім з солодкою усмішкою позує камерам і час від часу махає ручкою в натовп.

Я тим часом чую з-за спини:

- Жоден українською мовою не виступив. Оце Україна... 

Анна Ященко

УНІАН в Google News