Чи образиться МВФ на Україну за провал антикризових законів?

Очікуваний провал т.з. “антикризового пакета” Кабміну ставить у незручне становище не так уряд, як сам МВФ... Поведінка МВФ була професійно прорахована українськими партнерами...

Очікуваний провал т.з. “антикризового пакета” Кабміну ставить у незручне становище не так уряд, як сам МВФ... Поведінка МВФ була професійно прорахована українськими партнерами...

За результатами сьогоднішнього чергового нерезультативного голосування за рештки т.з. антикризового пакета («антикризовості» в ньому не більш як м’яса в привокзальних чебуреках) стало очевидним: і в уряді, і в Секретаріаті, і в “Регіонах” працюють кіномани.

Вони не просто ретельно переглянули оскароносний бестселер «Ігри розуму», а й блискуче застосовують у своїй практиці одну з найелегантніших і найінтелектуальніших економічних теорій – теорію ігор. Суть теорії полягає в тому, що учасники двобою намагаються переграти одне одного, а) володіючи обмеженою інформацією про дії та замисли супротивника, б) лише частково контролюючи ситуацію та в) керуючись власними інтересами. Хто краще прочитає потаємні помисли одне одного, той і виявиться переможцем. Даруйте, гурмани від економіки, за максимальне спрощення.

Складно сказати, наскільки переконаною в результативності візиту або наскільки наївною була місія МВФ, оголошуючи 3 квітня про свій приїзд і ставлячи його в залежність від аморфної налаштованості Президента та прем’єр-міністра щодо забезпечення ухвалення у ВР упродовж тижня 14–17 квітня законів, необхідних для перегляду програми.

Однак уже тоді практики теорії ігор знали заздалегідь, що законопроекти будуть або торпедовані, або ж розбавлені до невпізнання, і доля другого траншу фактично вирішена. Поведінка ж МВФ була прорахована українськими партнерами так професійно, що позаздрив би сам Джон Неш – геніальний теоретик теорії ігор, герой згаданого фільму.

Адже очікуваний провал т.з. антикризового пакета ставить у незручну ситуацію не так уряд (для нього незручних ситуацій не існує), як сам МВФ. Потрібно буде пояснювати, чому другий транш – швидше за все – буде надано, незважаючи на фіаско в парламенті. Ось і “Регіони” не мають ані найменшого сумніву, що 1,86 млрд. доларів другого траншу таки потраплять на субрахунок НБУ. Звісно, у цьому контексті взагалі не йдеться про перспективу поєднання другого і третього траншів (варто звернути увагу, що заяви з цього приводу лунали виключно з вуст українських чиновників, однак не посадовців МВФ).

Що саме має переважити шальки терезів на користь України?

Передусім дещицю заходів таки наш уряд спромігся виконати – не без допомоги парламенту.

Серед іншого відновлено інституційну свободу НБУ рефінансувати банки без озирання на уряд. Також підвищено sin taxes – акцизи на «гріховні» товари (алкоголь та тютюнові вироби). Цей захід носить радше символічний характер – він покликаний не стільки наповнити бюджет, скільки продемонструвати, що уряд здатен провести через парламент хоча б якийсь законопроект. Окрім того, влада обіцяє зрушити з мертвої точки питання рекапіталізації банків. Більше того, системний порятунок банків може посісти пріоритетне місце у взаєминах між Фондом, Світовим Банком і Україною, відтіснивши вбік фіскальні клопоти та хронічну мігрень Нафтогазу. До вжиття заходів щодо поліпшення балансу Пенсійного фонду українська влада зараховуєтакож пропозицію для українців-гастарбайтерів сплачувати внески до ПФ, однак з вуст представників МВФ не доводилося чути оцінку цього сумнівного заходу.

По-друге, сам факт приїзду місії чогось та вартий. Після безплідних переговорів з українським урядом у лютому місія МВФ повернулася до Вашингтона ні з чим. Двічі поспіль безрезультатні приїзди місій до країн-реципієнтів Фонду таки трапляються (Аргентина, Туреччина), однак це виняток із усталеної десятиріччями практики. Це дає підстави думати, що доля другого траншу значною мірою була визначена наперед.

По-третє, загальновизнано, що регіон Східної та Центральної Європи є сьогодні найслабшою ланкою в перебігу кризи, принаймні на європейському континенті, і до поневірянь Угорщини, Румунії та України прикута увага, без перебільшення, усього інвестиційного світу. Австрія взагалі хапається за голову, оскільки її банки настільки вклалися в цей регіон, що варто йому лише кашлянути, як Відень уже лихоманить. Кожна з цих країн має програми з МВФ, а Бухарест та Будапешт до того ж – співфінансування Єврокомісії. Тож відмовити комусь, в т.ч. й Україні, на тій підставі, що допущено відхилення від запрограмованого курсу – собі ж на шкоду. Під час пожежі годі думати про вдосконалення правил протипожежної безпеки – потрібно гасити пожежу. Окрім брандспойту МВФ, для України інших інструментів немає.

По-четверте, ситуація в Україні загострюється, і бравади уряду щодо переможного виконання бюджету можуть сприйматися всерйоз лише спросоння, на п’ятій-шостій годині перегляду одноманітних ток-шоу. Казначейський рахунок оголено, Пенсійний фонд заледве зводить кінці з кінцямизавдяки позикам з державного бюджету, зарплата шахтарів аби лишень вони не йшли на Київ, уже фінансується за рахунок бюджету. Тож відмовляти пацієнтові за таких обставин аналогічно порушенню клятви Гіппократа.

 І, по-п’яте, Кабмін на своєму позачерговому засіданні 14 квітня ухвалив 19 рішень, що мали б продублювати законопроекти, відторгнуті кількома годинами раніше Верховною Радою. Жодного сумніву, що навколо цих постанов уряду здійметься чимала курява на предмет перевищення виконавчою гілкою влади своєї конституційної компетенції.

Президент України Віктор Ющенко і голова місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіолу перед початком зустрічі в аеропорту ”Бориспіль”

Однак після другого, травневого, траншу, добра воля МВФ може скінчитися, й у взаєминах між Фондом та Україною може остаточно настати похолодання.

Адже шанси на те, що уряд, очолюваний ключовим претендентом на президентську посаду, вдаватиметься до непопулярних заходів, – мізерні.

Крім того, на час виборчих перегонів МВФ традиційно, у всьому світі, відходить убік, оскільки є небезпека, що за кошти Фонду фінансуватиметься виборча кампанія одного з кандидатів.

А ще – у доктора Хауса на ймення МВФ даватиметься взнаки втома від України, від її перманентних політичних чвар, необов’язковості та волатильності їх діагнозів, які тим непрогнозованіші, чим глибше країна занурюється у виборчі перегони.

...З прогнозованими режимами легше. Із прес-релізів місій МВФ на його сайті складається враження, що чи не найліпша співпраця у Фонду – хто б міг подумати рік тому? – з Білорусією. Проблем із тим, аби тамтешній безголосий парламент відмовився проштемпелювати узгодженні рішення, – жодного разу ще не було.

Станіслав Голубенко