Михайло Гончар: Коли Тимошенко випрошує гроші у ЄС, вона реалізує схему Газпрому

«Путін просив у ЄС грошей для Газпрому, так і Тимошенко просила для Газпрому. У Брюсселі від неї почули повтори того, що сказав Путін...» Інтерв`ю

Путін просив у ЄС грошей фактично для Газпрому, так і Тимошенко просила для Газпрому. У Брюсселі хотіли почути від неї щось інше, а почули повтори того, що сказав Путін...

І знову газ. Однозначно, що цей рік стане ударним щодо підвищення енергетичної просвіти народу. Середньопарафіяльна українська пенсіонерка вже знає, чим відрізняється реверс від аверса, і розуміє, що таке формульне ціноутворення. Давайте вірити, що всі події, які відбуваються, дадуть людям розуміння того, наскільки принизливими речами обертається для громадян непрозора енергетична політика, яку проводить влада, і ми спробуємо навчитися хоч якось на неї впливати.

Вчора Нафтогаз заявив, що відключає від газопостачання за борги підприємства теплокомуненерго, а Київгаз заходився лякати при цьому киян газовими аваріями. Цього ж дня по телевізору показують сюжет з Дніпропетровська про те, що винних у страшній газовій аварії дворічної давності просто немає. Паралельно розгортаються події на зовнішніх газових фронтах. Газпром, звертаючись до ЄС, гучно попереджає, що Україна припинила закачувати газ до підземних сховищ, а Юлія Тимошенко просить в Брюсселі кредити на закачування газу.

Нас лякають відсутністю газу і газовими аваріями сьогодні, випрошуючи гроші у ЄС, додатково страхають, що проблеми можуть виникнути і взимку.

Прокоментувати останні рішення НАК «Нафтогаз» і європейські месиджі українського прем`єра ми попросили директора енергетичних програм центру «Номос» Михайла Гончара.

ЯКЩО ВІДКИНУТИ ЕМОЦІЇ – НАФТОГАЗ НЕ МАЄ ВИХОДУ

Михайле Михайловичу, вчора головною новиною ЗМІ стало те, що НАК «Нафтогаз України» відключитиме від газопостачання підприємства теплокомуненерго. Почали з киян. Столичні жителі перестали нормально митися, оскільки НАК зробив перший крок для свого фінансового оздоровлення. Нафтогаз набрався цих штук з відключенням у Газпрому, але ж наш споживач за газ платить. Чому ми повинні бути заручниками недосконалості правових відносин НАКу і ТКЕ?

Постановка питання правильна. Головними повинні бути інтереси споживача, а у нас головні – інтереси монополіста, який до того ж напівбанкрот. Але в принципі, якщо відкинути емоції, то, може, НАК і неправий з позиції споживача, але іншого виходу у нього немає. Якщо НАК просто пише листи, дзвонить керівникам ТКЕ по телефону, звертається з проханнями забезпечити своєчасну і повну проплату, то на клієнтів, як показує практика, це належної дії не справляє. У НАКу не залишається іншого виходу. Ми не можемо покладати всю провину на НАК. Ті, хто не може забезпечити збір оплати з неплатників, повинен бути покараний отаким чином.

У випадку з Києвом споживач, який платить стовідсотково, стає заручником непрозорості в газовому секторі. Кажучи про непрозорість, я маю на увазі і НАК, оскільки ми не знаємо, скільки у нього реальних боргів, наскільки йому вистачить поточних фінансових ресурсів. Ми також не знаємо, яким чином наші теплокомуненерго витрачають гроші, які ми оплачуємо.

Необхідне кардинальне реформування газового ринку. Хоч би до яких методів держава і НАК вдавалися по відношенню до боржників, це ситуативні заходи, які не дадуть довгострокового ефекту. Оскільки не функціонує газовий і енергетичний ринок. Треба, щоб був підготовлений і прийнятий закон про засади функціонування газового ринку. Це створило б передумови для реорганізації НАКу і зумовило б необхідність ухвалити відповідні нормативно-правові акти, спрямовані на зміну стану справ з підприємствами ТКЕ.

НКРЕ НЕ ПІДЕ НА РАДИКАЛЬНІ ЗМІНИ ЦІН НА ГАЗ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ

Вчора НАК і НКРЕ таки домовилися про підняття ціни на газ, до «економічно обгрунтованої». Але що таке економічно обгрунтована ціна для населення, ніхто не знає. А окремі експерти кажуть, що якщо ціни для споживачів наблизити до цін, які платить промисловість, то на це йтиме половина зарплати киянина із добрим заробітком.

Економічно обгрунтована ціна залежить від того, що вони поставить базисом економічного обгрунтування. Можливі два підходи.

Перший – економічно обгрунтована ціна повинна бути співставною з ціною імпортованого газу. Газ власного видобутку має оплачуватися так само, як імпортний, це стимулює вітчизняне газовидобування.

Другий – позиція економічного обгрунтування повинна враховувати рівень платоспроможності домашніх господарств. І, відповідно, тоді критерієм економічної обгрунтованості буде середня по регіону заробітна плата. Це і є стандартний підхід.

А взагалі, повинен бути прийнятий закон про засади функціонування ринку природного газу в Україні з прописаним єдиним принципом ціноутворення на газовому ринку. І не повинно бути ніяких інших цін на газ, окрім економічно обгрунтованих – з позицій конкурентного ринку.

Я не знаю, які цифри заховані за формулою економічного обгрунтування від НКРЕ. Але НКРЕ у нас не є незалежним регуляторним органом, і вона не піде на радикальні зміни цін на газ для населення. Просто буде чергове підвищення газових цін, яке загалом давно назріло і перезріло і від чого відхрещувалися всі минулі і нинішній уряди. Але реалії, пов`язані з Нафтогазом і з національним газовидобутком вимагають перегляду ціни.

ГІПОТЕТИЧНІ ГРОШІ ЄС ЛЯЖУТЬ БОРГОМ НА НАК, АЛЕ ПІДУТЬ В ГАЗПРОМ

Вчора в Брюсселі Юлія Тимошенко заявила, що Україна розраховує на отримання кредитів європейських банків для здійснення оплати за газ, що закачується до підземних сховищ, оскільки газ у сховищах однаково потрібний і ЄС, і Росії, і Україні. Прем`єр наголосила, що для оплати закачуваного газу тимчасові касові розриви необхідно покривати кредитними резервами.

Ця заява здалася мені дивною. Те, що українські підземні газосховища відіграють достатньо унікальну роль для стабільності газового транзиту, – це загальновизнаний факт. Але те, що нині намагається зробити прем`єр-міністр, не вписується в логіку інтересів України. Дії прем`єра, спрямовані на отримання фінансового сприяння з боку ЄС, скоріше вписуються в логіку забезпечення фінансових інтересів Газпрому. Якщо гіпотетично припустити, що ЄС клюне на приманку, яка була продекларована прем`єр-міністром, і розщедриться на гроші для НАКу (не уточнюватиму, в якій формі вони будуть надані), то ці гроші підуть через рахунки Нафтогазу в Газпром як платежі за газ.

І відомо, хто запустив цю модель, – Газпром і російський прем`єр-міністр Путін. Зазначмо, саме російський прем`єр звернувся до ЄС: гвалт, допомагаймо Україні. Потім український прем`єр поїхала в Страсбург підтверджувати неплатоспроможність України і просити грошей, яких просив Путін. І як Путін раніше просив грошей фактично для Газпрому, так і Тимошенко просила грошей для Газпрому. А НАК при цьому просто зіграє роль «транзитера», залишивши собі борги.

А навіщо це Юлії Володимирівні?

Її лінія поведінки цілком укладається в схему її передвиборних загравань з Росією. І цілком імовірно, що це входить в якийсь додатковий пакет негласних домовленостей, які могли виникнути після підписання відомих контрактів 19 січня. Врешті-решт, якщо прем`єр-міністр так непокоїться за стабільність транзиту і прагне розподілити відповідальність в рівній пропорції на всіх учасників, то, напевно, було б логічне з цієї позиції запропонувати щось інше. Тимошенко запропонувала схему: дайте гроші, ми їх витратимо. Напевно, якщо ЄС має невпевненість щодо стабільності транзиту через Україну в зимовий період, то було б доцільно, щоб європейські компанії – партнери Газпрому – здійснили відповідні закупівлі газових ресурсів у Газпрому, заплативши йому, і розмістили ці додаткові об`єми купленого газу на зберігання в українських газосховищах, заплативши за зберігання НАКові. Тоді НАКу не загрожував би борг у вигляді кредитних ресурсів, які прем’єр-міністр зараз намагається вибити з ЄС, а навпаки – НАК одержав би певний дохід за зберігання газу в ПХГ.

 Можна було б запропонувати створити спільний резерв газу з країнами ЄС – із залученням фінансових ресурсів зацікавлених учасників, – але тоді це перерозподілило б наші ризики і консолідувало зусилля з реагування на можливі проблеми. Це був би адекватніший підхід.

Щось подібне хотіли почути від українського прем`єра, а почули повтори того, що сказав Путін.

Тим більше що пропозиція українського прем`єра в часі збіглася з заявами Газпрому, що Україна припинила закачування газу до ПСГ?

Так, ці дві заяви виглядали як легкий спільний шантаж, як спільні дії російського і українського прем`єрів. У мене в порядку жарту питання. Юлія Тимошенко, працюючи на інтереси Газпрому, можливо, лише за сумісництвом працює прем`єр-міністром України?

Нещодавно за рішенням Кабміну відбулася передачагазорозподільчих мереж на баланс НАКу. Окремі експерти кажуть, що передача внутрішніх мереж повинна стати результатом серйозної підготовчої роботи, лише проміжним етапом продуманого подальшого плану переходу газорозподілу під реальний контроль держави. А сьогоднішня кваплива і непродумана передача мереж навіть несе загрозу – що вони так швидше опиняться в руках Газпрому.

Ми виходимо з того, що потрібно упорядкувати систему газорозподілу. Газорозподільче господарство вимагає і реорганізації і модернізації. Якщо наші магістралі трубопроводів це 37 тисяч кілометрів, то наші розподільчі мережі – більше 300 тисяч кілометрів. І стан справ там не кращий, ніж у НАКу. Ці мережі формально мають господаря. Але фактично вони господаря не мають.

Облгази, на балансі яких мережі знаходяться, діють за принципом: вичавити з мереж все, що можна. Тому спроба дати розподільчим мережам господаря у вигляді НАКу теоретично виглядає правильною. Але теоретично. Практично вона навряд чи буде успішною. Якби НАК щодо ступеня впорядкованості і фінансових справ був як «Газ де Франс Суец», він провів би необхідні зміни і в системі газорозподілу. Але НАК «Нафтогаз» такий, який він є: у боргах, як у шовках. І думати, що НАК зможе щось зробити з цими мережами, не випадає.

Отже потрібно шукати інші мотиви, якими керувалися керівники уряду, ухвалюючи це рішення. А хід думки простий, хоч і злегка замаскований під наміри впорядковування газового господарства. Не виключено, що, внаслідок концентрації в одних руках газорозподільчих мереж вони можуть стати певним бонусом Газпрому. Це можливо. Але можливо і інше, що це цукерочка для своїх. Консолідація мереж в руках НАКу потрібна прем`єрові, щоб перед виборами або відразу після них провести серйозний перерозподіл (через зміну в облгазах) цих мереж на користь тих, хто підтримає на виборах чинного прем`єр-міністра.

Розмовляла Лана Самохвалова

УНІАН в Google News