Відмова Обами від ПРО: чи не зарано Росія радіє?

Зверніть увагу на заяву представника Росії в НАТО Рогозіна. Він закликає не впадати в ейфорію... США обрали більш глибоку систему базування свого елемента... Експерти

Зверніть увагу на заяву представника Росії в НАТО Рогозіна. Він закликає не впадати в ейфорію... США обрали більш глибоку систему базування свого елемента...

Учора Америка офіційно відмовилася від розміщення ПРО в Чехії та Польщій запропонувала замінити їх мобільними установками, які будуватиме в чотири етапи. Одразу багато хто, зокрема російські ЗМІ, заговорили про те, що відмова Обами від ПРО пов’язана з «перезавантеженням» відносин США та Росії. Що насправді означає новий крок Америки в системі безпеки? Ми запитали в експертів.

Олаф Осіца, аналітик Collegium Civitas у Польщі:

АДМІНІСТРАЦІЯ ОБАМИ НЕ МАЄ ЖОДНИХ ІЛЮЗІЙ ЩОДО РОСІЇ

На мою думку, така інтерпретація відмови від ПРО не має підстав. Передусім тому, що російський чинник не мав визначального впливу на це рішення. Важливішою була зміна оцінки загрози з боку Ірану. Крім цього, американська адміністрація вирішила поставити на більш еластичну систему оборони, яка, зокрема, включає використання мобільних установок на кораблях.

Звичайно, РФ та країни регіону оцінюють це рішення як своєрідну поступку росіянам. Не виключаю, що щось подібне мало місце. Можливо, американці вирішили засмажити ще один шматок м’яса на тому самому вогні... Але, гадаю, не можна це трактувати як зраду інтересів країн Центральної Європи.

Нинішня адміністрація дуже прохолодно та розсудливо ставиться до РФ. Вона розуміє, що потребує допомоги росіян у справі Ірану та Афганістану, але водночас не має жодних ілюзій щодо цього й усвідомлює, що росіяни насправді не зацікавлені в допомозі американцям.

Це справа холодної калькуляції, де найважливіше – інтереси США. Зрештою, загальновідомо, що Європа для нинішньої адміністрації не є найголовнішим пріоритетом.

Як на мене, нічого особливого не сталося. Звичайно, це може сприйматися як поразка польської влади, яка хотіла мати ПРО в Польщі та завдяки цьому зміцнити свою позицію в міжнародній політиці.

Водночас з точки зору безпеки нічого не змінилося. Парадоксально, але може виявитися, що нове рішення буде кращим для Польщі, адже нові ракети можуть знищувати ракети спрямовані на європейські країни в той час як у першому варіанті ціллю мали бути лише ті, що направлені на США.

Більше того, у довгостроковій перспективі може виявитися, що нова система для Росії менш прийнятна, ніж та, що планувалася раніше.

Адже відомо, що нова система, серед іншого, передбачає збільшення присутності американських військових на північних морях Європи. Не певен, чи це дуже влаштовує росіян.

Для українців справа ПРО від самого початку була нейтральна. Зараз коли фактично буде оголошено конкурс серед країн на участь у новій системі ПРО, Україна потенційно може стати партнером США, адже українці мають значний вплив на те, що відбувається в регіоні. Не думаю, що Україна втратить щось через рішення американців. Українцям варто проаналізувати можливість участі в новій системі.

Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ:

ЦЕЙ КРОК ТІЛЬКИ НА ПЕРШИЙ ПОГЛЯД МОЖНА РОЗГЛЯДАТИ В КЛЮЧІ “ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ”

Безперечно, відмова США від розміщення ПРО в Чехії та Польщі є неординарним кроком, який можна розглядати в контексті нових підходів адміністрації Барака Обами до формування зовнішньої і безпекової політики США.

Гадаю, ця відмова базується на тому, що американська розвідка дає зовсім іншу інформацію щодо можливих загроз з боку Ірану. Америка переглядає і шукає нові підходи до забезпечення своєї власної безпеки.

Звичайно, можна розглядати цей крок у контексті “перезавантаження" відносин між США та Росією, хоча це так здається лише на перший погляд.

Само собою зрозуміло, що на даному етапі, коли США і РФ ведуть активні переговори щодо продовження чи, так би мовити, укладення нового договору про стратегічний наступ і озброєння, то, можливо, у цьому ключі знайдено відповідний алгоритм відносин.

Щодо України… Україна стояла особняком у контексті розміщення ПРО в Східній Європі. Ми стежили за самим процесом – як це може зачіпати Україну. Маю на увазі передусім здатність цієї системи РЛС перехоплювати, скажімо, об’єкти, які могли б зачіпати територію України. Тому, звісно, ми не були байдужими до того, як це питання вирішується. Хоча мали в планах пропонувати свої послуги на замін того, щоб створювати нові системи ПРО на території Чехії та Польщі, оскільки всім відомо, що в нас є дві діючі системи в Закарпатті й Криму, які могли б бути розглянуті як альтернативні станції.

Ми бачимо, що таким чином знімається деяке напруження в міжнародних відносинах.

Вважаю, такий новий підхід адміністрації США дає можливість сподіватися, що США не застосовуватимуть силу в проведенні міжнародних переговорів і більше схиляються до політичного діалогу, дипломатичного інструментарію.

Коли знімається напруження між такими потужними ядерними державами, як США й Росії, то для України, як для сусідньої країни й стратегічного партнера Америки, звісно, це фактор позитивний...

Можемо тільки вітати крок, який унеможливлює гіпотетичне використання відповідної зброї щодо певних об’єктів, які знаходяться в Східній Європі.

Щодо безпеки України… Я прагматик, тому не люблю будувати різні імовірні загрози. У нас на порядку денному інше питання – створити таку армію і такі збройні сили України, які були б здатні в будь-який момент дати відсіч будь-якому імовірному противникові.

Ми повинні посилювати безпеку України через активний міжнародний діалог, через різні міжнародні організації, через систему ООН, тобто за рахунок інших мирних засобів. Якраз активна позиція в системі міжнародних відносин дає можливість набагато більше зробити для захисту власної нацбезпеки.

Ян Пєкло, голова фундації польсько-української співпраці PAUCI (Польща):

КРЕМЛЬ НЕ МАЄ ПІДСТАВ ДЛЯ ВЕЛИКОЇ РАДОСТІ, ЯКУ ВИСЛОВИЛИ ПУТІН ТА МЕДВЄДЄВ

Я б не сприймав рішення президента Обами як таке, що начебто Америка «здала» Східну Європу. Хоча момент його оголошення – 17 вересня, в 70-ту річницю радянської агресії проти Польщі, яка на той момент воювала з гітлерівською Німеччиною, – було обрано дуже невдало.

Можливо, тому інформація з Вашингтона викликала в Польщі такі емоції та неспокій за безпеку Центральної Європи.

Однак не думаю, що Кремль має підстави для великого оптимізму чи радості, яку вже висловили Путін та Медвєдєв. Польща занадто сильна та міцно інкорпорована в західну систему безпеки країна. Слушно зауважив міністр Сік орський про те, що Польща на цьому ще більше виграє. У нинішній ситуації американцям буде складніше відмовитися від того, аби не розмістити ракети «Патріот» у Польщі. Сама ж справа ПРО остаточно не вирішена, тільки відкладена в часі, і нова система має стати більш натовською, ніж американською, що зумовить більш активну участь європейських держав у цьому проекті.

Варто брати до уваги можливість змін у політиці безпеки в самій Росії, якій через кризу дедалі складніше утримувати статус “супердержави”. За великим рахунком, їй на це вже не вистачає коштів. Тож хизуючись мускулами, Кремль намагається створити враження сили та виторгувати в Заходу якнайбільше поступок. Те, що зараз називають за умовну поступку Обами, є стратегічним рухом, який має на меті покращення безпеки трансатлантичної спільноти.

Адміністрація Буша вичерпала можливості ефективної співпраці з Європою. Обама пропонує новий підхід. Він має великий кредит довіри й не повинен його втратити, тому буде обережний у своїх діях, які, без сумніву, не ставитимуть під сумнів важливість Польщі як перевіреного стратегічного партнера США в цій частині Європи. Тепер, після оголошення рішення в такий невдалий день, він буде змушений зробити кілька жестів для того, аби заспокоїти Варшаву, на чому Польща може тільки виграти.

Чи матиме це значення для України? Це залежатиме від самої України та її політичної еліти: від того чи після президентських виборів українська демократія зможе створити ефективний механізм управління державою і чи пришвидшить інтеграцію в ЄС та НАТО. Якщо так станеться, то Україна, безперечно, може розраховувати на участь у новій системі оборони Європи.

Думки президента Качинського та прем’єра Туска на цю тему такі різні, бо вже, мабуть, вони не можуть займати якоїсь спільної позиції. Це, на жаль, створює не найкраще враження: начебто польська міжнародна політика не є одностайною і в зв’язку з тим менш ефективна.

Дмитро Штибліков, керівник міжнародних програм Центру “Номос”:

НЕ ВСІ РОСІЯНИ РАДІЮТЬ...

У заявах американської сторони я не почув, що вони відмовилися від ПРО. Якщо говорити військовою мовою, то США зараз від системи ПРО відійшли трішки на нижчий ступінь, вони розгортають так звану систему ППО ПРО – щодо протидії ракетам середньої та малої дальності. Тому казати, що США відмовилися від розгортання ПРО, я жодних підстав не бачу.

На перших етапах США розгорне систему, яка протидіятиме ракетам переважно середньої дальності, які, за заявою Обами, в Ірані досить швидко розвиваються.

Третім і четвертим етапами, як він пояснив, буде розгортання системи ПРО проти балістичних ракет стаціонарних пунктів у Європі.

Чому росіяни радіють? Росіяни не зовсім радіють… Я, наприклад, звернув увагу на заяву представника Росії в НАТО Дмитра Рогозіна. Він прямим текстом закликає не впадати в ейфорію у зв’язку з новими планами США. Вони обрали більш глибоку систему базування свого елемента. Корабель, за словами Рогозіна, може змінювати своє розташування, і якщо система ПРО знаходиться на його палубі, то цілком очевидно, що вона може бути перекинута в будь-який період у будь-який район, у тому числі до берегів Росії в разі загострення відносин між Москвою і Вашингтоном.

ПРО не була елементом системи колективної безпеки, вона була суто американською. Американці як прагматики доволі чітко уявляли, що зробити таку систему під егідою НАТО, де один голос проти – і рішення не приймається, – неможливо.

У політичному сенсі відмова від ПРО для Східної Європи є відмовою від американського захисту цих територій, але хочу підкреслити – це тільки в політичному, а не у воєнному сенсі. Найпоширенішою інтерпретацією слів Обами є таке тлумачення: США відмовилися, але якщо уважно прислухатися до його слів, то жодної відмови немає.

Опитали Оксана Климончук, Роман Кисіль, Київ – Варшава

УНІАН в Google News