Другий тур: варіанти розвитку подій

Другий тур: варіанти розвитку подій

Потенційно ПР матиме можливість для проголошення недовіри уряду Тимошенко, проте цього недостатньо для створення нової більшості та формування підконтрольного уряду...

На сьогодні вбачаємо три варіанти розвитку подій під час та після другого туру президентських виборів. Подаємо їх у порядку від більш імовірного – до менш імовірного.

ВАРІАНТ ПЕРШИЙ: вибори виграє Янукович з достатньо великим відривом

Віктор Янукович на зібранні керівників громадських організацій і об’єднань держави. 25 грудня Уже сьогодні є очевидним бажання представників Партії регіонів усунути з посади прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Зробити це можна через: а) легітимний процес, б) нелегітимний процес і в) альтернативний процес.

Легітимний процес усунення Тимошенко передбачає: оголошення недовіри уряду, формування нової урядової коаліції та формування нового уряду й затвердження нового прем’єр-міністра.

Розглянемо цей варіант докладніше.

Потенційно ПР матиме можливість для проголошення недовіри уряду Тимошенко, проте цього недостатньо для створення нової більшості та формування підконтрольного уряду з таких ось причин.

Для формування коаліційної більшості потрібно не просто мати в її складі більшість народних депутатів, а щоб у цю більшість номінально входили фракції, що мають більшість у парламенті. Без участі БЮТ для формування коаліції, навіть, якщо до неї увійдуть Блок Литвина, ПР і КПУ, бракуватиме голосів НУ–НС.

Залучення нунсівців до потенційної коаліції проблематичне з кількох міркувань.

По-перше, приблизно 36 членів фракції НУ–НС (усього їх на сьогодні 71) орієнтуються на БЮТ і розуміють, що в разі відставки Тимошенко в них залишається лише один шлях у випадку позачергових парламентських виборів – це похід із Тимошенко в списках її політичної сили, але немає жодних гарантій, що в ці списки вдасться потрапити. Тому вони будуть зацікавлені в збереженні теперішнього стану. Хоча ця чисельність може коливатись за певних умов як у бік збільшення, так і суттєвого зменшення, хоча б, наприклад, у разі переорієнтації Національної самооборони в бік Тігіпка, з яким начебто домовився Юрій Луценко, про що була інформація в ЗМІ.

По-друге, частина НУ–НС орієнтується на Ющенка і теж потенційно зацікавлена в обмеженні впливу ПР на уряд та збереженні нинішнього складу парламенту, оскільки немає гарантії потрапляння в наступний склад. Правда, члени цієї групи можуть мати певні гарантії з боку Ющенка, Яценюка чи Тігіпка щодо внесення їх до прохідної частини виборчих списків цих політичних лідерів.

По-третє, частина депутатів фракції НУ–НС (від 5 до 8 осіб) орієнтується на Балогу. Але вони теж не зацікавлені у відстороненні Тимошенко, бо в цьому разі достатньо ймовірні дострокові парламентські вибори, а в них мало шансів потрапити у прохідну частину списків політичних сил, які можуть подолати тривідсотковий бар’єр.

По-четверте, ще одна група депутатів НУ–НС, які не мають чіткої орієнтації на конкретного ключового гравця, теж не зацікавлена в посиленні Партії регіонів і проведенні дострокових парламентських виборів, бо до них не готова, а тому більш прийнятним, імовірно, вважатиме збереження нинішнього стану.

Таким чином, можна прогнозувати доволі запеклу боротьбу навколо проекту зміни уряду Тимошенко в надрах НУ–НС. Водночас навіть у разі висловлення недовіри уряду, Тимошенко залишатиметься на посаді його керівника в статусі в.о., що певною мірою відповідає інтересам БЮТ, КПУ, Блоку Литвина та частини НУ–НС, але абсолютно не відповідатиме інтересам ПР і частини НУ–НС, що орієнтуватиметься на Ющенка, Тігіпка і Яценюка й матиме від них гарантії потрапляння до прохідної частини виборчих списків.

Очевидно, що депутати від НУ–НС можуть теоретично погодитися на заміну Тимошенко лише в разі формування більшості з ПР, але так, щоб посаду прем’єра обіймав не представник ПР, і не особа, пов’язана з ПР. Таким міг би бути Ющенко, але для ПР виникає велика загроза іміджевих втрат, якщо заради скидання з прем’єрської посади Тимошенко вони підуть на це.

Теоретично Янукович і ПР можуть запропонувати цю посаду Яценюку або Юрію Єханурову, якщо хтось із них зможе самостійно чи за допомогою Ющенка й Тігіпка мобілізувати більшість депутатів НУ–НС. Але й це виглядає достатньо проблематичним. Кандидатуру Тігіпка не розглядаємо, оскільки в середовищі ПР є підозри щодо його можливої співпраці з БЮТ, так само в БЮТ є підозри щодо його співпраці з ПР (про це свідчать часті повідомлення у ЗМІ).

Водночас, навіть у разі проведення такого варіанта зміщення Тимошенко з посади прем’єра, виникає інша загроза, яку добре усвідомлюватимуть ПР та інші політичні сили. Це погіршення економічної ситуації.

Очевидно, що поточний рік буде складним для української економіки. Деякий час усі негаразди можна бути «вішати» на діяльність уряду Тимошенко. Але це не може тривати надто довго.

Для Партії регіонів виникає нова загроза – посилення БЮТ як найсильнішої опозиційної сили, що знову ж таки не в інтересах ПР.

Навіть якщо ПР удасться залучитися підтримкою більшості для формування нового уряду, очевидно, що така більшість буде дуже нестійка, і виходом з ситуації може стати лише проведення парламентських виборів. А це, у свою чергу, видається невигідним для Литвина, оскільки він не впевнений, що його політична сила потрапить у наступний парламент, і тим більше немає гарантій отримання посади спікера ВР.

Отже, нова коаліція буде невигідна принаймні для кількох груп у парламенті (частини НУ–НС, Блоку Литвина, КПУ, БЮТ). Тому, гадаємо,  варіант усунення Тимошенко має слабкі шанси на реалізацію.

Нелегітимний процес передбачає спроби усунути Тимошенко в інший спосіб, проте й він видається малоймовірним.

Насамперед виникає реальна загроза силових протистоянь, у яких можуть взяти участь частина підконтрольних БЮТ представників міліції, прокуратури, інших силових структур.

ПР може програти в такому протистоянні, зважаючи на вплив БЮТ на судові органи.

І нарешті, нелегітимні дії можуть посилити БЮТ у очах виборця на майбутніх парламентських виборах, що не входить в інтереси ПР.

Альтернативний процес передбачає обрання компромісу для всіх політичних гравців.

У цьому випадку на посаду прем’єр-міністра має претендувати нейтральна щодо БЮТ і ПР людина. Теоретично вона не повинна прагнути дострокових парламентських виборів, у яких не зацікавлені Блок Литвина й КПУ (зважаючи на зменшення електоральної бази). Сформований уряд має бути непідконтрольний ПР.

Водночас не виключено проведення дострокових виборів у силовому й не зовсім законному вигляді, як це було у 2007 році.

Імовірність такого варіанта зростатиме, враховуючи подальше погіршення ситуація з державними фінансами. Очевидно, що до формування нового уряду не слід очікувати ухвалення державного бюджету на 2010 рік. Крім того, новий Президент матиме істотний вплив на діяльність керівництва НБУ. Тому уряд не зможе розраховувати на емісію гривні для фінансування навіть найнеобхідніших бюджетних витрат. А це зумовлюватиме різке зростання соціальної напруженості, коли суспільство буде готове до нелегітимного відсторонення уряду та проведення дострокових парламентських виборів.

Ще одним варіантом могло б бути нове рішення Конституційного суду, згідно з яким уряду таки потрібно мати постійну підтримку не менш як 226 народних депутатів. І враховуючи це, у новообраного Президента з’являться легітимні підстави для оголошення дострокових парламентських виборів. Але це не зменшує для ПР потребу в усуненні Тимошенко ще до цих виборів. Вони бажатимуть позбавити її адміністративних та фінансових можливостей, які дає посада прем’єра. Крім того, відсторонивши її від керівництва урядом, “регіонали” самі отримають доступ до адміністративних і фінансових важелів, а також матимуть можливість на підставі інформації, яку зараз приховує уряд, розпочати кампанію дискредитації Тимошенко. Враховуючи, що ситуація з державними фінансами справді катастрофічна, це буде не важко зробити.

Таким чином, об’єктивно більш прийнятним для ПР є:

– по-перше, усунення від влади Тимошенко у будь-який спосіб;

– по-друге, проведення дострокових виборів;

– по-третє, формування нового уряду на базі нового парламенту з залученням нових сил (вважаємо ймовірним проходження до наступного парламенту від 6 до 8 політичних сил).

Очевидно, що в такому парламенті доведеться домовлятися з новими потенційними союзниками, у тому числі й за рахунок посади прем’єр-міністра.

Крім того, незважаючи на неспроможність ПР до реформ, на ці реформи будуть здатні нові сили – Тігіпка і Яценюка, що об’єктивно зацікавлені в посиленні своїх електоральних позицій до наступних виборів.

Таким чином, за умови реалізації цього найбільш імовірного на сьогодні варіанта утвориться доволі стабільний парламент та буде сформовано уряд, непідконтрольний повністю ПР. Загалом ця ситуація потенційно задовольнятиме всіх основних, на той момент, гравців, окрім БЮТ.

ВАРІАНТ ДРУГИЙ: вибори виграє Тимошенко

Юлія ТимошенкоЦей варіант видається менш імовірним з огляду можливостей Тимошенко щодо залучення нових голосів. Найбільшу підтримку вона отримала в Центрі й окремих областях Західної України (Волинь, Рівне). Водночас у інших областях її підтримка була значно нижча. Інші кандидати, схоже, не закликатимуть голосувати за Тимошенко. Зрештою, їм це невигідно з точки зору майбутніх місцевих та парламентських виборів.

Слід також відзначити, що порівняно з минулими виборами Янукович наростив підтримку на Заході України, тоді як на Сході його електоральна підтримка залишається порівняно стабільна й висока. Тож можливе збільшення підтримки на Заході при збереженні стабільної підтримки на Сході. Такого ресурсу в Тимошенко на сьогодні не видно.

Проте розглянемо й цей варіант.

Очевидно, що після перемоги Тимошенко переслідуватиме дві основні мети: пПосилення власного впливу та знищення головного конкурента, яким автоматично стає ПР і наближені до неї бізнесові структури.

У цьому разі ймовірний такий розвиток подій.

ПР почне розвалюватися, Януковича буде усунуто від керівництва партією, а частина «регіонального» бізнесу шукатиме лояльності в БЮТ. Для пришвидшення такого процесу Тимошенко, з великою ймовірністю, задіє всі правоохоронні органи, які вона повністю контролюватиме, адміністративний і податковий апарат для тиску на бізнес, пов’язаний з ПР, від якого партія отримує основну фінансову підтримку.

Тимошенко не призначатиме нового прем’єр-міністра, оскільки для цього потрібна згода більшості, якої вона, швидше за все, не стимулюватиме, а посилаючись на патову ситуацію, просто залишить свою людину на посаді в.о. прем’єр-міністра (Турчинова), зберігаючи особистий контроль над усіма основними призначеннями в системі виконавчої влади, фінансовими потоками та державними активами. Це певною мірою дасть їй змогу залишати ситуацію в підвішеному стані, при цьому можна буде звинувачувати парламент у недієздатності, що виглядатиме доволі виграшно в очах виборців.

Маючи контроль над силовими структурами, Тимошенко спробує зачистити інформаційний простір. Імовірно, уже протягом 6–8 місяців під контроль будуть забрані основні телеканали країни (“Інтер”, “1+1”, ТРК “Україна”). Так “Інтер” може бути відібраний у силовий спосіб, а власники “1+1” та ахметовського телеканалу “Україна” або будуть змушені стати дуже лояльними до Тимошенко, або постануть перед загрозою втрати своїх основних промислових та інших активів.

Після цього Тимошенко ініціює проведення референдуму щодо посилення президентської влади (про що неодноразово заявлялося). Для аргументації вона використовуватиме недієздатності парламенту та заявлятиме про готовність нести персональну відповідальність за все в державі. Ураховуючи низький рівень усвідомлення громадянами наслідків узурпації влади в одних руках, слід очікувати, що після такого референдуму функції парламенту будуть суттєво обмежені, як і його значення. Уся влада в державі фактично буде сконцентрована в руках однієї особи.

Паралельно, очевидно, погіршуватиметься економічна ситуація. Зважаючи на потребу наповнювати бюджет та беручи до уваги попередню діяльність Тимошенко, можемо чекати підвищення податкового тиску на економіку, емісії грошей та посилення національної валюти з метою демонстрації економічної «стабільності». Таке посилення, з великою ймовірністю, призведе до істотного погіршення й навіть банкрутства української металургії та хімії, орієнтованої на експорт і зацікавленої в слабшій національній валюті. Під гаслами «боротьби з олігархами» ці підприємства переходитимуть в управління уряду, а фінансові потоки перерозподілятимуться.

Загалом відбуватиметься становлення класичної автократичної системи з одночасною деградацією економіки. Водночас необхідність економічних реформ і навіть бажання їх здійснити поєднуватиметься з професійною неспроможністю та бажанням особистого збагачення.

Проте зберігати таку автаркію тривалий час не вдасться, навіть з урахуванням контролю над електронними ЗМІ, бо, на відміну від Росії, не буде фінансових ресурсів, за рахунок яких можна підживлювати підтримку з боку населення.

Таким чином, протягом короткого терміну (2–3 років) слід очікувати зростання загроз техногенних катастроф та соціального напруження з поганого прорахованими наслідками.

ВАРІАНТ ТРЕТІЙ: установлення результатів виборів затягується або вони будуть визнані такими, що не відбулися

Такий варіант можливий, якщо перевага переможця буде невеликою (2–3 відсотки) або ж виявиться достатньо велика частка людей, які проголосують проти обох кандидатів (на рівні 30 відсотків). У цьому разі можна очікувати, що переможена сторона затягуватиме процес оголошення результатів виборів. Зважаючи на ситуацію у Вищому адміністративному суді, цей процес може тривати кілька місяців. При цьому проблема державних фінансів загрожуватиме повним колапсом усієї фінансової системи країни.

Не виключено також, що, усвідомлюючи високу ймовірність програшу на виборах, команда одного з кандидатів спробує зірвати вибори взагалі, заблокувавши діяльність дільничних та окружних виборчих комісій. Цьому сприятиме те, що на другий тур комісії формуються лише з представників переможців першого туру. У разі неявки на виборчі дільниці членів комісій, котрі представляють одного з двох кандидатів, вибори там можуть бути або взагалі зірвані або буде неможливо підбити підсумки голосування, бо згідно з законом про вибори Президента потрібно, аби на таких засіданнях були присутні не менш як дві третини складу комісії.

***

Наше ставлення до можливої перемоги на виборах Януковича чи Тимошенко базується на не тому, хто з них кращий чи гірший, а на тому, які ризики для України як демократичної держави несе отримання ними президентської посади.

Для Януковича й Тимошенко, на жаль, цінності національної демократії, української державності не є близькими. У них обох та в політичних сил, які вони представляють, немає жодних сталих ідеологічних та програмних засад. Без будь-яких вагань, і вони це вже неодноразово доводили, і Тимошенко, і Янукович готові міняти свої публічні погляди – залежно від політичної ситуації.

Єдиним принципом, на якому базується їхня діяльність, – це бажання отримати владу. А влада – це передусім збагачення...

На початку літа 2009 року обидва політики та їхні політичні сили планували змінити Конституцію, закріпивши щонайменше десятирічне панування цих двох політичних сил у нашій державі. Тоді Тимошенко та БЮТ не згадували ні про кримінальне минуле Януковича, ні про прихватизацію Міжгір’я. Не виникало в них запитань і щодо того, яким чином і хто з іноземних лідерів захоче спілкуватися з Президентом України Януковичем. І рука Януковича на Пересопницькому Євангелії не турбувала Тимошенко. Неважко зрозуміти, що їхнє нинішнє оббріхування одне одного може з легкістю зміниться братанням.

Тому кожен відданий голос за цих кандидатів – це голос за брехню, популізм, безправ’я, корупцію, здачу національних інтересів і руйнування української державності. Голосуючи за когось із цих кандидатів, кожен покладає на себе моральну відповідальність за всі ті майбутні діяння...

Голосуючи проти обох, ми всі продемонструємо своє бажання до змін, до реформи прогнилої кланової політичної системи та неефективної державно-олігархічної економіки, коли національне багатство використовується лише в інтересах кількох десятків осіб. Ми продемонструємо недовіру цій системі й створимо передумови для глибоких змін політичних еліт під час наступних місцевих та парламентських виборів. Тому кожен думаючий громадянин, який є патріотом своєї держави, для кого національна демократія і українська держава є не просто слова, має обов’язково прийти на вибори 7 лютого й поставити відмітку у графі “Не підтримую жодного кандидата”.

Рівень моральних якостей Тимошенко, Януковича, та їхніх команд – дуже низький, а тому, насправді, обидва є дуже поганим варіантом для країни. Очевидно, що ці кандидати в президенти ані інтелектуально, ані морально не спроможні проводити ефективну економічну та політичну політику.

Борис Кушнірук, економіст, член Центрального проводу Української народної партії

Роман Соломонюк, магістр політології Університету ім. Фрідріха-Шиллера (ФРН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter