Ніч у штабі Тимошенко: звинувачували Ющенка

«Я не вірю в політичне довголіття президентів у цій країні. Тим більше що в цій країні президентів труять діоксином». Репортаж

«Я не вірю в політичне довголіття президентів у цій країні. Тим більше що в цій країні президентів труять діоксином». Репортаж

Юлії Тимошенко ніколи не доводилося програвати у великих перегонах. Ні у 1996 році, коли, вступивши пізніше за всіх у кампанію на довиборах у 229-му окрузі вона одержала 92 відсотки голосів виборців, ні в 2002-му, коли вона з мінімальними (в порівнянні з СДПУ(о) і ЗаЄдою) витратами провела до парламенту свою фракцію, ні в 2006-му, коли після безславної відставки з прем`єрства знову успішно провела парламентську, ні в 2007-му – на дострокових виборах у ВР, коли вона приростила свій результат.

Ті, хто працював у її штабі, кажуть, що там завжди було свято. Якщо говорити про перший тур виборів Президента 2010 року, то навіть тоді Юлія Володимирівна, вибравши потрібний (Національний) екзит-пол, який показав розрив між нею і її супротивниками всього якихось декілька відсотків, а не десять, як інші, прагнула здаватися переможницею і говорила про себе як про безперечну майбутню переможницю. І незважаючи на очевидний програш першого туру, в її штабі панувала атмосфера оптимізму і був присмак урочистості. Даючи тоді брифінг, Юлія Тимошенко часом чула зовсім улесливі запитання, довго на них відповідала і майстерно уникала питань гострих. Тоді поряд з конференц-залом, в присінку смакували розкішне пригощання колеги з трьох континентів. Хтось випивав з російськими спостерігачами, хтось – з європейськими. Члени команди ЮВТ виходили і розповідали по кутках журналістам усім відомі секрети, її політологи в телекамери прогнозували перемогу, хоч і з невеликим відривом. І здавалося, що ця сама перемога цілком навіть можлива.

Юлія Тимошенко, починаючи з тієї самої ночі першого туру, щосили обходячи виборців Тігіпка, Яценюка, Ющенка, заклинаючи прихильників націонал-демократії: не віддати більше жодного голоса Януковичу.

І ось минуло три тижні, ми сидимо у такій собі кают-компанії (залі зі стільцями) готелю «Хаят», на вході прес-служба реєструє ті самі сім сотень ЗМІ з трьох континентів. У всіх відведених для роботи журналістів приміщеннях, ньюз-румі, прес-залі і своєрідному барі – люди. Всі присутні вже знають результати екзит-полів і те, що всі екзит-поли показують розрив у чотири-п`ять відсотків на користь Януковича. І всі, в принципі, розуміють, що Юлія Тимошенко програла.

Я опинилася за столиком з палким прихильником Юлії Тимошенко Тарасом Кузьом – американським політологом-україністом, за походженням українцем, а також Миколою Рябчуком – письменником, політологом і перекладачем. Перший – ревний прихильник Тимошенко, другий, – скептик по відношенню до обох кандидатів.

– Миколо, скажи мені, ми з тобою геноцид нації чи все ж таки її генофонд? – звертається  Кузьо до Рябчука, згадуючи недавній конфуз Януковича, коли у Львові він назвав галичан «геноцидом нації».

– Я, до речі, подумав, що Янукович так свідомо обмовився, і я навіть почав підводити наукову базу під вислів, – відповідає Рябчук.

Вони жартома обговорювали, чи мають вони честь належати до геноциду української чи або вони все-таки її генофонд. Потім почали висувати версії, чому Тимошенко програла. Кузьо гнув свою лінію, припускаючи, що Юлія Тимошенко зробила помилку, намагаючись свого часу домовитися з Януковичем, що вона для частини людей втратила імідж непримиренного борця з режимом і носія демократичних цінностей.

– Миколо, що потрібно зробити Януковичу, щоб ви змогли визнати його своїм Президентом?

– Нічого. Янукович – посередність. І я не вірю, що посередність зможе реалізувати якусь програму.

Кузьо із сумом сказав, що такий Президент, як Янукович – це подарунок євроскептикам. Тепер будь-якому європейцеві зрозуміло, що Україні не потрібно до Європи.

Очікувався брифінг Тимошенко, і я вирушила на другий поверх, до прес-зали. Проминула буфет. Тут наливають каву, сік, подають підноси з бутербродами і два види тістечок: еклери і кошички. Коридором снують офіціанти, які носять у руках і возять у візках на поверх вище таці з закусками (саме там радяться прихильники БЮТ). Мої колеги побачили, як у  у ліфт заходить зять Юлії Тимошенко Шон Карр, який зайшов туди, завантажений сумками кока-коли. Трохи пізніше до готелю прибула глава Держкомппідприємництва Олександра Кужель з пані, яка була дуже схожа на керівницю Держказначейства Тетяну Слюз. Цікаво, якщо це Тетяна Слюз, то навіщо вона тут?

Юлія Тимошенко зайшла в зал і виступила дуже коротко.

– Спасибі за роботу команді, спасибі виборцям. Члени виборчих комісій повинні захистити кожен голос. Святкувати перемогу рано, оскільки історія знає приклади, коли вітали Президента, а все складалося по-іншому. Йде паралельний підрахунок голосів.

На цьому брифінг закінчився.

Юлія Тимошенко йшла, даруючи усмішки тим, хто зібрався, а народ шанобливо розступався, пропускаючи її.

У прес-залі з`явився політолог Віктор Небоженко, якого пов`язують з Тимошенко.

– Враховуючи, що Президент віддав Януковичу в оренду свій Секретаріат, силовиків, губернаторів, СБУ займала позицію «збройного нейтралітету», а в країні криза, – то Юліні сорок п`ять відсотків – це чудово. Це диво на Дніпрі. Пам`ятаєте, була така видатна битва, яку назвали дивом на Віслі? (Вирішальна битва радянсько-польської війни, в результаті якої Польща зуміла відстояти свою незалежність, завдавши поразки Радянській Росії), – підсумовував він кампанію.

На питання про те, якою буде доля Президента Януковича, він відповів:

– Я не вірю в політичне довголіття президентів у цій країні. Тим більше що в цій країні президентів труять діоксином.

У коридорах побачила двох депутатів-нунсівців, які давно працюють та Тимошенко, – Юрія Кармазіна і Володимира Стретовича.

Перший розповідав у телекамери про те, як Президент підписав варварський закон про зміни до виборчого законодавства. Другий говорив, що результати виборів буде оскаржено в суді.

– Вже до дванадцятої години в Луганську і Донецьку проголосувало двадцять вісім відсотків виборців. Це при тому, що в інших регіонах проголосувало тільки вісім відсотків. Нам не дали замінити наших спостерігачів на Сході, ми готуватимемо позови, – заявляв Стретович.

Поет Дмитро Павличко говорив, що ці п`ять відсотків, яких бракує, – це те, що Президент Ющенко, агітуючи голосувати «проти всіх» практично подарував Януковичу.

Більше нардепів не було. Очікувалося, що буде ще один брифінг, де оголосять результати підрахунку голосів. Я повернулася в кают-компанію на першому поверсі. Там були телевізори, показували брифінг Віктора Януковича.

– Виборці Тимошенко, ваші голоси будуть враховані, – пообіцяв Янукович.

– Де враховані? – радісно загигикали присутні.

Я вирішила роззнайомитися з колегами.

Спробувала поговорити зі спостерігачами від Росії, але один, дізнавшись, що я журналістка – ретирувався. Я звернулася до його супутника, але він повідомив, що він водій.

– Вам сподобалися наші вибори?

Хлопець, який назвався водієм, посміхнувся і показав великий палець.

– У вас коли-небудь теж такі будуть, – пообіцяла я.

Але після цих слів водій теж ретирувався.

Невдовзі таки відбувся брифінг керівника штабу Тимошенко Олександра Турчинова. Він сказав, що паралельний підрахунок голосів показує результат голосування: 46 на 46, а про десяті він промовчав, щоб «зберегти інтригу». І все-таки, незважаючи на райдужний прогноз Турчинова, незвжаючи на жарти, на доброзичливий настрій у цьому штабі була атмосфера програшу.

Ми ще переговорювалися з колегою з Італії Матео Кафулані, який сказав, що дуже хоче бачити Україну частиною Європи, а не тільки джерелом газових проблем для Європи. Англомовні журналісти, судячи з того, скільки часу вони проводили в штабі Тимошенко, таки з нею пов`язували свої європейські сподівання.

Але що збираються робити штабісти Тимошенко, окрім паралельного підрахунку голосів, як і раніше було незрозуміло. Вони не виходили в люди, відключали мобільні телефони, і було незрозуміло, чи мають вони самі план дій. Біля ліфта знайшли віце-спікера Миколу Томенка, який теж обмежився тим, що резюмував підсумки кампанії. Сказав, що міф про блискучу перемогу Януковича не виправдався, що проголосувало за нього всього лише десять областей і Севастополь і що Ющенко пропхнув перемогу Януковича між першим і другим туром, так само, як команда БЮТ свого часу пропхнула його власну перемогу.

Журналісти, жартома, робили ставки, хто перший привітає Януковича з перемогою: Путін чи Ющенко, – і сходилися, що краще б – Путін. Це було б хорошим знаком. (На минулих виборах Путін двічі вітав Віктора Януковича з перемогою, а все закінчилося третім туром).

Я, знаючи, що команда Януковича готує переформатування парламентської коаліції, гостро цікавилася, як поведуться однопартійці Тимошенко. Дзвонила колегам-журналістам у штаб «Регіонів», дізнатися, чи не з`являлися в штабі бютівці, які поспішать привітати Віктора Федоровича, сподіваючись на бонуси і пости. Бютівців там не бачили.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News