Чи є в купівлі-продажу Укртелекому український слід?

Австріяки купили цього велета? Навіть смішно... Відповідь на питання, хто придбав Укртелеком, можна отримати, з’ясувавши, хто в Україні може відмовити Ахметову...

Австріяки купили цього велета? Навіть смішно... Відповідь на питання, хто придбав Укртелеком, можна отримати, з’ясувавши, хто в Україні може відмовити Ахметову...

Олександр Рябченко та уповноважена особа компанії «ЕСУ» Вольфганг Хертіш під час підписання договору

У п’ятницю в приміщенні Фонду державного майна в присутності десятків камер та журналістів було підписано договір купівлі-продажу Укртелекому. Таким чином, завершилася майже десятилітня історія приватизації цього підприємства. Покупцем виступила українська дочірня компанія австрійського концерну EPIC – ТОВ «ЄСУ”, яка заплатила за контроль над цим телекомунікаційним велетом 10 млрд. 575 млн. 100 тис. грн.

Сам покупець після підписання відмовився відповідати на будь-які запитання – мовляв, найближчим часом проведе власну прес-конференцію, де розповість за плани щодо Укртелекому. Тому голові ФДМУ Олександру Рябченку довелося самому “віддуватись” і за себе, і за покупців.

Не дивно, що після цього залишилося більше питань, ніж відповідей. Так, пан Рябченко так і не відповів, звідки в концерну гроші на придбання Укртелекому. За його словами, для ФДМУ це абсолютно нецікаво – аби заплатили. Так само голова Фонду відмовився докладно розповісти про інвестиційні зобов’язання покупця, обмежившись розповіддю про соцпакет та забезпечення роботи й виділення системи державного спецзв’язку. Водночас питання про загальні обсяги інвестицій у розвиток підприємства, про майбутні проекти, залишилося відкритими.

Що стосується тарифної політики нових власників Укртелекому, то, за словами Рябченка, виключним правом установлювати розміри тарифів на ринку зв’язку володіють не окремі компанії, а Національна комісія з питань регулювання зв`язку (НКРЗ), тому від нових власників Укртелекому тут нічого не залежатиме.

Голова Фонду також спростував закиди щодо замовності конкурсу. Він вважає некоректним порівнювати його з першим продажем Криворіжсталі. За його словами, тоді інвестиційні умови були прописані під певних покупців, що ж до продажу Укртелекому, таких жорстко сформованих умов не було. Та й головне завдання, яке стояло перед Фондом, за словами Рябченка – почати й результативно закінчити приватизацію підприємства, – виконано. Як саме – це вже інша розмова.

Мабуть, одне з головних питань, на яке офіційної відповіді поки що не дали, – чи є австрійський концерн, котрий придбав Укртелеком, самостійним гравцем у цій приватизації, чи все ж таки він діє в чиїхось інтересах.

Автору цих рядків удалося поспілкуватися з дотичними до телекомунікаційної сфери людьми, у тому числі й представниками Укртелекому, котрі поділилися інформацією, що циркулює на рівні чуток. Начебто Укртелеком придбано групою осіб, близькою до Адміністрації нинішнього президента України. “Близькою до угоди особою” назвали, зокрема, нинішнього голову правління Укртелекому – Георгія Дзекона, який, до речі, у своєму останньому інтерв’ю доволі переконливо пояснив, чому компанія не може коштувати дорого, при цьому очевидно забувши, що сам є керівником цього підприємства.

Зрештою, ця інформація вже давно не нова...

Один з інвестиційних менеджерів, з яким мав розмову автор, висловив упевненість, що ні про яку самостійну роль австрійського концерну говорити серйозно не можна. “Якийсь австрійський концерн отак просто приходить і купує Укртелеком, тоді як основні світові гравці навіть не наважуються й близько підступитись? Це малоймовірно”, - зазначив він. Експерт також вважає малоймовірним, що за купівлею Укртелекому стоять росіяни. “Якби на підприємство заходили росіяни, то очевидно, що вони робили б усе набагато простіше й пряміше... Якби вони і вдавалися до послуг посередника, то це, скоріше за все, була б російська компанія, а не якийсь австрійський концерн”, - вважає співрозмовник.

На думку народного депутата, заступника голови спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Олександра Бондаря, показовим є те, що в приватизації Укртелекому відмовився брати участь один із найбільших українських багатіїв – Рінат Ахметов. “Той факт, що Ахметов, який давно бажав придбати цей об’єкт, навіть не подав заявки на конкурс, багато про що свідчить”, - зазначив Бондар. На його думку, відповідь на питання, хто придбав Укртелеком, можна отримати, з’ясувавши, хто в Україні може відмовити Ахметову.

Опосередковано версію щодо “українського сліду” в купівлі Укртелекому підтверджує і недавнє рішення НКРЗ щодо підвищення тарифів на послуги місцевого телефонного зв`язку. Це рішення ухвалено на початку березня, коли фактично в приватизації Укртелекому були розставлені всі крапки над “і”. Іншими словами, ми бачимо просто таки фантастичну запобігливість українських урядовців перед “іноземним інвестором”, який до того ж устиг заявити, що як тільки трапиться добра нагода, він буде не проти перепродати придбане підприємство. Якщо порівняти цю дивну запобігливість українських чиновників з тим вичавлюванням усіх соків, яке вони ж улаштувати іншому іноземному інвесторові стратегічного підприємства – “Криворіжсталі”, то позиція українського уряду виглядає більш ніж дивною.

А ще недавно голова Фонду держмайна висловив припущення, що, можливо, пан Дзекон як фаховий управлінець залишиться на своїй посаді й після переходу Укртелекому до іноземного концерну.

Як би там не було, а очевидно, що прямі докази чи, навпаки, спростування “українського сліду” в цій всій історії проявляться трохи згодом, коли новий власник повністю вступить у свої права. Залишилось почекати кілька місяців. Та головне в цій історії вже відбулося: Укртелеком, справжній “довгобуд” української приватизації, таки продали.

Андрій Гарасим