Вирок Тимошенко: події під Печерським судом (фоторепортаж)

– Тварюки, підлота, – кричала беркутівцям якась молода дівчина. – Коли кілерів вбивати, то ви як курчата, ні на що не годні, а коли проти людей, то сміливі, – виговорювала їм жіночка пенсійного віку...

Я сьогодні слухала вирок Тимошенко серед тих, кого влада в очі називає “ядром Тимошенко” або фанатками БЮТ , а позаочі - божевільними бабками. Вони - не божевільні, до речі. За словом, правда, у кишеню не лізуть... Коли, наприклад, активістки Фемен топлес вилізли на дах над входом у ЦУМ, спочатку одна з активісток БЮТ подивилася та жалісно зауважила:

– Дівчата, бідні мої, ви ж змерзнете…

– Жіночко, вони кричать, що Тимошенко та Янукович однакові, – повідомила я їй.

– Та ви що? – її голос в момент змінився – От дурні суки, гроші заробляють, роздяглися безсоромниці…

Втім, чоловіки радо знімали на камери активісток.

А тим часом, приблизно дві тисячі прихильників Тимошенко вийшли на Хрещатик, на проїжджу частину. Це були добре організовані колони. Втім, міністр внутрішніх справ Могильов підігнав приблизно таку ж кількість “Беркуту”.

“Беркут” відтісняв, розбивав колони опозиції на різні групи. Частина з них з прапорами опинилася поруч з нами. Складалося враження, що на кожного протестуючого припадало півтора омонівця. Найбільш активних опозиціонерів пакували а автозаки.

З депутатами також не церемонилися, зі слів бютівців, побили Євгена Суслова. Нардепи  вели переговори з представниками міліції біля автозаку про звільнення людей. Міліція повідомить потім про 7 затриманих опозиціонерів.

– Тварюки, підлота, – кричала їм якась молода дівчина.

– Коли кілерів вбивати, то ви як курчата, ні на що не годні, а коли проти людей, то сміливі, – виговорювала їм жіночка пенсійного віку.

– Скажіть, - звернулася я до одного мовчазного чоловіка із прапором БЮТ та плакатом “Солом’янський район Києва”,  - міліція ж правильно робить? Хіба можна залишати в центрі міста неконтрольований натовп?

– Кожен для себе робить свій вибір, – відповів після паузи чоловік. – Вони зробили вибір, чи вони служать кримінальному президенту, чи служать народу. Вони обслуговують кримінальну владу, а все решта – деталі. 

Я підійшла до групи бютівців з Хоролу Полтавської області.

– Автобусом приїхали?

– Машинами. Нас лише десятеро. Але, щоб ви знали: ті, хто бояться їхати, можуть нам гроші на бензин дати. Підтримують Юлю значно більше людей, ніж приїхало.  

– Слухай, – звернулася я до свого колеги з Південного Сходу, – давай завітаємо до табору Калашникових.

– Не хочу, – скривився він, – я серед таких до самого вступу в універ двадцять років жив.

І все ж прихильники, здається, були готові до вироку, вони обговорювали, як їх сьогодні відтісняв “Беркут”, показували синці та розірвані куртки, казали, що у п’ятницю намічається інша протестна акція. Тут панував якийсь діловий настрій.

– Їм "щота" закордонні треба заблокувати, – говорила активістка з Ржищева.

Поруч стояли жінки з Печерської організації БЮТ, такі пані у тонких дубляночках, в гарних сережках. (Печерськ він і у опозиції Печерськ...)

– Скажіть, а ви готові на наступних парламентських виборах безплатно працювати на Тимошенко? – запитала я.

– Звичайно, а ми завжди безплатно працюємо. Ми тут з 24 червня чергуємо під судом, – почула я, – І вночі залишаємося в наметах, по черзі. Щоб ви знали, людям тут на платять, можуть дати гроші на питну воду. Бо ж вони за свої їхали, роботу деякі залишали.  

– Не вірте, коли кажуть, що нам платять. У нас діти працюють, вони прийти не можуть, але нас схвалюють, – казала інша бютівка. – Я сама дівчатам іншим в намети приношу бутерброди. Ну гарячу їжу, суп їм купують організатори, а перекуси ми разом робимо. 

Турчинов захриплим голосом звертався до людей:

– Ми не віримо у декриміналізацію статті, за якою судять нашого лідера. Ми не віримо в апеляцію, там сидять ті самі кірєєви, ми віримо в український народ. Ще віримо у Європейський суд. Ми віримо у вас. Коли ви повернетеся додому, до своїх районів, ви повинні зрозуміти та відчути, ви – влада. Вони повинні відчути: ми знаємо, що вони лише окупанти.

Я дивилась, як хвилювався натовп, коли автозаком вивозили Тимошенко, чула, як кричали: “Юлія”, бачила, як депутати “Батьківщини” різних рівнів, які стояли біля сцени, намагалися уникнути зіткнень, відводячи частину народу від “Беркуту”.

Можна було йти. У спину я чула голос Турчинова, він казав про те, що ми всі у чомусь винні, що дозволили прийти цій владі, але все ще можна поправити…

Маша Міщенко

Фото Володимира Гонтаря/УНІАН

УНІАН в Google News