Екс-голова ВСУ Бойко: Звинувачувати суддів Верховного суду – аморально

Я був дуже здивований, коли днями отримав інформацію від своїх колег з ВСУ, що їх викликають на засідання Вищої ради юстиції за їхнє рішення про заміну вищої міри покарання.

Віталій Бойко у 1994-2002 роках був головою Верховного Суду України, вважається одним з найавторитетніших українських суддів. Це саме той суддя, якого в плівках Мельниченка Леонід Кучма обіцяв підвісити на дереві. Саме Віталій Бойко врятував Юлію Тимошенко у 2001 році від повторного арешту. Водночас це він 1978 року закривав судимості Януковича.

Ми поставили панові Бойку кілька запитань.

Віталію Федоровичу, Генпрокуратура звинуватила суддівкримінальної палати Верховного суду України в тому, що вони незаконно змінювалисмертну кару на 15 років позбавлен6ня волі. Ви особисто знаєте суддів ВСУ. Як ви це прокоментуєте?

В Україні в 1999-2000 роках був часовий лаг, коли за рішенням Європи скасували смертну кара, а таке покарання, як по життєве ув’язнення, не набуло чинності. Тож протягом цього часу багато суддів приймали рішення, виходячи з того, що найбільш жорсткою мірою покарання після смертної кари було п’ятнадцятирічне ув’язнення. Більше того, за злочинами, які скоювалися в той час, теж приймалося рішення – 15 років. На той момент за відсутності пожиттєвого ув’язнення це було цілком логічне судове рішення.

Я переконаний, що всі судді Верховного суду приймали рішення згідно із своїм баченням. Презумпція невинуватості стосується всіх. І бродяги, і президента. Якщо є підозри у винесенні завідомо незаконного рішення, а це вже само по собі є складом злочину, то слід порушити кримінальну справу проти судді, провести слідство й направити справу в суд. Тут майже нема обмежень. Спочатку з’ясуйте, чи приймалося завідомо незаконне рішення, чи був винуватий, чи мав матеріальний інтерес. Усі рівні перед законом. А обвинуватити суддю в тому, що він учинив щось погане, - це аморально.

Коли ми написали статтю про корупційний скандал у ВСУ, мені дзвонили авторитетні юристи, які висловлювали такі думки. Палата ВСУ з розгляду кримінальних справ – найбільша за складом та найменш корумпована, бо там розглядаються небізнесові справи. І що на цю палату у влади менше важелів впливу, ніж на інші. Тож таке звинувачення всієї палати – це прямий шантаж суддів з метою вплинути на обрання голови ВСУ. Ви погоджуєтеся з такою оцінкою?

У мене щодо всіх членів ВСУ немає сумнівів, що вони не заангажовані в прийнятті рішень і не мають матеріального інтересу. Тим більше в кримінальній справі, де Верховний суд виступає як касаційна інстанція. Адже такі справи розглядалися загальними судами першої інстанції, у другій інстанції, потім – у палаті кримінальних справ ВСУ. Я за весь час головування не чув про жодні скандали щодо можливого зловживання при розгляді кримінальних справ. Не чув про такі скандали й зараз.

Але чи є кримінальна палата найбільшою у ВСУ?

У радянські часи та в час мого головування була найбільшою. Бо мала найбільше навантаження. Раніше ж не існувало адміністративних та господарчих позовів. В основному то були цивільні справи між громадянами, окремі спори між громадянами та юридичними особами й велике навантаження лягало на тих, хто розглядав кримінальні справи. Тому виникала необхідність збільшити кількість суддів, спеціалізацією яких були кримінальні справи. Надходили непрості багатотомні справи, які розглядалися колегіально. У той час практикувалася перевірка кримінальних справ у порядку нагляду, коли голова та заступник голови ВСУ могли витребувати будь-яку справу, щоб дослідити, наскільки законно прийняли рішення районний та обласний суд. Тоді навантаження було велике.

А зараз інші підходи. Суттєво помінялася кількість справ. Зокрема, в кримінальній палаті. Гадаю, кількість суддів там буде постійно зменшуватися.

Та повертаючись до нашого запитання... Юристи стверджують, що саме судді кримінальної палати, коли влада ініціювала дострокове звільнення Онопенка, відмовилися висловлювати йому недовіру. Їхня незгода дала Онопенку змогу залишитися на посаді… Наші джерела кажуть, що судді були обурені тим, що начальника їм нав’язує влада...

Мотиви суддів, які торік ініціювали переобрання голови ВСУ були навіть з моральної точки зору нетактовні та необґрунтовані, тому склад ВСУ не прийняв рішення (28 з 47 суддів ВСУ проголосували в березні цього року, щоб Онопенко залишився на посаді. – Авт.) Я не знаю, чи завдяки суддям кримінальної палати було зірвано голосуванні з дострокового звільнення Онопенка, адже голосування було таємним. Але гадаю, що в суддів, які мали великий досвід суддівської роботи, викликали сумніви доводи колег про необхідність дострокової відставки Онопенка. (Тоді Онопенку закидали надмірну за політизованість. – Авт.) Мабуть той, хто ініціював відставку не враховував, що втручатися у цей процес не варто. Бо судді також мають свою позицію, яку можуть виказати шляхом таємного головування.

А як судді ВСУ можуть поставитися до того, що влада “нав’яже” їм інших ставлеників – Самсіна чи Головіна?

Відносини суддів та влади, питання обрання суддів – дуже давнє та дуже гостре. Хто може впливати на обрання судді? Голів Верховного та Конституційного судів можуть обирати тільки голосами суддів цих судів. Як обираються інші голови судів? Раніше президент призначав. А потім політики це питання крутили, вертіли, весь час намагалися вплинути, але забували, що головна фігура в судовій системі – це суддя. Він приймає рішення від імені держави. Його рішення є обов’язковим для всіх.

У 2002 році я брав участь у обговоренні, чи залишати в президента повноваження обирати суддів. Усі вирішили, що не можна. Потім політики з різних інституцій почали думати, як зробити так, щоб мати вплив на призначення голови суду. Дуже хотіли мати цей вплив. Знайшли. Вища рада юстиції може впливати на суддів ВСУ.

Вибачте, але Вища рада юстиції за Конституцією теж не має повноважень впливати на це. Якщо подивитися на склад Вищої ради юстиції, то там порушується європейський принцип формування органів, які мають відношення до судової гілки влади. Згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії та європейських структур усі судові органи повинні мати не менш як 50 відсотків суддів. А тепер подивіться, хто є членом Вищої ради юстиції? Там є три судді, голова ВСУ, всі інші – представники виконавчої влади. Саме за це нас критикують європейські органи.

І тепер подумайте, як такий орган може впливати на незалежність діяльності судді? Я був дуже здивований, коли днями отримав інформацію від своїх колег з ВСУ, що їх викликають на засідання Вищої ради юстиції за їхнє рішення про заміну вищої міри покарання.

Це що, тепер члени ВРЮ, там де сидять прокурори, адвокати, так би мовити, учені, юристи, можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності весь склад Верховного суду? У нас у цьому питанні багато недоліків. Кожному хочеться рулювати судовою практикою. Але це суперечить принципам демократичної держави і незалежного правосуддя.

Судовим символом минулої п’ятирічки могли бути такі постаті, як ви та голова ВСУ Маляренко. А символом нинішнього судочинства є постаті Ківалова та Портнова. Вони мають відношення до формування ВСУ?

Я не можу сказати щодо впливу двох згаданих вами осіб на формування Верховного суду. Але практика сьогодні складається дуже негативна. Я свого часу був головою Вищої кваліфікаційної комісії, яка, зокрема, складала подання на притягнення до відповідальності суддів обласного рівня. Нагадаю, що суддів ВСУ притягує Вища рада юстиції. А суддів районного та обласного рівня – кваліфікаційна комісії. Тоді я був дуже здивований тим, що до нас зверталися особи, окремі юристи, народні депутати з проханням притягти до дисциплінарної відповідальності весь склад апеляційної комісії, яка прийняла “неправильне”, на їхній погляд, рішення. Ми з таким ставленням дуже далеко зайдемо з точки зору забезпечення умов незалежної діяльності судів. Судді не повинні оглядатися на чиновника чи політика. Є закон, є його розуміння, є тлумачення КС, є розуміння верховенства права, і суддя повинен цим керуватися. У нас на словах усе гарно, а на практиці все не дуже гарно.

Розмовляла Маша Міщенко