Чи готова Тимошенко на союз із ”китайською мавпою”?

Лідер БЮТ домашнє завдання вчасно не здала... Литвину можуть запропонувати крісло за рахунок “Нашої України”... Чи відмовиться Президент від губернаторів?..

«Домашнє завдання» від Президента Юлія Тимошенко вчасно не здала. Незважаючи на те, що Віктор Ющенко особисто висловив сподіваннязранку 13 жовтня побачити на своєму столі програму «100 днів уряду», парафовану угода про розподіл міністерських портфелів і парламентських комітетів між НУ-НС і БЮТ і назвав ці документи «домашньою роботою». Незважаючи на те, що сама Тимошенко 12 жовтня обіцяла«завтра» передати Ющенку, як вона висловилася, «запарафовану угоду» про формування демократичної коаліції і запевняла, що всі розбіжності залишилися в минулому. Незважаючи на те, що цю подію (у сенсі покладання документів на президентський стіл) анонсував навіть (хочете, вірте, хочете - ні)  «Женмінь жібао» - головний друкарський орган Компартії Китаю.

Загалом, «домашнє завдання» Юлія Володимирівна поки не виконала. Чи означає це, що вона його «провалила»? Оце вже навряд чи. Та і на банальний «прогул», враховуючи біографію Юлії Володимирівни, також не схоже.

Так, за даними Української правди, ще 12 жовтня увечері помаранчеві і біло-червоні розставили всі крапки над «і» у справі про розподіл міністерських портфелів. БЮТ отримує у своє розпорядження посади прем`єр-міністра, першого віце-прем`єра, віце-прем`єра з питань ПЕК. Плюс до цього міністра аграрної політики, міністра вугільної промисловості, міністрів міністерства економіки, промполітики, транспорту і зв`язку, фінансів (щоправда, ця посада досі поєднувалася з посадою першого віце-прем`єра, так що баланс може порушитися на користь НУ-НС), з питань регіонального розвитку і будівництва і міністра Кабінету міністрів.

Квота «Нашої України» - Народної самооборони включає посади віце-прем`єра з питань силового блоку, віце-прем`єра з гуманітарних питань. А також міністрів внутрішніх справ, культури і туризму, освіти і науки, охорони здоров`я, праці і соціальної політики, надзвичайних ситуацій, у справах молоді і спорту, юстиції, ЖКГ, екології.

Портфелі поділили порівну, як і домовлялися в угоді, яку підписали у лютому 2007-го Тимошенко і глава Секретаріату Президента Віктор Балога. І якщо решта пунктів цього договору залишиться в силі, то проблем і з розподілом парламентських комітетів виникнути не повинно. У документі чітко передбачено: на керівництво у яких комітетах учасники помаранчевої коаліції не можуть претендувати. Тут принцип розподілу чітко пов`язаний з міністерськими посадами за квотою політсили. 

В той же час дотримання всіх пунктів документа поки викликає сумнів. Юлія Тимошенко обіцяєвиконати всі вимоги Віктора Ющенка «без жодних сумнівів». А вимоги Президента, треба відмітити, певним чином виходять за рамки зимової угоди НУ-НС і БЮТ. Це, зокрема, ухвалення у Верховній Раді нової редакції закону про Кабінет міністрів - замість тієї, що діє нині, яку ветував Ющенко. А це вето подолали спільно БЮТ і «антикризова коаліції» Партії регіонів. Як було сказано після голосування, подібна єдність поглядів була «ситуативною». Також глава держави категорично наполягає на внесенні змін до Конституції вже протягом першого півріччя 2008 року.

До речі, в договорі Тимошенко з Балогою немає і пункту про те, що весь силовий блок мають віддати на відкуп Ющенка, на чому Віктор Андрійович наполягає зараз. Навпаки, є зобов`язання проводити спільні консультації Президента і представників демократичної коаліції з питань кадрових призначень. У тому числі і за всіма посадами, які відносяться до «особистої» квоти Ющенка. Як ось керівників Міноборони, МЗС, СБУ, НБУ і генпрокурора.

З табору Тимошенко, треба відзначити, теж лунають претензії на щось, що виходить за рамки угоди про об`єднану опозицію. Юлія Володимирівна сама їх не озвучує. Але, скажімо, заступник голови БЮТ Микола Томенко минулого тижня упевнено стверджував, що призначення як мінімум 16 губернаторів має відбутися одночасно з формуванням помаранчевої коаліції. Більш того, вони повинні бути висуванцями від БЮТ.  

На це різко відреагували в Секретаріаті Президента. Роман Безсмертний, заступник голови СП, заявив, що наскільки великими не б були досягнення БЮТ на ниві дострокових виборів, Президент не має наміру відмовлятися від свого права особисто призначати голів обласних і районних адміністрацій. Тим часом в пакті Тимошенко-Балоги вказано, що БЮТ і «Наша Україна» у разі перемоги на парламентських виборах зобов`язуються провести реформу місцевого управління. Зокрема: ліквідувати районні держадміністрації і перерозподілити повноваження обласних на користь місцевих рад.  До речі, Тимошенко заявила, що з Ющенком про питання призначення губернаторів вона домовиться.

Але всі виявлені невідповідності в заявах представників верхівки як НУ-НС, так і БЮТ (як би не хотілося цього «регіоналам»), судячи з усього, не завадять підписати договір про створення коаліції. Вже хоча б тому, що лідер НУ-НС Юрій Луценко раз у раз демонструє прагнення зробити це без усяких додаткових умов.

Але, здається, різниця підходів до розгляду питання про число учасників коаліції і є ключовим елементом у прогнозуванні часу, який потрібен Тимошенко для виконання виданого Ющенком «домашнього завдання».

Якщо в «Нашій Україні» - Народній самообороні усі без виключення коментатори твердять, що договір буде підписаний - незалежно від того, до кого приєднається фракція блоку Литвина, - то представники БЮТ невтомно закликають лідера блоку свого імені стати членом демократичної коаліції. Якщо в НУ-НС радять Литвину стримати апетити, мовляв, він має бути щасливий тим, що його взагалі візьмуть в «помаранчевий клуб», і задовольнятися принизливою посадою віце-спікера, - то Тимошенко, за словами Литвина, зробила йому пропозицію навіть «конкретнішу», ніж Янукович. А представники БЮТ, знову ж таки, за словами  Литвина, і зовсім дійшли до формули «хочеш посаду - бери ще п`ять». Правда, бютівець Томенко сказав, що не бачить Литвина на посаді спікера, оскільки той не входить в демократичну коаліцію і уникає вести переговори на цю тему.

Проте, вельми різкі у виразах коментатори від БЮТ не дозволяють собі за прикладом НУ-НС ставити Литвина перед вибором: або з нами, але на наших умовах, або “катись колбаской...”.

Скажімо, бютівець Євген Корнійчук навівне дуже приємний для Литвина приклад з радянських часів: "Литвин зайняв унікальну позицію... Я пам`ятаю, як я за радянських часів вивчав твори Мао Цзедуна, який писав, що Китай повинен вичікувати, як мавпа, що сидить на скелі і дивиться на боротьбу двох тигрів, - СРСР і Сполучених Штатів. Ситуація з Литвином мені цей самий Китай періоду Мао і нагадує: він чекає, доки хтось один переможе, щоб потім запропонувати переможцеві свої послуги". І тут же Корнійчук ще раз повторює запрошення Литвинові приєднатися до помаранчевої коаліції. Більш того, заявляє, що "щодо спікерського крісла наша політична сила не має жодних заперечень, «Наша Україна» повинна поступитися певними амбіціями, якщо ми хочемо мати розширену за рахунок Литвина коаліцію".

Тобто фактично швидкість формування помаранчевої коаліції з боку Тимошенко залежить від позиції Литвина. Принаймні, зараз Юлія Володимирівна демонструє, що зволікатиме доти, поки або не отримає ствердну відповідь (яких би поступок це не коштувало?), або зволікати далі стане неможливо. І на місці людини, яка вже залежить від ще не сформованої помаранчевої коаліції це виявляється найбільш розумним виходом. Так само як і підтримка на рівні «своїх» губернаторів.

Як майбутній прем`єр Тимошенко, певна річ, зацікавлена в результативному голосуванні за необхідні Кабміну законопроекти. І що ж, знову кожного разу усіх калік до ВР на носилках стягувати? Адже «регіонали», потрапивши в опозицію, знову загорілися тягою до особистого голосування в сесійному залі. І контролювати обіцяють. Аж до вилучення карток-порушників. Перекупити нардепа з більшості значно складніше, ніж з опозиції. Але ж це не означає, що неможливо. Відповідно, що більше багнетів має коаліція, то менша ймовірність того, що прем`єрський термін Тимошенко закінчиться так само швидко, як і перший.

Подібна завбачливість може когось дратувати. Проте такий підхід, мабуть, більш виправданий, ніж поспішність, яку демонструє, скажімо, Луценко, і яка може обернутися черговим провалом для всіх пост-помаранчевих сил.

Олена Перегуда

УНІАН в Google News