Черновецький так цілувався з Черномирдіним, що не помітив посла США

“Мене ніде хоронити”, – сказав священику мер Києва... “Ми знаємо і бачимо, скільки ви докладаєте зусиль для того, щоб не просто забезпечувати, а прикрашати місто Київ”, – сказав посол РФ меру...

Хоча до Нового року та Різдва Христового ще часу чимало, у київській мерії вже панує передріздвяний дух. Учора мер Києва Леонід Черновецький влаштував прийом з нагоди свят, запросивши майже шістсот осіб, серед який увесь дипломатичний корпус, депутати різних рівнів, духовенство різних конфесій та багато інших поважних осіб.

Як і заведено на прийомі, для гостей постелили червону доріжку, по боках стояли вимуштрувані молоді хлопці у формі зі зброєю, піднімаючи її щоразу, коли хтось приходив, оркестр грав класичну музику…

Поважні люди вітали одне одного, та не всі раділи й усміхалися. Наприклад, головний рабин України Моше Асмон стояв у кутку, не виказуючи жодної радості, бо, за його словами, він юдей, і «не має права навіть розділити це свято з християнським світом». Проте прийшов на прийом, бо «потрібно підтримати мера, підбити підсумки за минулий рік і взяти участь у підготовці рішень на наступний рік».

Ушанував мерію своєю присутністю також посол Росії в Україні, дорогий друг Леоніда Михайловича, Віктор Черномирдін. Віктор Степанович зізнався, що за роки своєї роботи в Києві він уперше бере участь у такому заході.

Пан посол був у піднесеному настрої. Я запитала його українською мовою:

– Пане посол, яке свято для Вас важливіше – Новий рік чи Різдво?

Проте Віктор Степанович, який любить хвалитися своїми зв’язками з Україною, схоже, мене не зрозумів (сказав, що нічого не чує)... Виручив посла його друг і колега, колишній двічі прем’єр-міністр Віталій Масол, який, підсміюючись, переклав запитання на російську.

– Ми слов’яни, – відповів Черномирдін. – Тому Новий рік для нас це завжди щось нове, ну й Різдво – це теж свято.

– А чи відчуваєте Ви різдвяний дух?

Черномирдін знову нічого не зрозумів (сказав, що нічого не чує), але цього разу Масол йому не допоміг, бо так реготав, що не міг вимовити й слова. Тому посол почав відповідати навгад:

– Навіть не згадаю, усе нормально, – розпливчасто сказав він.

Після цієї бесіди всіх запросили до святкових столів…

Господар вечора Леонід Черновецький, з’явившись перед публікою,  попрямував до свого друга Віктора Черномирдіна. Вони міцно обнялися й поцілувалися… І тут стався казус: поряд з Черномирдіним стояв посол Америки в Україні Вільям Тейлор, на якого Черновецький не звернув жодної уваги, навіть головою йому не кивнув. Мер хотів було йти далі. Але Черномирдін його зупинив, показавши рукою на Тейлора, мовляв, привітайся. Привітання господаря з послом Америки обійшлося скупим кивком голови й поспішним потиском руки. Тож Тейлор на прийомі довго не затримався – через 15 хвилин пішов геть.

Черновецький вітав гостей мовою, схожою на українську, читаючи з аркуша паперу. Він сказав, що протягом року Київська міська рада працювала над єдиним завданням – зробити більш благополучним життя кожного киянина.

– Окремо хочу зазначити, – сказав мер, – що міськвладою робиться все можливе, аби постійно покращувати імідж української столиці як європейського міста.

Привітальне слово від імені всього дипкорпусу висловив не хто інший, як посол Росії в Україні, щоправда, це слово більше було схоже на оду Черновецькому.

– Від імені усього дипломатичного корпусу висловлюю особливі слова подяки вам, Леоніде Михайловичу, за те, що ви знаходите можливість прийняти нас тут, дати можливість нам поспілкуватися з вами й підбити підсумки минулого року. Повірте, нам дуже подобається місто Київ, ми любимо Київ, ми знаємо і бачимо, скільки ви докладаєте зусиль для того, щоб не просто забезпечувати, а прикрашати місто Київ, яке знамените в усьому світі. Сюди з’їжджаються люди з усього континенту, щоб подивитися архітектуру, помилуватися соборами, фресками росіянина Врубеля, поклонитися святим мощам. Ми знаємо скільки ви уваги докладаєте до того, щоб зберегти ці історичні пам’ятники.

Віктор Степанович також уточнив, як називатиметься наступний рік:

– Наступний рік – це особливий рік. Він у всіх по-різному називається, але в нас це рік миші, хтось його називає роком щура. До миші в усіх різне ставлення, у нас, слов’ян – погане, проте цей рік – 2008-ий – рік добра, добробуту та любові. Піднімаю келих в ім’я усіх народів, в ім’я України!

Після привітальних слів Леонід Михайлович поспішив поміж столи привітатися з кожним гостем особисто, багато хто кидався йому в обійми й за щось дякував, деякі прийшли нагадати про свої прохання.

Владика Мефодій, предстоятель Української православної автокефальної церкви прийшов пожалітися мерові, що при його владі автокефальній церкві не виділили жодного шматка землі.

– На жаль, жодного квадратного метра ми не отримали при вашій владі, якби мене хотіли хоронити, то навіть нема де, – благальним голосом сказав Владика Мефодій.

Та Черновецький його втішив:

– Мене теж ніде хоронити. Я ознайомлюся зараз з вашим питанням, і це для мене на даний момент найголовніше…

Мер з посмішкою прямував далі, вислуховуючи і скарги, і побажання… Та щоб біля кожного прохача не зупинятися, мер промовляв:

– Я вас поважаю!

Пробираючись межи столами, Черновецький отримав подарунок від посла Азербайджану – пляшку вина з граната, як він сказав, ноу-хау Азербайджану. Мер, ще не знаючи, що це таке, пообіцяв послові, що зберігатиме подарунок у себе на столі.

Хтось із журналістів запитав його в лоб:

– А як це ви тут марнуєте свій час, коли кияни потребують вашої допомоги?

– Я завжди думаю про киян і, коли веду прийом, – це повага до киян перш за все. (Подивився на годинник. – Авт.) Ще сьогодні, навіть після робочого часу, я працюватиму над проблемами киян, тут я не буду багато часу.

Запитання, яке заплутало Черномирдіна, я повторила Черновецькому:

– Яке для вас свято важливіше – Новий рік чи Різдво?

– Новий рік чи Різдво? – здивовано перепитав Черновецький. – Ну й запитання... Я думаю – Новий рік, якось до нього звик більше.

– А Вам Миколай приносить подарунки?

– Миколай?.. Подарунки?.. Ні, поки що я від нього подарунків не отримував, але маю надію…

Квапливо привітавшись з гостями, мер Києва поспішив до виходу, напевне, й надалі займатися проблемами киян і з надією отримати подарунок від Святого Миколая.

Оксана Климончук

УНІАН в Google News