Порошенко, Вітренко і Рудьковський засвітилися на одній тусовці (фоторепортаж)

Порошенко, Вітренко і Рудьковський засвітилися на одній тусовці (фоторепортаж)

Одесі цього дня було плювати на політику. Одеса віддалась своєму улюбленому святу – Дню дурня. Цього року Гуморина пройшла під гаслом “Лопни, но держи фасон”. Й Одеса таки “держала” цей “фасон”...

Чому Януковича та Тимошенко не було в Одесі? Тому що 1 квітня їм таки було не до Одеси та не до гуморини. У Києві настали такі гарячі дні, що нерви в політиків та тих, хто до цього близький, здається, ось-ось почнуть рватись, як канати.

Але Одесі так само цього дня було плювати на політику. Одеса віддалась, принаймні на один день, своєму улюбленому святу – Дню дурня та Гуморині. Цього року Гуморина пройшла під гаслом “Лопни, но держи фасон”. Й Одеса таки “держала” цей “фасон”.

Пару місяців тому міське керівництво отримало від місцевих креативників зі штабу гуморини сценарій свята та список колон. Відповідно, керівництво спустило “з гори” на ректорів вузів рознарядку, хто буде “пожежниками”, хто – “стукачами”, хто гратиме інші ролі, та встановило нормативи, скільки має бути учасників у кожній колоні. Ректори “довели” інформацію, відповідно, до деканів факультетів, декани – до кожного курсу, і тепер добровільно-примусово зігнані в колони студенти зібралися до святкової ходи.

Треба віддати належне одеським студентам – навіть добровільно-примусову справу вони вміють робити весело та прикольно.

О четвертій колони вирушили містом. О п’ятій прийшли на Куликове поле, де традиційно встановлена велетенська сцена.

Публіка привітала “Таможню”, яка “отдает добро” (“Каждый третий шпон – бесплатно”). Радісно зустріли морський оркестр (“С тех пор, как Черноморскому морскому пароходству пришла труба, на этой трубе дуют они, наши музыканты”). Приязно зустріли колону блондинок з переконливо округлими животами (“Эти женщины в интересном положении идут под лозунгом “Эй, моряк, ты слишком долго плавал”). В небо були запущені надувні кульки, що символізувало святкове підняття тарифів на недосяжну для народу висоту. Підняття справді видалось недосяжним – кульки зникли високо в небі. “Одесские детки” несли гасло “Мама, хочу братика и 8 тысяч гривен!” Потішила колона “объединенных политиков” (“Политики, объединяйтесь, вместе смешить народ веселей!”). І, нарешті, найбільше пожвавлення викликала в публіки презентація “Дня сексуальных большинств”. Під гаряче схвалення повз трибуни проїхала “двуспальная полуторка – действующая модель семейного счастья в особо крупных размерах”.

Модель ритмічно коливалася в такт руху, а ведучий скромно коментував: “Жаль, что вам не видно остального”.

Але тут виявилось найцікавіше. Одеська Гуморина може жити без політики та політиків. А вони не дуже. У центральному секторі сцени були помічені не останні особи в українському політикумі. Ось транспортний міністр та видний соціаліст Микола Рудьковський у морському картузику.

Поспостерігав за дійством, послухав, посміявся. Підірвався, продефілював до іншого сектора. Там трохи послухав, посміявся. Пішов далі.

Ось – Наталя Вітренко та Володимир Марченко.

 

Сидять серед публіки, сміються жартам, перекидаються словом-другим між собою. По всьому видно, настрій гарний. Задощило – сидять аки голуби під однією парасолькою.

Трохи вище, за пару-трійку рядів ще одна розсип VIP-персон – мер Одеси Едуард Гурвіц, нашоукраїнці Петро Порошенко та Павло Жебрівський, одеський губернатор Іван Плачков.

Судячи з повідомлень мас-медіа, напередодні (під час з`їзду “Нашої України”) у Петра Олексійовича був далеко не найліпший день – його позицію однопартійці не вельми підтримали. Але досвідчені політики вміють контролювати емоції – Порошенко не виглядає трагічно, щиро сміється там, де це видається йому справді доречним, усміхається на інші жарти, прислухається до коментарів Гурвіца.

Починає дощити – компанія дістає парасольки, тримає їх над собою та дружинами.

Хлопці у фірмових фартушках з тацями “Хортиця” починають обносити ряди напоями – VIP-гості не цураються перехилити чарочку горілки чи кави. До речі, це була чи єдина деталь, що вирізняла цей сектор від інших – там ніхто не пропонував публіці “Хортиці” чи “Нескафе”.

В іншому ж усе виглядало справді демократично – на VIPів ніхто не зважав, охорона чемно розчинилась у найближчих рядах, люди собі дивились Гуморину, приколювались, носили маски, парики, при нагоді дуркували, дістаючи сусідів з водяних пістолетів чи здоровенними надувними молотками.

Так би скрізь. Аби ми мали на увазі всіх тих політиків, як мають їх в Одесі. Принаймні 1 квітня.

Павло Крутов

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter