Павло Кузьменко вважає, що Охтирка перекрила ворогам швидке просування до Полтави, Дніпра і Києва - фото Олег Дем'яненко

Мер Охтирки Павло Кузьменко: Ми стали рашистам наче кістка в горлі

08:36, 13.05.2022
26 хв. 20622

Охтирський міський голова Павло Кузьменко в інтерв’ю УНІАН розповів, чому вороги активно бомбардували місто, але так і не змогли ним заволодіти, як робив операції пораненим, про перспективи відбудови знищеної ТЕЦ та ставлення у громаді до УПЦ МП.

ПанеПавле, як ви дізналися про широкомасштабне вторгнення Росії в Україну та що робили після цього?

Я прокинувся 24 лютого о 5-й годині від того, що почув далекі вибухи і не сумнівався, що почалося вторгнення російських військ на Сумщині. Швидко зібрався і поїхав на роботу. Вже були повідомлення про бомбардування та обстріли багатьох українських міст, аеропортів. Але роз’яснень, як діяти органам місцевого самоврядування чи міській владі, ніяких не було.

О 8-й ранку я провів нараду з керівниками підрозділів міськради, силових структур, військовими. Напрацьовували механізм наших подальших дій. До цього всі думали, що ворога затримають на кордоні. Але о 9-й годині від голови Великописарівської громади дізнався, що ця громада вже в глибокій окупації, а через їх територію встигли пройти сотні одиниць російської військової техніки. При цьому частина колони рушила в напрямку Сум, інша – на Охтирку. Десь опівдні в наше місто зайшла ворожа колона бронетехніки.

На той час ви вже отримали вказівки щодо подальших дій місцевої влади?

Ні, ніяких роз’яснень, як діяти, нам так і не надійшло. Ще вранці я зателефонував заступнику голови обласної військової адміністрації (ОВА), який сказав, що всі питання – до голови райдержадміністрації. Але одразу додзвонитися до останнього я не зміг, оскільки його телефон був поза зоною доступу. Лише після 12-ї години він з’явився у мережі. На моє запитання: "Що робити?" чіткої відповіді не отримав. Від Сумської ОВА також якихось чітких розпоряджень не було.

Тим часом десь о 12:30 в Охтирці вже почався перший бій, з’явилася перша підбита техніка і перші поранені. В місцеву лікарню якраз привезли поранених російських військових. Я набрав начальника нашого управління СБУ і запитав про наші дії в цій ситуації. На що також не отримав чіткої відповіді. Ось такі були в нас перші "рекомендації". Хоча це, вважаю, на той час було нормально, адже підготуватися до подібних подій на 100% ніхто не міг.

Як зреагували містяни?

Багато людей почали виїжджати з Охтирки. Проте надвечір 24 лютого ми створили групи патрулювання міста: до міськради прибули зо два десятки охтирчан, у когось із них була мисливська зброя. Ми патрулювали центр міста, щоб не почалося мародерство. Наскільки мені вже зараз відомо, з боку Великої Писарівки, звідки просувалися ворожі війська, вела оборону 93-тя бригада "Холодний Яр", яка тільки під’їхала на розвантаження і "з самих рейок" почала вести бій.

Вам допомогло те, що сили ЗСУ підірвали стратегічний міст через річку Ворскла поблизу Охтирки, через який на місто прямувала російська бронетехніка?

Так. Той міст було підірвано, по-моєму, десь лише на четвертий чи п’ятий день після початку вторгнення. Це було вірне рішення командира гарнізону.

ЗСУ підірвали міст через Ворсклу, яким на Охтирку прямувала російська бронетехніка - фото Олег Дем'яненко

Який час за весь період воєнних дій став найважчим для Охтирської громади?

З 26 лютого і до 20-х чисел березня. Найважчими були дні, коли бої велись на околицях міста, були щоденні артилерійські обстріли і майже щоденні авіанальоти. Літаки залітали на досить низькій висоті та скидали бомби. Десь із другого тижня вони почали залітати вночі. Я так розумію, що це були психологічні атаки на людей, які не могли спати, їсти, а з 3-го березня залишилися ще й без теплопостачання.

Звідки і чим велись обстріли Охтирки?

Обстріли відбувались системами залпового вогню – "Смерч" калібру 300 мм, "Ураган" калібру 220 мм, "Град" калібру 122 мм. Велись вони з боку міста Тростянець і селища Велика Писарівка. Періодично вороги намагалися заходити і з харківського напрямку.

Чому вороги так потужно бомбили та обстрілювали місто?

На мою думку, Охтирка зруйнувала всі плани ворогів. У них порушилась уся логістика по підвезенню пального, зброї, провізії. Вони були впевнені, що пройдуть тут чи не за півгодини, виставлять свої блокпости, блискавично окупують місто і через нього без перешкод підуть колони важкої техніки.

Харків оборонявся як велике місто і не давав ворогу прямого шляху на Дніпро. Але саме між Сумами і Харковом Охтирка стала рашистам наче кістка поперек горла, перекривши, ймовірно, швидке просування до Полтави, Дніпра та Києва. Тож активні бомбардування та артобстріли стали помстою за наш опір.

Активні бомбардування та артобстріли міста стали для Охтирки помстою за опір - Telegram - фото Сумська ОВА

Чи достатньо в місті було укриттів для захисту від регулярних авіанальотів та артобстрілів?

Ми готували такі укриття – і стаціонарні бомбосховища, і підвальні приміщення, тири під школами… Були у нас і бомбосховища, в яких одночасно ховалися до півтисячі людей. З першого дня ми організували забезпечення їх харчуванням, медикаментами. Були старші по бомбосховищах, а в мене, як у міського голови, був відповідальний за співпрацю з цими старшими. Були відповідальні за приготування харчування, його розподіл, підвезення. Першочергово ми забезпечували триразовим гарячим харчуванням військових, лікарню, будинок для людей з інвалідністю, а також двічі на день – людей у бомбосховищах. Всі надлишки роздавали місцевому населенню.

Скільки цивільних осіб загинуло внаслідок обстрілів міста?

На сьогодні офіційно підтверджено загибель понад 30 цивільних, серед них є одна дитина.

Також було близько ста поранених цивільних осіб. В Охтирці робилися невідкладні операції, стабілізація стану поранених та евакуація їх у глибший тил.

До обрання Охтирським міським головою у 2020 році ви були хірургом-травматологом. Під час війни вимушено повернулись до цієї професії й періодично робили складні операції. Як це було і що особливо запам’яталося в цей час?

У перший день воєнних дій загинув один український військовий та кілька росіян, також у лікарні було кілька поранених росіян. На другий день стався приліт снарядів від "Урагану" поруч із бомбосховищем під дитячим садочком "Сонечко". Одномоментно привезли багато поранених і загиблих цивільних. Загинула 7-річна дівчинка, а ще одна дитина була сильно поранена. Запитав у лікарні, чи потрібна допомога, та отримав ствердну відповідь, оскільки в кількох людей були важкі мінно-вибухові травми. На кожну операцію потрібно, мінімум, до двох годин, а чекати ніхто з пацієнтів не міг. На консиліумі вирішили, що в першу чергу працюємо над збереженням життя кожного пораненого, потім – над збереженням сегментів постраждалих органів. Так провели шість операцій – з однієї операційної виходили і одразу заходили в іншу. І все це під безперервними артобстрілами за умови, що ні хірурги, ні анестезіологи не мали права спускатися в підвал.

Працюючи мером, під час війни Кузьменко вимушено повернувся до своєї професії хірурга і періодично робив у лікарні складні операції - Facebook - фото Дмитро Живицький

З яким настроєм робили тоді операції?

Якщо раніше отримував задоволення від того, що під час операції допомагаю людині й займаюся тією справою, на яку вчився, то зараз відчував жах від того, що це не сон, а справжня війна, і в будь-яку секунду тебе може не стати. Тож наступного дня через соцмережі я зробив відеозвернення до всього цивілізованого світу про те, що з боку російських військ ведеться не спецоперація, а вбивча війна.

Мер наголошує, що з боку російських військ ведеться ніяка не спецоперація, а вбивча війна - Facebook - фото Павло Кузьменко

Раніше повідомлялося, що Охтирка під час ракетного удару 26 лютого могла втратити багато військових. Через великі завали їх число не називалося, але були припущення, що жертв може бути до 70-ти. Це вже точна кількість?

На жаль, так. Завали у військовій частині поступово розчищалися і зараз офіційно називається саме ця кількість загиблих захисників Охтирки.

Охтирка втратила 70 війскових - захисників міста - фото Максим Едель

16 квітня у місті на Алеї Героїв поховали 26 невідомих військових, яких неможливо було упізнати. Як встановлюватимуться для рідних їх особи?

У кожного тіла, в якого можливо було це зробити, були відібрані зразки ДНК. Наразі у 12-ти є збіг з ДНК близьких родичів. Останні й вирішуватимуть місце можливого перепоховання. Днями, наприклад, так перепоховали двох загиблих братів, яких рідні побажали упокоїти в рідному селі. Тож тепер на безіменних табличках на хрестах з’явилися імена Героїв.

В Охтирці на Алеї Героїв поховали 26 невідомих військових, яких неможливо було упізнати - фото Максим Едель

Президент України Володимир Зеленський 24 березня надав Охтирці звання "Місто-герой України". Чому росіянам не вдалось її взяти попри тривалу облогу і оточення?

Я би говорив не про місто-герой, а про місто Героїв. Так, захищали місто військові. Але, наскільки мені відомо, під час воєнних дій в Охтирці у цивільних не було проросійських настроїв. Принаймні ті, хто залишився, настільки згуртувалися, що активно допомагали нашим військовим боронити місто.

Павло Кузьменко вважає, що Охтирка - не місто-герой, а місто Героїв - Telegram - фото Сумська ОВА

Звання Героя України з відзнакою орденом "Золота Зірка" президент надав жінці-медику, яка загинула в Охтирці. Інна Дерусова – перша жінка, якій це звання присвоєно посмертно. Чи планує місто якось увічнити її пам’ять?

Обов’язково! Сержантка Інна Дерусова була уродженкою м. Кривий Ріг і жителькою Сум. З 24 лютого виконувала завдання у місті Охтирка. Вона була старшим бойовим медиком і врятувала понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Загинула 26 лютого від артилерійського обстрілу, коли допомагала пораненим. І я впевнений, що вулиці, алеї, сквери в Охтирці носитимуть імена наших Героїв.

26 лютого Охтирка зазнала ракетного удару і загинуло багато військовослужбовців - Telegram фото Сумська ОВА

На Сумщині були гуманітарні коридори для евакуації мирного населення. Чи існували вони для охтирчан і наскільки складно було виїхати з міста?

Ще до організації гуманітарних коридорів із міст Сумщини, ми намагалися самотужки евакуйовувати наших людей. Відправляли з Охтирки по 12-15 автобусів щодня. Таким чином нам вдавалося стримувати паніку серед населення. Не було такого дня, щоб у нас не вистачило автобусів чи комусь ми не змогли допомогти в питаннях евакуації.

А коли від 8 березня із Сумщини створили перші гуманітарні коридори, то я сам просив, щоб про нас не згадували. Розумів, що будь-який коридор із Охтирки міг бути накритий авіацією. Це те, що можу сказати зараз…

Скільки людей у місті було до початку ворожого вторгнення і скільки залишається на сьогодні?

До початку було близько 48 тисяч жителів, зараз – понад 20 тисяч.

Наскільки кризовою була гуманітарна ситуація у місті під час воєнних дій?

На мою думку, у нас взагалі не було криз – ні з харчами, ні з ліками, ні з водою, ні з енергоносіями. Нам це все вдавалося стримувати, в тому числі завдяки підтримці інших громад із Сумщини та Полтавщини в перші дні, а далі була підтримка громад з усієї України і інших країн Європи. Можливо, колись у місті і не було електроенергії по півдня, коли вороги зруйнували високовольтні лінії, або не було газу, коли були порушені газогони середнього тиску, були проблеми з мобільним зв’язком та інтернетом, коли постійно прилітало від рашистів по вежах на околиці міста. Так, певні проблеми були, але не критичні.

Які матеріальні збитки були заподіяні місту та чи вже підрахували їх?

На сьогодні найбільший збиток – це шкода, завдана мирному населенню. Адже були вбиті люди, а вартість життя – безцінна. Зруйноване цивільне житло та інфраструктура - на мільярди гривень. Наразі подано 1200 заявок про пошкодження чи знищення домоволодінь – як квартир, так і приватних будинків.

За словами мера, наразі в Охтирці подано 1200 заявок про пошкодження чи знищення домоволодінь - Facebook - фото Павло Кузьменко

Вартість такого пошкодженого житла в Охтирці – від 10 тис доларів і вище. Це вже загалом виходить у суму за мільярд гривень. Дуже важливо, – є проблеми в багатьох квартирах багатоповерхівок через розмерзання від холоду (до -15℃) систем опалення та водопостачання після того, як внаслідок цілеспрямованого бомбардування вакуумними бомбами була зруйнована наша ТЕЦ…

І це тільки відшкодування населенню. Але ж є ще інша пошкоджена чи знищення інфраструктура. Наприклад, та ж Охтирська ТЕЦ, яка не підлягає відновленню, центральний каналізаційний колектор і водогін, дитячий садок, приватні підприємства, офісні приміщення тощо. Збитки на цей час ще підраховуються.

Один із знищених об'єктів в Охтирці - будівля міськради - фото Сергій Малюк

Зараз уже є чіткий механізм, але, на жаль, коштів таких немає в достатній кількості. Та й щоб підрахувати такі величезні для Охтирки збитки, потрібні експерти, які б давали свою експертизу з кошторисом. Адже те, що є заявка про пошкодження майна, хай навіть з візуальним оглядом, це ще нічого не означає, це просто констатація факту. А от коли вже буде кошторис щодо 100-відсоткового руйнування або 50-, 30-, 20- відсоткового пошкодження – тільки тоді ми зможемо щось реально рахувати.

Думаю, що нам доведеться відновлювати до третини міста. Щодо повністю знищеного майна, то це – декілька багатоповерхівок, до сотні приватних будинків. Це будівлі міськради, універмагу, залізничного вокзалу, будинку побуту, краєзнавчого музею, офісні приміщення тощо.

В Охтирці доведеться відновлювати до третини міста - Telegram - фото Сумська ОВА

Куди перевозить свою експозицію після руйнування будівлі Охтирський краєзнавчий музей?

Наш музей нараховує майже 10 тис музейних експонатів. В тому числі картини, скульптури, ікони,зразки зброї часів Київської Русі, особисті речі та роботи уродженців Охтирщини, серед яких – Павло Грабовський, Іван Багряний, Остап Вишня. На жаль, зараз є сумні історії про те, що як тільки музейне майно вивозиться за межі якогось населеного пункту, його дуже складно потім повернути. Тож поки що перевезення експозиції відбувається в межах міста. Після звільнення Сумщини Охтирку вже відвідав міністр культури України Олександр Ткаченко, який обіцяв посприяти відновленню нашого музею.

Міністр культури України Олександр Ткаченко пообіцяв в Охтирці посприяти у відновленні краєзнавчого музею - фото okhtyrka.online

Які сили залучаються в Охтирці для розчищення завалів, що залишилися після бомбардувань?

В основному – місцеві жителі, а також комунальне підприємство "Благоустрій". Добровольцями на розбиранні завалів ТЕЦ працювали бійці ДСНС України, за що їм низький уклін.

До розчищення завалів, що залишилися після бомбардувань в Охтирці, залучалися місцеві мешканці, КП «Благоустрій» і бійці ДСНС - Facebook - фото Павло Кузьменко

В Охтирку приїжджав міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов. Які питання розглядалися за його участю?

Найсерйозніше питання – це централізоване теплопостачання міста. ТЕЦ – єдиний постачальник теплової енергії та гарячого водопостачання в Охтирці, і забезпечує 9 тис споживачів. Оскільки ТЕЦ була зруйнована на 90%, то її відбудова потребує не лише коштів, але й часу. Його наразі обмаль, і щодня стає все менше.

Міністр наголосив, що терміново очікує пропозиції щодо нової схеми теплопостачання міста та проекту відбудови ТЕЦ. Але, по-перше, для виготовлення схеми теплопостачання необхідні вихідні дані, які були втрачені, коли розбомбили будівлю міськради. Вони були частково на самій ТЕЦ, але й там ці дані втрачені. А, по-друге, це такий документ, який потребує не одного місяця роботи, навіть якщо буде велика команда фахівців. Над цією проблемою зараз працюють спеціалісти з Сум.

В Охтирку приїжджав міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов (у центрі) - Telegram - фото Сумська ОВА

Наразі робота над новою схемою централізованого теплопостачання Охтирки та відбудовою ТЕЦ йде паралельно. Залучені до цього інженерна група, керівники ЖКГ Сумщини, фахівці компанії "Сумигаз", експерти, архітектори, будівельники. Координацію всіх дій, а також залучення державних коштів та інвестицій здійснюють керівники Сумської ОВА.

Крім того, тривають перемовини Мінрегіону з представниками проекту енергетичної безпеки USAID щодо допомоги місту в підготовці до наступного опалювального сезону.

Гуманітарна допомога надходила в Охтирку з усієї України, а також із Польщі, Франції, Англії, Італії, Німеччини та інших країн - Facebook - фото Павло Кузьменко

Що у місті зараз працює в комунальній і в побутовій сферах, а що ні?

І в комунальній, і в побутовій сферах робота зараз дуже ускладнилася через дефіцит пального. Щодо аптек, вони, як і деякі продуктові магазини, не припиняли роботу навіть під час бомбардувань, хоча й працювали лише по дві-три години.

Чи не планується скасувати для містян платежі за час, коли вони залишалися без комунальних послуг?

За ту послугу, яка не надавалася, звичайно, можна не платити. Але ті PR-ходи, які зроблені деякими головами громад щодо скасування комунальних платежів, я вважаю злочинні. Хто ж тоді буде платити – міський бюджет? У нас міський бюджет просів за два місяці на 30 млн грн.

Охтирська міськрада працює в напрямку залучення коштів для фінансування відбудови міста?

Поки що на наші заклики відгукнулась лише група компаній "Технологія" з Сум та їхній благодійний фонд, які виділили 500 тис грн. На ці кошти були виготовлені й замінені всі металопластикові вікна у 22-х квартирах. Для міста це – крапля в морі, але ми дякуємо меценатам за небайдужість.

Звідки і як жителям Охтирської територіальної громади надходить гуманітарна допомога?

За останні декілька тижнів ніяка "гуманітарка" до нас не надходить, а якщо і надходить, то це поодинокі випадки. Проте перші півтора місяці воєнних дій вона йшла до нас без зупинок. Ми працювали як безпосередньо з меценатами з-за кордону – Польщі, Франції, Англії, Італії, Німеччини та інших країн, так і з регіонами України, наприклад, з Полтавою, Мукачівською громадою Закарпаття та їхнім благодійним фондом, Яворівською громадою зі Львівщини тощо.

Охтирська ТЕЦ була зруйнована внаслідок цілеспрямованого бомбардування вакуумними бомбами - Telegram - фото Сумська ОВА

На різних етапах війни ця допомога розподілялась по-різному. Під час активних бойових дій першочерговим було забезпечення військових – триразове гаряче харчування, спальники, каремати, взуття, одяг, наколінники, якась мілітарі-допомога. Потім – все, що потрібно для забезпечення лікарні та будинку для людей з інвалідністю, а також для бомбосховищ. Крім того, продуктові набори, засоби гігієни через квартальних роздавалися адресно населенню, а для того, щоб не було спекуляцій, все систематизували і контролювали, весь час складали відповідні акти з фіксуванням в електронному вигляді – від кого, чого і скільки надійшло, кому роздали, який є залишок, хто вже отримав, а хто ще потребує допомоги.

В Охтирці продуктові набори, засоби гігієни через квартальних роздавалися населенню адресно - Facebook - фото Павло Кузьменко

Коли місто перестали активно обстрілювати, то почались серйозні конфлікти через "гуманітарку". Як різниця між тим, коли людина просить і коли вимагає. Тобто перший час допомога була як необхідність, а при більш-менш спокійному житті почались вимоги до моєї команди – заступників, керуючої справами та інших. Зранку до вечора телефони не вмовкали: а де допомога, а що ви собі думаєте, а вже три дні пройшло, як не везуть і так далі. Складається враження, що зараз у людей здебільшого споживацькі настрої.

Одне з моїх головних завдань було – забезпечити роботу банківської системи і фінансових установ, адже в період активних бойових дій у місто кошти не завозились. Тож спочатку з'явилася домовленість про видачу готівки людям через касу супермаркету і кількох аптек. А через місяць містяни вже отримали пенсії та інші виплати, почали працювати до 50% місцевих магазинів. З того часу вирішили "притишити" з гуманітарною допомогою. Адже люди часто відмовляються щось робити, виготовляти, готувати, очікуючи лише на "гуманітарку".

4 травня в Охтирці виступив український гурт "Без обмежень", раніше місто відвідав лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук, а 9 травня сюди завітав відомий телеведучийі керівник благодійного фонду "Повернись живим"Сергій Притула. Наскільки вчасними є зараз такі візити і з чим вони взагалі пов’язані?

Я вважаю, що такі візити зараз важливі. Хоча не всі це й розуміють, мовляв, не час веселитися. На мою ж думку, людей потрібно повертати до мирного життя. Наприклад, Святослав Вакарчук, окрім виконання кількох пісень просто неба, привіз нам два комплекти супутникового інтернету Starlink, з яких один ми передали військовим, інший залишили для потреб міськради. Також не з порожніми руками приїздили й гурт "Без обмежень", і Сергій Притула. Я вдячний усім, хто до нас приїжджає, хто підставляє своє плече. Це класно і справді треба робити більше, ніж до війни.

В Охтирку 9 травня завітав керівник благодійного фонду «Повернись живим» Сергій Притула (в центрі) - Facebook - фото Павло Кузьменко

Міський голова Конотопа нещодавно розпорядився заборонити діяльність так званої УПЦ МП на території громади. Як ви вважаєте, наскільки це було правомірно і чи не планується зробити щось подібне в Охтирській громаді?

Можна сперечатися щодо законності такого розпорядження, але переконаний, що заборона так званого московського патріархату – на часі. На мою думку, те, що це рішення Конотопського міського голови неправомірне, – це 100-відсотково. Таке рішення повинно ухвалюватися не місцевою владою, а на рівні держави чи в суді. Але я підтримую Артема Семеніхіна і вважаю, що московського патріархату в Україні не повинно бути. Все, що пов’язане з Росією, з цими виродками, повинне бути вирване з нашої свідомості. Але робити це все треба на законних підставах. Я був би дуже вдячний депутатам Верховної Ради, якби вони проявили ініціативу. Треба назавжди об’єднати людей у вірі до Бога, але це повинна бути українська церква – Православна церква України. Ніяких московських, білоруських чи якихось інших. Крапка.

У місті ще залишились топоніми, пов'язані з російськими діячами?

Так, є ще певні топоніми, які ми будемо викоріняти. Думаю, що це підтримають усі жителі та всі депутати. Є комісія, яка працює в цьому напрямку, вивчає це питання і згодом дасть свої пропозиції, а міська рада ухвалить відповідні рішення. Єдине, що ми вже зробили за наполяганням жителів, – назву вулиці Московська змінили на вул. 93-ї бригади "Холодний Яр", яка захищала Охтирку. 

За зверненням мешканців громади Охтирська міськрада перейменувала вул. Московська на вул. 93-ї бригади Холодний Яр - Facebook - фото 93-тя ОМБр Холодний Яр

Чи є в Охтирці внутрішньо переміщені особи?

В Охтирській міськраді на обліку перебувають близько 700 внутрішньо переміщених осіб. Це люди, які переїхали до нас здебільшого з Донецька, Луганська та Харківської області - до рідних і близьких, до друзів.

На території Охтирської громади виявляють вибухонебезпечні предмети?

Охтирка не була під окупацією. За це низький уклін ЗСУ. А оскільки ми не були під окупацією, то й ворог не залишав ніяких "сюрпризів". Все, що в місті є, – це нерозірвані снаряди з систем залпового вогню, були нерозірвані авіабомби. Але це - поодинокі випадки, про кожен з яких ми знаємо і 99% з яких уже розміновано.

В освітніх закладах Охтирської громади розпочинається набір першокласників. З яким настроєм ви дивитеся на новий навчальний рік?

Батьки, звичайно, хочуть, щоб діти навчалися очно. Але ситуація досить складна. Навіть якщо ми готові забезпечити очний освітній процес у 100% обсязі, то у нас немає на сьогодні таких шкіл, в яких би були достатньо обладнані для навчання бомбосховища. Та й немає механізму, хто візьме на себе відповідальність у випадку нових бомбардувань. Враховуючи, які нелюдські дії здійснює країна-агресор, то збирати дітей до школи – не дуже розумне рішення…

В Охтирській міськраді раніше складались не зовсім прості відносини між депутатами. Як зараз?

Ті складні відносини, які були між людьми, не лише між депутатами, після війни потрібно забути.

А що можете сказати з приводу представників ОПЗЖ у місцевій владі?

Всі вони – патріоти Охтирки. П’ять із семи депутатів цієї фракції з перших днів бойових дій прийшли й стали поруч зі мною. В кожного був свій напрямок роботи. Наприклад, один узяв на себе складні питання, які потребували юридичної підтримки. Зокрема, фотографував і виконував іншу смердючу роботу з поховання російських військових. Інший депутат займався пошуком запчастин і відновленням транспорту для тероборони і ЗСУ, допомагав в організації охорони для єдиного працюючого в той час супермаркету. А секретар міськради, яка представляла цю фракцію, яка дуже боялась та мала можливість виїхати з міста з родиною, також ходила на роботу і допомагала мені як міському голові, займаючись питаннями і бомбосховищ, і харчування і т.д. Наразі всі депутати вийшли з цього блоку, є позафракційними і заявляють, що Росія – це вбивці. Тож люди і партія – різні речі.

Якими справами ви, як мер, найбільше пишаєтеся?

На посаді я півтора року, і щоб я прямо пишався, так такого не назву. Знаю, що я все робив вірно. І якби був другий шанс щось повторити, то робив би все так само, навіть попри якийсь негатив, який проскакує через соцмережі. Я емоційний, але справжній, і залишаюся людиною. Глобальних прорахунків за собою не бачу.

Першочергові завдання, які стоять перед міською владою – це…

Наразі це навіть не відбудова ТЕЦ, а, по-перше, повернення до комфортного життя мешканців багатоповерхівок. По-друге, заміна зруйнованих приватних будинків на нові чи швидке розв’язання питання компенсації знищеного житла коштами.

Серед першочергових завдань міської влади – повернення до комфортного життя мешканців багатоповерхівок - Facebook - фото Павло Кузьменко

Які потреби в Охтирки є на сьогодні і чия допомога необхідна?

Ось уже понад місяць, як навколо Охтирки не точаться бої, але поки що у нас немає жодного документа з підписами і кошторисом стосовно знесення, відбудови чи реконструкції зруйнованих приватних домоволодінь чи інших будівель. І найбільш нагальна потреба – нам необхідні експерти, проектанти. Є один київський проектний інститут, який займатиметься відбудовою Бучі, Ірпеня. Сподіваюсь, що він готовий буде працювати й з нами.

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся