Від невідомого придатку РФ до головного тренду: як за рік війни змінилося ставлення до України у світі

Навіть через 30 років після отримання незалежності, про Україну багато хто в світі або взагалі не знав, або вважав її якимось придатком Росії. Зараз же, сплативши жахливу ціну, наша країна стала справжнім світовим трендом. УНІАН проаналізував, як за перший рік повномасштабної війни Росії в Україні світ змінив ставлення до нашої країни та її громадян.

Подорожуючи Європою до повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, українці регулярно потрапляли в неприємні ситуації, коли їх постійно плутали з росіянами. Здебільшого європейці робили це без лихого наміру, а просто через наївну необізнаність та десятиліття кропіткої роботи рашистської пропаганди.

Скільки разів вуличні торговці чи офіціанти з широкою посмішкою говорили українцям "Спасібо" чи "До свіданья", думаючи, що своїми знаннями з російської мови вони роблять нам приємно? Чи випадкові знайомі, почувши "З України" у відповідь на запитання "Звідки ви?", казали: "А це десь біля Росії?", чи, ще гірше: "Це ж частина Росії?". Або починали розповідати, як їм подобається російська література чи як вони хочуть поїхати до Пітера, ніби жителів України це має якось обходити. А українці здебільшого на це ніяк не реагували, не бажаючи наражатися на конфлікти чи страждаючи від комплексу меншовартості, яким ми теж завдячуємо "братському народові".

Але 24 лютого 2022 року змінило все. Тепер Україна та українці – в топі. Ними захоплюються, для них відкривають усі двері, їм всіляко допомагають. Зірки світового рівня підтримують Україну, іноземці називають українців найсміливішою нацією та кажуть, що хочуть "такого президента як Зеленський", а ще починають вчити українську. Ми бачимо за результатами численних опитувань, що більшість жителів цивілізованого світу позитивно ставляться до українців та бажають, щоб їхні уряди продовжували підтримку України. От тільки за таке привілейоване ставлення українці щодня платять страшну ціну – на фронті, в мирних містах та в евакуації.

Безпрецедентна допомога біженцям

З самого початку повномасштабної війни українці отримали безпрецедентну підтримку з боку більшої частини цивілізованого світу. Причому допомога ця була всеосяжна, і, що дуже важливо, вона триває і досі – попри сподівання росіян, "світ не втомився", "Європа не замерзла", "ніхто нічого не забув".

У перший же день російського військового вторгнення Європа відкрила для українців кордони, дозволивши нашим громадянам перебувати в країнах шенгенської зони довше за передбачені для мешканців третіх країн 90 днів. Більш того, протягом тривалого часу українських громадян пропускали через кордон ЄС навіть без необхідних для цього закордонних паспортів та з тваринами без документів. Також моментально були скасовані усі обмеження, що діяли на той момент через пандемію коронавірусу.

Водночас, європейці блискавично мобілізувалися та розгорнули мобільні пункти прийому біженців, де їм давали місце для відпочинку, одяг, ліки, їжу та загалом усе необхідне. У сусідній Польщі, особливо в Перемишлі, такі пункти прийому на повну працювали ще й влітку. Місцеві волонтери буквально ловили українців одразу після проходження паспортного контролю, та не розбираючись, з якою метою вони приїхали – запрошували поїсти та випити гарячого чаю. До зими пунктів залишилося менше, але вони все одно є. Однак й потреба в них значно знизилася – потоки біженців через кордон нормалізувалися, більшість українців перетинають його вже з "розумінням справи", та й далеко не всі наші співгромадяни зараз їдуть до Європи як саме для пошуку притулку.

При цьому в іноземних країнах робили для українців безкоштовними або з відчутними знижками багато корисних послуг – квитки на транспорт, тимчасове проживання в готелях, мобільний зв'язок, вхід до музеїв тощо. Кафе та ресторани також періодично пригощали українців безкоштовними стравами. У багатьох країнах пільги для українців діяли доволі довго, а дехто не скасував певні з них і досі.

Приміром, литовський Вільнюс і зараз пропонує переселенцям з України безкоштовний проїзд у міському транспорті та вхідні квитки до музеїв. Також столиця Литви запустила волонтерську програму, в рамках якої жителі міста можуть взяти "під своє крило" українців, які приїхали до міста на тимчасове проживання, та допомогти  їм швидше адаптуватися.

Насправді, допомога дуже велика – і виходить далеко за межі особливо дружніх Польщі чи Литви, та навіть за межі ЄС. Свої надзвичайно зручні програми для українських переселенців запустили і Великобританія, США, Канада, Японія, і багато інших країн.

Також чимало іноземних держав запропонували українцям безкоштовне житло – подекуди вони навіть могли жити на таких умовах досить довго. Зараз же країни відходять більше до практики лімітованих за часом пільг, щоб вони надавалися тим, хто прибуває вперше, як, наприклад, тепер робить Польща, а не живе там вже протягом року.

Звісно, знайшлися скептики, які на радість росіянам почали стару-добру пісню про те, що "одні біліші за інших", мовляв, українцям усюди допомагають, а от біженцям з Африки и Близького Сходу так не допомагають. Але будемо чесні, українці завжди відзначалися працьовитістю, тож щойно облаштувавшись на новому місці, більшість з них швиденько шукали роботу чи питали, як можна віддячити місцевим громадам – прибирали, волонтерили, щось допомагали, замість того щоб роками сидіти на соцдопомозі в притулку для біженців.

За це місцеві більш приязно ставилися до українців, адже деякі країни, прийнявши наших громадян на тимчасове проживання, змогли частково вирішити свої проблеми з дефіцитом робочої сили. Ба-більше, восени 2022 року фахівець Центру досліджень міграції при Варшавському університеті Мацей Дущик навів цікаву статистику – від початку повномасштабного вторгнення українці, що втекли від війни до Польщі, сплатили там 2 мільярди євро податків. Це втричі більше за суму, яку країна витратила на допомогу для них.

Звісно, наївно буде ідеалізувати усіх українців. Ми також чули і менш приємні історії про зловживання гостинністю з боку переселенців з України. Однак, насправді таких випадків у загальному розрізі набагато менше, і, будемо чесні, дуже часто ми прекрасно знаємо, хто запускає чорну піар-кампанію проти українців, щоб посварити їх з мешканцями приймаючих країн.

Спрощення візового режиму

Якщо говорити саме про повне скасування віз для українців, до офіційно за 2022 рік кількість безвізових країн для громадян України збільшилася лише на три – з 141 на початок року до 144 на його кінець.

Найбільш помітним в цьому контексті стало скасування віз для українців Ірландією 25 лютого 2022 року – ця невеличка острівна країна, яка так і не виявила бажання приєднатися до шенгенської зони, після брексіту залишалася єдиною в ЄС, яка досі вимагала від громадян України отримання віз. Нині Ірландія надає потужну підтримку українцям, в тому числі прийнявши до себе на досить вигідних умовах настільки велику кількість наших громадян, наскільки можливо в її масштабах. І, що важливо, безвізові умови в'їзду нині діють для всіх українців, а не лише для тих, хто вирушає до Ірландії в пошуках тимчасового притулку.

Для порівняння, Великобританія, Канада та США, які досі мають візові режими з Україною, також запровадили пільгові умови в'їзду для втікачів від війни з нашої країни. Втім, спрощені умови діють лише якщо українці подаються на спеціальні державні програми від урядів цих країн. Якщо ж громадянин України хоче потрапити до цих країн з приватною метою – тоді доведеться оформлювати візу на діючих до війни умовах.

Ще одним важливим кроком стали дозволи урядів багатьох країн громадянам України довше перебувати на їхній території без віз та обов'язкового оформлення притулку. Зокрема, ще на початку березня 2022 року ЄС дозволив українським біженцям перебувати на своїй території без віз один рік. Також довше перебувати без віз українці можуть і в багатьох інших країнах, що не входять до ЄС, серед них – Азербайджан.

Загалом, за рік повномасштабної війни ситуація з пошуком тимчасового притулку українцями за кордоном стабілізувалася. Якщо в лютому-березні люди тікали аби куди, хоч би врятуватися, то зараз вони підходять до питання більш виважено, порівнюючи різні варіанти. За цей час багато українців вже змогли визначитися, де вони зупиняться, чим вони займатимуться та яку форму тимчасового захисту вони оберуть. Водночас, і країни, які приймають українців, вже опанували потоки біженців та виробили чіткі умови прийому тимчасових переселенців з України, тож хаосу в цьому процесі вже немає.

Солідарність з народом України

Говорячи про підтримку України мешканцями багатьох інших країн, звісно, не можна забувати і про допомогу від звичайних громадян, які не залишили українців один на один з бідою з перших днів війни. Чимало людей з усього світу збирали і досі збирають найрізноманітнішу гуманітарну допомогу для українців та їхніх друзів менших, донатять у різноманітні фонди, влаштовують різноманітні акції, допомагають адаптуватися на місцях та, звісно, підтримують морально.

Ті, хто активно користується соцмережами, особливо Twitter та Instagram, не могли не помітити збільшення кількості підписників з усього світу, які щиро цікавляться актуальною ситуацією в Україні та намагаються якось допомогти.

Україна тепер – надпопулярний тренд у соцмережах: іноземці досліджують українську культуру, мріють приїхати до України після перемоги, вивчають українську мову і беруть активну участь в інформаційній війні, дехто навіть об'єднується у цілі рухи. Наприклад, NAFO (North Atlantic Fella Organization), які безжально тролять росіян в соцмережах та активно боряться з російською пропагандою.

Водночас на вулицях багатьох міст світу стало дійсно багато України – жовто-блакитні прапори, плакати зі словами підтримки, різноманітні акції та мітинги, заклади з національною кухнею, музика та багато іншого. Це, з одного боку, підтримує українців, а з іншого – формує імідж України за кордоном. Це те, що ми свого часу прогавили, на відміну від росіян, які просували свої загарбницькі наративи не один десяток років.

Насправді, будь-яка підтримка від іноземців, чи-то матеріальна, чи-то волонтерська, чи-то моральна, чи-то інформаційна, дуже допомогла українцям триматися в умовах війни, особливо тим, хто залишився на Батьківщині, адже розуміння того, що ми не залишилися самі з цією бідою, дійсно надихає.

Зіркова підтримка

А ще з початком повномасштабної війни Україна увірвалася на соціальні сторінки величезної кількості всесвітньо відомих знаменитостей. І нехай частина з них долучалася "бо так треба для іміджу", але це все одно додаткова інформаційна підтримка від тих, до чиєї думки дослухається величезна кількість людей з усіх куточків світу. Хтось обмежився парою-трійкою репостів у перші місяці вторгнення, а хтось, як Стівен Кінг, і досі продовжує нагадувати світові про Україну. Хтось, як Бенедикт Камбербетч, зголосився прийняти у себе українських біженців, а хтось, як Орландо Блум, допомагав переселенцям у пунктах допомоги в Молдові.

Чимало світових знаменитостей майже за рік війни вже встигли побувати в Україні з гуманітарною місією – серед них Анджеліна Джолі, Джессіка Честейн, Бен Стіллер, Лів Шрайбер, Керрі Фукунага та Мішель Азанавічус. Найактивніше Україну підтримує актор та режисер Шон Пенн, який вже не один раз приїздив до України та зустрічався з президентом Зеленським. Він навіть зняв документальний фільм про події в нашій країні, а також є своєрідним амбасадором Укрїни на престижних кінозаходах, регулярно просуваючи на них відеозвернення від українського президента.

Ще одним потужним полем роботи стала платформа United24, запущена з ініціативи української влади. Її амбасадорами стали чимала кількість відомих людей – актори, музиканти, режисери, спортсмени, науковці, космонавти, колишні політики. Серед них і виконавець ролі легендарного Люка Скайвокера з "Зоряних воєн" Марк Гемілл, і історик Тімоті Снайдер, і астронавт Скотт Келлі, і рок-гурт Imagine Dragons, і акторка Барбра Стрейзанд, і багато інших.

***

Україна за трагічних умов перетворилася на один з головних світових трендів, і це надало нам багато переваг та можливостей. Тепер же завдання українців розумно скористатися ними, в першу чергу, для кращого майбутнього України. Якщо ви тимчасово за кордоном – набирайтеся досвіду, вчіться корисному, допомагайте іншим, донатьте на ЗСУ та волонтерьте. Якщо ви в Україні – доводьте своїм прикладом, що за цю країну і її людей варто боротися усім разом, і що ви цінуєте усю допомогу, яку надають закордонні друзі. А ще – за будь-якої можливості формуйте позитивний імідж України, адже зараз для цього ідеальний час. Не зловживайте гостинністю, поводьтеся гідно і поважайте себе та інших. Тоді все у нас буде Україна.

Марина Григоренко

УНІАН в Google News