22 члени двох вінницьких православних «молодіжок»з храмів святого великомученика і цілителя Пантелеімона та святого праведного Іоанна Кронштадтського здійснили триденний сплав на катамаранах по річці Південний Буг, повідомляє сайт Вінницької єпархії.
- Очолив похід благочинний ІІ Вінницького благочиння протоієрей Михаїл Олійник. Він став для молодих людей, серед яких було 8 дівчат, і духовним наставником, і помічником, і інструктором, - говорить секретар єпархії протодиякон Владислав Демченко. - Окрім о. Михаїла групу вів професійний інструктор, без якого було б неможливо безпечно пройти через бурхливі пороги подільської річки. Крім о. Михаїла православних туристів супроводжував настоятель храму святого Іоанна Кронштадтського ієрей Петро Чаплинський. Без його бесід і розповідей з власного пастирського досвіду, вечори біля вогнища не були б такими духовно корисними і цікавими.
Молодим людям запам’яталася рибна юшка, якою їх пригостив о. Михаїл, а також відчуття справжньої дружби і взаємодопомоги, завдяки якій цей православний молодіжний похід взагалі став можливий.
1
Ось що розказує про подорож учасниця сплаву Марина Черняк:
- Подорож розпочалася з м. Тиврів. Поки хлопці, опанували мистецтво збирання катамаранів, дівчата робили перші фотографії. Старт відбувся об 11:00 годині після молитви і благословення наших батюшок. Всі були в піднесеному настрої і вперше в своєму житті намагалися звикнути до свого плавучого коня.
Перший день ми проплили небагато, навіть не встигли втомитися. Приблизно о другій годині дня була наша перша зупинка з ночівлею в с. Дзвониха. Ми знайшли у лісі галявину, вкриту суницями і поласували дарунками природи. Далі бажаючі спробували себе в якості скелелазів - хлопці та дівчата вперше в житті лазили по скелях.
Потім була смачна вечеря, приготована на вогні. Після вечірньої молитви, незважаючи на втому, довго не могли заснути, а деякі майже не спали всю ніч. Зранку нас здивували і порадували батюшка Михаїл та інструктор Миколай Павлович. Вони наловили риби, якої вистачило на дуже смачну юшку.
Ввечері ми встигли лише розкласти намети, повечеряти і після молитви лягли спати. Зате вранці ми змогли оцінити всю красу Воробіївки. Незабутній прекрасний ліс, схили, галявини… А які ж там пороги! Купаєшся на них, ніби в джакузі.
Наша подорож завершилася в с. Гвоздів. Наостанок ми зварили уху, посиділи біля вогнища. Нікому не хотілося повертатися додому. Навпаки, здавалося, що все тільки починається - ці три дні пролетіли, наче один день.
