Жага переговорів

"Історична промова" на Валдаї, черговий Радбез ООН з маячнею про "бойових комарів", призупинення участі в "зерновій угоді", нові масовані ракетні обстріли України. Усе це – лише фон ледь не істерики Володимира Путіна: "Поговоріть зі мною!".

З середини жовтня Росія вчергове почала качати тему "переговорів по ситуації" в Україні. Цьому передували телефонні розмови міністра оборони РФ Сергія Шойгу з іноземними колегами, яким він намагався втюхати маячню про "брудну бомбу", яку начебто готує Україна.

Далі були залучені "союзники та партнери" Росії. 26 жовтня президент Гвінеї-Бісау Умару Сісоку Ембало передав президенту України Володимиру Зеленському послання від Путіна про те, що той готовий до переговорів. А 28 жовтня про готовність Путіна відновити переговори з Україною та США заявив вже офіційний представник МЗС Китаю Ван Веньбінь.

Після цього "естафетну паличку" підхопив прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, який заявив, що основою для переговорів Володимира Путіна з президентом США Джо Байденом має стати "бажання США прислухатися до занепокоєнь Росії щодо гарантій безпеки", а також "повернутися до стану на грудень-січень". Не став виключенням і очільник МЗС РФ Сергій Лавров, який теж почав розмови про готовність Росії говорити з Заходом, але "якщо будуть реалістичні пропозиції, засновані на рівноправних підходах".

Нехай Захід почує

Цинізм таких вимог полягає в тому, що мова йде не про повернення Російської Федерації до стану річної давнини (тобто відходу з окупованих українських територій). В Кремлі впевнені, що саме Вашингтон (а разом з ним і Брюссель) має створити якісь умови для якогось діалогу, розглянувши забаганки РФ, на які колективний Захід вже дав відповідь ще торік.

Проте усі ці "танці з бубном", по-перше, демонструють слабкість російського режиму, який будь-якими способами намагається привернути увагу "сильних світу цього". Щоб Володимира Путіна не гидували бачити на міжнародних заходах, подавали йому руку та були готові розмовляти з кривавим диктатором.

Свої образи на незговірливий Київ, а також хиби свого світосприйняття Путін виклав у тій самій промові на "Валдаї". Мовляв, українська влада не бажає переговорів, хоча Москва багато разів це пропонувала. Тому "ті, хто реалізує політику в Вашингтоні, можуть швидко розв’язати проблему України за допомогою дипломатії, їм потрібно лише послати сигнал". Простими словами, в Кремлі продовжують жувати жуйку "несамостійності" України і намагаються достукатися до, як вважають, "її кураторів".

Але, по-друге, світ вже отримав усі потрібні "сигнали" з боку Росії. І вони були настільки красномовними, що ніхто притомний не бажає мати з нею справу. Особливо, якщо зауважити, скільки разів РФ вже ловили на відвертій брехні - світ збився з рахунку. Один з останніх прикладів, коли на черговому засіданні Радбезу ООН, скликаному Росією, представник Албанії в ООН не стримався і, що не властиво дипломатам, відверто заявив: Росія завантажує Радбез пропагандистськими заявами, жодна з яких не виявляється правдивою. Тож результат таких засідань – "нікчемний".

"Я ставлю питання: що, Раді безпеки більше немає, чим зайнятися?" – обурився він.

Димова завіса

Переговорам геть не сприяють постійні масовані ракетні обстріли, які Росія здійснює по цивільній інфраструктурі України.

"Черговий масований каскадний ракетний удар по десятках міст України. Не сумніваюся, що світу цікаво дивитися на масові руйнування, "заморожування" цілої країни у прямому ефірі, а потім всерйоз слухати "переговорні позиції" Росії…", - зазначив радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк.

"Той, хто дійсно прагне переговорів, не знищує енергетичну систему країни, щоб її населення замерзло взимку, не займається масовими стратами цивільних людей, не обстрілює житлові квартали, не оголошує мобілізацію додаткових 300 тисяч військовослужбовців, не блокує поставки зернових, не висуває ультиматумів", - зазначив речник МЗС України Олег Ніколенко.

Він підкреслив, що єдиною реалістичною пропозицією щодо України має бути негайне припинення Росією війни та виведення російських військ з української території за межі кордонів станом на 1991 рік. Тож усі розмови про переговори, які озвучують з Кремля, за словами Ніколенка, лише димова завіса, "щоб виграти час на тлі поразок російської армії". 

Та й сам Володимир Путін не надто намагався вдавати, що масований ракетний обстріл України 31 жовтня "почасти відповідь за атаку на Севастополь". "І це не усе, що ми можемо зробити", - сказав він.

І хоча, за його словами, Росія не буде заздалегідь викладати на стіл свою переговорну позицію по Україні, плани Кремля не такі вже й непередбачувані.

Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) наголошують, що Володимир Путін насправді не планує жодних переговорів. Вони дійшли висновку, що Росія не зупиниться, намагатиметься продовжити воєнні дії, щоб утримати окуповані території та створити умови, щоб Захід перестав підтримувати Україну. Експерти вважають, що Путін не буде прагнути до прямого військового конфлікту з НАТО, але може натякати на використання зброї масового ураження та погрожувати Альянсу, щоб зупинити західну допомогу Україні.

Харчі як зброя

Ще одна терористична зброя Російської Федерації, яку Кремль застосував з початком повномасштабної агресії не лише проти України, а проти усього світу – їжа. "Зернова угода", яка дозволила експортувати українське зерно під загрозою обстрілів з боку російського Чорноморського флоту, дала Росії можливість надувати щоки, а Путіну вважати себе благодійником світового масштабу, який буквально не дає населенню багатьох країн вмерти з голоду.

Проте, якби Росія дала можливість Україні заробити на врожаї, це була б не Росія. Тому Кремль використав історію з пошкодженням безпілотниками своїх бойових кораблів в бухті Севастополя, щоб згорнути "зерновий коридор". Друга ціль, яку переслідувала Росія своїми заявами про "вихід" з "зернової угоди", знову ж таки, пов’язана з особистими травмами Володимира Путіна, з яким давно вже ніхто не бажає говорити.

І якщо перша мета досягнута не була – "зерновий коридор" працює й без Росії, точніше, ООН, Туреччина й Україна просто ставлять РФ перед фактом виходу суден зі збіжжям з українських портів. То друга вдалася – адже з заявами про повернення до "зернової угоди" Путіна почали звертатися усі – від президента Туреччини Реджепа Ердогана до генсекретаря НАТО Єнса Столтенберга.

Читайте також:

У НАТО жорстко звернулися до Путіна через вихід Росії із "зернової угоди"

Втім, за словами посла України в Туреччині Василя Боднара, Росія все одно продовжить шукати приводи для зриву "зернової угоди". Адже бажає отримати якісь преференції для себе.

Своєю чергою російський політолог Андрій Піонтковський вважає, що усі останні заяви про переговори, які звучать з Кремля, свідчать про страх Путіна та його оточення.

"Негідники, які вчинили жахливі воєнні злочини, які загрожували всьому світу ядерним знищенням, тепер слізно просять зрозуміти їх "стурбованість"… Жалюгідне бліяння боягузливого негідника", - зазначив він.

Підготовка до саміту G20?

Наразі виглядає так, що усі смикання Росії мають на меті будь-якими методами дотиснути США на ймовірну зустріч президента Джо Байдена з російським диктатором Володимиром Путіним на саміті "Великої двадцятки", запланованого на 15-16 листопада в Індонезії.

Так, відвідавши саміт G20, Путін намагатиметься продемонструвати власну "значущість", що він та Росія ще на щось впливають. Наприкінці жовтня Reuters з посиланням на свої джерела, зазначили, що Путін зокрема планує використати "зернову угоду" для тиску й примусу до переговорів інших країн саме на саміті G20.

"Всі намагатимуться умовити Путіна продовжити "зернову угоду"", - зазначив європейський дипломат в коментарі виданню.

Врешті, як вважають в Європі, коли російський диктатор погодиться, він стане одним з ключових осіб саміту. Мовляв, подивіться, всі бажають з ним спілкуватись, щоб вмовити на продовження угоди.

Ще один момент, як зазначив в ефірі одного з українських телеканалів міжнародний оглядач Єгор Брайлян, для РФ зараз немає іншого виходу, щоб повертатися в Азію та спробувати закріпити свій вплив у цьому регіоні (хоча на цей регіон все більше амбіцій заявляє Китай).

"Однак геополітична ситуація так швидко змінюється, що Росія вже втратила свій імідж", - каже він.  

Дійсно, на G20 може відбутись особиста зустріч між президентом США та лідером КНР Сі Цзіньпіном. Проте офіційні особи США намагаються запобігти зустрічі Байдена з Путіним. Причому мова не лише про якісь перемовини, а взагалі – вживаються заходи, щоб виключити зустріч навіть в коридорі або на груповому фото.

"Ми знаємо, що президент Байден думає про президента Путіна: він думає, що він вбивця, він думає, що він військовий злочинець", - заявив колишній посол США в Україні Вільям Тейлор.

Але чи відвідає російський диктатор саміт "Великої двадцятки" - питання. Адже, по-перше, МЗС України закликає відкликати запрошення президенту РФ на саміт G20 на Балі та виключити Росію з Групи двадцяти.

"Путін публічно визнав відання наказу про ракетні удари по українських цивільних та енергетичній інфраструктурі. Маючи руки по лікті в крові, він не має сидіти за одним столом зі світовими лідерами. Запрошення Путіну на саміт на Балі має бути відкликане, а Росія – виключена із Групи двадцяти", - повідомив речник МЗС України Олег Ніколенко.

По-друге, в Росії, як завжди, до останнього тягнуть з підтвердженням путінських візитів. Тому, якщо ситуація для РФ складатиметься геть кепсько, Путін просто нікуди не поїде й продовжить шантажувати світ та вимагати переговорів на своїх нафантазованих умовах з далекого російського бункера.

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News