Освіта в Україні – як отримати не лише диплом чи знання, але й роботу

Не зумівши знайти роботу за фахом і простоявши на біржі праці кілька місяців, випускник університету готовий опанувати будь-який інший фах – аби за нього таки платили гроші...

Кожного року вищі навчальні заклади поповнюються сотнями тисяч першокурсників, які за п’ять років активно шукатимуть роботу. Вже декілька років поспіль найпопулярнішими серед абітурієнтів залишаються професії фінансистів, юристів та економістів. Проте український ринок працевлаштування диктує свої умови: найпопулярніші професії не є найпотрібнішими та й якість омріяної, і часом зовсім не дешевої вищої освіти, зазвичай, бажає бути кращою.

На порозі вибору...

Цього року в Україні одинадцяті класи закінчать 387 тисяч нинішніх школярів, а випусками дев’ятих стануть ще 580 тисяч. Всі вони є потенційними абітурієнтами вишів, коледжів та технікумів. За словами психологів, в більшості випадків вибір професії робить не абітурієнт, а його батьки - дослідження свідчать, що тільки 30% випускників середніх шкіл у другому півріччі, тобто напередодні закінчення школи, точно знають, ким хочуть стати. У решті випадків цей вибір роблять батьки, які, зазвичай, хочуть, щоб їхнє чадо отримало вищу освіту. Саме це, за словами освітян, є чи не основною причиною того, що частина студентів вже на першому курсі вирішує змінити професію.

Однак навіть якщо абітурієнт на 100% впевнений, ким хоче бути, жодних гарантій, що він справді працюватиме за фахом після закінчення ВНЗ, немає. Адже поняття „скерування на роботу” залишилося лише у небагатьох спеціальностях. Вибираючи ж професію, фахівці застерігають – треба думати, чи буде вона потрібна через п’ять років. Вже сьогодні випускники так званих „елітних професій” стають непотрібними на ринку. Модні нині професії не завжди є перспективними, адже вищі навчальні заклади перш за все реагують на попит самих абітурієнтів, а не потреби ринку.

“У навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації найпопулярнішими спеціальностями є економіка підприємства, - розповідає начальник відділу моніторингу вищої освіти Міністерства освіти та науки України Микола Фоменко. - За останні роки ми суттєво скорочуємо державне замовлення на цей напрямок, оскільки вже сьогодні є надлишок фахівців на ринку. Популярними також є медицина, педагогіка, механіка та будівництво. У вишах ІІІ-ІV рівнів акредитації найбільше осіб навчається теж за напрямом економіка підприємства. Ті, хто сьогодні планує туди вступати, мають задуматися, що нині за цим напрямом в Україні навчається 554 тисячі осіб. Така кількість фахівців не потрібна ринку і студенти потім не можуть працевлаштуватися. Це створює соціальну напругу. Ми постійно роз’яснюємо і зменшуємо державне замовлення, але це не зупиняє випускників і вони вступають на платне навчання. Другим за популярністю є право – тут навчається 197 тисяч осіб. На третьому місці – педагогіка (170 тисяч студентів), на четвертому – менеджмент (101 тисяча студентів)”.

Водночас, за словами М.Фоменка, перспективними сьогодні є новітні технології, будівництво, інженерні спеціальності, а також галузь енергозбереження, харчових технологій та екологічні спеціальності. Посадовець запевняє – такі фахівці матимуть і роботу і гідну заробітну плату. Як відзначають експерти в галузі освіти, топ-п’ятірка спеціальностей, на які буде попит через п’ять років виглядає так:

1. програмісти, технологи харчових виробництв,

2. інженери-будівельники, перевізники,

3. архітектори

4. дизайнери офісів та інтер’єрів, менеджери готельного бізнесу та бухгалтери

5. менеджери з персоналу, рекрутери

У пошуках балансу

Зосередившись на „модних” професіях випускники шкіл (а зазвичай їхні батьки) часто „забувають” про так звані робітничі професії. За словами генерального директора Федерації роботодавців України (ФРУ) Василя Надраги, сьогодні значно скоротилася підготовка у системі професійно-технічної освіти робітників для машинобудування, приладобудування, хімічної, вугільної, металургійної галузей. „Виник гострий дефіцит робітників базових кваліфікацій, таких як токарі, фрезувальники, слюсарі, інструментальники, металурги, зварювальники“ — зауважив генеральний директор ФРУ.

У міністерстві запевняють - аби ринок освітніх послуг був співвимірним з ринком праці, запровадили процедуру погодження обсягів прийому до вишів в регіонах з головними управліннями освіти та регіональними центрами зайнятості. Попри міністерські плани, у центрах зайнятості переконують, що через непродуману освітню політику минулих років вже сьогодні суттєво відчувається брак фахівців робітничих професій.

“Сьогодні гостро відчувається незбалансованість між ринком освітніх послуг та ринком праці, - розповів директор Львівського обласного центру зайнятості Михайло Хміль. - Це результат комерціалізації нашої освіти і того, що приватні ВНЗ отримують ліцензії на певні „модні” нині спеціальності, випускники яких насправді не є затребувані. Найбільше вакансій традиційно є на робітничі професії - ринок далі потребує фахівців у сфері ЖКГ, кравчинь, продавців тощо. Натомість вже звично найменше ринок потребує бухгалтерів.

Окрім потреби балансу серед вже існуючих професій, за оцінкою експертів, працівникам МОНу треба подбати і про освоєння абсолютно нових професій. Адже останні два десятиріччя характеризуються появою великої кількості незвичних спеціальностей, назви яких іноді не тільки важко вимовити, а й складно зрозуміти, наприклад, авербандщик, валеолог, екотрофолог, інтерім-менеджер, логістик, рецепшеоніст, тальман, фахівець бек-офісу. І якщо ще років 10 тому професія ПР-менеджера була незвичною, то, ймовірно, за десять років  названі фахи також стануть цілком звичними для нас.

Дипломовані теоретики

З кожним роком дедалі гостріше постає питання вибору не лише майбутньої спеціальності, але й вибору ВНЗ, яких сьогодні в Україні є не мало не багато - 881. Дедалі затребуванішими стають не лише випускники, які мають диплом, а ті, які реально мають багаж знань і не лише теоретичних.

“Вищі навчальні заклади дають здебільшого теоретичні знання відповідно до програми навчального закладу, де база теоретичних знань не так часто оновлюється відповідно до новітніх тенденцій ринку, наукової сфери”, - переконана провідний спеціаліст з підбору персоналу консалтингової компанії Macro Consulting Group Інга Шостак. - Та найбільше чого бракує - це практичних навиків. Людина, яка тільки закінчила вищий навчальний заклад, навряд чи може ефективно працювати як спеціаліст певного напрямку компанії, оскільки не має уявлення про те, як правильно організовувати, виконувати роботу, застосовувати свої знання на практиці. Крім того, така людина проходить довготривалий період адаптації у компанії. Їй бракує навиків, самопрезентації, переговорів, войс-менеджменту, тайм-менеджменту, вміння постановки цілей.

Чи не найбільше проблем, за словами М.Фоменка, виникає з практичної підготовкою студентів технікумів. Адже, якщо провідні вищі навчальні заклади мають порівняно хороше обладнання, то в технікумах воно застаріле – як можна вчитися на станках, яким 30-40 років?

Тож не дивно, що часто роботодавці вимагають не лише добрих теоретичних знань, але й досвіду роботи.

З дипломом вишу N не звертатись…

Однак, навіть великий досвід не завжди запорука успіху. Значна частина компаній під час набору персоналу і далі основну увагу приділяє особистим якостям претендентів, наприклад наполегливості, працьовитості, впевненості тощо. При цьому керуються в основному внутрішніми тестуваннями та перевірками. Однак, останніми роками дедалі більше починають цінувати і дипломи ВНЗ. За словами І.Шостак, тенденції щодо вимог роботодавців про диплом певного навчального закладу зростають, якщо вони зарекомендували себе як заклади, де готують висококваліфікованих працівників. При цьому, безумовно, перевагу надають державним закладам освіту, у порівнянні з приватними.

Оскільки експерти давно відзначають суттєву різницю в рівні знань випускників різних вишів, то й їхні дипломи цінять по-різному. У деяких регіонах в оголошеннях про пошук працівників зазначають – „з дипломом вишу N не звертатись”.

“Вже декілька років під час прийому на роботу я почав зважати на те, чи має людина спеціальний диплом. Однак, поки що не надто зважав на те, який саме ВНЗ закінчила особа. Але тепер розумію, що цьому треба приділити увагу. Оскільки в нас, на жаль, є частина вищих шкіл, де дають лише дипломи, а не знання”, - розповів директор ВТПП „Меблі-стиль” Володимир Турчин.

Якщо випускники шкіл хочуть вступати у вищу школу не лише заради «галочки», то варто все ж не полінуватися і дізнатися, наскільки цінуються знання та диплом обраного закладу. Для цього можна скористатися як загальною рейтинговою таблицею українських ВНЗ, так і рейтингами вишів за окремими спеціальностями.

Не менш важливо дізнатися ... чи не позбавили випадково омріяний ВНЗ ліцензії. За словами М.Фоменка, останнім часом зафіксовано багато порушень серед приватних ВНЗ, що свідчить про бажання заробити гроші, а не дати якісну освіту. Як наслідок – почастішали випадки позбавлення ліцензій ВНЗ, їхніх філій чи окремих спеціальностей. До прикладу, лише у 2008 році анулювали більше сотні ліцензій.

“Ми маємо навести лад в освіті. Розуміємо, що нині мережа вищих навчальних закладів у країні не є ефективною, вона не влаштовує міністерство, і не є економічно вигідною державі. Проблему планують вирішити оптимізацією мережі, укрупненням вищих навчальних закладів, тим самим підсилюючи наукову складову і якість підготовки кадрів, - переконує М.Фоменко.

Спеціаліст неширокого профілю, або після першої – по другу

Поки частина людей обирає першу освіту, інші задумуються про другу.

Доволі типовою в Україні є ситуація, коли випускники вищих навчальних закладів міняють фах, або здобувають другу вищу освіту. При цьому інколи це стається відразу після закінчення – не зумівши знайти роботу за фахом і простоявши на біржі праці кілька місяців, випускник університету готовий опанувати будь-який інший фах – аби за нього таки платили гроші.

Зазвичай компанія-роботодавець, взявши на роботу молодого фахівця намагається його навчити «під себе». За допомогою індивідуальної допомоги наставництва, або спеціалізованих курсів самої компанії. Трапляються випадки, коли нових працівників відсилають на проходження короткотермінової перекваліфікації. Окрему увагу компанії також приділяють спеціалізованому навчанню своїх працівників - йдеться про різноманітні тренінги, семінари, курси підвищення кваліфікації. Часто додаткові знання є просто необхідними, оскільки більшість людей працюють не за спеціальністю, яку здобували у вищій школі.

Серед управлінців сьогодні дуже популярними є друга вища освіта: економічна чи юридична. Популярності також набуває MBA освіта, яку дають бізнес-школи. За словами працівників рекрутингових агентств, вартість працівника з цією освітою суттєво зростає.

В очікуванні реформи

Великі сподівання щодо покращення загального рівня вищої освіти посадовці МОН покладають на зовнішнє незалежне оцінювання. Адже піднявши рівень абітурієнтів, тим самим можна покращити і якість освіти. Окрім цього, експерти відзначають, чи не головний позитив ЗНО – викорінення корупції. Дослідження, проведені громадськими організаціями, показують, що 84% абітурієнтів, вважають ЗНО правильним і довіряють його результатам, а 98,7% -вважають, що завдяки запровадженню вступу за сертифікатами рівень хабарництва під час вступу значно зменшився або зовсім відсутній.

“Впровадження ЗНО, як методу оцінки рейтингових знань учнів-майбутніх абітурієнтів - це безперечно прогресивний крок вперед у реформуванні і подальшому розвитку освіти в Україні. Моніторингові дослідження, проведені проектом "Гідна Україна" протягом 2007-2009 років показали, що відсоток корупційних дій під час складання ЗНО, за опитуваннями самих учасників та їх респондентів, знизився з 3% до 1%, - коментує координатор громадського спостереження за ЗНО Ольга Стрелюк.

У МОН стверджують – наступний крок запровадження кредитно-модульної системи, яка має унеможливити корупцію не лише при вступі, але і під час навчання. Великі надії також покладають на зменшення кількості та укрупнення ВНЗ. Якщо заплановане вдасться, освітяни обіцяють, що вже за кілька років ми отримаємо значно кращу систему освіти. А доти доводиться сім раз подумати, перш ніж один раз вступити.

Мирослава Іваник (для УНІАН)

УНІАН в Google News