Виконавчий директор громадської організації «Екодія» Ірина Ставчук / фото УНІАН

Ірина Ставчук: У 2050 році у світі може бути до 250 мільйонів кліматичних біженців з півдня на північ. Ці люди не зможуть проживати на своїх територіях або через підняття рівня світового океану, або через нестачу питної води

Про проголошену в ООН надзвичайну кліматичну ситуацію та ризики затоплення українських територій через глобальне потепління, про гостру потребу переходити на відновлювальні джерела енергії замість викопного палива, а також про те, як кожен із нас може зменшити свій вплив на клімат, в інтерв’ю УНІАН розповіла виконавчий директор громадської організації «Екодія» Ірина Ставчук.

Виконавчий директор громадської організації «Екодія» Ірина Ставчук / фото УНІАН

ВООН оголосили надзвичайну кліматичну ситуацію у світі. Що це означає? Чи варто панікувати?

Річ у тім, що про зміну клімату вчені говорять багато і багато років. Однак, політичних дій на рівні держав не достатньо, щоб запобігти глобальній катастрофі. Відповідно, міжнародні організації, які глибоко займаються питаннями зміни клімату (ООН та інші), говорять мовою, яка має спонукати політиків діяти більш активно.

Читайте такожГенсек ООН оголосив «надзвичайну кліматичну ситуацію»

Зміни клімату відбуваються. Зараз ми спостерігаємо тільки перші прояви, до яких, в принципі, ще можна адаптуватися. Але якщо не ухвалювати важливі рішення сьогодні, то в майбутньому ці тенденції будуть погіршуватися. Потрібна більш активна політика щодо скорочення викидів парникових газів (основна причина глобального потепління саме в зростанні концентрації парникових газів). Це означає поступову відмову від використання викопного палива (вугілля, нафти, газу) та перехід на відновлювальні джерела енергії, розвиток громадського транспорту та стимулювання залізничних перевезень замість використання приватних автомобілів в місті чи розширення авіасполучень. Це означає енергоефективність в будівлях та на підприємствах. Всі ці заходи потрібно запроваджувати для запобігання глобальній катастрофі, яка може статися вже за тридцять-п’ятдесят років.

Що ви маєте на увазі під глобальною катастрофою?

Згідно з консервативними оцінками Організації об'єднаних націй, вже у 2050 році у світі може бути до 250 мільйонів кліматичних біженців із південних країн до північних – виклик, якого ще не знала історія людства. Ці люди не зможуть проживати на своїх територіях або через підняття рівня світового океану та затоплення територій, або через нестачу питної води (вже зараз в багатьох країнах світу дефіцит водних ресурсів). Під загрозою знищення екосистеми, бо вони так швидко не зможуть пристосуватися. Також всі ці наслідки можуть призвести до підвищення цін на харчування, до голоду в найбільш вразливих країнах, до нових військових конфліктів. В деяких місцях на планеті температури можуть сягати позначок, коли просто знаходитися на вулиці буде небезпечно для здоров'я. Вчені говорять навіть про таке.

Зміни на планеті відбуваються нерівномірно / фото УНІАН

В яких саме місцях, прогнозувати дуже складно, бо зміни на планеті відбуваються нерівномірно. На одній території випадає величезна кількість опадів і все затоплює, а поряд – величезна спека, засуха, все вимирає. При цьому, середні значення можуть бути більш-менш нормальні.

Рівень росту температури у світі так само не є рівномірним. Тропіки, території вздовж лінії екватору, будуть ще більше зазнавати впливу. А найбільш чутливими, як не парадоксально, є полюси. На північній півкулі температура піднімається швидше, ніж в середньому на планеті. І це дуже небезпечно для цих екосистем. Адже тане вічна мерзлота, під якою знаходяться величезні залишки метану. Коли територія тане – метан піднімається на поверхню. Через викиди цього сильного парникового газу процеси глобальної зміни клімату посилюються. Ми навіть можемо скоротити викиди парникових газів на одній території, але через ці викиди метану всі процеси посилюються.

Читайте такожЗемля втрачає здатність підтримувати існування людства через глобальне потепління

Зміна клімату відбувається виключно через людську діяльність? Чи це природний процес на планеті, який просто підсилюється через дії людства?

На формування клімату впливає низка факторів. Є природні процеси (сонячна радіація, якісь циклічні зміни на планеті, водяна пара – природний парниковий газ). А є людський антропогенний фактор – це спалювання викопного палива, зменшення обсягу лісів, викиди в промислових процесах або в процесі тваринництва. Жоден з цих факторів вчені не відкидають. Тим не менш, всі природні фактори не мали б спричинити сьогоднішні кліматичні зміни. Проте, лише поєднавши природні та антропогенні фактори, розрахунки виходять на той рівень глобального потепління, які ми спостерігаємо. Саме тому вчені буквально на сто відсотків впевнені у двох речах. По-перше, зміна клімату відбувається. Тобто, це не просто природний процес. По-друге, це пов'язано з діяльністю людини. Ба більше, в історії людства ніколи не було такого процесу і настільки швидкої зміни температури.

Зупинити зміну клімату неможливо / фото УНІАН

Тобто, чому говориться про катастрофу? Бо вже зараз ми спостерігаємо певні наслідки, які надалі будуть посилюватися. Навіть, якщо сьогодні закрити всі підприємства і зупинити всі викиди парникових газів – ці процеси будуть продовжуватися. Зупинити зміну клімату неможливо.

І що робити?

Головне питання для вчених – де межа, до якої ми все ще, як планета, можемо адаптуватися та продовжувати свою життєдіяльність, а коли почнуться незворотні наслідки, через які наступним поколінням буде жити вкрай важко. Це всі ті складнощі, про які я говорила раніше. Ця межа – до 2050 року не допустити підвищення середньої температури на планеті більше, ніж на півтора-два градуси за Цельсієм. Зараз температура піднялася вже на 1,1 градуса. Щоб утриматися в межах півтора-два градуси до середини цього століття, маємо повністю відмовитися від використання викопного палива та перейти на повне використання відновлюваної енергетики.

Повністю? Звучить дуже складно.

Звичайно, це складний виклик. Світова економіка побудована, переважно, на використанні викопного палива. На щастя, в тому числі завдяки певним процесам і політикам західних країн, відновлювальні джерела енергії вже сьогодні економічно конкурують з викопним паливом і з атомною енергетикою. Тобто, для розв’язання проблем клімату не потрібно платити більше. Відновлювальна енергетика вже є дешевшою, і це дає людству шанс. Тому вже сьогодні, вирішуючи, як розвивати енергетичний сектор та чи будувати нові вугільні електростанції, уряди мають обирати саме сценарій переходу на стовідсотково відновлювальну енергетику.

Відновлювальна енергетика вже є дешевшою, і це дає людству шанс / фото УНІАН

Між іншим, в Україні зараз великі викиди. І не тому, що ми багато виробляємо, а через неефективне використання енергетичних ресурсів. Починаючи від тепломереж, які передають тепло, закінчуючи неутепленими будівлями, розбитими вікнами в під'їздах, відсутністю регуляції тепла. Комусь спекотно – відкривають вікна, а до когось тепло не доходить. Через неефективне використання енергії в промисловості і в житлово-комунальному секторі, дуже багато енергії ми витрачаємо дарма. Якщо подивитися на наш житлово-комунальний сектор, то втрати сягають п'ятдесяти-семидесяти відсотків. Ба більше, ми за це платимо. Тому скорочення впливу на клімат насправді дуже важливе навіть для нашої економіки.

Для обмеження глобального потепління, у 2015 році була ухвалена Паризька угода, яка ставить за мету утримання зростання температури до кінця XXIстоліття у рамках півтора-два градуси за Цельсієм. Україна також доєдналася до угоди. За вашою оцінкою, чи ефективно ми прямуємо цим курсом?

Підписавши Паризьку угоду та домовившись утримати температуру на рівні півтора-два градуси до середини століття, всі країни подали свої зобов'язання – що вони готові зробити для збереження клімату на планеті. Так от, коли всі ці зобов'язання звели в один документ, зрозуміли, що цих дій недостатньо. Якщо тільки ці дії будуть виконані, світ буде на шляху в три-чотири градуси потепління. Відповідно, вирішили переглядати ці цілі, посилювати їхню амбітність та виходити на цей шлях - півтора-два градуси. Зараз саме триває процес перегляду української цілі, відбуваються економічні моделювання на основі нової енергетичної стратегії, нових цін на відновлювальні джерела енергії.

Читайте такожВ ООН заговорили про точку неповернення для клімату після пожеж в лісах Амазонки

Насправді за останні роки Україна зробила великий прорив. Ми імплементували низку європейських директив у сфері енергоефективності, енергетики, ми приєднані до енергетичної спільноти, у нас є цілі розвитку відновлювальної енергетики та, знову ж таки, енергоефективності. В тому числі, була значна фінансова підтримка від європейських країн, запрацював Фонд енергоефективності. Багато зроблено речей в правильному напрямку для скорочення викидів парникових газів. Але виклики дуже серйозні, тому роботи ще дуже багато.

Хоча, навіть для розвинутих країн виклики повного переходу на відновлювальну енергетику є складними. Немає такого, що хтось може сказати: «Ми все чудово зробили, тепер робіть ви». Наприклад, в Америці чи Канаді всі їздять на автомобілях, у них взагалі немає громадського транспорту.

Чи є в Україні міста, де влада вже сьогодні свідомо підходить до питань екології?

Є чотири дуже гарні приклади міст України. Вони минулого року оголосили про те, що ставлять собі за мету до середини століття перейти на сто відсотків відновлювальної енергетики. Це Житомир, Львів, Кам'янець-Подільський та Чортків (Тернопільська область, – УНІАН). В Житомирі взагалі дуже багато ініціатив з цього приводу. У них є окремі програми підтримки з точки зору зменшення ставок на рівні позик в банках, щоб люди могли встановлювати сонячні панелі та розвивати відновлювальну енергетику. Вони також інвестують як муніципалітет, будують та встановлюють об'єкти відновлювальної енергетики. Крім того, намагаються розвивати громадський транспорт. У них зараз буде пілотний проект «Безпечний шлях до школи» – спробують створити для дітей безпечний шлях до школи велосипедом, щоб батьки не відвозили їх на автомобілях.

Там діє якась напрочуд активна громадська організація?

Насправді, там дуже активний мер, відкритий до різноманітних ініціатив.

Зважаючи на стан екології, де в нашій країні сьогодні найгірше жити? Мене, наприклад, непокоїть Маріуполь…

Так, традиційно погана ситуація з екологією в промислових районах та великих промислових містах. Питання забруднення повітря, контролю та моніторингу викидів там стоять дуже гостро, бо реформа екологічної інспекції все ще в процесі. Після Майдану взагалі був мораторій на перевірки на промислових підприємствах. Їм дозволили викидати більше викидів, ніж це є в гранично допустимих нормах, є багато порушень, коли викиди викидаються вночі. Все це дуже погано контролюється державою.

Традиційно погана ситуація з екологією в промислових районах / фото УНІАН

Місцеві мешканці підіймають ці питання, є багато ініціатив. Адже для людей такі дії несуть катастрофічні наслідки, зокрема, серйозні захворювання. Тому налагодження системи моніторингу та контролю за забруднювальними речовинами та зобов'язання підприємств встановлювати очисне обладнання – це насправді пріоритет.

Для цього нам вистачає нормативно-правової бази?

Ні, не вистачає. Є концепція, як має виглядати моніторинг та контроль. Завдяки тому, що Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС, ми маємо імплементувати європейські директиви, які стосуються викидів промислових підприємств. Але наразі цей процес йде. Нещодавно була заява, що Державну екологічну інспекцію взагалі скасовано. При цьому, законодавство, яке повністю налагоджує роботу нового органу Державної природоохоронної служби України, ще не ухвалене. Відповідно, взагалі не зрозуміло, чи є хоч якийсь контроль, до кого звертатися щодо викидів на підприємствах...

А де у нас найбезпечніше жити, зважаючи на стан довкілля?

Багато залежить від того, які промислові підприємства є поряд. Хоча, якщо не встановлювати жорсткі правила з точки зору забруднення навколишнього середовища, якщо підприємства-порушники не будуть отримувати реальні штрафи, немає значення, де людям жити. Наприклад, була історія з підприємством в Карпатах, яке вилило клей просто в річку, і там все загинуло… З точки зору міст, то в великих містах якісь атмосферного повітря дуже погана. Наприклад, Київ – не промислове місто, але дуже автомобілізоване, з погано розвинутим громадським транспортом.

У вересні у Києві пройде «Міжнародний марш за клімат в Україні». «Екодія» серед громадських організацій-учасників маршу. Що будете вимагати?

Основні вимоги – національний курс переходу на сто відсотків відновлювальні джерела енергії, поступове згортання індустрії викопного палива в Україні (відмова від державних субсидій в ці сектори, відмова від будівництва нових електростанцій на вугіллі). Тобто, щоб розвиток відновлювальної енергії був в пріоритеті. По-друге, енергоефективність. Також - ухвалення законів у сфері поводження з відходами. Адже у нас досі відсутня правова основа, щоб муніципалітети запроваджували сортування сміття. Десь ці ініціативи відбуваються, але сильної державної політики в цій сфері досі немає. Розвивати громадський електротранспорт та велоінфраструктуру, припинити дотувати з бюджету промислове тваринництво, яке, між іншим, є одним з головних джерел викидів парникових газів.

Київ – не промислове місто, але дуже автомобілізоване, з погано розвинутим громадським транспортом / фото УНІАН

Попри те, що активісти бють на сполох, як на мене, в Україні питання екології все одно не на часі. Можливо, нам не вистачає популяризації теми через селебритіс? Як думаєте, український Ді Капріо (актор – відомий еко-активіст) міг би привернути інтерес суспільства до довкілля?

Мені здається, популяризація має йти після створення можливостей. Якщо завтра Сергій Притула буде їздити велосипедом Києвом, це ніяк не допоможе людям робити це активніше. Адже у нас в багатьох точках міста це все ще небезпечно та незручно. Влада має працювати над тим, щоб створювати відповідні умови. І тоді вже можна пропагувати. Одне без одного не працюватиме. Так само, сортування сміття чи свідоме споживання. У нас суспільно дуже сегреговане, є люди, які споживають занадто багато, а інші – на межі бідності. Одного рецепту для всіх немає.

Можливо, варто змінити глобальний контекст? Замість «рятуймо планету» почати казати «врятуймо людство, як вид»? Адже людина – егоїст за своєю натурою. Це могло би стимулювати до більш екологічного способу життя?

Знаєте, насправді, багато направлених на більш екологічний спосіб життя політик мають в собі економічний стимул. Наприклад, переважно в усіх європейських країнах відсортоване сміття забирають безкоштовно. А за те, що ти не відсортував, мусиш дуже дорого платити. Відповідно, люди економічно зацікавлені сортувати.

Читайте такожСміття поза законом: чому в Україні відходи не перетворилися на доходи

Так само з автомобілями. В багатьох країнах Європи, купуючи машину з великим двигуном, за неї потрібно багато платити спочатку на етапі покупки, а потім сплачувати податки щороку. Зроблено все, щоб людина замислилася, чи потрібна їй ця машина. Навпаки, якщо купуєш машину на електриці чи гібрид, чи з меншими викидами, в деяких країнах передбачені стимули (держава покриває частину вартості або передбачене безкоштовне паркування).

Тобто, немає такого у світі, що всі обирають більш екологічний спосіб життя тільки через свою свідомість. Робиться все для того, щоб економічні стимули направляли людей в певний напрямок. Просто всім розказати, чому так треба робити – ні, так це не працює. Місцевій та державній владі потрібно створювати відповідні стимули та умови. Наприклад, оподатковувати стилі життя чи технології, які призводять до забруднення довкілля, і стимулювати те, що скорочує викиди.

На ваш погляд, що кожен має памятати про зміну клімату? І яким чином зменшити свій вплив?

Проблема зачепить буквально всіх, наслідки зміни клімату точно будуть погіршуватися, але до деяких можна адаптуватися (і про це також потрібно думати). Минулого року ми робили дослідження з українськими вченими про те, як ризики підняття світового океану внаслідок зміни клімату вплинуть на берегову зону України. Так от, виявили, що є дуже вразливі місця. На 2100 рік, за проведеними розрахунками, слід очікувати на затоплення території площею майже 1,5 мільйона га (понад 800 тисяч га без водойм). Найбільшого впливу зазнають Крим, Херсонська та Одеська області. Зауважу, що це зона ризику за найгіршим сценарієм, коли мова йде про підвищення температури на чотири градуси до 2100 року. Відповідно, щоб запобігти цьому, треба вже зараз скорочувати викиди парникових газів. А представникам цих міст та місцевій владі варто вивчати ситуацію, не будувати стратегічні об'єкти в зонах ризику.

Найбільшого впливу зазнають Крим, Херсонська та Одеська області / фото УНІАН

Власний вплив на клімат треба розуміти кожному. Якщо більш раціонально споживати енергію, купувати енергоефективне обладнання та утеплити будинок, ми зменшуємо цей вплив. Чим більше користуємося громадським транспортом чи велотранспортом, або ходимо пішки, тим краще для клімату. Важливо, як ми споживаємо ресурси, що купляємо. По суті, будь-яка річ виробляється з використанням енергії або навіть складається з викопного палива (все синтетичне чи пластикове, по суті, зроблено з нафти). Тому треба споживати більш раціонально та не купувати зайвого.

І останнє – це їжа. Виробництво їжі також виходить на досить високий рівень з точки зору викидів парникових газів. А при виробництві м'яса викидів найбільше. Взагалі, якщо проаналізувати весь цикл – від вирубки лісів для створення пасовищ до замороження м'яса та його транспортування – викиди парникових газів при виробництві м'яса в десятки разів більші, у порівняння зі споживанням рослинної їжі. Тому, коли людина хоча б раз на тиждень відмовляється від використання м'яса, це також зменшує її вплив на клімат. Навіть на рівні ООН про це говорять. Звісно, має значення, звідки їжа до нас приїхала. Від споживання локальних продуктів менше викидів, бо їх не везли здалеку.

Власний вплив на клімат треба розуміти кожному / фото УНІАН

Все це може робити кожна людина. Однак багато з цих дій і наша можливість жити таким екологічним стилем життя залежить від того, чи організувала влада для цього можливості. Якщо я хочу їхати на велосипеді, влада має організувати велодоріжки та безпечну інфраструктуру.

А чи важливо сьогодні висаджувати дерева в Україні, і чи має це сенс для планети? Я чула, що від висаджування дерев десь в Києві глобально для планети не надто багато користі.

Це однозначно треба робити і в Києві, і в Україні, і це загалом важливо для планети. Проблема глобального потепління - планетарного масштабу, і не має значення, де цей парниковий газ викинувся в атмосферу, а де він поглинувся. Звичайно, якісь види дерев більше поглинають CO2 або роблять це швидше, або швидше ростуть. Але це не означає, що десь треба саджати дерева, а десь – ні. Україна в цьому плані дуже розорена, раніше у нас було набагато більше лісів.

Ірина Шевченко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter