Газовий ринок без держзакупівель: втрата ГТС і банкрутство «Нафтогазу»?

Законопроект про виведення операцій із газом з процедури держзакупівель допоможе наблизити український газовий ринок до європейських стандартів, запевняють його автори. А заодно угробить «Нафтогаз» і збагатить олігархів, додають їхні опоненти.

Будь-який законопроект, що стосується сфери закупівель, транспортування і продажу природного газу, не може не викликати пильної уваги експертів. Ще більше загострює їхню увагу той факт, що у нашій країні мало яка законодавча ініціатива продиктована щирим бажанням щось десь поліпшити. Переважно йдеться про пряме або непряме лобіювання бізнес-інтересів конкретних фінансово-промислових груп або навіть окремих фізосіб. Як наслідок, проходження законопроектів зазвичай супроводжується питанням — під кого їх виписують?

На цьому тлі законопроект Кабміну, яким пропонується вивести операції закупівлі газу з-під процедури держзакупівель, був просто приречений потрапити під шквал критичних зауважень. Насамперед експерти вгледіли у цьому документі спробу зробити внутрішньоукраїнський ринок природного газу ще закритішим, а отже, і краще пристосованим для всіляких зловживань з цінами на блакитне паливо. Але побутує думка, що ухвалення кабмінівського законопроекту може призвести до ще небезпечніших наслідків — від остаточної втрати «Нафтогазом» платоспроможності до відчуження української ГТС на користь самі знаєте кого.

Закон начебто потрібний, але передчасний

Кабінет Міністрів України у своєму законопроекті №10305 пропонує не поширювати дію закону про державні закупівлі на випадки, коли предметом закупівель є природний газ і послуги, пов'язані з його закупівлею та реалізацією.

Після ухвалення законопроекту з-під тендерних закупівель буде виведена не тільки сама закупівля газу, але й послуги з його транспортування, розподілу, поставок і зберігання.

У пояснювальній записці до законопроекту, підготовленій міністром енергетики і вугільної промисловості Юрієм Бойком, наголошується, що ухвалення законопроекту сприятиме задоволенню потреб промислових споживачів і населення у природному газі, а також підвищенню рівня і зміцненню енергетичної безпеки держави. Яким чином виведення закупівель газу з-під контролю держави дозволить досягти перелічених (чудових за своєю суттю) завдань, у пояснювальній записці не говориться. У ній лише згадується про те, що законопроект грунтується на міжнародному досвіді укладення угод на ринку енергоносіїв. Ну і, звичайно ж, у пояснювальній записці стверджується, що законопроект не містить правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Проте експерти налаштовані далеко не так оптимістично. Так, експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський узагалі висловив упевненість, що ухвалення законопроекту №10305 може призвести до відчуження газотранспортної системи України. «Закон цей міг би виявитися корисним, але тільки в тому випадку, якби набуттю ним чинності передувало реформування НАК «Нафтогаз України» і всієї української економіки у бік зменшення споживання газу. Але боюся, що в нинішніх умовах запровадження такого закону виявиться передчасним. Основним ризиком при цьому я вважаю можливість відчуження державного майна у вигляді газотранспортної системи, — сказав експерт. І додав: — Яким чином після ухвалення цього законопроекту суб'єкт господарювання укладатиме угоду на постачання газу, з ким він це робитиме? Створюються умови для того, щоб на нашу ГТС наклали свої «лапи» олігархи, а влада, здається, навіть не розуміє, про що йде мова».

Продовжуючи критикувати ініціативу Кабміну, Б.Соколовський нагадав, що для населення повинен поставлятися газ виключно українського видобування. «Але після ухвалення законопроекту ніхто не зможе гарантувати, що населенню поставлятиметься саме український газ, який залишається наразі відносно дешевим. Звичайно, краще, щоб між ціною газу українського видобування і вартістю імпортного газу не було різниці, але поки ця різниця залишається, залишається можливість для спекуляцій, яка посилюється виведенням закупівель газу з процедури держзакупівель», — сказав експерт.

Але тут виникає питання — яким чином продаж газу кінцевому споживачеві може відбуватися за завищеною ціною, якщо ціноутворення на газовому ринку перебуває у руках держави, яка до останнього часу вважає за краще дотувати населення за рахунок промислових споживачів газу? «А скажіть, будь ласка, чи підпорядковані у нас облгази державним актам? Якщо йдеться про «Нафтогаз», то він як державна компанія зобов'язаний підкорятися ухвалам Кабміну та інших держструктур, але я не впевнений, що такі ухвали зобов'язані виконувати облгази», — відзначає Б.Соколовський. Таким чином, на його думку, може виявитися, що облгази після їх очікуваної приватизації матимуть цілковиту свободу дій щодо формування цін на газ для населення. «Звичайно, вихід з цієї ситуації знайти можна, зобов'язавши облгази купувати для потреб населення виключно український газ і відпускаючи його населенню за фіксованою ціною. Але технічно це зробити непросто», — додав Б.Соколовський.

Нагадаємо, що буквально днями, 5 квітня, "Нафтогаз України" передав Фонду держмайна (ФДМ) 31 із 48 пакетів акцій підприємств із газопостачання і газифікації (міськ- та облгазів) для їх подальшої приватизації, яку ФДМ планує розпочати у травні поточного року.

Як не раз відзначали експерти, обласні газопостачальні компанії відіграють ключову роль у механізмі поставок природного газу кінцевим споживачам. Серед контрагентів облгазів не тільки домогосподарства, але й об'єкти комунальної сфери, теплової енергетики, промислові підприємства. Привабливість облгазів для інвестора полягає в тому, що саме вони здійснюють фактичний контроль за фінансовими потоками, які надходять як оплата за поставлений газ. І ось напередодні приватизації облгазам хочуть додати ще більше самостійності, виводячи операції із закупівлі газу з-під контролю держави.

Від «Нафтогазу» відріжуть фінансові потоки?

Отже, одним із головних мінусів законопроекту №10305 можна вважати той факт, що він дозволить відмовитися від обов'язкової при держзакупівлях публікації «Нафтогазом» закупівельних цін на газ, що своєю чергою дасть змогу облгазам продавати газ кінцевим споживачам за необгрунтовано завищеною ціною. Як наслідок, власники облгазів одержуватимуть надприбутки. Незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут упевнений, що законопроект про держзакупівлі саме для цього й замислювався.

«Мотив тільки один — максимально вивести з конкурентного середовища продаж газу споживачам напередодні приватизації облгазів. Таким чином, для облгазів формується можливість диктувати свої ціни споживачеві. Виведення операцій із закупівлі газу з-під процедури держзакупівель було б ще логічним, якби в Україні впроваджувалися відкриті процедури конкурентних газових торгів, наприклад, біржові торги, електронні торги. Тоді це було б виправдано, але наразі цього немає», — відзначив експерт.

Проте, на його думку, для авторів цього законопроекту наслідки його ухвалення можуть стати вельми несподіваними. «Великі споживачі газу, особливо фінансово-промислові групи, цілком можуть спробувати перейти до самостійного підписання контрактів на постачання газу з тим-таки «Газпромом» і його сателітами, що може ще більше понизити обсяги продажу газу через «Нафтогаз» і облгази. Це в результаті може ще більше посилити фінансові проблеми «Нафтогазу», — прогнозує О.Нарбут.

Проте такий сценарій у Міненерговугілля, вочевидь, повністю ігнорують. 11 квітня міністерство розповсюдило прес-реліз, у якому наголошується, що ухвалення законопроекту №10305 необхідне для здійснення оперативної закупівлі вуглеводнів на енергетичних майданчиках у Європі з метою формування резервів в Україні і дозволить здешевити вартість газу для українських споживачів.

Але дозвольте запитати, яким чином це твердження може корелюватися з думкою міністра економічного розвитку і торгівлі Петра Порошенка про те, що для України вкрай важливо розблокувати програму кредитування МВФ, для чого необхідно підвищити тарифи на газ для населення до ринково обгрунтованого рівня? Про це міністр зовсім недавно заявив в інтерв'ю агентству Bloomberg. Щоправда, вже 11 квітня Порошенко сказав, що перш ніж підвищувати тарифи на газ, як того вимагає МВФ, держава повинна відпрацювати питання компенсації малозабезпеченим громадянам. Але, по суті, це уточнення нічого не змінює — усі тверезомислячі політики та економісти не перший рік твердять: різниця в ціні на газ для населення і промисловості не дозволяє Україні проводити реальні реформи у газовому секторі. Інакше нашу енергетику чекає неминучий колапс, а «Нафтогаз» — банкрутство.

То про яке зниження вартості газу для споживачів просторікують у Міненергетики, коли зростання цін на газ для населення можна вважати неминучим і питання лише в тому, коли це станеться? Подібні заяви енергетичного відомства тільки ще більше підсилюють підозри щодо реальної мети розробки і наслідків ухвалення законопроекту №10305.

Петро Черних (УНІАН)

P.S. Через кілька годин після публікації статті, ввечері 12 квітня, ВР прийняла закон, яким операції із закупівлі газу виводяться зі сфери держзакупівель.

УНІАН в Google News