"Північний потік-2" - це історія для Кремля про впливовість та спільний бізнес з німцями / фото REUTERS

Підступна дружба. Чи варто шукати зраду у діях Заходу щодо "Північного потоку-2"

19:53, 30 травня 2021
10 хв. 2642

Російський, ба навіть особисто путінський проект "Північний потік-2" - це історія для Кремля про впливовість та спільний бізнес з німцями. Другий момент – можливість залишити Україну без газового транзиту і, як наслідок, без мільярдних прибутків. І останнім часом здається, що ці цілі, цілком ймовірно, можуть стати реальністю.

Північний потік для Сполучених Штатів - це такий собі камінь на роздоріжжі. Ну, пам’ятаєте з відомого епосу: направо підеш - коня втратиш, наліво - голову складеш… Як розповідає спеціальна кореспондентка ТСН.Тижня Ольга Кошеленко, з одного боку, цей газогін значно послабить Україну й Польщу. У першу чергу економічно. Україну він ще й робить вразливою мішенню для Росії, яка може завдати прямого військового удару, уже не переживаючи за втрату мільярдів від зупинки транзиту. Водночас ця російська труба - нові пута для Євросоюзу. Адже робить його залежним від поставок з Росії.

З іншого боку, виграє важливий союзник Америки - Німеччина. Вона прагне стати найбільшим газовим оператором в Європі. Біда в тому, що саме так в руках Росії опиняються нові важелі впливу на європейський континент. А навіть старих вистачило, аби змусити Сполучені Штати і солідарні з нею країни відступити. Що Америці, м’яко кажучи, дуже не подобається.

Тому, навіть знімаючи санкції з компанії-оператора та її керуючого директора німця Матіаса Варніга (до речі, давнього друга Путіна, і колишнього співробітника Штазі, який, за свідченнями, був подвійним радянським агентом), Сполучені Штати і далі обіцяють протидіяти "Північному потоку-2".

Але чому Байден відмовився від цих санкцій, навіть попри бурхливу критику з обох - демократичної й республіканської – партій?

фото REUTERS

По-перше, Росія довела: навіть якщо "Північний потік-2" їм довелося би зробити золотим, а власний народ посадити на черствий хліб та воду, це не має жодного значення. Американські санкції викачали з Кремля сотні мільйонів євро і значно затримали завершення проєкту, але, як змушений був визнати Байден, не зупинили Росію.

Можна було би ще поточити кров Путіна. Але Білий дім вирішив, що втрати від сварки з Берліном значно вищі, ніж від добудови газогону. Тому, найпевніше, він вибере третій шлях, розповідає спеціальна кореспондентка ТСН.Тижня Ольга Кошеленко. Сполучені Штати шукатимуть нові методи протидії російській газовій зброї. Як варіант, розглядається гальмування "Північного потоку-2" на наступному після добудови етапі - сертифікації. Або, якщо і вона відбудеться, укладанні колективної енергетичної угоди, яка не дозволить Росії всіх обдурити. До речі, "Північний потік-2" порушує купу європейських енергетичних норм. І Німеччині про них точно нагадають.

Читайте такожThe Telegraph: Німеччина поплатиться за "Північний потік-2", але їй начхати

Але чи обговорюють в Кремлі цю проблему в голос, чи думають над спецопераціями? Спеціальний кореспондент інформаційної агенції УНІАН у Москві Роман Цимбалюк розповідає ТСН.Тижню, що десь в кабінетах, звісно, думають. Але публічно Кремль та його пропагандисти святкують однозначну перемогу над Америкою, Україною та слабкою Європою. Якщо узагальнити наративи російського телебачення, то це звучить так: Путін всіх ворогів подолав, а вороги - це весь світ (за винятком, в даному випадку, покупців російського газу). Принаймні, саме це транслюється на російських телеканалах.

Утім, навіть зараз в Москві зізнаються - загроза проекту існує. Тепер від Лондона, який знов заговорив про блокування "Північного потоку-2", а на додачу - ще й зупинці газогону "Ямал-Європа", який йде з Росії через Білорусь і теж є альтернативою українській трубі. Підстава, на думку Великобританії, очевидна - захоплення літака Ryanair. Так Мінськ позбавляють грошей за транзит, а це - чверть російських газових поставок. Тим часом, українська ГТС отримує більше шансів на збереження свого значення.

фото REUTERS

Втім, радіти Кремлю справді є чому. "Північний потік-2" давно вже слід назвати "Газогоном розбрату Європи". Ще до завершення будівництва ця труба добряче посварила західний світ, поділила Європу і відчутно вдарила по Україні.

Як розповів ТСН.Тижню Роман Цимбалюк, цікаво, що події навколо газогону Москва зараз розглядає у контексті майбутньої зустрічі Байдена з Путіним. І тут роблять ледь не остаточний висновок - Захід здає Україну. Хоча такий висновок вони роблять останніх сім років.

А що ж кажуть у Брюсселі? "Північний потік-2" для ЄС справді важливіший, ніж Україна?

Як розповідає ТСН.Тижню кореспондент "Радіо Свобода" Григорій Жигалов, у Євросоюзі питання таким саме чином взагалі не стоїть. Ба більше, якщо його поставити у такому формулюванні, щонайменше, вас просто не зрозуміють. Адже, говорячи про "Північний потік-2", треба розділяти Європейський союз, як клуб двадцяти семи держав, і приватний бізнес-проект в одній з держав-учасниць цього клубу.

"Північний потік-2" - приватний бізнес-проект в одній з держав-учасниць ЄС / фото REUTERS

Проект цей також не подобається багатьом в Європейському союзі. Проти виступають країни Балтії, Польща, Румунія. Дратує він і інституції Євросоюзу. Але… Повноваження брюссельських чиновників обмежені.

Інструментів зупинити "Північний потік-2" Брюссель не має.

"Так, це суперечлива інфраструктура, - казав про це високий представник ЄС Жозеп Боррель минулого літа, після отруєння Навального. - Європейська комісія вже заявила, що ця інфраструктура не призведе до диверсифікації джерел енергії в ЄС, хоча саме це є одним із завдань нашого Енергетичного Союзу. Але це приватний проект. Європейський Союз не має коштів і інструментів, щоб вирішити, що робити з "Північним потоком-2". Це справа приватних фірм, це справа німців".

Читайте такожПутінське "будівництво століття". Бути чи не бути " Північному потоку-2"

Для Німеччини це грандіозні економічні вигоди - її перетворення на газовий хаб Європи. Меркель, яка раніше визнавала політичний характер "Північного потоку-2", врешті почала розділяти гроші й війну. Зараз нова труба з Росії для неї - прийнятний бізнес. Хоче канцлерка Німеччини зазначає, що існує і "високий пріоритет України".

Це, правда, ще може змінитися, розповідає ТСН.Тижню Григорій Жигалов. Якщо восени до влади прийдуть "зелені". Їх лідерку Анналену Бербок називають однією з найімовірніших наступниць Ангели Меркель. А вона виступає категорично проти "Північного потоку-2".

Говорячи це, треба, щоправда, розуміти: вона виступає не просто проти нового газогону, а взагалі за повний перехід на відновлювану енергетику. Зокрема водневу. Тобто і проти того газу, який нині йде через Україну.

Чи готова Україна розділити ці екологічні амбіції ЄС — питання, яке зараз звучить з Брюсселя й Берліна. Та чи думають в Києві про це?

Ангела Меркель раніше визнавала політичний характер "Північного потоку-2" / фото REUTERS

За словами спеціальної кореспондентки ТСН.Тижня Ірини Прокоф’євої, такі заяви сприймаються тут як відверте знущання. Адже всі розуміють, що повноцінної водневої енергетики нині просто не існує. Це плани дуже далекого майбутнього, на які потрібні мільярди доларів інвестицій. Та й щоб її запустити, все одно потрібен, хоч і перероблений, але газ.

Від запуску "Північного потоку-2", цієї путінської газогармати, Україна постраждає, певно, найбільше. Адже наразі ми маємо і утримуємо найпотужнішу на континенті мережу. За те, що газ йде по наших газобанах, Росії доводиться платити понад вісім мільйонів доларів на день. Три мільярди доларів на рік - це, для розуміння, бюджет усієї оборонки. Ба більше, наша ГТС - це своєрідний газовий щит держави. Бо дуже важко стріляти по країні, по якій течуть твої ж гроші. І так до 2024 року, поки триває транзитний контракт. Звичайно, сказати, що росіянам це не подобається - нічого не сказати. Саме тому навіть заява про виведення з-під санкцій газпромівської доньки Норд-стрім-2 АГ та її номінального власника, для нас звучить як зрада союзників.

"Ціль дуже проста – закінчити транзит через Україну. На жаль, стало гірше. На жаль, це додає росіянам можливості закінчити. Взимку транзиту через Україну вже не буде, якщо у вересні побудували", - каже Вадим Галамаздін.

Цей найгірший сценарій для України - базовий, але не катастрофічний. Принаймні в цьому ТСН.Тиждень переконував генеральний директор компанії "Оператор ГТС України", яка відповідає за усі газові магістралі, Сергій Макогон. Хоч нам справді доведеться суттєво урізати потужності.

Україні справді доведеться суттєво урізати потужності / фото REUTERS

"Це дуже коштовна річ. Якщо у нас не буде довгострокового контракту, ми не зможемо підтримувати ці потужності за кошти населення. Ми не можемо тримати нашу систему в такому обсязі тільки задля цих двох тижнів ремонту "Північного потоку-2"", - розповів він.

І це в Європі мають усвідомлювати: чи не лишаться вони без традиційного газу, поки будуватимуть водневу економіку? Тут нам на руку справді може зіграти ситуація в Білорусі, через яку йде чверть транзиту блакитного палива з Росії, а про ймовірні санкції вже було оголошено публічно. Утім, поки це лиш слова.

В Україні це добре усвідомлюють. А тому і Оператор ГТС, і Нафтогаз, І МЗС готують "план Б" - від технологічних задумок до юридичних і політичних. Хоч і не розкривають усіх деталей.

"Всі секрети не можна розповідати, але там є багато ще кроків – сертифікація, потім цей газогін будуть використовувати компанії, вони будуть бронювати потужності... Всі ці кроки можуть бути предметом санкцій", - розповів ТСН.Тижню голова правління НАК "Нафтогаз Україна" Юрій Вітренко.

Голова правління НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко / фото УНІАН

По суті, це означає – ця газова битва не скінчилася, її переводять у нову стадію.

Не треба забувати, що Сполучені Штати і далі є противниками Потоку. Та й за підтримку у Конгресі ми ще поборемось. Брюссель і окремі країни теж від російської труби не в захваті. А Берлін, хоче він того, або ні, врешті зіткнеться з енергетичними вимогами ЄС, які нині ігнорує.

Як показує досвід з заблокованим Опалом - сухопутним продовженням Північного потому-2 - зупинити газові амбіції Кремля можна і на землі. І не треба списувати з рахунків наші газосховища, які легко можуть перетворитись на європейський хаб зі зберігання блакитного палива для усієї Європи. І, зрештою, зустрічі Путіна І Байдена, це тепер точно відомо, передуватиме контакт нашого президента та американського. І тут головне продемонструвати, що сильну позицію має не тільки Росія.

Ольга Кошеленко, Роман Цимбалюк, Григорій Жигалов, Ірина Прокоф'єва

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies