Радник глави МЗС Олександр Рєпкін: Україна зможе замінити Росію на ринку енергоносіїв у ЄС

Водень останніми роками називають паливом майбутнього. Все більше країн приймають водневі стратегії та тримають курс на перехід до кліматично нейтральної Європи до 2050 року. Україні це допоможе поповнити державну казну, впевнений голова "Української водневої ради" та радник міністра закордонних справ Олександр Рєпкін. Він розповів УНІАН про те, що водневі проєкти приваблять чимало європейських інвесторів — Данія вже заявила про плани виділити на розвиток цієї галузі в Україні $4,6 млн.

"Українська воднева рада" минулого року завезла та сертифікувала в Україні перші водневі автомобілі. На цей рік мета ще більш амбітна — побудувати водневу заправку. Також спільно з Інститутом відновлюваної енергетики було написано проєкт Водневої стратегії, підготувати яку дав завдання Прем'єр-міністр Денис Шмигаль.

Чи з'явиться в нас вищезазначена заправка цього року, чому водень допоможе Україні дійти до енергонезалежності від Росії та які перспективи щодо іноземних інвестицій у цю галузь — в інтерв'ю УНІАН розповів Олександр Рєпкін.

Олександре, у грудні ви презентували проєкт Водневої стратегії України. Розкажіть, якою була мета його написання?

Цей документ — наше "домашнє завдання". Україна була внесена до європейської Водневої стратегії влітку 2019-го. Це означає, що ми приєднуємося до водневої трансформації Європи. Для розуміння: від нас очікують будівництва 10 гВт потужностей електролізу. Це досить великі інвестиції в Україну, які мають звідкись взятися. Умовою отримання цих інвестицій було ухвалення в Україні Водневої стратегії — національного документа, який би окреслив, що Україна підтримує цей "зелений" курс або рухається в цьому напрямку на підставі загальнонаціональної стратегії, яку приймає уряд.

Це досить великий документ на 90 сторінок. Якщо коротко, який його зміст?

У ньому прописаний повний алгоритм дій, які слід виконати, щоб стати європейським хабом водневих технологій, а також ключовим постачальником водню для Європи. У разі прийняття цього документа на законодавчому рівні ми ніби верифікуємо європейську Водневу стратегію на території України. І говоримо про те, що готові розвивати внутрішній ринок. Далі ми кидаємо сили на експорт — 75% чистого "зеленого" водню буде доставлятися до Європи. Що нам дає експорт? Валютний виторг, нові робочі місця при формуванні інвестиційних проєктів, прямі інвестиції та нові консорціуми, створені з європейськими країнами.

Якою є подальша доля цього проєкту? Щоб він був визнаний Водневою стратегією України, його, як ви сказали, потрібно прийняти на законодавчому рівні.

Документ отримав міжнародну реєстрацію та направлений до Міністерства енергетики для розгляду в робочій групі. Станом на зараз членам робочої групи, відповідальним особам його не відправляли.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль ще навесні минулого року дав завдання підготувати Водневу стратегію України. Чи прискорить процес проєкт, співавтором якого ви є?

В уряду свої терміни та плани. Я є учасником робочої групи з розробки стратегії, і зі свого боку готовий надавати допомогу в її написанні. Власне, тому і з'явився проєкт першої Водневої стратегії України. Дуже важливо не прогаяти момент — в України зараз історичний шанс зробити енергетичний прорив. Стратегія закріплює основний вектор розвитку галузі, і його можна затвердити вже на цьому етапі. Далі вже слідує тактика, яку ми будемо адаптувати залежно від обставин. Ми не можемо гарантувати, наприклад, як зміняться торгові шляхи, коли цей енергоресурс почне рухатися за новими напрямками. Відповідно, локалізація виробництв може відрізнятися від тієї, що ми маємо зараз. Тому я вважаю, що затвердити стратегію потрібно якнайшвидше, а потім уже її коригувати.

Які найближчі кроки, згідно з вашим документом? Чим потрібно зайнятися насамперед?

Перший пріоритет — "Центральноєвропейський водневий коридор", який з'єднує Україну, Словаччину, Чехію та Німеччину у транспортуванні нового енергоносія. Нам необхідно перевірити й технічно обґрунтувати можливість використання нашої ГТС, локалізувати проєкти з виробництва водню, приєднати їх до ГТС.

Олександр Рєпкін: "У Німеччині збудували вже 132 заправні станції, і одразу ж запустили конвеєр із виробництва водневих автомобілів"

Далі слід зайнятися розвитком національних проєктів. У деякі навіть зараз вкладаються відважні інвестори, незважаючи на відсутність регуляторної бази та чітких правил гри. Один із них — "Нафтогаз", для якого питання водню одне із пріоритетних. Ці проєкти — наш "завтрашній день", про який треба думати і який допоможе Україні отримати валютний виторг, створити робочі місця, капіталізувати ідеї.

Третій пріоритет — побудова інфраструктури. Зараз багато скептиків кажуть, мовляв, навіщо будувати водневу заправку, якщо нею користуватимуться лише 20 машин — це неприбутково. Звичайно, спочатку неприбутково, тому що ми говоримо про галузь, яка лише формується. Але її можна зробити прибутковою, якщо розвивати, якщо держава надаватиме підтримку, даватиме вигідні кредити з відстрочками. У тій же Німеччині з держпідтримкою збудували вже 132 заправні станції, і одразу ж запустили конвеєр з виробництва водневих автомобілів.

Минулого року Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна готова стати лідером у розвитку водневої енергетики. Розкажіть, наскільки це реально і що це дасть нашій країні?

Наскільки це реально, кажуть самі цифри. І важливо, щоб уряд країни в це повірив. В Україні розробляються вже два проєкти по 100 мВт потужності електролізу з виробництва "зеленого" водню. За оцінками європейських інженерних компаній, які беруть участь в їхній реалізації, ці проєкти попереду більшості проєктів країн Східної Європи. Проведено роботи з оцінки потенціалу, і вже впевнено можна сказати, що Одеська область може мати до 3 гВт виробничої потужності з виробництва "зеленого" водню. За інвестиціями ці проєкти оцінюються більш ніж в 1 млрд євро.

Перше, що нам дасть розвиток водневої енергетики, — енергонезалежність. Друге — енергетичну безпеку. Третє — прибуток, тому що в Україну дуже вигідно інвестувати. Експорт водню стане найсерйознішою причиною поповнення державної казни.

Нещодавно ви з Дмитром Кулебою були з робочим візитом у Данії. Данці заявили про намір виділити Україні 4,6 млн доларів, частина з них планується на розвиток водневої енергетики. Які ще в нас перспективи щодо найближчих іноземних інвестицій?

Ми маємо кілька країн, документи з якими вже підписані, і питання водню закріплено у стратегічному партнерстві. Велика Британія, наприклад. У грудні Дмитро Кулеба відвідав їх із візитом, обговоривши зокрема розвиток відновлюваних джерел та "зеленого" водню. Я впевнений, що сьогодні Британія шукає стратегічних партнерів з огляду на їхній вихід з ЄС. Недарма з'явився альянс Україна — Польща — Велика Британія. Думаю, вони перезапускатимуть усі можливості економічної співпраці з Україною, розуміючи, що ми можемо стати водневим хабом Європи. І ми ним станемо, бо наше географічне розташування дає колосальну перевагу.

Якщо ми запустимо процеси зараз, до якого року станемо водневим хабом?

Через два роки ми зможемо говорити про перше постачання водню до інших країн. До 2030 року ми станемо повноцінним учасником ринку, розвиватимемося відповідно до світових тенденцій. Правильне використання потенціалу та політична стабільність дозволить нам стати хабом у найближчі 10 років. Ми зможемо замінити Росію на ринку енергоносіїв у ЄС. Чи будуть вони раді цьому? Звичайно, ні. Думаю, всіма силами гальмуватимуть розвиток водневої енергетики в Україні.

У 2021 році ви провели багато зустрічей з іноземними потенційними партнерами. Що вони говорять про Україну, коли йдеться про водень?

Я був спікером на 82 конференціях і можу сказати, що країни Європи бачать наш великий потенціал. Тому що таких умов для розвитку водневої енергетики немає ні в кого. Але ескалація воєнного конфлікту впливає на інвестиційний клімат, і в наших європейських партнерів періодично виникають побоювання. Мені дуже сподобався заголовок у New York Times: "Дорогі споживачі традиційного вуглеводневого палива. "Зелений" водень — це саме те рішення, яке, ви сподівалися, ми ніколи не знайдемо". І це правда. Вже розпочалася величезна конкуренція між Європою та США за водень, європейці хочуть зробити так, щоб водень оцінювався в євро, а не в доларах, як барель.

Яка підтримка необхідна від держави на цьому етапі?

Створення ринкових умов розвитку галузі. Нам потрібно зробити максимум, щоб захистити експортерів, які привозять сюди валютний виторг. Потрібно надати гарантії походження водню, переглянути вуглецевий податок та збільшити його. Загалом зробити все, щоб в український водень було просто й вигідно інвестувати.

Хто ще може допомогти розвитку водневої енергетики, крім держави? Бізнес?

"Водневі технології розвиваються дуже швидко", — Олександр Рєпкін

Я як ніколи розумію важливість роботи нашої асоціації — "Української водневої ради". З погляду надання інформації та проведення просвітницької кампанії. Тому що дуже багато бізнесменів не знають зараз деталей про водень, оскільки борються із зовсім іншими труднощами. Те саме підвищення цін на електроенергію, наприклад. І у процесі цієї боротьби ти точно не дивишся в післязавтрашній день і на технології, які потребують розуміння та вивчення. Як довго ми звикали до відновлюваної енергетики? Нам 10 років знадобилося. Я пам'ятаю той час, коли будував свою першу сонячну електростанцію. Директор обленерго зібрав усіх своїх заступників і показав на мене пальцем: "Подивіться, що він має намір зробити, чи ви вірите в це?". І що в нас у результаті вийшло? Зараз у гігаватах вимірюється все. Так само буде і з воднем. Після того як з'являться перші проєкти, я впевнений, що процес піде швидше.

У 2021-му ви завезли та сертифікували перші водневі автомобілі. Чи багато таких зараз в Україні?

Вже приблизно 20.

Які перспективи щодо заправки?

Компанії, що займаються розвитком цього проєкту, підписали контракт та вже зробили передоплату за обладнання, з якого в Україні скомпонують першу офіційну, безпечну, повноцінну заправну станцію для машин, із дотриманням усього технологічного процесу.

До кінця року вона буде в нас?

За умови 70% передоплати постачання обладнання доведеться чекати до вересня. До того моменту ми вже підготуємо все, щоб за місяць змонтувати його і перетворити на ту саму заправку.

Ми можемо говорити про суму, в яку це обійдеться?

Скажімо так, коштуватиме це разів у десять більше, ніж середньостатистичний водневий автомобіль.

Будемо чесними, не так багато українців розуміють, що таке воднева енергетика. Є якісь плани щодо популяризації цього напряму?

Звичайно. Раніше про "зелений" водень говорили переважно у вузьких експертних колах. За останній рік ця тема увійшла до порядку денного суспільно-політичних ЗМІ. Ми дуже багато уваги приділяємо роз'ясненню. Такі події, як поява перших водневих автомобілів, формують додатковий інтерес. Це вже не щось абстрактне та далеке для людей. Ось машина тут, їздить українськими дорогами серед тисячі інших авто на традиційному паливі. Таких побутових ситуацій із потенційним застосуванням водню — десятки. Будемо про них говорити. Звичку формує досвід. Також ми продовжуємо розвивати заходи для профільної спільноти. Ми і минулого року робили серію семінарів, думаю, цього року разом із партнерами та донорами постараємося це повторити. А ще у 2022-му ми хочемо видати книгу про водень простою мовою, орієнтовану на дітей 10-14 років.

Попри популярність водню у світі, в Україні все одно досить багато скептиків. За розрахунками, це дорого, нерентабельно, неможливо. І просувають цю тему, мовляв, бо це модно. Що ви про це думаєте?

Мені в цьому плані подобається вираз: "Ніщо не може зупинити ідею, час якої настав". Свого часу члени британського парламенту не вірили, що коні підуть із вулиць Лондона. Через три роки залишилися лише прогулянкові скакуни, а дороги заповнили автомобілі. Водневі технології розвиваються дуже швидко, не встигнеш озирнутися, а ми вже живемо у водневому світі.

Для простого українця та зрозумілою мовою: чому водень — це цікаво й за ним майбутнє?

Перше — це стабільність. Я впевнений, що цей енергоресурс для нас стане найдешевшим. Друге — економічна ефективність. Третє — безпека. І четверте — екологічність. Це ті фактори, які в сумі допомагають українцю почуватися щасливим.

До кінця 2022 року які прориви, вважаєте, будуть у цій сфері?

Привідкрию завісу. Наразі ведуться переговори про те, щоб Україна прийняла європейський енергетичний форум. Якщо він проходитиме в Україні, це вкотре дасть серйозний сигнал про те, що Україну європейські партнери бачать енергетичним хабом. Це відкриває нові можливості, і я впевнений, що після цього точно буде закладено перший камінь у фундамент заводу, який у 2024 році дасть перший водень на експорт. Думаю, до кінця року в нас 100% функціонуватиме воднева АЗС, яка зможе забезпечити заправку автомобіля. І до кінця 2022-го може бути завершено стратегічне дослідження з адаптації нашої ГТС до транспортування водню, буде обрано маршрути, розраховано інвестиції, які нам необхідні, та зроблено локалізацію виробництва водню в Україні, щоб забезпечити потреби як свої, так і ЄС.

Тетяна Стежар

УНІАН в Google News