Віктор Пинзеник: Ми йдемо дорогою обвалу, але це ще не вирок...

Зараз бюджет краще не приймати... Кабмін з`їв гроші на казначейському рахунку... Припинення співпраці з МВФ протверезить... Ми могли уникнути спаду в 15%... Інтерв`ю Віктора Пінзеника.

Нинішній бюджетний рік ми прожили без міністра фінансів. Нагадаємо, що в лютому Віктор Пінзеник подав у відставку з посади голови цього відомства. Пояснив свій крок тим, що йде, тому що завжди прагнув жити за збалансованим бюджетом, з мінімальним бюджетним дефіцитом і неемісійним джерелом його покриття, даючи зрозуміти, що при нинішній політиці так жити не виходить. Сьогоднішня наша розмова – своєрідний фінансовий підсумок цього року...

ЗАРАЗ БЮДЖЕТ КРАЩЕ НЕ ПРИЙМАТИ

- Віктор Михайлович, мої колеги, редактори з бізнес-видань прогнозують улітку такий валютний курс, що страшно і повторювати...

Дорога, якою йде Україна, це – дорога до обвалу курсу й інфляції. Але уникнути цього можна. Це – не вирок. Зійти з неї ще є можливість.

- Чи залежить це від особи майбутнього Президента?

Певною мірою так. Якщо це приведе до зміни уряду. Але сьогодні основні важелі впливу на економіку має уряд.

Змінам сприятиме економічна ситуація. Виразки вже настільки великі, хоч і приховані, що ситуація змусить діяти. Зверніть увагу на щотижневі вояжі чиновників до Вашингтону (у штаб-квартиру МВФ. – Авт.)...

Потрібно ж десь гроші брати. Таке вже з нами траплялося, Кучма теж так колись робив...

Але останні десять років держава виплачувала заробітну плату без поїздок до Вашингтону. У нинішньому році жодного місяця уряд не здатний був виплатити зарплату і пенсії, не позичивши грошей. Це свідчить про дуже серйозну виразку в бюджеті, яка приховувалася. Рік її маскували за рахунок грошей Валютного фонду. Як тільки гроші МВФ закінчилися, проблеми знову спливли на поверхню. Маскувати проблеми стало нічим.

ЗАМІСТЬ ВІДВЕРТОГО ДІАЛОГУ ІЗ СУСПІЛЬСТВОМ УРЯД НАРОЩУЄ БОРГИ

- Ситуація виглядає так, ніби уряд не хоче подавати проект держбюджету-2010. Але працювати з бюджетом у ручному режимі – заповітна мрія будь-якого українського Кабміну, тим паче під вибори. Тимошенко в цьому не краща і не гірша за когось іншого.

Розподіл коштів бюджету у разі його неприйняття визначається Бюджетним кодексом. Бюджет-2010 у тій редакції, як він є, краще не приймати. Чому? Тому, що немає зараз шансів прийняти професійний бюджет – бюджет національного порятунку. Є перспектива прийняти документ посилення проблем, породження ускладнень. На професійний документ немає політичної волі.

Зараз ми маємо дві серйозні проблеми – "Нафтогаз" і Пенсійний фонд. І без збалансування цих фондів неможливо говорити про професійний бюджет, або вихід з петлі під назвою “життя в борг”, в яке втягнули Україну. У нас 22 мільярди гривень складають тільки виплати за відсотками.

- А може зможемо якось домовитися із зовнішніми кредиторами, щоби реструктурувати борги років так на сто?

А ви б погодилися реструктурувати свою зарплату років так на сто?

Яка різниця: зовнішні чи внутрішні кредитори? Це – приватні гроші. І це нічого не вирішує. Якби країна мала тільки старі борги, а не нарощувала нові, то можна було б про щось говорити. Але реструктурувати борг, якщо він щорічно росте, немає сенсу. Що це міняє?

На початок року держава мала 189 мільярдів гривень боргу. На 1 жовтня – 280 мільярдів. Реструктурували 190 млрд. старих і одержали 190 нових боргів. Замість чесної, відкритої розмови з суспільством про економічну ситуацію, знову нарощують борги, а з ними і проблеми. Не реструктуризація вирішує проблему, а просто правило – жити за рахунок наявних ресурсів.

УРЯД З`ЇВ ГРОШІ НА КАЗНАЧЕЙСЬКОМУ РАХУНКУ

- Президент сказав, що звертатиметься до прокурора у зв`язку з тим, що уряд (цитую) “вкрав гроші органів місцевого самоврядування”. Чи є у Президента підстави для такого твердження?

Принаймні є підстави для реакції на те, що відбувається. Уряд жодного місяця не може звести кінці з кінцями.

Є казначейський рахунок. Там “сидять” гроші не тільки уряду, але й місцевих бюджетів, суб`єктів ведення господарства, які ввозитимуть товар через митницю, – це не гроші бюджету. Плюс – 800 мільйонів від Одеського припортового заводу – застава, яку не повернули. Що зробив уряд? “З`їв” ці гроші. Хоча юридично вони йому не належать. Ці гроші можна використовувати як інструмент фінансування дефіциту, коли у вас збалансований бюджет і ви завжди зможете їх відновити, а місцеві бюджети зможуть узяти їх.

А так місцеві бюджети опинилися у ситуації, коли на рахунку є гроші, але забрати їх не можна. Тому що Казначейство – це той же банк. І ось те, про що говорить Президент, значить, що якийсь місцевий бюджет має на рахунку 10 мільйонів гривень, а йому платіж не проводять. Я не знаю, наскільки масовим стало таке явище, але уряд не має, чим проплатити витрати до кінця року. Не може країна так жити. Ця проблема тягнеться ще з січня. Щомісячно її “замальовували” засобами МВФ.

- Узялися б ви зробити якісь макропрогнози бюджету на наступний рік?

Їх зробити неможливо при такому непевному бюджеті. Країна має знати прогноз. Він дає можливість зазирнути в завтрашній день. Але прогноз стає неможливим, коли ви вже заклали фундамент, який щомиті може розвалитися. Зараз говорити про стіни, дах, немає сенсу, тому що в країні є загроза для фундаменту. Якби країна звела баланс бюджету з дефіцитом 3–5 відсотків, то можна було б говорити про прогнозований бюджет.

- Саме під час вашого перебування на посаді міністра почалася традиція не подавати бюджетну резолюцію. Ви не шкодуєте?

Ні. Тому, що вона ніякої ролі не грала. Бюджетну резолюцію повинен приймати уряд. Це декларація намірів політики: де, в якій сфері, що вирішимо на поточний рік. Таких намірів зазвичай сотні, а то й тисячі. Чи здатна Україна за рік вирішити тисячу проблем?

Традиція ухвалення декларацій була така. Я з Міністерством фінансів готував у 2006 році декларацію на дві сторінки. Після цього з парламенту повертався документ на триста сторінок, де кожен депутат висловлював свої пропозиції. І це така “каша” виходить... Бюджетна резолюція не потрібна. Мають бути задекларовані одна-дві, якщо на кілька років – п`ять проблем, – з планом їх поетапного вирішення.

Основа основ стабільності – це баланс. Ключовий баланс країни, від якого залежить стабільність, тобто, баланс бюджету. Як утримати його, як визначити логіку пріоритетів, коли є чотириста п`ятдесят ініціаторів логіки пріоритетів? Кожен бачить своє: один вибив засоби на школу в Житомирській області, на другий рік про школу забули. Після того в Львівській області почали будувати – забули. А потім почали будувати невідомо де. У цивілізованих країнах парламент не може поміняти жодної цифри в бюджеті. А ми з вами бачимо традицію: бюджетну ніч, коли вночі пишеться щось, що вранці має стати бюджетом наступного року. А потім – бюджетний день, коли з голосу в парламентському залі правиться ключовий фінансовий документ країни.

Країна повинна відійти від практики цих ненормальних речей. До речі, в 2006 році я хотів внести зміни до Бюджетного кодексу, щоб парламент взагалі не втручався у бюджет – у розумінні правок. Це виняткова прерогатива уряду. Парламент повинен сказати цьому документу “так” чи ні”. “Ні” має завершуватися відставкою. Тому що це ознака відсутності коаліції.

ПРИПИНЕННЯ СПІВПРАЦІ З МВФ ПРИВЕДЕ ДО ПРОТВЕРЕЗІННЯ

- Як би ви оцінили політику уряду в частині рекапіталізації банків?

Дуже важливо зрозуміти, що таке рекапіталізація. Це – відновлення банку.

Чи можемо ми вважати відновленим банк, якщо він постійно потребує вливання коштів? Така потреба свідчить про те, що банк перетворився на касу з видачі депозитів. Я не розумію, чим керувався уряд, визначаючи перелік банків. Чому дотепер у нас банки у підвішеному стані? Токсичні активи вирізують, негайно ліквідовують банк, продають активи, повертають людям гроші. Якщо ж “реставрувати” – рекапіталізувати банк, то так, щоб люди це відчули. Щоб не бігли знімати депозити, бачачи, що все працює.

Тому оцінити позитивно роботу з рекапітализації я не можу.

- Чому у 2008 році ви до останнього заперечували факт переговорів з МВФ?

Чому заперечував? Просто багатьох речей я не коментував. Уряд звертався до МВФ з проханням щодо програми „Попереджувальний stand by”, що передбачала лише право на гроші. Нам мали виділити кошти, і у разі потреби ми могли би ними скористатися. Проте після того, як місія Фонду ознайомилася з ситуацією у банківській сфері, про слово „попереджувальний” забули. Через тиждень після від`їзду місії була готова програма, за якою протягом року країна отримувала негайний доступ до кредиту.

- Чим загрожує економіці припинення співпраці з МВФ?

Швидшим протверезінням. Припинення цієї співпраці піде на користь економіці. Проблеми вилізуть – доведеться їх вирішувати.

Це не означає, що потрібно відмовлятися від співпраці з МВФ. Але допомога за кредитом приносить користь, коли є лікування, а не тимчасове заліковування, а точніше – маскування проблем.

МИ МОГЛИ УНИКНУТИ ЗНИЖЕННЯ У 15%

- Уряд продукував стільки антикризових галузевих програм підтримки... Підтримували і виробників олії, і металургів, і аграріїв, і хіміків, і навіть космічну галузь. І при цьому ми маємо таке різке і глибоке падіння економіки. Чому це не спрацювало?

А тому, що ніхто не приймав ніяких програм. Я не знаю жодної програми, спрямованої на підтримку. Це все нагадує лікарню, де, виявивши хворобу рук, ухвалюють рішення відрубати голову. Щоби зрозуміти, що ці програми нічого не варті, слід було поставити питання: чому впала економіка? Обвал відбувся в металургії, тому що у світі впали обсяги у будівництві. У нас впали металургія і будівництво і потягнули за собою інші галузі. Причина спаду галузі – відсутність споживання.

Яке рішення мав прийняти уряд? Підтримати споживання у цих секторах, замістити зовнішній ринок внутрішнім. Будувати дороги, мости, теплотраси... А від того, що ви звільните від податків якусь галузь, хіба збільшиться споживання металу чи будівництва? Ці рішення не дають ефекту. Країна не мала впасти на 15 відсотків. Найгірший прогноз був мінус десять, і він називався “сценарій жорсткої посадки”. Ми не могли уникнути спаду, але ми могли уникнути спаду мінус 15. Для того слід було підтримати споживання.

Хороший приклад з Німеччиною, де уряд давав виплату людям за здачу старого автомобіля. Таким чином уряд Німеччини заохочував до придбання нового автомобіля. У нас найбільший сектор, який пережив найбільші втрати, – металургія, і він мав одержати замовлення. Це вимагало ухвалення непопулярних рішень. Але це дало б можливість уникнути проблем.

Бесіду вела Лана Самохвалова(УНІАН)

УНІАН в Google News