Чергова спроба пенсійної реформи: чи вдасться українцям накопичити на гідну старість

У парламенті з’явився черговий законопроект щодо впровадження обов’язкових пенсійних накопичень. УНІАН намагався розібратися, чи вдасться нарешті запустити пенсійну реформу в Україні та які є ризики у запропонованих новацій.

Українська влада вже не перший рік прагне створити в Україні накопичувальну пенсійну систему – на додачу до існуючої солідарної, коли кошти на виплату пенсій акумулюються за рахунок пенсійних внесків працюючих громадян. І цього місяця група депутатів з провладної фракції зареєструвала в парламенті черговий законопроект, що передбачає введення обов’язкових пенсійних внесків, які будуть накопичуватися на рахунках ще працюючих українців до настання пенсійного віку.

При цьому це вже не перша спроба почати рухатися у напрямку створення другого рівня пенсійної системи. І вирішення проблеми постійного дефіциту Пенсійного фонду та мізерних пенсій, на які виживають наші пенсіонери, дійсно є актуальним.

За даними ООН, Україна входить в топ-15 країн світу з найшвидшими темпами скорочення населення. Низький рівень народжуваності та збільшення тривалості життя матимуть істотні наслідки для національної пенсійної системи: скорочення чисельності населення працездатного віку стане причиною зменшення кількості платників єдиного соціально внеску. Водночас зростатиме частка людей похилого віку, і, відповідно, пенсійні видатки. Введення накопичувальної пенсійної системи має на меті хоча б частково вирішити цю проблему. Тому найближчим часом депутати почнуть розгляд нового законопроекту.

Які зміни пропонують депутати

Згідно з оприлюдненим законопроектом, передбачається встановити обов’язкову участь у системі накопичувального пенсійного забезпечення всіх категорій працюючих осіб до досягнення ними 55 років та обов’язкову сплату роботодавцями пенсійних внесків на користь таких найманих працівників.

Так, роботодавці сплачуватимуть 1 відсоток у 2023, 1,5 відсотка - у 2024, 2 відсотка - у 2025 роках від розміру заробітної плати працівників, а держава буде співфінансувати такі внески на паритетних засадах за рахунок коштів державного бюджету України. При цьому розмір єдиного соціального внеску, який сплачується роботодавцем, залишиться незмінним: накопичувальний внесок включається до складу єдиного соціального внеску.

За бажанням працівника, розмір його самостійних внесків може бути збільшено. Держава буде співфінансувати такі внески на паритетних засадах в межах 3 відсотків від розміру середньої заробітної плати. Кошти накопичувальної системи, згідно з проектом закону, є власністю учасників системи у розмірі, накопиченому на їх індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках, а у випадку смерті особи право власності на пенсійні заощадження переходять до спадкоємців.

Управління активами недержавних пенсійних фондів буде здійснюватися авторизованими компаніями з управління активами. З 2026 року учасники системи зможуть самостійно обирати недержавний пенсійний фонд, в якому вони будуть формувати свої пенсійні накопичення. Пенсійні накопичення учасників пенсійних фондів зберігаються від знецінення за рахунок їх інвестування в переважно консервативні фінансові інструменти.

Зазначається, що ухвалення цього закону передбачає витрати державного бюджету у перший рік запровадження накопичувальної пенсійної системи в розмірі 30,8 млрд гривень. З них 15,4 млрд гривень – на компенсацію фондам загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування втрат від недонадходжень єдиного соціального внеску, 15,4 млрд гривень – на сплату додаткового накопичувального внеску за рахунок коштів державного бюджету на користь учасників системи.

Знайти відмінності

Слід зазначити, що ще у 2019 році у парламент був внесений практично аналогічний проект закону "Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення" (№ 2683). У 2021 році відбулася спроба його розглянути, але підтримки народних обранців проект закону не здобув - документ відправили на повторне перше читання. У листопаді 2022 року Верховна Рада взагалі відклала розгляд законопроекту на невизначений строк.

Тоді експерти та роботодавці критикували запропоновані новації, у суспільстві вирували бурхливі обговорення. Зокрема, критиці піддавалося те, що за відсутності в країні розвиненого фондового ринку накопичення не буде куди інвестувати, аби кошти могли примножуватися і були захищені від інфляції. Також експерти висловлювали сумніви у тому, що накопичення українців будуть дійсно надійно захищені у недержавних пенсійних фондах.

Здавалося б, що у новому законопроекті мали би бути враховані усі недоліки його попередника, які критикували фахівці. Але, за словами керуючого партнера юридичної компанії "Максим Боярчуков та Партнери" Максима Боярчукова, ці пенсійні законопроекти схожі як дві краплі води.

"З огляду на таку схожість двох законопроектів виникає цілком закономірне запитання: в чому ж полягає новизна пенсійної реформи, запропонованої у 2023 році законопроектом 9212 та яка доцільність у "похованні" законопроекту 2683? Відповідь досить проста, "старий" законопроект отримав, м’яко кажучи, змішані відгуки від юридичної спільноти та, незважаючи на проведене доопрацювання, картка законопроекту 2683 містить негативний висновок Головного науково-експертного управління", - сказав Боярчуков.

Серед численних зауважень до законопроекту можна відзначити те, що процес запровадження накопичувальної пенсійної системи має розпочинатися лише після об’єктивного визначення факту зростання економіки в Україні (а в умовах економічної кризи, спричиненої війною РФ проти України, це не є можливим).

"Очевидним є те що недоліки пенсійної реформи не усунуто, а новий законопроект потребує абсолютно тих же доопрацювань, що і його "старший брат близнюк", - резюмував Боярчуков.

Переваги пенсійної реформи

Попри те, що чимало положень цих законопроектів критикуються експертами, звісно, ініціатива впровадження другого рівня пенсійної системи є доцільною.

Як зазначила адвокат Адвокатського об’єднання Legal Strategy Оксана Дурова, неможливо не згадати, що діюча пенсійна система просто не відповідає реальній демографічній ситуації, пенсії виплачуються лише за рахунок державної підтримки, а розміри пенсійного забезпечення в багатьох випадках не здатні забезпечити нормальне життя для пенсіонера.

"Станом на 2021 рік кількість працюючих людей в Україні майже дорівнювала кількості пенсіонерів. Повномасштабна війна спричинила величезний відтік працюючого та молодого населення, а за прогнозами до 2050 року співвідношення між чисельністю населення пенсійного і працездатного віку зросте майже вдвічі", - сказала Дурова.

Тому, за її словами, впровадження обов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення як додаткового елемента пенсійної системи (другого рівня) є обґрунтованим та необхідним, оскільки кількість пенсіонерів зростатиме, а працюючого населення зменшуватиметься.

"Постає питання: чи можливо в сучасних економічних умовах ефективно запустити цю систему. Для початку все ж таки треба розпочати. Заявлені в законопроекті відсотки є початковими, з часом після того як суспільство звикне та навчиться керувати даною накопичувальною системою, відсоток буде збільшуватися", - зазначила адвокат.

Голова правління "Юнекс Банку" Іван Світек вважає, що створенню обов'язкової накопичувальної пенсійної системи у країні немає альтернатив.

"Негативні демографічні показники призводять до того, що пенсійних внесків працюючих громадян не вистачає на виплати пенсіонерам. А держава з кожним роком змушена платити Пенсійному фонду все більше дотацій, щоб покрити фінансову діру, що росте. У 2022 році з бюджету на ці цілі було виділено 232,9 млрд гривень. Це 13 відсотків усіх доходів бюджету. П’ять років тому на ці потреби бюджет витрачав 133,4 млрд гривень", - сказав Світек.

Він нагадав, що сценарій ООН передбачає зростання частки громадян віком від 60 років до 34 відсотків населення. Це означає, що дефіцит Пенсійного фонду продовжить зростати, а дотації, що збільшуються, будуть душити економіку. Адже замість того, щоб вкладати гроші у розвиток, доведеться виплачувати пенсії – іншого вибору не залишиться.

Мотивація до власних накопичень

"Вихід лише один – мотивувати людей самостійно накопичувати собі пенсії, відраховуючи невелику частину зарплати до Пенсійного фонду, починаючи з моменту старту трудової кар'єри. Такий підхід дозволить зняти навантаження із солідарної системи. Адже в такому разі держава братиме на себе лише базові пенсії, а гідний спосіб життя на старості забезпечить накопичувальна пенсія", - сказав Світек.

Голова правління "Юнекс Банку" вважає, що накопичувальна пенсійна система має багато переваг.

"Це справедливо. Коли людина розуміє, що гроші, що відправляються до Пенсійного фонду, належать їй самій; у неї має з'явитися мотивація. Мотивація чесно сплачувати податки та внески, вимагати від роботодавця білу зарплатню. Окрім іншого, це має дати поштовх до розвитку фондового ринку. Звичайно, оскільки держава бере на себе гарантії захисту пенсійних накопичень, вона має право вимагати від учасників ринку дотримання правил інвестування. І при цьому насамперед буде зацікавлена в інвестиціях у національну економіку", - сказав Світек.

За його словами, автори проекту закону, схоже, чудово знають, що в Україні де-факто немає фондового ринку. А пріоритетна мета інвестування пенсійних накопичень – захистити їх від інфляції та примножити. Тому у законопроекті види інвестицій обмежені лише за якістю активів. Але при цьому немає заборони на інвестування в державні облігації, наприклад, США чи акції іноземних компаній, наприклад, Apple.

"Мабуть це справедливо. Адже на даний момент з українських паперів під інвестування пенсійних накопичень підійдуть лише ОВДП. Та все ж сам факт існування пенсійних фондів, які шукають способи отримання підвищеної прибутковості, має мотивувати великі українські компанії виводити свої акції на національну біржу. Адже мова піде про можливість залучити дуже дешеві та дуже довгі гроші", - зазначив банкір.

Застереження експертів

Реформування існуючої в державі пенсійної системи, яке торкнеться кожного працюючого українця, не повинно впроваджуватися із критичними помилками, що призведуть до втрати коштів майбутніх пенсіонерів. У зв’язку з цим експерти висловлюють застереження, які варто враховувати при доопрацюванні законопроекту.

Адвокат, кандидат юридичних наук Анна Даніель вважає, що його прийняття може стати важливим кроком до реформування пенсійної системи в країні, адже держава не зможе вічно перекривати дефіцит Пенсійного фонду. Та при цьому експертка звертає увагу на низку негативних моментів.

"Хвилює те, що це робиться поспіхом, під час війни. Чи є в нас сьогодні на стільки високий рівень довіри громадян до держави, що вони можуть повністю довірити кошти на накопичувальне пенсійне страхування уповноваженому пенсійному фонду, створеному державою, аж до кінця 2025 року, і чи держава спроможна їх захистити? Згадаємо, що рівень довіри до фінансових інституцій у громадян є наднизьким", - зауважила Даніель.

Вона наголосила, що накопичувальна пенсійна система не матиме сенсу і позитивного ефекту, якщо рівень інфляції в країні буде високим.

"За розрахунками Світового банку, щоб у майбутньому забезпечити хоча б нинішній рівень пенсій, внески на індивідуальні рахунки повинні становити не менше 10 відсотків. Ми, згідно запропонованого законопроекту, починаємо з 1 відсотка", - додала Даніель.

Кандидат економічних наук Олександр Хмелевський звернув увагу на те, що кошти на накопичувальних пенсійних рахунках будуть знецінюватися.

"За 26 років з моменту запровадження гривні вона знецінилася більше ніж в 30 разів. Щоб лише компенсувати втрати від інфляції, кошти на пенсійних рахунках мають давати дохід в середньому на рівні не нижче 35 відсотків річних, що за нинішніх умов нереально. На даний момент жоден з фінансових інструментів в Україні не забезпечує дохідність на рівні, або вище, ніж офіційна інфляція", - сказав він.

Пенсійна реформа дійсно є актуальним питанням для українців. Вирішувати проблему дефіциту коштів на і так мізерні пенсії необхідно. Всі ми бачимо, як живуть наші пенсіонери, і хочемо для себе в майбутньому кращого.

Але при цьому слід прорахувати усі ризики та недоліки проектів законів, що розробляються депутатами, та ретельно продумати, як це буде працювати за десять, двадцять і більше років. Щоб українці у літньому віці не залишилися напризволяще без засобів для гідного існування. Тому держава повинна в першу чергу впровадити ефективні способи захисту коштів громадян від втрати та знецінення.

Катерина Жирій

УНІАН в Google News