Вибратись за паркан: як державі в умовах війни полегшити експорт вітчизняних товарів

Головною економічною подією минулого тижня стала тимчасова заборона на імпорт нашої агропродукції з боку європейських сусідів України. І хоча згодом ситуація значно покращилась, УНІАН вирішив розібратись, як держава у нинішніх складних умовах може сприяти збільшенню обсягів експорту, що є критичним у часи великої війни.

Минулий тиждень приніс українським сільгоспвиробникам погані новини, адже найближчі сусіди нашої держави, Польща, Словаччина та Угорщина, заявили про тимчасову заборону на експорт та транзит вітчизняної аграрної продукції.

І це попри те, що на початку російського вторгнення на землю України Європейський союз запровадив з нашою країною строком на один рік режим безмитної торгівлі, а у лютому цього року Європейська комісія запропонувала продовжити ще на один рік припинення дії імпортних мит, квот та заходів торговельного захисту щодо українського експорту до ЄС.

• Діалог та увага до настроїв сусідів
• Сприяння розвитку переробної промисловості
• Просування продукції на нові ринки

Судячи з усього, Європа не була повністю готовою з економічного боку до скасування обмежень на український аграрний експорт, тому навіть значна моральна та економічна підтримка України не стала на заваді таким рішенням.

Також не варто забувати й про те, що аграрне лоббі вважається одним із наймогутніших у ЄС, тому використало зрозуміле напруження через наплив українських товарів задля задоволення власних інтересів - отримання фінансової підтримки з Брюсселю. Прагматичність такої поведінки підтвердило рішення Єврокомісії, яка віділила додаткові гроші на компенсації аграріям, постраждалим від напливу українського зерна. Додатково та ж Польща виділила дотації на закупівлю продукції у місцевих виробників.

Після цього швидкого реагування ситуація значно покращилася і проблему з вітчизняним агроекспортом майже вирішено. Проте ця спроба тимчасової блокади є гучним дзвіночком для керівництва нашої держави, яке має зробити правильні висновки, щоб щось подібне не повторилося у майбутньому. Особливо це важливо з огляду на те, що російські окупанти будь-якої миті можуть зробити спробу саботувати "зернову угоду" та перешкодити відвантаженню збіжжя з портів Одеського регіону.

Діалог та увага до настроїв сусідів

Деякі експерти прогнозували таку поведінку сусідів щодо захисту своїх ринків ще восени минулого року, адже сумнівалися, що вітчизняна влада зможе проконтролювати рух української сільгосппродукції по території Європи, щоб левова частина йшла прямо в порти і направлялася на інші континенти, а не "втрачалася" по дорозі.

Ще одним суттєвим фактором політизації стали цьогорічні вибори в Польщі та Словаччині. Не потрібно думати, що лише в Україні політики є затятими популістами, які можуть використати будь-яку тему задля підвищення рейтингів серед виборців.

Тому надважливим моментом для попередження у майбутньому конфліктних ситуацій з Євросоюзом, до інтеграції в який прямує наша країна, є обговорення проблем та можливого вирішення задовго до їх появи.

На думку посла Міністерства закордонних справ з особливих доручень, координаторки Ради експортерів та інвесторів Ольги Трофімцевої, Україна має найближчим часом продемонструвати готовність до співпраці з партнерами у двох моментах.

Перш за все, потрібно сприяти посиленню контролю над транзитом українського зерна. Також має бути готовність співпрацювати над спільними проектами на кордонах з боку вітчизняного бізнесу та уряду. Особливу увагу потрібно приділити збільшенню можливостей транспортування товарів.

"Робота над логістичною інфраструктурою, портами - це теж один із закидів польських фермерів, які говорять, що їхній уряд давно обіцяв працювати над тим, щоб краще розбудовувати порти, щоб ця логістика була більш збудована. Вона і так була затісною для польських фермерів. А тепер ще додалося українське зерно", - зазначила Трофімцева.

Зрозуміло, що цю роботу потрібно проводити з усіма торговельними партнерами, особливо – з тими, з ким у нас є спільні кордони.

Сприяння розвитку переробної промисловості

Ще одним кроком до завоювання світових ринків мають стати якісні зміни у вітчизняному експорті. Україна має значний потенціал щодо нових проектів з переробки в аграрному секторі. І сьогодні – це саме той час, коли потрібно скористатися вікном можливостей, щоб не тільки змінити номенклатуру експорту, а місце вітчизняної економіки у світі. Тим самим можна буде зняти напруження у стосунках з європейськими партнерами.

Як зазначив голова Всеукраїнської Аграрної Ради Андрій Дикун, вітчизняні підприємці мають не експортувати сировину, яку вирощують аграрії, а займатися її глибокою переробкою. І це стосується не тільки рослинництва, де з однієї умовної культури можна виробляти по декілька десятків видів продукції з високою доданою вартістю.

Завдяки цьому генеруватиметься більший обсяг валютної виручки, а також з’являтимуться тисячі нових робочих місць, а галузь стане привабливою для інвесторів, як зовнішніх, так і внутрішніх. Тому пріоритетним завдання для вітчизняного агросектору є саме переробка.

"Передумови для цього всі є - закон про кооперацію прийнятий, лишився маленький штрих - зміни до Податкового кодексу України про патронажні дивіденди. Звісно, це великі ризики, які мають взяти на себе аграрії, але воно варте цієї відповідальності саме зараз", - зазначив очільник Всеукраїнської Аграрної Ради.

Не варто забувати, що перероблену продукцію транспортувати набагато легше і дешевше, тобто, можна значно наростити фізичні об’єми експорту навіть за умови продовження рашистами блокади портів.

Тому з боку держави має бути цілеспрямована та комплексна політика по підтримці саме переробної промисловості. І робити це потрібно сьогодні у потрібних обсягах, адже ефект може бути отриманий вже у короткостроковій перспективі.

Переробна промисловість це не лише "аграрка", адже держава може сприяти роботі хімічної або тих галузей, які переробляють той же металобрухт.

Просування продукції на нові ринки

Окрім більш тісної співпраці з європейськими країнами, які наразі є найбільшими споживачами вітчизняних товарів, уряду навіть у сьогоднішніх складних умовах потрібно активно шукати нові ринки збуту. Це значно диверсифікує ризики – за умови повторної загрози блокади українського імпорту в ЄС можна буде перенаправити потік на інші напрямки.

Одним із таких кроків можна вважати нещодавню спільну декларацію про модернізацію угоди про вільну торгівлю між Канадою та Україною, про яку заявили прем’єри двох країн Джастін Трюдо та Денис Шмигаль під час візиту останнього до дружньої країни.

"Ми погодили вісімнадцять розділів, десять з яких були абсолютно новими. Це торгівля та послуги, фінанси, інвестиції, торгівля та гендерна рівність, які стосуються корінних народів, регуляторна політика, підтримка малого та середнього бізнесу", - заявив Шмигаль.

Так, це можна вважати перемогою на дипломатичному фронті, проте варто нагадати, що Канада майже з самого початку повномасштабного вторгнення запровадила безмитний експорт для нашої продукції. Тут мова скоріше про те, що ця країна, у якій дуже сильна українська діаспора, протягнула руку допомоги та дала нам додаткові можливості, щоб вистояти під час війни.

Але поки що держава не може похвалитися системною роботою на інших достатньо перспективних ринках. Більш того, на сьогоднішній день послів України немає у сотні держав світу, з яких більшість - країни Африки, Азії та Південної Америки. Тобто, в тій частині світу, де проживає переважна частина населення, та які можуть стати нашими покупцями.

І якщо відсутність посла в Китаї, який був одним із найбільшим споживачів української продукції, можна списати на політику, то у тій же Африці потрібно діяти більш активно, адже "чорний континент" є пріоритетом політики багатьох провідних країн світу.

"Африка як континент з населенням близько 1,3 мільярда, у країнах якого тривають динамічні процеси урбанізації, економічної інтеграції, розбудови транспортної інфраструктури, лібералізації торговельних режимів, – надзвичайно  перспективний ринок для української продукції та послуг", - зазначає Надзвичайний і Повноважний посол України в Єгипті Микола Нагорний.

На жаль, на сьогодні через блокаду більшості вітчизняних портів Україна може експортувати в основному аграрну продукцію. Але ця ситуація не вічна, і це точно не має стати перепоною для налагодження стосунків та запровадження зон вільної торгівлі з країнами Африки, Азії та Південної Америки. Адже після закінчення війни ці ринки можуть стати рятівниками для тієї ж вітчизняної металургії та інших промислових секторів, які поки що не можуть працювати на всю свою потужність.

Так, об’єктивно держава у складних умовах сьогодення має не так вже багато важелів для того, щоб наростити об’єми вітчизняного експорту. Але вони все ж є, тому потрібно використовувати кожен з них по максимуму, а не чекати на те, що сильні світу цього зроблять це за нас в знак пошани до героїчної боротьби з російським злом.

Дмитро Шварц

УНІАН в Google News