Ситуація в Україні – одна з найгірших у світі й вимагає значно жорсткішого контролю / УНІАН

Ніколас Бердж: Якщо влада не показує приклад у дотриманні законодавства з питань інтелектуальної власності, то чого чекати від решти громадян і приватних компаній?

Керівник торгово-економічного відділу Представництва ЄС в Україні Ніколас Бердж в інтерв’ю УНІАН розповів, як покласти край процвітанню інтернет-піратства, чому захист прав інтелектуальної власності важливий для розвитку економіки та чим загрожує Україні порушення авторських прав.

Ситуація в Україні – одна з найгірших у світі й вимагає значно жорсткішого контролю / УНІАН

Пане Ніколас, Україна в рамках Угоди про асоціацію з ЄС взяла на себе певні зобов'язання щодо ефективного захисту прав інтелектуальної власності. Скажіть, чи виконує наша країна свої зобов'язання?

Угода про асоціацію між Україною та ЄС, дійсно, стосується дуже багатьох аспектів захисту прав інтелектуальної власності. Правда, ідея полягає не в тому, що мають бути негайно і одночасно виконані всі зобов’язання, а у тому, щоб робити це впродовж певного періоду. Це, по-перше. А по-друге, хотів би зазначити, що захист прав інтелектуальної власності є надзвичайно важливим для розвитку української економіки і залучення інвестицій. В Європейському Союзі у 2016 році проводили дослідження і з`ясували: галузі з високим рівнем захисту інтелектуальної власності забезпечують – прямо та опосередковано – приблизно 38% усіх робочих місць в ЄС і складають 42% ВВП. Це зайвий раз засвідчує високу важливість захисту таких прав для економіки. На мою думку, українська влада це розуміє та демонструє рішучість, щоб рухатись вперед. Однак залишається ще дуже багато завдань. Зокрема і ті, що стосуються покращення законодавства й особливо його виконання, адже в Україні дотримання законодавства з питань інтелектуальної власності знаходиться на досить низькому рівні.

Тобто, стан захисту прав інтелектуальної власності, авторських прав – не найкращий?

Відверто кажучи, так. Візьмемо для прикладу інтернет-піратство. Ситуація в Україні – одна з найгірших у світі й вимагає значно жорсткішого контролю. Інша сфера – сплата в Україні авторської винагороди. Тут панує повний безлад і корупція. Третє – захист патентів, торгових марок та контроль за контрафактною продукцією. На жаль, становище теж не найкраще. Практично не відчувається серйозного відношення державних органів і правоохоронної системи.

Серйозна критика. Якщо з питання інтернет-піратства можу зрозуміти зауваження, то не думав, що є проблеми із захистом патентів в Україні. Існує відповідна законодавча база, створено державні органи, які займаються реєстрацією патентів. Більше того, влада пообіцяла навіть створити спеціалізований суд з питань інтелектуальної власності…

Ми підтримали ідею створення такого інституту, сподіваючись, що в українській судовій системі працюватимуть спеціалісти, які розумітимуться на патентному праві. Та цього досі не сталося, і ми не знаємо, коли це взагалі відбудеться. Тобто, все як завжди – є намір рухатися вперед, але прогрес дуже і дуже повільний.

Тепер щодо захисту патентів. Питання вкрай важливе. Адже в Україні є високоосвічені люди, які хочуть займатися бізнесом, розвивати нові продукти та впроваджувати нові ідеї. Вони мають бути впевнені, що їхні ідеї захищені законом й що вони матимуть можливість отримувати кошти за використання своїх розробок і винаходів. Якщо закон не достатньо захищає цих людей, то вони  залишатимуть Україну й займатимуться бізнесом за кордоном. Ось і все.

В Україні є високоосвічені люди, які хочуть займатися бізнесом, розвивати нові продукти та впроваджувати нові ідеї / УНІАН

Є реальні приклади крадіжки чи незаконного використання патентів?

Прикладів безліч. Так ціла низка компаній публічно висловлювали занепокоєння щодо рівня захисту в Україні. Насамперед, це стосується фармацевтичного сектору. І їх можна зрозуміти. Адже компанія, зареєструвавши патент, сподівається, що у неї є певний час, упродовж якого вона має ексклюзивні права для просування свого продукту на ринку й отримання зиску після інвестування величезних коштів у наукові дослідження. Але в Україні ця схема не діє. Не встигли патент зареєструвати, як інформація щодо нього вже відома іншим підприємствам, які, не інвестувавши ні копійки, починають виробляти свою версію медикаменту. Це – ненормально, оскільки позбавляє заохочення проводити дослідження у цій сфері. 

Як на ці зауваження реагують у Міністерстві охорони здоров’я?

Є фахівці, які визнають необхідність якнайшвидшого розв’язання цієї проблеми. Але не впевнений, що ці люди знаходяться в Міністерстві охорони здоров’я. На жаль, не можу сказати більше.

Щодо інтернет-піратства. У складі МВС створено відділ з боротьби із кіберзлочинністю. Зрештою, закриті деякі популярні кіно-сайти, які вважалися піратськими…

Нещодавні закриття кількох піратських веб-сайтів – це був дуже хороший крок вперед. Але цього недостатньо. Один сайт закрили, інший – з’явився. Це – битва, яка постійно триває. Для нас важливо інше – має бути закон, що передбачав би серйозну відповідальність за утримання піратських сайтів. Провайдери інтернет-послуг також повинні нести певну правову відповідальність за те, що вони роблять. Інакше покінчити з інтернет-піратством неможливо.

Це дуже дивно, що впродовж багатьох років деякі піратські сайти працювали в Україні без жодного втручання з боку влади. Всі знали про їхнє існування. Знали навіть про місцезнаходження серверів. Однак сайти не чіпали.

Тож ми повіримо у серйозні наміри України боротися з піратськими сайтами лише тоді, коли буде передбачене покарання для осіб, причетних до підтримки піратських сайтів.

До речі, така відповідальність була передбачена у законі «Про внесення змін до Закону «Про кінематографію» та інших законів України щодо підтримки виробництва національних фільмів». Однак цей закон був ветований Президентом, хоча й з інших причин. Тому ми закликаємо Верховну Раду якомога швидше розглянути цей документ і схвалити відповідні зміни до законодавства.

Народний депутат Вікторія Пташник останнім часом заявляє, що нехтування інтелектуальною власністю загрожує Україні втратою торгових преференцій з боку США. Окрім того, зростає ризик потрапляння до списку «301». Європейський Союз також може застосувати до України торгові обмеження?

Дякую, що Ви згадали Вікторію Пташник. Вона одна з, на жаль, небагатьох народних депутатів, хто розуміється на цих питаннях. І це теж проблема, що народних депутатів, обізнаних зі станом справ у сфері захисту інтелектуальної власності, не так багато. Можливо, саме тому, хоча до Верховної Ради й подано цілу низку важливих законопроектів, вони ось уже два роки не розглядаються і навіть не були внесені до порядку денного.

Тепер щодо «чорного списку» або, як кажуть, списку «301». Це – американська система. Наскільки мені відомо, Україна залишається в цьому переліку і має в ньому чи не найгірший рейтинг.  Що ж до ЄС, то ми відстежуємо  як Україна виконує свої зобов’язання в рамках Угоди про асоціацію. У випадку невиконання Угода передбачає відповідні механізми для вирішення таких ситуацій у межах наших відносин. Таким чином, ми говоримо не про санкції, а про можливість зміни стану справ – що в наших силах зробити, аби вирішити ситуацію.

Окрім повноважень і ресурсів має бути ще й бажання та політична воля боротися з порушеннями закону. Візьміть митницю. Повноважень більш ніж достатньо, але потік контрафактної продукції не зменшується?

Ви згадали ще одну болючу тему. Коли заходить мова про контрафакт, люди зазвичай думають про підроблене взуття чи одяг відомих фірм. Хоча питання стоїть значно ширше. Деякі контрафактні товари є досить небезпечними для здоров’я людини чи навколишнього середовища. Я маю на увазі підробку фармацевтичних товарів чи хімічної продукції, зокрема, пестицидів.

В Україну шкідлива продукція завозиться тонами, а митниця дійсно не докладає достатньо зусиль, щоб зупинити цей небезпечний потік.

Належний контроль відсутній і з боку відомств, підпорядкованих Міністерству аграрної політики та продовольства. Більше того, коли правоохоронні органи все-таки знаходять небезпечну продукцію, вона не знищується. Доволі часто доводилось чути від чиновників – так, ми конфіскували продукцію, але потім не знали куди її діти. І через деякий час небезпечний товар знову з’являвся на ринку.

Такі приклади є і в інших сферах. Це свідчить про те, що в Україні виникають проблеми не тому, що відсутнє законодавство, а тому, що воно погано виконується. Насамперед тими органами, які мають забезпечувати його дотримання. Ось чому ми проводили тренінги для суддів, митників і поліцейських для покращення їхньої обізнаності з цими питаннями. Сподіваємося, це допоможе їм приймати виваженіші та правильніші рішення.

Дуже дивно, що впродовж багатьох років деякі піратські сайти працювали в Україні без жодного втручання з боку влади / УНІАН

Уже багато років Україну критикують і за те, що органи влади використовують нелегальне програмне забезпечення. Я так розумію, в 2017 році змін чекати не варто, й критика з боку ЄС і США лунатиме й надалі?

Описана Вами ситуація ще раз свідчить про ставлення органів влади до захисту авторських прав та інтелектуальної власності. Вочевидь, у минулому не вважалося за важливе використовувати законне програмне забезпечення.

Зараз справи поступово змінюються, і люди усвідомлюють, що це неправильно. Особливо, коли нелегальне програмне забезпечення використовують державні органи. Навпаки, влада має докласти зусиль для того, щоб забезпечити плату за легальне програмне забезпечення. Хоча йдеться не лише про використання нелегальних комп’ютерних програм. Державні теле,-радіокомпанії наприклад теж не сплачують винагороду за аудіо- та візуальну продукцію, яку вони транслюють. Кошти на виплату авторської винагороди в бюджеті з року в рік не передбачалися.

Хоча Україна і ЄС щороку зустрічаються й обговорюють питання інтелектуальної власності, але, як кажуть, віз і нині там. Прогрес відсутній. Важливий також й інший аспект – якщо влада не показує приклад у дотриманні законодавства з питань інтелектуальної власності, то чого чекати від решти громадян і приватних компаній?

Наостанок хочу запитати наступне. Більшість українців готові користуватися ліцензійним програмним забезпеченням і платити за нього, але не можуть дозволити собі купувати такі ліцензійні продукти (диски, фільми, комп’ютерні програми тощо) за тією ціною, яка діє на Заході. Чи можливий тут компроміс? 

Так, я розумію, що за нинішнього стану економіки українці не можуть платити ту ж саму ціну, що й у США чи в ЄС. Але Європейський Союз не відповідає за політику ціноутворення. Це бізнес-рішення, які приймають відповідні компанії. Бізнес зазвичай намагається пропонувати ціну, реалістичну для відповідного ринку. 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter