Реформа в охороні здоров'я: Україна іде шляхом Польщі?

Не можна створювати єдину систему охорони здоров`я без участі приватних компаній...

У 2010-му році бюджет Національного фонду здоров`я Польщі становив 60 млрд злотих, у перерахунку в українську валюту - близько 120 млрд гривень. Для порівняння, український уряд в держбюджеті на 2011 рік передбачив на ці цілі близько 9,5 млрд гривень.

Широко проанонсований кілька місяців тому початок медичної реформи нібито мав зрушити вітчизняну систему охорони здоров`я з мертвої точки: наповнити галузь грошима, поліпшити якість медичного обслуговування.

Далі пілотних проектів у Києві, Вінницькій, Донецькій і Дніпропетровській областях справа поки що не пішла: чиновники чекають результатів експерименту, а законодавці ще й не бралися за напрацювання нової законодавчої бази.

У Польщі головний крок до медичних реформ зробили ще в 1997 році. Враховуючи, що в Україні за роки незалежності медицина залишилася практично у "радянському" стані, доповненому корупцією і дефіцитом коштів, досвід західних сусідів виявився б доволі корисним.

Історія реформ

Основою системи охорони здоров`я Польщі є обов`язкове медичне страхування, в основі якого знаходиться Національний фонд здоров`я. Проте так було не завжди.

Поляки замислились над поліпшенням системи охорони здоров`я ще в 1997 році, а з 1999 року набрав чинності закон про загальне медичне страхування.

Тоді в кожній провінції країни створили по одному регіональному фонду охорони здоров`я (аналог лікарняних кас), які збирали внески громадян і укладали договори з лікарнями. Крім 16 фондів, існував також Загальнонаціональний фонд для держслужбовців.

У 2003 році регіональні фонди охорони здоров`я віддали в підпорядкування Національному фонду здоров`я, що підзвітний Міністерству охорони здоров`я Польщі. Фонд акумулює кошти держбюджету, місцевих муніципальних бюджетів і гроші, зібрані з громадян, визначає обсяги фінансування системи охорони здоров`я та ліміти для медичних установ.

Лікують всіх, але за чергою

Обов`язковим медичним страхуванням охоплено 99% працездатних поляків. Лікуватися вони можуть як в державних, так і приватних клініках, але за умови, що Фонд підписав з лікарнями договір про надання медпослуг.

Проте обсяг послуг, які оплачує держава, не безмежний, тому що орієнтований здебільшого на надання первинної допомоги. Фонд не оплачує стоматологічне протезування, пластичну хірургію, вакцинацію.

Стоматологія є приватною сферою вже близько 20 років і держава компенсує з фонду лише 30% вартості стоматологічної послуги, решту - люди викладають зі своєї кишені.

При цьому Польщі не вдалось уникнути черг до лікарів, як це було і є в розвинених країнах Європи. Іноді, щоб потрапити до певного лікаря або пройти призначені процедури, доводиться чекати кілька місяців, скаржаться поляки.

"Національний фонд здоров`я укладає з бюджетними медустановами договір, в якому є обмеження за обсягом послуг. Таким чином, пацієнти змушені чекати. І це при тому, що лікарня може виконати обумовлені контрактом процедури до обіду, а після - і машини, і персонал не працювати", - розповідає Гжегош Мачинський, представник Крайового інституту страхування Польщі.

Якщо поляк хоче пройти лікарські процедури швидше або отримати більш кваліфіковану консультацію, він повинен звернутися в приватну клініку і заплатити лікарю зі своєї кишені, оскільки, за законодавством, державні клініки не мають права надавати платні послуги громадянам.

Вони можуть лише підписати договір зі страховими компаніями, і таким чином, пацієнт, який має поліс, лікується в лікарні, а розрахунки проводяться між лікувальним закладом і страховиком.

Якщо ж поляк застрахований лише за загальнообов`язковою системою, то, щоб не чекати своєї черги, йому не залишається нічого іншого, як піти в приватну клініку і оплатити лікування самостійно. Пацієнт може або купувати послугу через страхову компанію, або через фірму-роботодавця.

Полякам теж не вистачає грошей

У структурі бюджету Національного фонду здоров`я третину становлять внески працюючих громадян (близько 9% від заробітної плати) та 2/3 - державні кошти. У 2010-му році бюджет Національного фонду здоров`я становив 60 млрд злотих, у перерахунку в українську валюту - близько 120 млрд гривень, і практично всі ці гроші були спрямовані в медустанови Польщі.

Для порівняння, український уряд в держбюджеті на 2011 рік передбачив на ці цілі близько 9,5 млрд гривень. І це при тому, що населення України на 8 млн осіб більше, ніж у Польщі.

Проте цих грошей не вистачає. Польські експерти пояснюють: встановлений розмір внесків - більше політичне рішення, ніж математичні розрахунки. І, як і в Україні, перед виборами влада не ризикує підвищувати ставки.

"В Україні ви сплачуєте близько 3% (до Фонду соціального страхування за втратою працездатності – "ЕП"), у нас - близько 9%, а до 2012-го року Міністерство охорони здоров`я Польщі планує підвищити щомісячний відсоток до 12%. Хоча перед парламентськими виборами особливо про це не згадували", - констатує Якуб Герчинський, професор Медичного університету Крайового інституту страхування.

Навпаки, Адам Пустельник, заступник голови Комітету охорони здоров`я Палати страховиків Польщі, вважає збільшення ставок малоймовірним, оскільки це може викликати обурення з боку поляків: "Підвищення цього рівня малоймовірно для законодавців у зв`язку з соціальними обмеженнями. Тому ми шукаємо додаткові джерела фінансування. Тобто потрібно підвищувати не збори, а ефективність медичної системи".

На черзі - впровадження ДМС

Втім, останні кілька років поляки намагаються демонополізувати ринок медстрахування і залучити додаткові кошти в систему за рахунок приватного (добровільного) медичного страхування - ДМС.

"У березні 2011 року міністр охорони здоров`я Єва Копач в останньому проекті реформування медичного страхування підтримала ДМС, щоб ліквідувати довгі черги на операції", - розповідає Якуб Герчинський.

За словами Пустельника, на сьогодні приватним медичним страхуванням охоплено лише близько 2 мільйонів поляків, які також мають доступ і до системи обов`язкового медичного страхування - ОМС.

На ринку працює близько 20 фірм, що займаються добровільним медичним страхуванням, в основному, це іноземні компанії. Хоча, за спостереженнями експерта, щороку польський ринок добровільного медичного страхування зростає на 10-15%.

При укладанні договору клієнт отримує перелік лікарень, куди може звернутися, також є список хвороб (наприклад, простудні захворювання), при яких він може звертатися до будь-якої медустанови, при цьому страхова компанія відшкодовує йому витрачені кошти.

Втім, за словами деяких польських експертів, питання демонополізації ринку та просування ДМС залежить не стільки від бажання уряду, скільки від організаційно-технічних ресурсів.

"Головна проблема, яка існує при активному впровадженні ДМС, це передача особистих даних близько 38 млн осіб приватним страховим компаніям", - вважає Герчинський.

Хоча потрібно віддати належне полякам: вони створили електронну загальнопольську систему охорони здоров`я OSOZ, що об`єднує інформацію про лікарні, аптеки й пацієнтів, і тепер передача даних - питання часу.

В системі OSOZ кожен пацієнт має Індивідуальний медичний обліковий запис (акаунт). Таким чином, тисячі медустанов по всій країні отримують миттєвий доступ до інформації про страховку пацієнта, попередні медичні огляди, лабораторні аналізи і т.д.

У свою чергу, пацієнт може в режимі он-лайн подивитися розклад лікаря, що його цікавить, і навіть записатися на прийом через інтернет.

Які висновки зробить Україна?

Україна, по суті, йде уже прокладеним поляками шляхом: медреформа також передбачає створення платформи у вигляді обов`язкового медичного страхування, на чолі якого буде, мабуть, державний Фонд ОМС.

"Наша державна система медицини фінансується лише на 60% - це мінімальний рівень. ОМС може додати ще 40%", - підраховує Олег Виноградов, голова правління страхової компанії "Здоров`я".

При цьому логічно припустити, що нам, як і полякам, також доведеться зіткнутися з недофінансуванням і чергами в лікарнях. Для того, щоб система запрацювала ефективно, потрібно скористатися вже наявними в країні адміністративним і матеріально-технічним потенціалом.

"Наприклад, функції таких державних установ, як Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з введенням ОМС нівелюються, а от матеріально-технічна база і професіоналізм співробітників цих фондів ще стане в нагоді, необхідні просто розумні й раціональні рішення", - вважає Анатолій Чубинський, генеральний директор страхової компанії "НАФТОГАЗСТРАХ".

Самі ж поляки рекомендують українцям, крім ОМС, в обов`язковому порядку впроваджувати і ДМС.

Ромуальд Холлі, професор Медичного університету Лодзь, пропонує, як мінімум, два шляхи розвитку медичного страхування для України.

"По-перше, можна запровадити ДМС в такому ракурсі, як їх бачать приватні українські компанії, враховуючи, що вся система потім повинна все одно бути реформованою відповідно до їх пропозицій. Таким чином, можна спровокувати реформи. Другий варіант - запровадити загальноєвропейську систему охорони здоров`я, про що говорять вже 12-13 років. Однак подібний підхід дуже важко реалізувати, оскільки кожна країна в ЄС має своє бачення і економічні можливості", - говорить Холлі.

За логікою польського вченого, до вступу в Євросоюз Україні не варто навіть мріяти про єврострахову зону. Тим більше, що перспектива її впровадження в самому ЄС дуже віддалена і поки що знаходиться на стадії переговорів між різними країнами. А ось простимулювати ДМС реально.

"Я вважаю, що не можна створювати єдину систему охорони здоров`я без участі приватних компаній", - підкреслює Холлі.

Стимулами для добровільного медичного страхування можуть стати податкові пільги для роботодавців, що дозволяють їм відносити витрати на поліси для своїх співробітників на валові витрати.

Ярослав Вовк

Економічна правда

УНІАН в Google News