Підпишіться на нас в Google
12 листопада 2026 року в український прокат виходить фантастичний трилер "Дрімквіль. Корпорація мрій" (DreamQuil) із Елізабет Бенкс, Джоном Сі Рейлі, Джульєтт Льюїс, Софією Бутеллою, Кетрін Ньютон та Ламорном Моррісом.
Стрічка досліджує світ недалекого майбутнього, у якому технології поступово проникають у найособистіші сфери людського життя. За сюжетом, Керол вирішує пройти інноваційну програму цифрового оздоровлення, сподіваючись налагодити стосунки із сім'єю. Однак після повернення додому вона виявляє, що весь цей час її місце займала роботизована копія – Керол 2.
Водночас, попри футуристичну тематику, творці фільму зробили ставку на традиційні кінематографічні техніки.
УНІАН разом з українським дистриб'ютором стрічки Kinomania Film Distribution розкриють сім цікавих фактів про створення стрічки.
1. Над створенням фільму працювали понад 370 майстрів
Режисерка Алекс Праґер принципово прагнула зробити візуальний світ фільму максимально рукотворним. Для цього вона залучила понад 370 фахівців, які працювали над декораціями, мініатюрами, мальованими фонами та спеціальними ефектами.
За словами режисерки, навіть найменші деталі мали зберігати відчутний людський слід. Саме тому вона називає "Дрімквіль. Корпорація мрій" своєрідним любовним листом до кінематографічного ремесла.
2. Квартиру головних героїв побудували спеціально для зйомок
Більшу частину стрічки знімали в павільйоні, де команда створила квартиру родини Керол. Цей простір мав стати не просто місцем дії, а повноцінним персонажем історії.
Під час розроблення декорацій творці надихалися культовими фільмами "Вікно у двір", "Дитина Розмарі" та "Хто боїться Вірджинії Вулф?".
Особливу роль відіграє колір. За задумом Праґер, кольорова палітра допомагає передати внутрішній стан персонажів і посилити відчуття тривоги.
3. Фільм поєднує саспенс Гічкока та абсурдизм Лінча
Серед головних творчих орієнтирів Алекс Праґер називає Альфреда Гічкока, Девіда Лінча та режисера класичних голлівудських мелодрам Дуґласа Сірка.
Вона прагнула поєднати психологічу напругу, абсурд і драматичність, створивши світ, у якому за зовнішньою впорядкованістю приховується щось моторошне.
Ще одним джерелом натхнення став культовий серіал "Сутінкова зона", відомий своїми фантастичними історіями з несподіваними поворотами та соціальним підтекстом.
4. Режисерка відмовилася від звичного реалістичного підходу
Замість сучасної натуралістичної манери зйомки Алекс Праґер обрала стилістику камерної психологічної мелодрами з ретельно продуманими композиціями та виразними декораціями.
На її думку, така умовність допомагає посилити відчуття тривоги й передати внутрішній стан героїв.
Режисерка порівнює цей підхід із театром: глядач усвідомлює, що бачить штучно створений світ, але завдяки акторській грі переживає події як справжні.
5. Елізабет Бенкс була особистим вибором режисерки
Центральну роль Керол виконала Елізабет Бенкс, відома за франшизою "Голодні ігри" та комедією "Ідеальний голос".
За словами Алекс Праґер, саме Бенкс була акторкою, здатною зробити історію Керол та її двійника переконливою для глядачів.
Не менш важливою стала участь Джона Сі Рейлі, який зіграв чоловіка головної героїні. Режисерка особливо відзначає емоційну правдивість, яку актор привніс у свого персонажа.
6. Оператором став лауреат премії "Оскар"
За візуальне втілення історії відповідав британський оператор Лорі "Лол" Кроулі, який отримав премію "Оскар" за роботу над фільмом "Бруталіст".
Серед інших його проєктів – "Білий шум", "Голос Люкс", "Таємничий сад" і серіал "Чорне дзеркало".
Досвід Кроулі у створенні психологічно напружених та візуально незвичайних історій став важливою частиною творчої команди стрічки.
7. Частину фільму знімали в Лос-Анджелесі та Північній Каліфорнії
Хоча більшість сцен створювали в спеціально побудованих павільйонних декораціях, команда також працювала на натурних локаціях Лос-Анджелеса та округу Марін у Північній Каліфорнії.
Для Алекс Праґер Лос-Анджелес має особливе значення: вона народилася й виросла в цьому місті, а його атмосфера протягом багатьох років впливала на її фотографічну та кінематографічну творчість.
Поєднання реальних локацій і штучно створених просторів допомогло сформувати незвичайний ретрофутуристичний світ стрічки.
