14 березня 2024 року в обраних українських кінотеатрах розпочинається весняний сезон ретроспективи, в межах якого в прокат повертаються три стрічки, що вважаються сучасною класикою. Фільмом березня стане мелодрама "І все ж Лоранс" (Laurence Anyways) Ксавʼє Долана – режисера, що швидко злетів на кіноп'єдестал, гучно заявивши про себе в Каннах у віці 19 років.
УНІАН разом з кінокомпанією "Артхаус Трафік" підготували три причини, чому фільм варто подивитися на великому екрані, а також розповіли, чому він визначний для 21 століття.
Причина 1: Режисер-вундеркінд
Режисер, сценарист та монтажер, а також костюмер стрічки – Ксавʼє Долан – володар призів кінофестивалів у Каннах, Венеції та Торонто, а також премій "Люм’єр" та "Сезар". Вперше він був номінований на Каннському кінофестивалі за фільм "Я вбив свою матір" 2009 року, знімати який він розпочав у свої 17 років. Найвідоміша його стрічка – "Мамочка" 2014 року, що отримала Ґран-прі Канн. Втім, у 2023 році Долан заявив, що більше не буде знімати фільми.
"Я не хочу віддавати два роки проекту, який ледве хтось побачить. Я віддаю занадто багато зусиль, щоб отримувати такі розчарування. До того ж, Хаяо Міядзакі каже, що кіновиробництво приносить лише страждання. Я це підтверджую", – зазначив Долан.
Чи побачимо ми нові фільми Ксавʼє, що пішов на пенсію в молодому віці, чи ні – покаже час.
Причина 2: Тема любові до себе та світу
В центрі сюжету фільму, який вперше вийшов на екрани у 2012 році – учитель старшої школи та письменник Лоранс, який шалено закоханий у свою дівчину Фред. Втім, їхнє радісне життя перевертається з ніг на голову, коли Лоранс зізнається про свою транссексуальність і намір жити як жінка. Фред обіцяє підтримувати партнера під час його переходу, але новий спосіб життя пари суперечить поглядам друзів, родини та суспільства в цілому.
Як пише IndieWire, "І все ж Лоранс" захоплює амбіційністю та сміливістю оповіді". Попри досить сміливу що 10 років тому, що сьогодні тему стрічки про зміну статі та вибір любити та приймати себе, фільм Долана – це в першу чергу погляд закоханого на дивний світ.
Головну роль у стрічці зіграв французький актор Мельвіль Пупо, найбільш відомий за співпрацею з режисером Франсуа Озоном ("Час прощання", "З божої волі", "Притулок").
Особливою окрасою фільму (поряд з чудовими костюмами) став саундтрек, де поряд з класичною музикою Йоганнеса Брамса, Людвіга ван Бетховена та Антоніо Вівальді лунають хіти The Cure, Duran Duran, Depeche Mode, Moderat та Селін Діон.
Причина 3: Потужна продюсерська команда та високі рейтинги
Не Ксавʼє Доланом єдиним. Хоч він і взяв на себе багато ролей у виробництві, місця на продюсерських кріслах посіли професіонали з потужними фестивальними проектами. Серед них – люди, відповідальні за фільи "Найгірша людина у світі", "Портрет дівчини у вогні", "Мамочка" та "Острів Берґмана".
Наразі на IMDb стрічка тримає оцінку 7,6 балів з 10, тоді як на Rotten Tomatoes він отримав 84% схвалення від критиків з відзнакою "Сертифікована свіжість" та 79% від глядачів. Тим часом, на Metacritic кіноексперти дали фільму 73 зі 100 балів, а широка аудиторія – 7,9 з 10 балів, що в обох випадках відповідає характеристиці "в цілому позитивні відгуки".
Тим часом, Screenv Daily в рецензії на фільм "І все ж Лоранс" наголошували, що "за впевненістю та масштабністю своїх амбіцій молодий кінорежисер не має собі рівних".
