Кадр з фільму "Мій рік у Нью-Йорку"

"Диявол носить Prada" повертається?": рецензія на фільм "Мій рік у Нью-Йорку"

08:07, 05 березня 2021
3 хв. 846

"Мій рік у Нью-Йорку" режисера Філіппа Фалардо - така собі стрічка для амбітних хіпстерів з невигадливим сюжетом. Та кіноробота все одно змушує серйозно задуматися про покликання у житті.

"Я не хотіла бути звичайною" - так починається фільм "Мій рік у Нью-Йорку" з висхідною зіркою кіно Маргарет Куеллі ("Одного разу в... Голлівуді", "Зошит смерті", "Славні хлопці"). Й, згадавши власний досвід, мимоволі задумуєшся, що саме з усвідомлення цих слів і починається розвиток та найсуттєвіші зміни у житті.

Так, головна героїня стрічки прагне досягти більшого, ніж просто писати рецензії на чужі твори. У її амбітних планах - власна письменницька діяльність в американському мегаполісі. Й, схоже, доля дарує їй непоганий шанс.

Читайте такожПовернення "крихітки на мільйон" Хіларі Суонк, або Як одна помилка може поламати життя: рецензія на фільм "Фатальна зустріч""Мій рік у Нью-Йорку": сюжет фільму та алюзія на "Диявол носить Prada" й "Емілі в Парижі"

Джоана опиняється у місті своєї мрії та влаштовується на престижну роботу - в літературне агентство, яке представляє твори Дж. Д. Селінджера, автора легендарного роману "Ловець у житі" (звідси й друга назва стрічки - "Мій рік Селінджера"). Та не все так райдужно складається, як може здатися на перший погляд.

Протягом всього фільму не полишає думка, що ця кіноробота - алюзія на легендарну стрічку "Диявол носить Prada".  Джоана працює під керівництвом дуже вимогливої Маргарет (у виконанні Сігурні Вівер), її регулярно критикують та змушують все переробляти. Стрічка зачіпає ще один "тригер" - починаєш одразу згадувати легкий невимушений серіал "Емілі в Парижі". Й тому сюжет вийшов не зовсім оригінальним.

Та мимоволі глядачі все одно "смакують" таким неідеальним життям Джоани - вона живе не в найліпшій квартирі зі своїм бойфрендом, який теж марить письменницьким майбутнім. Що цікаво, у "Моєму році в Нью-Йорку" ми не бачимо бурхливого намагання головної героїні писати й творити, вона більше марить такою перспективою.

Оживлює фільм сміливе рішення Джоани порушити правила своєї роботи та відповісти шанувальникам письменника. Хоч так дівчина намагається знайти вихід своєму творчому пориву.

Акторська гра у фільмі "Мій рік у Нью-Йорку"

На відміну від фільму "Диявол носить Prada", де Енн Хетуей та Меріл Стріп зіграли геніально, актриси Маргарет Куеллі та Сігурні Вівер були у своїх ролях недостатньо переконливими й досить прісними. Їхня гра неглибока й викликає багато запитань. Те ж стосується й образу Селінджера, якого у фільмі показали доволі дивно й абстрактно. Можливо, навмисне так було зроблено, адже письменник вів відлюдницький спосіб життя.

Кадр з фільму "Мій рік у Нью-Йорку"

Ретро-стиль стрічки

"Мій рік у Нью-Йорку" показує богемне життя в цьому місті в 1990-х роках. Це - екранізація мемуарів нью-йоркської поетеси Джоани Ракофф. Тож стиль стрічки відповідний - стильний та водночас простий одяг, ретро-авто та друкарські машинки, які вже відійшли в минуле.

А ще фільм нагадує за духом стрічки 90-х тим, що він простий та невигадливий - як у поведінці героїв, так і загалом у сюжетній лінії. Крім того, ретро-шику картині надають і вставки класичної музики.

"Мій рік у Нью-Йорку": трейлер фільму

Ольга Робейко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies