Перша екранізація культової відеогри "Сайлент Гілл" вийшла на кіноекрани у 2006 році – 20 років тому. І ось 22 січня 2026 року кіномани нарешті побачать нову частину франшизи під назвою "Сайлент Гілл: Повернення" (Return to Silent Hill), котра позиціонується як її перезапуск.
"Коли продюсер Віктор Хадіда попросив мене попрацювати над новою частиною франшизи "Сайлент Гілл", я одразу ж подумав про адаптацію другої гри. Ця частина загальновизнана як справжній шедевр – вона, безумовно, є найулюбленішою серед фанатів, і її продовжують обговорювати в усіх куточках інтернету через десятиліття після релізу", – розповів режисер Крістоф Ганс, той самий, що зняв і перший фільм за культовою відеогрою.
УНІАН разом із українським дистрибутором "Сайлент Гілл. Повернення", компанією Adastra Cinema, розповідає цікаві факти про гучну прем'єру, що буде цікава як фанатам гри і першого фільму, так і тим, хто жодного разу не грав у Silent Hill чи не бачив першої стрічки, але цінує якісні, візуально вражаючі та справді лячні горори.
- Про що фільм
- Паралельне відродження гри і кінофраншизи
- Двоє акторів і п'ять ролей
- Монстри: повернення Пірамідоголового
Про що фільм
Коли молодий чоловік Джеймс отримує таємничого листа від своєї втраченої коханої Мері, він вирушає до Сайлент Гілла – колись знайомого йому містечка, яке тепер поглинула темрява. Шукаючи Мері, Джеймс стикається з монструозними створіннями та розкриває жахливу правду, що підштовхує його до межі божевілля.
Паралельне відродження гри і кінофраншизи
Серія відеоігор Silent Hill у жанрі survival horror розроблена і видана японською компанією Konami. Перша частина, за якою був знятий фільм 2006 року, вийшла ще 1999-го, а друга, нині екранізована як "Сайлент Гілл. Повернення", – 2001-го. Гра майже одразу стала бестселером і продавалася шаленими накладами в усьому світі. Журнал Time 2012 року вніс Silent Hill 2 до списку 100 найвеличніших відеоігор усіх часів, а також ця гра посіла перше місце у рейтингу "Десять найстрашніших ігор усіх часів" (2006, GameTrailers) і отримала звання "Найкраща гра для PlayStation усіх часів" (2000, IGN; 2005, GameSpy). Silent Hill 2 – гра без перебільшення культова. Тож недивно, що компанія Konami вирішила перевидати її для нового покоління геймерів.
"Коли ми зателефонували в Konami, щоб обговорити наше бачення кінопроєкту за Silent Hill 2, вони зізналися, що теж працюють над ребутом цієї гри для PS5! – пригадав Крістоф Ганс. – Очевидно, я мав сприйняти це як знак того, що справді настав час повернутися до всесвіту Сайлент Гілл: всесвіту, який є позачасовим, завжди актуальним і сучасним".
За словами режисера, команди фільму і гри "опинилися в безпрецедентній та захопливій ситуації: розповідали паралельні історії у двох різних вимірах, коли і гра, і фільм перебували в розробці одночасно". Команди обмінювалися інформацією та думками, порівнювали концепції та ідеї, працюючи в тандемі, щоб підтримати обидва проєкти.
"Тепер фанатам буде запропоновано подвійний досвід – повне занурення у світ Сайлент Гілл завдяки співпраці двох однаково пристрасних, незалежних творчих команд", – розповів Ганс.
Компанія KONAMI випустила ремейк Silent Hill 2 у жовтні 2024 року, який розійшовся накладом понад мільйон копій вже за перші чотири дні після релізу і згодом отримав безліч профільних нагород. І можна не сумніватися, що на екранізацію чекає не менший успіх.
Двоє акторів і п'ять ролей
Головну роль у "Сайлент Гілл. Повернення" зіграв британський актор Джеремі Ірвін, найбільш відомий своєю проривною роллю у воєнній драмі Стівена Спілберга "Бойовий кінь", а також участю у мюзиклі "Mamma Mia! 2". Як виявилося, Ірвін був фанатом Silent Hill ще з підліткового віку.
"Якби 14-річний я, що тоді грав у гру, знав, що одного разу знімуся у фільмі за її мотивами... О, в це просто неможливо повірити!", – поділився враженнями актор.
Герой Ірвіна Джеймс вирушає у Сайлент Гілл щоб відшукати свою кохану. Її у фільмі втілила Ганна Емілі Андерсон, якій не звикати до горорів, адже раніше вона знімалася у франшизі "Пила", фільмі "Що тебе не вбиває" та франшизі "Судна ніч".
Але попри значний досвід акторці все одно довелося непросто, адже вона мусила зіграти не одну, а одразу чотири ролі: власне, Мері, а також Аджелу, Марію та Мері-Метелика – різні втілення коханої, що з'являються у хворобливій свідомості Джеймса.
Сама Андерсон зізналася, що спочатку була шокована масштабністю завдання: "Я панікувала близько трьох місяців, бо не уявляла, як це зробити. Я навіть найняла коуча з акторської майстерності та голосу, чого ніколи не робила раніше для інших ролей".
Монстри: повернення Пірамідоголового
Попри те, що перший "Сайлент Гілл" був знятий у часи, коли спецефекти були далекі від нинішніх, навіть зараз цей фільм вражає своїми навдивовижу реалістичними монстрами. І це зумовлено тим, що для їхнього втілення на екрані власне спецефекти були застосовані по мінімуму, а основна ставка була зроблена на майстерність професійних танцюристів і акробатів, які втілили цих створінь, подарувавши їм абсолютно химерну пластику. І цей самий підхід Крістоф Ганс зберіг і в новому фільмі, в якому повернув на екрани культових монстрів "Сайлент Гіллу": зокрема Пірамідоголового і Безруку. А фінального сюрреалістичного вигляду монстрам Сайлент Гіллу надала британська студія дизайну Millenium FX.
"Одне з того, що я справді люблю в цій роботі – це її колективний характер, – розповів Роберт Стрейндж, який грає Пірамідоголового. – Зокрема, у роботі над образами монстрів ти є фінальною точкою довгого ланцюга інших митців, які уявляли цю істоту, створювали концепт-арти, ліпили її, виготовляли деталі, протези, костюми, приміряли їх та вдосконалювали".
"Кінцевим результатом стало те, що цього разу ми вивели цих культових персонажів на новий рівень, – додав хореограф Роберто Кампанелла, який, до речі, грав Пірамідоголового у першому фільмі. – Я дуже задоволений результатом і в захваті від роботи, яку кожен вклав у цей проєкт".
"Двадцять років тому горор-кінематограф покладався переважно на спецефекти та прості скримери. Відтоді жанр освоїв більш інтимну та психологічну територію. Не жертвуючи своєю виразною візуальною складовою, сучасні фільми воліють лякати нас глибокою та виснаженою психологією героїв. Це еволюція, яку автори відеоігор Silent Hill зрозуміли та втілили дуже рано – задовго до того, як до цього прийшов кінематограф, – резюмував Крістоф Ганс. – І зараз я хочу запропонувати публіці досвід, що докорінно відрізняється від першого фільму. Я прагнув зробити щось ще більш тривожне та страшне. Глядачі чекають, що ми продовжимо розсувати межі оповіді в жанрі горору, і ми з великим задоволенням готові піти їм назустріч".
