Моторошні паралелі з сьогоденням: огляд фільму "Зона інтересу"
17:55, 21.02.2024
12 хв.
УНІАН ділиться враженнями про байопік "Зона інтересу" – один з найкращих фільмів 2023 року, який цього тижня з'явиться в кінотеатрах України.
22 лютого 2024 року в український прокат нарешті виходить біографічна драма "Зона інтересу" (The Zone of Interest) від британського режисера Джонатана Ґлейзера, що розповідає про безтурботне життя родини коменданта Аушвіцу Рудольфа Гьосса впритул до одного з найбільших нацистських концтаборів. Чому цей фільм варто подивитися в кінотеатрі, читайте в огляді УНІАН.
Про що новий фільм
На початку фільму глядачам показують здавалося б звичайну родину середнього класу – чоловік та дружина в оточенні своїх дітей, друзів та няньки безтурботно відпочивають на березі річки в сонячний день. Однак вже зовсім скоро стає зрозуміло, що ця родина зовсім не проста – це родина сумнозвісного першого коменданта Аушвіцу Рудольфа Гьосса, який був одним з головних виконавців політики уряду Третього Рейху з масового винищення євреїв. За підрахунками істориків, у цьому таборі смерті загинули від 1,1 до 1,6 мільйонів людей, переважно євреїв.
Втім, фільм майже не показує усіх тих жахіть, які коїлися за стінами Аушвіцу. Здогадатися про це можна лише зі звуків, які лунають на задньому фоні протягом усього фільму. Власне, саме звук можна назвати одним з головних героїв у фільмі – він відображає сутність вбивць та зводить з розуму їхніх близьких, відмінно відтворюючи атмосферу жаху, яка панувала біля Освенциму.
Натомість фільм розповідає про буденне життя родини Гьосса – дружини Гедвіги та їхніх п'ятьох дітей. І саме в тому, як вони займаються звичними речами – збираються до школи, прибираються в садку, купаються в басейні, приймають гостей, читають казки на ніч та вечеряють – і ховається основний жах: бездумне існування бездушних істот, які навіть не усвідомлюють своїх злочинів. Нікого не нагадує?
Хоча зйомки "Зони інтересів" відбувалися до початку повномасштабного військового вторгнення Росії до України, тут є чимало моментів, які проводять дуже очевидні паралелі між нацистським та російським режимами. А точніше навіть не режимами, а маленькими гвинтиками у цих системах.
Ось, наприклад, момент з дерибаном особистих речей, які нацисти крали у замордованих євреїв. Дружина Гьосса дуже радіє ношеній шубі, яку щойно принесли їй з концтабору. Ну і що, що її ще треба почистити і підшити, і за розміром вона не підходить… Зате в кармані ще є наполовину невикористана червона помада. Під час посиденьок на кухні Гедвіга з подружками кепкують з того, як винахідливо євреї ховають своє майно, тоді як ввечері вона замовляє своєму чоловікові ще роздобути "чогось солоденького" (зрозуміло де), а сам Рудольф в своєму кабінеті уважно рахує та сортирує гроші різних країн світу.
"Рудольф дуже любить свою роботу", – каже його дружина своїй матері, а сам він обговорює з "колегами" будівництво нового крематорію, який може "за раз спалювати партію з 500 осіб", з таким же спокійним обличчям та буденним тоном, ніби йдеться про якесь виробництво олівців. Від цього дійсно стає гидко, і одночасно уявляється, як десь в Росії з таким самим байдужим виразом обличчя якийсь душогуб планує чергову атаку по житловому будинку в мирному українському місті.
Справжні проблеми для родини наступають, коли Гьосса вирішують перевести в інше місце, але його дружина навідріз відмовляється покидати сімейне гніздечко, на облаштування якого вона витратила кілька років. Прямо алюзія на легендарне: "Вообще не хочу уезжать из Крыма, из Алушты... Как здесь классно вообще. Я привыкла, здесь как у себя дома жили, настолько все душевно, по-домашнему".
Що цікаво, родину ніхто не змушував жити прямо під стінами Аушвіцу – просто чоловікові так зручніше постійно контролювати, що там відбувається. І неважливо, що в носі повно золи, а в їхній улюбленій річці біля будинку періодично пропливає попіл і рештки людських кісток. "Люблячі" батьки продовжують усіх переконувати, що для здоров'я дітей тут хороші умови.
А звідки ж назва? Термін "Зона інтересу" використовувався нацистським режимом для визначення території площею 40 квадратних кілометрів, що безпосередньо оточувала концтабір Аушвіц. Саме в "Зоні інтересу" мешкають і проводять час головні герої.
Загалом фільм не має якогось складного сюжету, глядач скоріше "підглядає" за перебігом життя героїв. Але є тут і "сторонні образи". Наприклад, протягом фільму кілька разів показується, як дівчина-підліток під покровом ночі ховає яблука та груші на території концтабору. Цей персонаж має реального прототипа – жінку на ім'я Александріа, яку Ґлезер зустрів під час роботи над фільмом. На той момент їй було 90 років, а у 12-річному віці вона була членом польського супротиву та їздила до концтабору велосипедом, щоб підгодувати полонених фруктами. Під час однієї з таких поїздок героїня фільму знаходить ноти до пісні "Сонячні промені" реально існуючого польсько-німецького історика Йозефа Вульфа, який зумів вижити в Аушвіці – саме там він написав кілька пісень, а після звільнення одним з перших розповів про жахи, які там відбувалися. Він документував злочини нацистського режиму до самої своєї смерті у 1974 році.
Актори та персонажі
Ролі Рудольфа та Гедвіги Гьоссів у фільмі блискуче виконали дві зірки німецького кіно, які вже давно є доволі відомими в Європі, але ось тільки зараз починають "захоплювати" і світовий кінематограф.
Так, образ коменданта Аушвіцу втілив актор та співак Крістіан Фрідель, який дебютував у кіно в 2009 році одразу з гучної роботи, зігравши головну роль у фільмі "Біла стрічка" культового австрійського режисера Міхаеля Ганеке. Стрічка отримала одразу кілька нагород Каннського кінофестивалю, включно з "Золотою пальмовою гілкою", а сам Фрідель гарантував собі подальший розвиток кар'єри.
З тих пір він активно знімається в кіно та на телебаченні (серед його найвідоміших робіт – фільм "Підірвати Гітлера" та серіал "Вавилон-Берлін"), а також грає в театрі та співає у гурті Woods of Birnam. Нещодавно також стало відомо, що Фрідель долучився до акторського складу третього сезону "Білого лотоса".
Роль його дружини зіграла Сандра Гюллер, кар'єра якої саме у 2023 році стрімко злетіла вгору – її визнали найкращою європейською акторкою року за роль у юридичній драмі "Анатомія падіння" від режисерки Жюстін Тріє (цей фільм отримав "Золоту пальмову гілку" Каннського кінофестивалю 2023). Також за цю роль Гюллер отримала номінації на "Оскар", "Золотий глобус", BAFTA та ще низку престижних кінопремії. До речі, цього року вона була номінована на BAFTA одразу в двох категоріях – ще одну номінацію як найкращій акторці другого плану вона отримала саме за роль в "Зоні інтересу".
Втім, в послужному списку Гюллер і до цього було багато гучних робіт. Так, у 2016 році вона також була визнана найкращою європейською акторкою року – за роль у комедійній драмі "Тоні Ердманн". Крім того, вона зіграла у таких відомих фільмах, як "Між рядами", "Мюнхен. На порозі війни" та "Неідеальний чоловік".
До речі, собаку родини Гьоссів породи Веймаранер у фільмі зіграв хатній улюбленець самої Гюллер.
Про режисера та створення фільму
Зняв фільм британський режисер Джонатан Ґлейзер, для якого ця робота була особистим – він є нащадком українсько-бессарабських євреїв, які емігрували до Сполученого Королівства на початку 20 століття, рятуючись від Кишинівського погрому – одного з найвідоміших фактів переслідування євреїв у царській Росії.
Ґлейзер розпочав свою кар'єру на початку 1990-х років, знімаючи короткометражки, рекламні ролики та музичні кліпи. Серед іншого, він співпрацював з брендами Guinness, Kodak, Sony, Nike, Barclays та Alexander McQueen, а також музичними гуртами Radiohead (кліп на пісню "Karma Police"), Massive Attack ("Karmacoma"), Blur ("The Universal"), Jamiroquai ("Cosmic Girl") та The Dead Weather ("Treat Me Like Your Mother").
У великому кіно Ґлейзер дебютував у 2000 році з кримінальним трилером "Сексуальна бестія", отримавши захоплені відгуки критиків та цілу купу престижних нагород і номінацій. Друга робота режисера – психологічна драма "Народження" з Ніколь Кідман 2004 року – наробила багато галасу через скандальний підтекст, але була позитивно оцінена критиками.
Щоб випустити свою наступну повнометражну роботу – науково-фантастичну драму "Опинись у моїй шкірі" зі Скарлетт Йоганссон – Ґлейзеру знадобилося майже 10 років, стільки ж часу він працював над своїм четвертим фільмом – "Зоною інтересу". Такі великі проміжки часу між своїми фільмами сам режисер пояснює тим, що він не любить працювати одночасно над кількома проектами, а коли вже за щось береться – то робить це з повним зануренням у процес.
"Зона інтересу" натхнена однойменним романом британського письменника Мартіна Еміса, випущеним у 2014 році. Книга зацікавила Ґлейзера ще до її офіційного виходу, а коли він зміг її нарешті прочитати – то загорівся ідеєю екранізувати роман. Щоправда, в самій книзі імена головних героїв були змінені, та й було більше вигаданих подій та персонажів, тоді як Ґлейзер вирішив більше наблизити сюжет до реальності.
Щоб дослідити життя Гьоссів, режисер витратив близько двох років, читаючи різні архіви про їхнє життя. Також він кілька разів відвідував концтабір Аушвіц, який нині є музеєм, та зокрема на власні очі побачив колишню резиденцію родини коменданта.
У 2019 році Ґлейзер почав підбирати акторів на головні ролі, а влітку 2021 року команда нарешті розпочала зйомки. Оскільки справжня резиденція Гьоссів після завершення Другої світової війни стала приватним будинком, для зйомок фільму було відтворено його точну копію – для цього був використаний закинутий будинок під стінами Аушвіцу. Навесні 2021 року біля будинку висадили сад, щоб на момент зйомок там як раз був сезон цвітіння. В січні 2022 року було проведено додаткові зйомки – щоб відобразити період перебування Гьосса в німецькому Оранієнбурзі.
Реакція на фільм
Світова прем’єра "Зони інтересу" відбулася у травні 2023 року на Каннському кінофестивалі, де картина здобула Ґран-прі – нагороду, що вважається другою за важливістю після "Золотої пальмової гілки".
Фільм також був серед лідерів за кількістю номінацій на премію Європейської кіноакадемії. Стрічка боролася у п'яти категоріях, зокрема, й за головну нагороду – в категорії "Найкращий європейський фільм".
Пізніше "Зона інтересу" отримала три номінації на "Золотий глобус" і здобула перемогу в трьох із дев'яти номінацій премії BAFTA, у яких була представлена – як найкращі британський фільм, фільм іноземною мовою (він знятий німецькою) і звук.
Крім того, фільм має п'ять номінацій на премію "Оскар": за найкращі фільм, міжнародний фільм, режисерську роботу, адаптований сценарій і звук. Згідно з прогнозами профільних міжнародних ЗМІ, стрічка є фавориткою щонайменше в номінації "Найкращий міжнародний фільм".
Фільм отримав схвальні відгуки як від критиків, так і від глядачів. Нині оцінка фільму на IMDb становить 7,9 з 10 балів, а на Letterboxd – 4 з 5 балів. На Rotten Tomatoes він отримав 93% схвалення від критикв з відзнакою "Сертифікована свіжість" та 77% від глядачів. Тим часом, на Metacritic кіноексперти оцінили його в 91 бал зі 100 з позначкою "Обовʼязковий до перегляду" (відповідає характеристиці "всезагальне визнання"), а широка аудиторія – в 7,4 бали з 10 ("в цілому позитивні відгуки").
Наш вердикт
Перегляд "Зони інтересу" точно не буде легкою прогулянкою, але цей фільм однозначно вартий того, щоб його подивитися. За допомогою художньої мови він розповідає про страшні злочини проти людяності – речі, повторення яких цивілізований світ волів більше ніколи не переживати, але, на жаль, саме через щось подібне зараз проходять українці від рук росіян. Це дійсно важкий та важливий фільм, який гарантовано зрезонує серед нашого глядача.
Загальна оцінка – 9,5 з 10 балів.
***
Про інші кіноновинки тижня читайте в нашому окремому огляді. Також ви можете ознайомитися з добіркою найцікавіших серіалів лютого 2024 року.
Марина Григоренко
Новини партнерів
