Український співак та композитор Анатолій Матвійчук висловився про пенсії українських артистів. Виконавець минулого року виїхав за кордон та розповів, скільки йому там потрібно грошей на життя. А також він розкрив, яку суму виплат отримує щомісяця та порівняв їх з пенсією Павла Зіброва, якому її нещодавно підвищили.
Вже понад рік Матвійчук мешкає за океаном. Там виконавець пісень "Кленова балада", "Щасливим будь", "Честь і слава України", "Я люблю Україну свою" займається популяризацією нашої культури та продовжує писати нові композиції. В інтерв'ю для OBOZ.UA народний артист України зізнався, що його пенсія менша, ніж у Зіброва.
Як відомо, знаменитість отримує щомісяця по 8400 гривень. 66-річний поет не став називати точний розмір своїх виплат, але запевнив, що ця сума є невеликою. Її йому не вистачає на життя за кордоном, попри те, що зірка може вести скромний спосіб життя.
"Моя пенсія трохи менша, ніж у Павла Зіброва. Звичайно, на сьогодні це не гроші. Але особисто я – аскет. Тому що моє дитинство було дуже бідним", – поділився співак.
Також він вказав, що життя в США – дуже дороге. За його словами, тільки на оренду житла потрібно щонайменше по 2-3 тисячі доларів щомісяця. Матвійчук каже, що саме через це багато молодих людей-емігрантів об'єднуються у невеликі групи та разом винаймають будинки або квартири.
"Продукти, одяг, тощо – це все мізер порівняно з оплатою житла, медичної страховки, патенту на професію, страхуванням авто. Випадкові концерти чи виступи на фестивалях не вирішують проблем – вони не можуть покрити рівень щомісячних витрат. Тож історії про те, що артисти у США можуть заробити концертами великі гроші і допомагати Україні, – міф. Але, як казав один персонаж мого "Полустанку любові" – "не в грошах щастя", – наголосив Матвійчук.
Нагадаємо, раніше Павло Зібров розповів, як йому пропонували переїхати в РФ. За словами артиста, це було у 90-х роках. Тоді його кар'єра набирала обертів, і росіяни намагалися переманити співака до себе, однак в планах українця ніколи не було виступати в країні-агресорці.
