Ведуча "Сніданку з 1+1" Людмила Барбір на каналі 1+1 Україна та ведуча ТСН на 1+1 Марафон Марічка Падалко взяли участь в медіа проекті "Тримайся. Тримаюсь" Центру громадянських свобод та Фундації Катерини Осадчої, мета якого – нагадати про українців, які перебувають у російському полоні.
Пронизливі вірші, написані сучасними поетами і поетками про неволю, ведучі читали в Київському слідчому ізоляторі, щоб більш достовірно передати атмосферу неволі і страждань, з якими стикаються українські полонені. Щонайменше 7000 цивільних громадян нині утримуються в неволі в Росії та на тимчасово окупованих територіях, а кількість військовополонених невідома. Для них кожен день є боротьбою за виживання в умовах катувань та ізоляції від зовнішнього світу.
"Моя участь в цьому проекті – це підтримка всім тим, хто чекає, хто ув’язнив себе у своїх квартирах і своїх думках як прояв солідарності зі своїми рідними в полоні. Ці люди потребують не меншої підтримки, ніж ті, за звільнення яких ми боремося", - каже Марічка Падалко, яка читала вірш Наталії Гейман.
Проект закликає до припинення тортур і порушень міжнародних гуманітарних норм щодо військовополонених, а також до звільнення цивільних ув'язнених без будь-яких умов і обмінів.
Людмила Барбір зазначила, що читати вірш в цьому проекті для неї було великою відповідальністю:
"Мене вразив такий реалістичний підхід до зйомки – коли читачів помістили в умови в'язниці… Безперечно, це не ті умови, в яких перебувають наші військові та цивільні полонені. Але навіть кілька годин, проведених там, все ж тиснуть морально. Навіть страшно уявити, які муки і тортури переносять наші люди, які досі в російському полоні.
Вірш Оксани Гурської з-поміж інших мені відгукнувся ще до того, як я прочитала історію авторки. Її коханий Геннадій, захисник "Азовсталі", досі в полоні… Оксана вклала в ці рядки всі свої переживання, біль, розпач… Але водночас і потужний посил не здаватися і боротися на всіх рівнях. Це дуже справжній і відвертий вірш. Мій чоловік – військовий. І я бачу його раз на рік, щодня хвилююся. Страшно уявити ситуацію, якби я взагалі не знала, що з ним відбувається, де він і як він".
Катерина Осадча читала вірш Катерини Міхаліциної на Софійській площі біля монументу, присвяченому полоненим з "Азовсталі". Руки, зв'язані мотузкою, символізують їхню стійкість, незламність і віру. Ця інсталяція стоятиме у центрі Києва доти, доки останній захисник з "Азовсталі" не вийде з полону.
В медіапроекті "Тримайся. Тримаюся" також взяли участь акторки Римма Зюбіна, Ірма Вітовська, Даша Трегубова, актор, режисер і військовослужбовець Ахтем Сеітаблаєв, актор Роман Ясіновський, поетка Тетяна Власова, громадська активістка Оксана Стоміна, поет і військовий Сергій Жадан, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу та колишній бранець Кремля Наріман Джелял, правозахисниця і лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року Олександра Матвійчук, а також телеведуча та громадська діячка Катерина Осадча.
"Цей проект – це потужна синергія проникливих віршів, що оголюють болючу правду українців, неймовірно сильного й емоційного виконання відомих культурних діячів та гнітючої атмосфери слідчого ізолятора. Саме це місце відтворює загартовану реальність, в якій тисячі наших людей живуть щодня. Атмосфера стала ключовою: кожен із виконавців відчув на собі важкість цієї теми, і вірші звучали зовсім інакше — глибше, справжніше, пронизливіше. Це та часточка болю, яку ми прагнули передати — біль, який відчувають рідні, коли довгими місяцями чекають на повернення своїх близьких із полону. У світі, де інформаційний шум приглушив нашу чутливість до страждань, ми хотіли, щоб цей біль знову відгукнувся в серцях людей", - коментує режисерка медіапроекту "Тримайся. Тримаюсь" Анна Трушова.
Подивитися всі відео із віршами можна за посиланням:
https://www.youtube.com/playlist?list=PLoRflsz46sx7qeIXQLd7f8eU0_Uqxyd9
