Бути 24/7 на очах у мільйонної аудиторії не просто, проте декому вдається тримати фоловерів в тонусі, щиро демонструвати своє життя та надихати інших на зміни.
Українська блогерка-мільйонниця, молода мама та бізнесвумен Даша Квіткова в інтерв'ю УНІАН розповіла про свій успіх, хейт та особисте життя.
Дашо, щоб надихати інших, потрібно і в собі мати ресурс. Розкажіть, як ви взагалі його знайшли?
Я не знаходжусь постійно в ресурсі, мені також буває важко, бо я жива людина. Але в мене є способи, як покращити свій стан.
По-перше, я дозволяю собі поплакати, бо якщо хочеться, треба це робити і не стримуватись. Нехай усі негативні емоції виходять, а не сидять всередині, нехай вони не з’їдають нас.
По-друге, я даю собі час на відпочинок: відкладаю телефон, займаюсь своєю улюбленою справою, знаходжу нові хобі, що приносять задоволення. Коли розумію, що я "все, баста", мені потрібне перезавантаження, то йду на такий маленький детокс, навіть в Інстаграмі.
Не так давно робила тиждень мовчання в Інстаграмі. Потім повернулась і чесно розповіла людям, що мені було тоді важко, що я плакала, показала як відновлювала свої сили, як проводила час з сином, стояла на цвяхах, як наповнювалась, щоб прийти в норму. Я не боюся взяти таймаут, коли відчуваю, що мені це необхідно. Та для мене важливо потім розповісти, що відбувалося в той момент, бути відвертою зі своєю аудиторією.
Ви сказали, що не боїтеся показувати свої сльози. Які ситуації в житті можуть змусити вас гірко плакати?
Я дуже емоційна, тому вивести мене на сльозу досить легко. Я плакала, коли була на своєму маленькому детокс-ретриті, плачу, коли в черговий раз задумуюсь в який час живу, які жахи відбуваються в Україні. Також плачу, коли дивлюсь різні фільми, які мене тригерять, торкаються якихось спогадів. Я дуже емоційна, але я цього не соромлюсь.
Ви побудували, успішну кар'єру, народили сина, подорожуєте, зробили фігуру мрії. Як вам це вдалося у такому юному віці?
Я просто бачу ціль і знаю, як до неї дійти. Так, мені важко, мені буває дуже сумно, адже шлях до успіху дуже тернистий. Проте я не планую зупинятись. Кожне "падіння" - новий крок до моєї цілі.
Чи бачите ви в своєму блозі якусь місію?
На своєму власному прикладі я намагаюсь показати, що після будь-якої непростої життєвої ситуації можна себе зібрати і почати рухатись далі. Якщо я змотивувала хоч одну людину піти в зал, задонатити, піднятися після розлучення і сказати: "Так, я не буду нити, я зберу себе по шматочках і у мене все буде супер" - значить, я все роблю правильно.
Як вам вдається у 25 роки бути настільки мудрою, що ваші підписники просять у вас поради?
Я не вважаю себе супер-мудрою, та й не намагаюся бути більш зрілою, ніж є насправді. Я пройшла свій шлях, у мене є свої помилки, на яких я вчилася, є свій досвід, який актуальний на сьогодні, в мої 25. Багато з пережитого мною, проходять інші дівчата, жінки мого віку, які цікавляться тим, як я вийшла з різних ситуацій. Тому, коли в мене питають поради, я розповідаю виключно про свій досвід.
Що саме вас надихає на нові звершення?
Мене постійно надихає мій син, та, як би егоїстично це не звучало, але мене надихають мої досягнення. Тобто, я бачу, де я була раніше і де я зараз - це великий ріст, шлях, який я вже пройшла, і мене це мотивує.
Мене надихають люди, які поруч зі мною. Недарма кажуть, що від твого оточення залежить і твій успіх. Я неймовірно пишаюсь своїми друзями, знайомими, близькими, їхніми досягненнями.
Мене дуже надихає спорт, який є важливою частиною мого життя. Ось це відчуття, коли ти приходиш сердитий чи засмучений, у тебе всередині все кипить, і в залі ти все це залишаєш і виходиш звідти новою людиною. Мене заряджає те, що я можу надихати інших займатися спортом, займатися собою, а зараз це тисячі дівчат на моєму курсі, деякі з яких знов починають любити себе, знайомитись своїм тілом, це дуже круті відчуття. Ще мені подобається стріляти, танцювати…
Дуже не просто мати тайм-менеджмент, в який можна вмістити і блог, і спорт, і материнство, і стосунки, і власний бізнес.
Мені не вистачає 24 години у добі і, я вважаю, що мій тайм-менеджмент дуже далекий від ідеалу, але у мене розписаний кожен день. Я все більше переконуюсь в тому, що краще не ідеально, але регулярно. Поки не знаю, як знайти баланс в тому, щоб встигати все, але я дуже намагаюсь.
Ви нещодавно розлучилися з Нікітою Добриніним. Розкажіть, як змінилося ваше життя?
Вже майже рік ми з Нікітою не живемо разом. Ми максимально в нейтральних стосунках, в стосунках батьків. Спілкуємось виключно з приводу Лева, більше нічого між нами немає.
Після розлучення нічого не змінилось, тобто у мене не додалось зобов’язань. Мені не було важко у шлюбі, я робила те саме, що і зараз поза ним, усе від А до Я. Зараз в мене є допомога, тому все добре.
Ваше розлучення було дуже екологічним. Чи не хотілось все висказати в соцмережах?
Я дуже вдячна, що поруч є люди, яким я можу довіритись і розповісти про все, що є всередині. Також я працюю з психологом та можу обговорити з ним все, що мені "болить". Мені не хочеться виносити в публічний простір непрості моменти, бо, все ж таки, це стосується лише нас двох. І мені дуже не хочеться, щоб син якось потім сказав, що його батьки не впорались.
Щодо виховання сина, скажіть, чи важко бути мамою після розлучення?
Я не ідеалізую материнство. З народження Лева я казала і показувала все, як воно є. Буває таке, що я плачу, буває, дуже важко, але хіба це може замінити моменти, коли син мені щось розповідає перед сном своєю мовою, чи коли обіймає, чи коли відкриває для себе світ, а я можу за цим спостерігати? Відчувати цю любов і цей наш метч з ним - безцінно.
Зараз син проходить кризу 2-3 років, коли в нього формується власне "я", істерика може трапитись з чого завгодно, і це непросто для нас обох. Мені допомагає впоратися розуміння, що це тимчасово. Коли знаєш що відбувається з дитиною, чому вона так поводиться, що це природній процес дорослішання і формування – до всіх капризів та сліз ставишся легше.
Чи часто хочеться у подібних ситуаціях "рвати на собі волосся"?
Нещодавно я зварила Леву броколі, він усе з’їв, захотів ще, а броколі просто закінчилась – відбулася така істерика, на 2,5 години. Тому рвати волосся на собі мені хочеться кожного дня. В мене синочок не польова квіточка, що сидить тихо і красиво, він дуже характерний. Але я вдячна, що зараз є допомога і можливість переключитись, самій мені було би важко.
Наразі дивлячись на вас, можна зробити висновок, що ви дуже щаслива. Можливо, ваше серце зайняв інший чоловік?
Так, я можу сказати, що зараз я щаслива і дуже ціную те, що маю. Поки що більше нічого не хочеться говорити.
До речі, якщо проаналізувати активність на сторінках наших блогерів, то можна помітити, що деякі з них дуже часто стикаються с хейтом. А от вас він якось обходить стороною. Як ви думаєте, чому так?
На жаль, це зовсім не так, тому що з хейтом в свою сторону я зустрічаюсь регулярно. В цьому плані, в мене немає секрету успіху. Бути в медійному просторі - це мій свідомий вибір, відповідно, я добре усвідомлюю і приймаю те, що хейт буде завжди. Як на нього реагувати – це вже інше питання. Я намагаюся завжди приймати все з "тверезою головою". Є речі, які зовсім не потрібно читати, дивитися та реагувати на них, а є ті, які я беру до уваги.
Наразі українці особливо гостро реагують на те, що хтось відпочиває, виїжджає за кордон. Чи не хвилюєтеся ви з того приводу, що вас також можуть атакувати хейтери через відпочинок в Ісландії?
Так, я вирішила здійснити свою мрію та побачити північне сяйво в Ісландії. Бо коли, як не зараз, здійснювати свої заповітні бажання? Треба жити тут і зараз, бо завтра може й не настати.
Люди багато чого не роблять через свій страх, але я не з тих, хто обирає боятись. В тому числі, хейтерів. Завжди буде хтось, кому не сподобаються наші рішення і дії, але це ж наше життя. Тож, чому ми маємо думати про інших, а не про себе? Мені би хотілося, щоб кожен залишався чесним перед собою, це потребує більше сил та уваги, ніж критикувати інших.
Ви єдина українська блогерка, яка була запрошена на Саміт перших леді і джентльменів. Як вам такий досвід?
Я радо прийняла запрошення відвідати саміт, для мене честь бути гостею заходу такого рівня. Проблема ментального здоров’я мені добре знайома, я є амбасадоркою проекту "Як ти?", створеного за ініціативи Олени Зеленської. Те, що сьогодні про ментальне здоров’я говорять на державному та міжнародному рівнях - це надзвичайно важливо.
Часто люди думають, що вони перебувають на самоті зі своїми проблемами, а такі зустрічі, обговорення дають розуміння, що це не так, що це не проблема однієї конкретної людини, це проблема, яка хвилює суспільство.
Що саме для вас означає ментальне здоров'я?
Ментальне здоров’я - це про гармонію з собою, про свій внутрішній стан, про спокій всередині, коли ти твердо стоїш на своїх ногах, розумієш себе, свої емоційні стани і не боїшся сказати про свою проблему або якесь хвилювання, якщо такі є. І тому про нього дуже важливо піклуватися. Як ми ходимо в спортзал і піклуємось про зовнішній вигляд, так ми маємо піклуватись і про те, що у нас всередині.
Як жінці піклуватись про себе у такі важкі часи?
Дбати про свій режим сну та харчування, уникати стресу, наскільки це можливо, відслідковувати свої емоційні стани, прислухатися до емоційних потреб. Піде на користь знайти якесь хобі, щоб змінювати фокус уваги та трохи розслаблятися. Круто, коли жінки їдуть кудись разом з іншими жінками і наповнюються жіночою енергією одна від одної. Важливо знаходити час наодинці з собою і своїми думками та ділитися своїми переживаннями, якщо є така необхідність.
Спорт зараз невід'ємна частина вашої рутини. Чому для себе ви обрали саме фізичні навантаження?
Спорт рятує в усіх планах, і це не тільки про зовнішність. Коли ти розумієш, що сильна, витривала, в здоровому тілі, то почуваєш себе круто. Весь негатив залишаєш в залі, вивільняєшся, а бонусом ще й отримуєш гарну фігуру, від якої кайфуєш, коли дивишся на себе в дзеркало. Це стиль життя, коли ти обираєш дисципліну, рух, а натомість здобуваєш нову якість життя.
Яка, на вашу думку, успішна жінка?
Успішна жінка усміхнена, наповнена, щаслива, вона, наче має крила за спиною. Такі люди завжди мають дуже сильну енергетику, поряд із ними відчуваєш гармонію. Успішні люди надихають на нові звершення. Після спілкування з ними хочеться ставати краще, рухатись вперед, ставити нові цілі.
Мені здається, що я успішна жінка, можливо не на всі 100%, але я прагну до цього. Зараз мені лише 25 років, тому час ще є.
