Михайло Гончар: щоб поламати домовленості України і ЄС, Росія використовує весь свій джентльменський набір

Шлях, визначений в рамках декларації, не буде всіяний трояндами... Інтерв`ю з директором енергетичних програм центру НОМОС

Росія жорстко відреагувала на підписання газової декларації ЄС і України. Як наслідок, Путін і Медведєввідклали візит до Москвиукраїнського прем`єр-міністра Тимошенко.

У російській пресі з`явилася низка обурених висловів про те, що Україна збирається обходитися без Москви (але які будуть наслідки - подумайте, мовляв) і що Росія у такому разі обійдеться без України і навіть без ЄС (і це, мовляв, без проблем).

Прокоментувати декларацію і наступні події УНІАН попросила директора енергетичних програм центру НОМОС Михайла Гончара.

Михайле Михайловичу, чи стане декларація про модернізацію ГТС за участю європейських партнерів тим кроком, який встановить прозорі правила в нафтогазовому секторі? І якщо декларація втілиться в реальні проекти, чи зможуть перевести дух усі, хто боявся, що нашу газову трубу контролюватиме Росія?

Будь-який шлях починається з першого кроку. Документ за підсумками конференції - початок довгого шляху. Те, що підписане, це лише декларація. Коли це переведуть у форму конкретних проектів в рамках реалізації великого проекту під назвою «Модернізація української ГТС», коли будуть визначені відповідні джерела і механізми, тоді ми говоритимемо про те, що зроблено другий крок. І лише коли ці проекти будуть реалізовані, можна буде говорити, що настала нова якість для нашої нафтогазової сфери. До цього випромінювати оптимізм було б передчасним. Ми розуміємо, наскільки непрості завдання стоять. І шлях, визначений в рамках декларації, не буде всіяний трояндами. І ми вже бачимо з жорсткої реакції Росії і з поведінки української опозиції, наскільки неоднозначним і складним буде цей шлях. І не можна знати точно, як розвиватимуться процеси у разі зміни уряду і зміни Президента.

На жаль, постійні українські проблеми зміни влади і зміни курсу - це те, що й не дає можливості Україні розвиватися. Неважливо, про що йде мова, про приватизацію ГТС чи про щось інше. Ми завжди робимо роботу з нульовою сумою. Якщо один уряд пробив проект, і хоче його перевести в ранг національних пріоритетів, то наступний уряд вважає за потрібне поламати все, що зробили попередники, тому що цей проект розвивався без їх участі або з їх опонуванням.

Чи складно знайти інвестора під ті вісім конкретних проектів реконструкції і будівництва об`єктів ГТС, які наша делегація привезла до Брюсселя?

Ні. Не складно. Проблем з інвестиціями бути не повинно. Тому що питання, пов`язані з енергетичною безпекою, в країнах з ЄС набули резонансного звучання. Можуть бути проблеми штучного характеру, які нам спробує  організувати той, хто залишився за бортом цього процесу, - Росія. Але вона сама себе вивела за дужки цього процесу через свою ірраціональну поведінку в січні цього року. Це закономірний результат тієї агресивної економічної політики, яку вона проводила.  Це не якийсь злий намір європейців і України. Досвід показує, що Росія використовуватиме весь свій джентльменський набір тиску, погроз, аж до закручування кранів з тим, щоб поламати систему домовленостей, що склалася.

А ось росіяни говорять, що неможливо модернізувати ГТС без головного постачальника...

А що Росія припинить продавати газ?  Поставте собі таке запитання.

Путін і російські експерти з обуренням говорили, що Україна заявляє про збільшення прокачування, не порадившись з Росією...

Коли Україна обіцяє збільшувати прокачування, вона виходить з наявних технічних можливостей і додаткових  технічних можливостей, які виникнуть після розширення ГТС. А далі йде питання постачальника, чи зможе він, використовуючи збільшені технічні можливості української ГТС, задовольнити зростаючий попит на газ. Ви кажете, що  представники російської делегації дивуються, чому ми не запитали у Росії. Але ж Росія завжди сама заявляла, що вона була, є і буде головним постачальником газу  для ЄС. Питання недоречне...  А якщо ж Росія таким ось питанням дає зрозуміти, що вона перестане постачати газ, то я хотів би запитати, а куди вона його діватиме? Ці заявки з розряду політико-пропагандистського поголосу, який вони піднімають від того, що отримали не той результат, на який розраховують.

А деякі навколопутінські аналітики сказали, що вони зможуть постачати газ до Китаю.

На здоров`я. У них немає інфраструктури. Для того, щоб, грубо кажучи, поміняти європейський вибір на китайський, треба мати інфраструктуру для постачання півтораста мільярдів кубічних метрів газу на китайський ринок.  Ви уявляєте масштаб завдання? Це завдання серйозніше, ніж створити ГТС, аналогічну українській. А вона, нагадаю, прокачує на Європу щорічно 120  мільярдів кубічних метрів газу. Це можливо зробити, але не за рік, не за два, і навіть не за десять. Для вирішення такого масштабного завдання знадобиться, як мінімум, двадцять п`ять років. Але якщо вони це завдання реалізують, то Газпром, і боюся, і Росія в цілому, стануть банкротами. Тому що у них не вистачить ресурсу реалізувати таке завдання. Це спроба знайти аргументи політико-пропагандистського характеру, щоб провести пресинг транзитерів і споживачів.

Так, реакція російської делегації була жорсткою і нервовою.  Ми  знаємо, на що розраховувала Росія. Вони розраховували на створення консорціуму з управління ГТС з їх участю. І формат консорціуму передбачав наступне співвідношення: в України, за їх задумом, залишався лише блокуючий пакет 25 відсотків і один відсоток, стільки ж одержував Газпром, а інші 50 відсотків відходили європейським компаніям. В рамках такої концепції Газпром пропонував своєрідну цукерочку - наживку для ЄС. Ми, мовляв, готові вчинити щедро: віддати 50 відсотків акцій європейськими компаніям. Але тут проглядався дуже простий трюк, якби пакет 50 відсотків розпорошили в рамках дрібних пакетів акцій або прав на управління в групі європейських компаній, які є партнерами Газпрому у газовому бізнесі, то Газпром запропонував би їм відповідні угоди. Газпром запропонував би європейцям обміняти право управління українською ГТС на, наприклад, преференції або навіть невеликий відсоток акцій в рамках Газпрому. Через певний проміжок часу Газпром просто би консолідував у своїх руках велику частину тих 50 відсотків європейських акцій плюс мав би свої 25 відсотків акцій. І таким чином він одержав би контрольний пакет управління нашої ГТС. Ось таку стратегію вони прораховували.

Якщо припустити, що ми провели всі необхідні для створення консорціуму закони... Не вийде, що Газпром вскочить у договір з консорціуму в останню мить?

Це залежить від політичної волі керівництва України. А керівництво в Україні буде на той час іншим. Договори для того і підписуються, щоб їх виконувати. Для Росії не питання вскочити в консорціум. Якби вона хотіла заскочити, вона б не влаштовувала демаршів, подібних вчорашньому. Для Росії стоїть питання - отримати все. А варіант отримати щось її не влаштовує. Модель поведінки Росії вписується в модель: хижак-здобич. Росія вважає, що піде іншим шляхом і жадану здобич,  ГТС, отримає ексклюзивно для себе.  Запропонована нею в Брюсселі модель консорціуму була таким м`яким варіантом отримання здобичі. З м`яким варіантом не склалося, вона включить жорсткішу модель, яку демонструвала в період підписання січневих контрактів.  

Нам у Європі обіцяють дати 3 мільярди 18,5 мільйонів доларів на реконструкцію ГТС, а Газпром каже, що був готовий дати 16 мільярдів, бо це коштує не менше.

Хай розкажуть, як вони порахували. І, потім, можна назвати цифру і в 50 мільярдів. І під 50 теж знайти відповідне обгрунтування, пояснивши це проектами розширення ГТС. Цифра 16 мільярдів нічого не говорить без відповідних коментарів з їх боку. Але в цьому випадку варто назвати суму, яка потрібна Газпрому для модернізації його трубопровідних потужностей. Коли вони крили нас, вони забувають одну річ: українська ГТС нічим не краща і не гірша за російську, тому, що вони обидві вийшли з радянської системи єдиного газопостачання. І говорити про те, що Україна взагалі не інвестувала - це не правда. Просто інвестування з огляду на багато причин було недостатнім. Але це саме відбувається і в Росії, у них теж є аварії на ГТС. Отже 16 мільярдів - це серія тих самих пропагандистських штучок.

Як ви оцінюєте заміну керівника Укртрансгазу, того самого, який взимку керував перемиканням газових потоків України з аверса на реверс, Ярослава Марчука на Костянтина Єфименка?

Тривожний знак. Раніше в Укртрансгаз завжди призначалися галузевики, професіонали, а якщо туди ставитимуть політичних призначенців, то це приведе до повного розвалу. Тоді питання з реверсуванням системи ГТС, яке було виконано в січні, стане в майбутньому просто нездійсненним. Не можна дестабілізувати менеджмент Укртрансгазу. А в контексті тих рецидивів, якими погрожує нам Росія, це буде вдвічі небезпечнішим.

Розмовляла Лана Самохвалова

УНІАН в Google News