Хто заказав Петренка?

“Ви мусите написати заяву про те, що знімаєтеся з виборів”, - заявив керівник штабу Литвина на виборах у Київраду. “Сам я ні за що не знімуся...” – відповів директор Метробуду Володимир Петренко...

Навколо імені Володимира Петренка, генерального директора компанії “Київметробуд”, розгорнувся столичний скандал. Петренка (другий номер у блоку Литвина в Київраду) раптом було виключено зі списку через порушену проти нього кримінальну справу. Через кілька днів апеляційний суд його в списку поновив.

Кажуть, Петренка, котрий відігравав роль локомотива блоку, вперто намагаються посунути ті, хто опинився під прохідною рискою. Після вилучення зі списку гендиректора Метробуду в прохідній частині опинився Анатолій Брезвін, колишній голова київської податкової адміністрації, нині президент Асоціації “Юристи та страховики”.

До речі, вже після перемоги зняла свою кандидатуру вчителька Наталя Неліна (третій номер у списку), поступившись місцем заступникові глави київської міськдержадміністрації Михайлу Голиці.

Ми зустрілися з Петренком саме напередодні його поновлення в правах.

Володимире Івановичу, як Ви потрапили до списку Литвина? Хто Вас туди запросив?

Мені подобався Литвин. І я схилявся до того, щоб попрацювати з цією політичною силою. Одного разу я прийшов на засідання фракції Литвина у Київській міській раді - просто послухати. Там мене побачили, після цього зі мною зустрілися лідери київської команди Литвина, глава Печерської райадміністрації Анатолій Коваленко та заступник Олександра Омельченка, голова київського штабу Литвина Віктор Пилипишин. Вони й запросили мене взяти участь у виборах. Запропонували ввійти у п’ятірку... Я тоді попередив їх, що навколо Метробуду точиться бійка, звичайна корпоративна війна, і це може спливти під час кампанії. Вони запевнили, що це все замовні справи, які не вплинуть ні на перебіг кампанії, ні на їхнє ставлення до мене.

А чого Ви сподівалися від депутатства?

Я був депутатом Київради двох скликань. Останній раз у 1990 - 1994 роках. Тоді Київраду роздирали чвари, вона працювала неефективно, засідання тривали довго, а Метробуд потребує уваги, тож я вирішив більше не балотуватися. Але життя змусило знову виборювати мандат. По-перше, маючи депутатські повноваження, легше формувати політику в будівництві, по-друге, легше лобіювати інтереси метробудівців... Я просив кілька років виділити майданчик, щоб збудувати для своїх співробітників соціальне житло. Майданчики ніби виділялися, а потім несподівано “тікали” іншим інвесторам. Працюючи у Київраді, я вірив, що зможу проконтролювати цей процес, щось зробити для людей. Доля метробудівців мені дуже близька, я ж сам починав гірничим майстром і пройшов усі етапи без жодної підтримки. У Метробуді неможливо працювати по блату...

Одне слово, маючи мандат, легше захистити і себе, і компанію.  

Торік Генпрокуратура порушила проти вас кримінальну справу нібито за те, що ви перевищили вартість будівництва метро...

Ми будуємо найдешевший метрополітен у світі, це я кажу з абсолютною відповідальністю. Щоб здешевіти вартість будівництва, ми використовуємо залізобетонні тюбінги замість чавунних - це наша технологія, і тому наше метро удвічі дешевше, ніж московське. Тож і зарплата наших співробітників не така висока, як могла б. Адже вона залежить від загальної суми всього будівництва. Неможливо будувати метро дешевше. Справу, про яку ви кажете, замовили проти нас. Автором цієї корпоративної війни є Валерій Мошенський, засновник кампанії “Планета”. Я навіть і гадки не мав, що Мошенський, мій опонент та недоброзичливець, буде в тому самому виборчому списку, що і я, тільки під дев’ятим номером.

Перша п’ятірка мене цілком влаштовувала - столичний бізнес, освіта, Метробуд.

Коли я довідався про його присутність у списку, то звернувся до керівників блоку, і мені сказали, що ця війна припиниться – вони вплинуть на Мошенського...

Коли стало зрозуміло, що проходить усього шість чоловік, вас просили відмовитися чи одразу ж почали “виключати”?

Я знав, що багато людей голосували через мене. Це ж і метробудівці, їхні родини - щонайменше, дев’ять тисяч чоловік. А скільки людей з Теремків, з Голосіївського району, які чекають на метро, проголосували – “за”!..

Так... Мене запросив Пилипишин і казав, що йому незручно, але для мене він має тяжку звістку. “Ви мусите написати заяву про те, що знімаєтеся з виборів”, - заявив він. Я кажу: “Як це так?” Він каже: “Подумайте...” А через кілька годин мене викликали на засідання штабу. Там забралися той же Пилипишин, Вільдман, Голиця, Шовкун і почали мене вмовляти. Ви мусите зняти кандидатуру, є люди, які принесли великий процент, а ви принесли менший. Ви були відповідальні за Деснянський район. Я кажу - ні, я відповідав за Дарницький. Тоді вони кажуть, що якщо я не подам заяву добровільно, то вони виключать мене через Тервиборчком. Я кажу: мені все одно, у який спосіб ви намагатиметеся мене випхати, сам я не піду. Тоді вони кажуть, що у вас немає майбутнього, а ми молоді, ми ще можемо щось зробити...

Ви не запитали, чого ж людину “без майбутнього” поставили другим номером?.. А Литвин знає про цю ситуацію?

Знає. Думаю, йому доповіли.

А тепер я хотіла б запитати Вас по суті звинувачень. Перше з них полягає в тому, що Ви якимось чином затвердили відомчі норми, згідно з якими вартість будівництва метро зросла вдвічі...

Нормативна база з часів Радянського Союзу не змінювалася. У мене в корпорації є заступник, якому я доручив разом із Міністерством будівництва розібратися й відпрацювати деякі норми та узгодити їх. Збільшення відбулося на 5,6% незалежно від наших відомчих норм. Це сьогодні вже закон.

Вас звинувачують у тому, що Ви купили агрегат за три з половиною мільйона євро, який не працює.

Машина зламалася, так само як ламаються телевізори та холодильники. Зараз ми відремонтували, і вже почалася її проходка. Запрошую подивитися. Ми на її купівлю взяли кредит у банку “Хрещатик” і самі віддаємо.

А як щодо нібито неправильно використаних 80 мільйонів гривень?

Після завершення будівництва кожного об’єкта нас перевіряють органи, уповноважені це робити, - це КРУ, і ще є така госпрозрахункова організація, створена при Київраді, якій ніхто не делегував це право, але яка теж перевіряє. Так ось КРУ жодних порушень не знайшла, точніше - 40 тисяч гривень на стомільйонний об’єкт - це не порушення. А ця експертиза щось ходила, обраховувала, на 17 - 20% на кожній станції нам додавала. Ну і за рішенням цієї експертизи було порушено кримінальну справу. Її було закрито за відсутністю доказів, бо ж не лише КРУ, а й комітет регуляторної політики підтримав нас. Справа сміховинна, суд прийняв рішення на нашу користь, але нерви попсували.

А для чого Вашим конкурентам вас компрометувати?

Валерій Мошенський та його компанія колись почали скуповувати акції Київметробуду. Коли він купив досить великий пакет, я зустрівся з ним. У його плани входило купити компанію та розчленити всі її підрозділи на окремі дочірні підприємства. Цілий комплекс не має такої рентабельності. Ті, що приносили прибуток, працювали б, а збиткові були б ліквідовані. Можна розмірковувати - морально це чи ні, але це закони бізнесу. І в такому разі про розвиток і будівництво метро потрібно було б забути. Бо метро це не лише будівництво, а й неприбуткові підрозділи, котрі займаються розмішуванням бетону, ремонтом рухомого складу, це живий організм, у якому дуже тісні та взаємопов’язані всі його ланки і який здатний розвиватися тільки перебуваючи в цілісності.

В одній статті, де ретельно перераховувалися всі Ваші гріхи, писали, що якась шведська кампанія готова стати співінвестором Вашого підприємства...

 Планетабуд купила, здається, 25 відсотків акцій. За нами залишився 51 процент. Планетабуд чи продала, чи поступилася 17 відсотками москвичам, ще якійсь “Лініяправо”, потім якась шведська кампанія докупила решту. Вона нульова, нічого не робила в нас. Але піднявся ажіотаж навколо нас.

Знаєте, коли мене умовляли залишити місце в Київраді, я відмовився, бо подумав, скільки ми пережили... Ті, хто працює в метро, це золотий фонд нашого будівництва. Починаючи з 90-х років, у цій галузі робився жах. Люди, які працюють у підземних умовах, не отримували платні. На салі хлопці жили. А ми казали співробітникам: мусимо здати станцію, і увага до нас буде. І завдяки цьому ми зберегли кампанію, ми продовжували будувати підземне місто, без якого наш Київ не можна уявити. І тепер гріх буде, якщо зберегли компанію в такий важкий час, просто здати її бізнесу...

Як ці скандали позначаються на темпах будівництва?

Ніяк. Будуть гроші, будемо працювати. Ми не остання організація щодо зарплати. А стану депутатом, то аргументовано доведу, що Київметрбуд для столиці - це не менше, ніж Київводоканал, Київгаз, Київенерго.

Ваші передвиборчі  обіцянки про нові станції залишаються в силі?

Так. У цьому році здаємо депо. Сирецько-Печерська лінія простяглася на 27 кілометрів, а там ще немає депо. Це дуже тяжко для метрополітену, бо він не може видати необхідну кількість потягів у години пік. У  2007 році здаємо “Червоний хутір”, у 2008-му - три станції “Деміївська”, “Голосіївська” та “Васильківська”. У цьому раці вводимо другий вихід на станції “Дарниця”.  Працюємо цілодобово, тільки на Паску відпочиватимемо.

Лана Самохвалова

УНІАН в Google News