Страйкарі від Фірташа лякають техногенною катастрофою

“Керівники облгазів “імені Фірташа” проводять багато “акцій протесту”... “Чому нас викидають на вулицю?.. Нам без різниці, під якою назвою працювати”... Репортаж

“Керівники облгазів “імені Фірташа” проводять багато “акцій протесту”... “Чому нас викидають на вулицю?.. Нам без різниці, під якою назвою працювати”... Репортаж

Коли півроку тому Юлія Тимошенко відібрала в облгазівгазові мережі, та передала їх на баланс новоствореного дочірнього підприємства НАКу “Нафтогазмережі”. У неформальних розмовах з нами співробітники НАКу сумно спрогнозували: “буде війна”. Війна між топ-менеджментом облгазів, який ніколи не захоче відмовитися від тіньових схем внутрішнього продажу газу, й урядом, який захоче взяти під контроль транспортування блакитного палива по внутрішніх мережах. (Ми докладно писали про схему крадіжок газу облгазами) Але при цьому наші співрозмовники наголосили, що іншого виходу немає, вся галузь перебуває поза контролем держави.

Ця війна проявлялася в різних формах. Одна з них – це обмін люб’язностями через пресу. Уряд неодноразово заявляв, що облгази крадуть газ, а облгази, підключивши профільні профспілки, вимагали підняти тарифи на транспортування палива по внутрішніх мережах, лякали техногенними катастрофами й казали, що новостворена дочка Нафтогазу “Нафтогазмережі” абсолютно не готова приймати мережі на баланс і здійснювати роботу. Деколи доходило до абсурду. Наприклад, трудові колективи вимагали від Президента втрутитися в ситуацію й урятувати облгази від “рейдерських дій уряду”. У перекладі на просту мову, це означало, що люди, котрі працюють на Фірташа (а він повідомляв, що RUE придбала контрольні пакети облгазівв Україні й контролює 75% обсягу газу, що продається в Україні, – майже 50 мільярдів кубометрів на рік), вимагають захистити його від Тимошенко.

Страйки – це також одна з форм війни. Сьогодні профспілка працівників газових господарств України, як і обіцяла напередодні, розпочала безстрокову акцію протесту через незгоду з політикою уряду, зокрема – «зі спробами незаконно відібрати майно облгазів та міськгазів на користь посередницької структури «Нафтогазмережі». Ми вирішили побувати на цій події й запитати простих людей, яка їм власне різниця, хто їм платитиме гроші – Нафтогаз чи Фірташ, який контролює облгази.

З самого ранку під будівлею Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) мітинг. Якщо на свої попередні страйки профспілки вивозили середній топ-менеджмент, який тусувався по кав’ярнях на Хрещатику та знімав себе дорогими цифровими камерами, то цього разу привезли простих людей у помаранчевих жилетах. Принаймні ті, хто тримав плакати, явно на манікюри не ходять.

Кілька десятків людей у помаранчевому спецодягу газовиків тримають плакати з написами “НКРЕ – ганьба!”, “Кальченко, Дубина, Гнатушенко – рейдери”, “Не допустимо техногенної катастрофи”, “Кальченка до суду за знищення газової галузі”. (Валерій Кальченко – голова НКРЕ, Олег Дубина – глава Нафтогазу, Віталій Гнатушенко – директор Нафтогазмереж).

На наші запитання відповідають охоче:

– У нас одна вимога – щоб нам зберегли робочі місця, – розповідає Антоніна, одна з учасниць мітингу, працівниця Жмеринського управління газового господарства ВАТ “Вінницягаз”.

– А чому ви думаєте, що у вас їх відбиратимуть?

– У нас у Жмеринці вже створили структуру – ДП “Нафтогазмережі”. Якщо наш колектив нараховує 120 чоловік, ми обслуговуємо близько 600 км газопроводів по місту Жмеринці й Жмеринському району, то в новостворене ДП перейшло 20 чоловік, решту – набрали людей сторонніх, які не працюють у газовому господарстві. Видали їм ліцензію, а в нас забрали. А сьогодні в нас 100 чоловік залишається на вулиці. Хоча, фактично, ми сьогодні працюємо, а не вони. На виклики виїжджаємо ми, населення за звичкою телефонує 104, і ми їдемо, усуваємо небезпечні ситуації.

– За яким принципом переводили людей?

– За знайомством.

– А якби у вас була можливість, то ви б погодилися працювати в Нафтогазмережах?

– Ми не проти. Ми вже були державні. І коли нас продавали в приватні руки, нас же не питали, чи хочемо ми чи ні. Люди хочуть і можуть далі працювати. Чому нас викидають на вулицю? Нам без різниці, під якою назвою працювати. Хай будуть державні газопроводи. Ми маленькі люди, звичайне районне управління. Ми хочемо просто працювати.

– Ви обслуговували газові мережі – і коли вони були в державній власності, і зараз, коли вони перебувають “під Фірташем”. У приватника краще працювати? – провокуємо ми наших співрозмовників.

– Ми не знаємо, чи ми “Фірташ” чи ні. Ми не бачимо власників. І при державі було не солодко, і за приватних власників так само. Хоча на мою думку, газові мережі мають бути державні. Але держава на сьогодні думає тільки про труби й не думає про людей.

– Вас сюди привезли за вказівкою власників?

– Ні, приїхали самі, проявили ініціативу. Люди в розпачі, бояться залишитися на вулиці. Якщо нам сьогодні нічого не скажуть і нічого не вирішать, ми будемо продовжувати акцію.

– 28 років я пропрацювала в газовій структурі. Ми мали роботу, зарплату. Нащо це зараз робити: той перейшов туди, а той залишився тут? – обурюється майстер аварійної диспетчерської служби “Жмеринкагаз” Поліна Атамачук. – Це ж газ! Як переходити в державну структуру, то всім разом, і далі злагоджено працювати. Хай зроблять якусь вивіску “Державне підприємство”. Ми згодні. Яка нам різниця? Ми спеціалісти, вчилися, усе життя працювали в цій сфері. Зараз понабирають бозна звідки людей, а нас залишать без роботи.

Узагалі-то люди відповідали щиро. Єдине, що впадало у вічі – неймовірна обізнаність із темою конфлікту облгазів та відділень Нафтогазмереж і неабияка впевненість у тому, що їх хочуть звільнити. Але лейтмотивом їхніх виступів було: нам усе одно де працювати, головне не втратити роботу.

– Керівником ДП “Нафтогазмережі” поставили Володимира Тичка, який керував Вінницягазом до 2005 року, довів його до банкрутства й залишив величезні борги, за які нам дорікають. Ця людина зібрала з нас акції за копійки й продала новому власнику, він мільйони заробив на цих акціях, – каже один з учасників мітингу.

– Ми вимагаємо повернути нам ліцензію, яку незаконно, безпідставно забрали в нас 1 грудня 2009 року, – розповідає пресі заступник голови правління ВАТ “Вінницягаз” Віталій Гусар. – До речі, засідала комісія на чолі з Кальченком 1 грудня, а провела постанову 26 листопада. То вже є підстави звертатися до суду. Чому ми стурбовані? Сьогодні велика ймовірність того, що 1200 працівників ВАТ “Вінницягаз” утратять робочі місця. А за спиною кожного з нас стоять діти, онуки. Цьому всьому передувала ця недолуга постанова Кабміну №775 (про створення "Нафтогазмережі". – Авт.). Це все роздмухала Юлія Тимошенко, внесла неспокій у наші ряди. У нас немає проблем. Стабільно, своєчасно даємо газ, і забирається ліцензія у зв’язку з тим, що створюється якась державна структура, незрозуміла нікому. Вінничани розуміють, що тут є політичний підтекст – Юлія Тимошенко вже мріє стати Президентом, приміряє папаху кожного ранку і кожного вечора, але їй нічого не вдасться. Не буде вона Президентом. І не буде “мереж”. Ми будемо стояти до переможного кінця. Сьогодні тут Хмельницька, Житомирська, Вінницька області. А згодом уся Україна прийде.

– Ви вважаєте, що у приватних руках Фірташа і Вексельберга (власники мереж) газовим мережам і працівникам краще, ніж у державній власності? – запитую в пана Гусара.

– Ні. Я згоден, якщо десь там прийнято рішення перевести їх у державну власність... Але треба це робити цивілізовано, а не займатися рейдерством. Не робити це в опалювальний період. Вінниця – 400-тисячне місто. 19 листопада 2009 року аварійна диспетчерська служба написала заяви – і всі пішли. Лунає дзвінок 104, і нема кому виїхати. Ось ми пишемо на плакатах: “Ні Дніпропетровським подіям”. Може буде біда. І це все – Тимошенко, Дубина, Кальченко...

– Але постановою передбачалося, що всіх людей, котрі працюють у облгазах, переведуть у Нафтогазмережі?

– Є протокол домовленості між НАК “Нафтогаз”, який підписав Олег Дубина голова нашої Всеукраїнської газової профспілки. Але там уже закладена брехня. У нас працювало 2613 чоловік, а в нього штат у цих обласних мережах 1500 осіб. Куди подіти 1100 чоловік?

У принципі це перша серйозна вимога (не скорочувати працівників), що пролунала від початку цієї газової війни. Юлія Тимошенко обіцяла роботу всім працівникам нинішніх облгазів, якщо вони перейдуть до нових структур. Ми звернулися за коментарем до народного депутата від БЮТ Олександра Гудими.

– Керівники облгазів “імені Фірташа”, – пояснив він, – зараз проводять багато подібних “акцій”. Чисельність персоналу в Нафтогазмережах залежатиме від того, які функції погодяться виконувати нинішні облгази. Якщо вони візьмуть на себе те, що запропонувала держава, тобто функцію технічного нагляду й експлуатації, тоді існуватимуть дві структури: облгази і Нафтогазмережа, яка займатиметься продажем газу. Адже цю функцію держава має право залишити за собою, з огляду на те, що вона є власником мережі, “законодавцем мод” у цьому питанні. Якщо облгази з 1 січня 2010 року займатимуться виключно експлуатацією розподільчих мереж, тоді штат філії Нафтогазмережі буде невеликий – лише для вирішення фінансових питань. Техніки, інженери інструктори залишатимуться в нинішньому облгазі, а фінансисти, економісти частково перейдуть у нову структуру. Я б навіть сказав, що сумарна кількість працівників у двох структурах буде більша, якщо облгази погодяться співпрацювати з державою.

Анна Ященко, Лана Самохвалова

Фото УНІАН

УНІАН в Google News