Події 1995 року запам’ятаються українцям надовго / фото ua.depositphotos.com

"30 кроків" Незалежності. 1995-й – початок "Ери дніпропетровських", тотальне безгрошів’я та паспорт нової держави

20:29, 28 лютого 2021
7 хв. 2280

Не встигли озирнутися, а цього року зустрінемо тридцяту річницю Незалежності України. Який шлях українці пройшли з моменту проголошення Незалежності й до сьогодні? Чим запам’ятався 1995-й рік та як це – починати з нуля в новій, власній державі?

*«30 років – 30 кроків Незалежності» - спецпроект ТСН.Тижня, який розповідає, як і чим українці жили від буремного 1991-го і донині.

1995 рік був останнім з «чорної смуги» 90-х. Замість мільйонів купонів - нова реальність – безгрошів’я. Віктор Ющенко та Леонід Кучма зупиняють купоновий друкарський верстат. Фінансова логіка «нема грошей - надрукуємо» себе вичерпує. 

Інфляція в 1995 році - вже не тисячі відсотків, а лише десятки. Один долар коштує 190 тисяч купонокарбованців, і цей курс будуть намагатися тримати протягом кількох років вже у новій валюті, до появи якої чекати ще рік. 

В 1995-му, якщо грошей нема, то їх дійсно нема. Адже підприємствам немає чим платити зарплату. 

Саме в цьому році українці вперше починають їхати за кордон не торгувати, а працювати. Чоловіки освоюють будівельні спеціальності в Росії та Польщі, жінки – догляд за літніми людьми та прибирання в Італії. 

В 95-му українці виживають завдяки «Мівіні». Нова локшина, яку заливають водою, коштує копійки й годує цілі родини – особливо на дотаційному Донбасі. 

1 березня 1995 року в Москві вбивають Влада Лістьєва. Вбивці стріляють в популярного журналіста і телеведучого двічі – перший постріл в руку, другий в голову. Журналістська діяльність як причина вбивства слідчими не розглядається взагалі – на момент смерті, Лістьєв вже не журналіст, ведучий програми «Погляд» чи гіперпопулярного «Поля чудес», а генеральний директор концерну ОРТ. За 9 днів до власної смерті Лістьєв відмовляється ставити в ефір будь-яку рекламу та починає власне розслідування: чому мільйони доларів,  які платять виробники за ефір рекламних роликів, зникають, не доходячи до самого телеканалу. І це - початок кінця вільної журналістики в Росії.

В липні 95-го року помирає перший київський патріарх Володимир Романюк. Київський патріархат наполягає: святішого необхідно поховати біля стін Софійського собору. Проте президент Леонід Кучма дає команду не допустити цей похорон. 

Похорон в Софії неприйнятний не лише для Кучми. Проти цього – все проросійське духовенство московського патріархату. Романюка пропонують ховати на території Байкового кладовища – як світську особу. Та вулиця висловлюється проти. 18 липня активісти УНА-УНСО рухаються на чолі багатотисячної процесії з труною. Вони проривають міліцейські кордони і Софійська площа заповнюється людьми. 

Собор заблоковано зсередини, там чекають команди бійці «Беркуту». Через кілька годин очікування члени УНСО починають ламати асфальт та рити могилу праворуч від брами Софії. Ще за дві години, коли труну з патріархом вже засиплють землею, спецпризначенці МВС отримують команду: «Фас». 

Пізніше ці події називатимуть «чорним вівторком». Міліція вперше в історії незалежної України виконує наказ із такою жорстокістю. Десятки людей поранено, двоє активістів УНСО помирають від травм. Міліцейський кордон біля могили патріарха Володимира чергує до ночі, і лише після опівночі вірянам дозволять її впорядкувати.  

На четвертому році незалежності українці почали отримувати паспорт громадянина України / Ілюстрація REUTERS

В 1995-му, в травні, починається непересічний процес, який ставить формальну крапку у народженні нашої держави. На четвертому році незалежності ми нарешті починаємо отримувати синеньку «книжечку» – паспорт громадянина України. 

До цього моменту наше українське громадянство позначалося простим штампом «Україна» в старому червоному паспорті СРСР. В тому червоному паспорті містилися графи про національність і судимості власника, а також - нерідко - встановлювалася драконівська відмітка  про відсутність права наближатися до режимних міст ближче, ніж на 101 кілометр. 

Бланк та законодавство про новий паспорт затвердили ще в 94-му, але до 95-го цих бланків в Україні просто не було – система не встигла підготуватися.

Процес заміни паспортів розтягнеться на десятиліття. Останній паспорт на бланку СРСР закінчив діяти в січні 2005-го.

Тоді, в 1995-му, гучно не лише в Києві. 15 жовтня на стадіоні «Шахтар» під час футбольного матчу віп-ложа разом з усіма, хто в ній, злітає у повітря. П’ятикілограмову бомбу вмонтували в стіну. Її вибух порвав на шматки неофіційного «господаря» Донбасу, кримінального авторитета Ахатя Брагіна та п’ятьох його охоронців. Очевидці згадують: коли дим розсіявся, біля місця трагедії не знайшли жодного цілого тіла – лише руки, ноги, голови. 

Пізніше в організації вибухів звинуватять банду Кушніра. Близько двадцяти членів угруповання заарештують, більшість з них загинуть в тюрмі за нез’ясованих обставин. Смерть Брагіна стане лише початком цілої низки вбивств донецьких кримінальних авторитетів та бізнесменів, про замовників яких ми досі лише здогадуємося. 

У вересні 95-го на політичному небосхилі України спалахує «комета» - з Дніпропетровська до Києва переїздить Павло Лазаренко. Те, що відбувається, потім, назвуть початком «Ери дніпропетровських». Леонід Кучма збирає в Києві своїх земляків та лобіює їх на ключових посадах. 

Шлях Лазаренка від агронома в колгоспі на Дніпропетровщині до одного з найвпливовіших людей України зайняв 15 років. Спочатку Павло Іванович стає першим віце-прем’єром та куратором економіки й енергетики. Далі його шлях пролягає до крісла прем’єр-міністра. 

Саме з цим періодом  пов’язують фактичну монополію на ринку постачання російського газу корпорації ЄЕСУ, яку створила та очолила інша колишня мешканка Дніпропетровська – Юлія Тимошенко. 

Крах МММ в Росії нічому не вчить українців. В 1995 році вони наполегливо несуть гроші у фінансові піраміди. Цей рік в Україні запам’ятався крахом десятків трастів та фінансових товариств. Найбільший з них – Український дім Селенга – витягнув з акціонерів 2 трильйони карбованців (13 мільйонів доларів). Найбільше «схуднуть» гаманці найбідніших – мешканців Донбасу. Там в 95-му зупинять виплати аж 27 фінансових компаній, частина з них – місцеві. Вони вкрали в акціонерів майже 30 трильйонів карбованців – 200 мільйонів доларів, космічна сума станом на середину 90-х. 

Події 1995 року запам’ятаються українцям надовго. Люди вчаться на власних помилках і триматимуть гроші не в акціях, а в банках. 

А вже в наступному році, у квітні 96-го, міліція завершує страшну епопею найвідомішого українського маніяка – Анатолія Онопрієнка. Його називали «звір» і вірили в те, що в його тілі світом ходить диявол. Він впритул розстрілював сплячих, яких ніч заставала в машинах на узбіччі доріг. Він вривався в будинки і вбивав усіх, кого бачив. Без жодного жалю, повільно, з насолодою.

А ще за кілька років, українці, які вже звично відкладають долари на чорний день, в серпні 98-го за один день стають більш ніж вдвічі біднішими. Порожніють навіть ринки – немає грошей платити за товар. Це не стало наслідком внутрішніх подій, а було відлунням страшного російського дефолту.

Станіслав Ясинський

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies