Майдан, 25 лютого: свято чи «день жалоби»?

«О, дивіться, 10 копійок знайшла», – радісно вигукує старенька активістка... «Ту історію з вінком пам’ятаєш?» – звертається прапороносець «Регіонів» до своєї компанії. Усі заходяться реготом… Репортаж

Прихильників Віктора Януковича, які прийшли сьогодні на столичний Майдан Незалежності послухати “Розмову з країною”, можна було поділити на три групи: вихованці ПТУ, пенсіонери і люмпен.

На величезному екрані олімпійський чемпіон Сергій Бубка розхвалює пана Януковича, як той багато зробив на посаді президента Національного комітету. “Це людина-глиба, за яку іноді хочеться сховатися”, – кажуть з екрана про голову держави. Голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін розповідає, як цікаво працювати з Януковичем, які він приймає “різні неочікувані і сміливі рішення”. “Кожного дня ти його для себе по-новому відкриваєш. Він дуже сильна людина, дуже мудра”, – резюмує керівник президентської канцелярії.

Але ці дифірамби ніхто з присутніх на Майдані прихильників не слухає. Молодь жує макдональдс, літні люди розпаковують термоси з бутербродами. Головна мета присутніх - вистояти ці пару годин президентського спілкування.

Активісти ПР роздають партійну газету “Время регионов”. У передовиці – “П’ять перемог Віктора Януковича”. Серед них: стабілізація ситуації в країні, установлення вертикалі влади, початок системних реформ, реформа державного апарату і насамкінець – об’єднання країни. Наступний матеріал про “міжнародні успіхи України”...

Учасниця мітингу літня бабця рачки виколупує щось з льоду.

– О, дивіться, 10 копійок знайшла, – радісно демонструє знахідку сусідам-пенсіонерам.

Про покращення життя вже сьогодні тут не згадують.

– Ви навіщо сюди прийшли? – запитую в хлопця років п’ятнадцяти, який лінькувато вимахує прапором Партії регіонів.

– Покликали, – приречено відповідає вихованець Київського геологорозвідувального технікуму.

– Хто? Щось пообіцяли за участь?

Хлопець ніяково мовчить.

– Я не можу брехати, – заявляє його супутниця. – Нам пообіцяли заплатити, але я не казатиму скільки...

Деякі прихильники Президента більш говіркі.

– Ми прийшли послухати Президента, – радісно заявляє мені Максим.

– І довго слухатимете?

– Казали, десь до третьої години.

– А потім розраховуватимуться?

– Наша совість чиста, – сміється він.

– А скільки обіцяли “за чисту совість”?

– Кілограм гречки, – віджартовується хлопець.

– А ви думаєте, тут хоч одна людина стоїть просто так чи підтримує Януковича? – каже дівчина, не назвавши свого імені. - Звісно, всі прийшли з однією метою... У студентів грошей нема, у молоді з роботою проблеми. От і вирішили підзаробити...

– Давайте швидше під сцену проходьте, тут наші місця. Зараз починається, – суворо наказує в мегафон огрядна пані.

На екрані з’являється Янукович у прямому ефірі. На Майдані – жодної реакції: ні оплесків, ні вигуків підтримки.

– Диви, зараз знову щось буде “мочити”, на кшталт “йолкі”, чи ту історію з вінком пам’ятаєш? – звертається прапороносець «Регіонів» до своєї компанії. І всі заходяться реготом.

– Блін (далі йдуть мати) заради цього ми тут мерзнемо...

У цей час гарант розповідає, як влада старатиметься, “щоб цінова політика була не найвища у світі”, як долатимуть корупцію, “щоб не страждала країна від невеличкої кількості людей, яка на цьому намагається наживатися”.

Сивий чоловік дивиться в екран, обпершись на флагшток.

– Ви з якою метою прийшли? – цікавлюся в нього

– Послухати Президента, – сухо відповідає Анатолій Павлович. – Підтримати.

– А чому дома не послухали, по телевізору? Не довелося б мерзнути...

– Хочу подихати свіжим повітрям.

– Ви вже відчули покращення життя?

– Сподіваюся. Слухаю уважно й думаю, що врешті-решт таки зроблять те, що кажуть.

– Коли?

– Складно сказати, сам Бог такого не скаже. Ми прожили таке складне життя, пройшли майже все. І завжди надіялися... І зараз надіємося...

У цей час біля Головпоштамту збирається інша купка людей. Громадянський рух “Спільна справа” розпочинає акцію “День національної жалоби”. Учасники збирають підписи за припинення повноважень нинішнього складу Верховної Ради та президента Януковича.

– ГР “Спільна справа” виник після Майдану підприємців, ми продовжуємо цей рух і розширюємо його. А сьогоднішня акція – це форма протесту проти дій влади, – пояснює жіночка, що збирає підписи. – Вони там улаштували свято, а в нас тут день жалоби.

Символ акції – наліпка з написом “Янукович, рік при владі” і чорна стрічка.

– Ганьба! – лунає звідусіль.

У руках мітингувальників - гасла: “Геть узурпатора – свободу Юрію Луценку. Всіх не пересаджаєш – тюрем не вистачить. Всім не закриєш рот – скотчу не вистачить”. “Де відродження українського села?”, “Де гарантування цінової стабільності?”, “Де кожній дитині гарантоване місце в дитячому садку?”

У цей час на екрані під час прямого включення підприємці з Хмельницького запитають Януковича, чи будуть введені податкові канікули й коли.

– Хочу перш за все сказати, щоб ви уважніше читали Податковий кодекс, – розпочинає гарант.

– Молодчага! Оце цинізм, – обурюються підприємці.

– Ганьба! – лунає з натовпу.

Янукович продовжує про Податковий кодекс: “Якщо ми побачимо, що він приносить нам результат не такий, як ми очікуємо, у нас завжди буде можливість трошки поправити…”

– Для будь-якої нормальної людини річниця перебування при владі Януковича – це особистий траур, – розповідає екс-координатор Податкового майдану, нині координатор ГР “Спільна Справа” Олександр Данилюк. – Ми сподіваємося, що в нас буде інший президент і інша Верховна Рада, і справді буде комунікація влади з суспільством. І влада працюватиме на людей, а не будуть виводити людей за гроші, щоб вони мерзли....

– Чому ви по цей бік Майдану? – цікавлюсь у літньої жінки, яка тримає плакат з портретами Сталіна й Азарова з підписом: “Кровосісі. Жити стало краще, жити стало веселіше. 1937–2010”.

– Бо я тут не одержую гроші. А там за гроші стоять. Ми не підприємці, ми пенсіонери. Ми просто проти бандюків.

…Грітися під час розмови Януковича його “прихильники” стікалися в підземний перехід на Майдані, більш відомий у народі як “труба”. Найсміливіші окупували “Глобус”. Там вони, з’їжачившись, сиділи на лавках поряд з фешенебельними магазинами й дорогими бутіками, змерзлі, змучені й голодні. Покращення життя за цей рік вони явно не відчули. Інакше б не йшли на Майдан, щоб декілька годин на морозі слугувати масовкою.

Яна Солнцева

Фото УНІАН

УНІАН в Google News