Хто накликав цензуру на газету Kyiv Post?

Хто накликав цензуру на газету Kyiv Post?

Пан Присяжнюк, напевне, очікував, що журналісти запитають щось на кшталт: розкажіть нам про чудові реформи, які ви втілюєте в життя. Але двоє зубастих кореспондентів не давали йому “з’їжджати”…

У колективі столичної англомовної газети Kyiv Post, який оголосив страйк, заявляють про цензуру з боку власника й вимагають відновити на посаді звільненого редактора видання Браяна Боннера.

Історія конфлікту

Каменем спотиканняміж власником Kyiv Post і колективом стало інтерв’ю міністра Мінагрополітики Миколи Присяжнюка. За версією редакції, «у ніч на 15 квітня, коли черговий номер газети направлявся в друкарню, видавець Мохаммад Захур подзвонив Браяну Боннеру й попросив не публікувати інтерв`ю пана Присяжнюка, посилаючись на особисте прохання міністра».

– Ми запрошували інтерв’ю з Присяжнюком вже кілька місяців, – розповідає заступник головного редактора Kyiv Post Катерина Горчинська. – Оскільки зернотрейдери нам постійно жаліються з приводу квот, арешту суден, непрозорості повернення ПДВ тощо. Можливо, пан Присяжнюк очікував, що прийдуть журналісти й запитають щось на кшталт: розкажіть нам про чудові реформи, які ви втілюєте в життя. А прийшли двоє зубастих журналістів, котрі ставили гострі запитання й не давали “з’їжджати”. Не звикли наші чиновники так спілкуватися. А враховуючи, що в Присяжнюка є особиста дружба чи можливо бізнес-відносини з видавцем, він розцінив таку розмову як абсолютну наглість з боку журналістів і вважав за потрібне зателефонувати видавцеві.

Проте пан Боннер інтерв’ю не зняв, і за це його самого зняли з посади. У відповідь колектив оголосив страйк, протестуючи проти звільнення головного редактора.

Значну частину інтерв`ю Присяжнюка було присвячено впливу депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка ("Юри Єнакіївського") на аграрний ринок України. Під час інтерв`ю Присяжнюк уникав відповіді на запитання щодо зв`язку Іванющенка з компанією "Хліб Інвестбуд".

– Усі зернові трейдери, усі інвестори кажуть, що політика уряду за останній рік шкодить фермерам, які й так ледве животіють, – розповідає заступник головного редактора Kyiv Post Роман Олеарчик. – Кредити отримувати не можуть. Квоти були надані не прозоро. І ми про це відкрито написали в редакційній колонці минулого тижня. Незрозумілою є діяльність компанії "Хліб Інвестбуд". Міністр не міг сказати, хто її власник. Прем’єр-міністр Азаров теж казав, що не знає власника. Як це може бути, що компанія частково державна, частково приватна, а державні чиновники не знають, хто власник? Але водночас створюють умови, щоб усі фінансові потоки йшли саме через цю компанію…

"У нас із ним не збігалися точки зору на редакційну політику, і перше попередження він одержав рік тому. Я вважав, нам треба більше соціальних тем і реклами, газета і веб-сайт мають приносити прибуток, а Боннеру більше подобалися злободенні політичні новини", –пояснив звільнення головного редактора власник ISTIL Group, видавець Kyiv Post Group Мохаммад Захур.

За його словами, з боку української влади не було тиску на політику видання. "Я справді дзвонив Боннеру і просив не публікувати інтерв`ю, адже матеріал був сирий і непідготовлений. Його треба було допрацювати, дістати документи, яких не вистачало, а не давати в газету абияк. Ми планували опублікувати інтерв’ю пізніше, і чому Боннер його надрукував у недопрацьованому вигляді – для мене велике запитання", – заявив видавець.

Хоча в редакції не розуміють, відколи це видавці стали визначати ступінь “сирості” інтерв’ю. Це зазвичай не входить у їхню безпосередню компетенцію…

– Тут справа не в панові Боннері, якого звільнили, – зазначає Роман Олеарчик. – Не найголовніше – чи він повернеться, чи хтось інший стане головним редактором. Тут найголовніше – у нас є чітка інформація про те, що його звільнено, бо він не здався, коли на нього тиснули через інтерв’ю з Присяжнюком. Це називається цензура. Власник газети пан Захур зізнався, що попросив цю статтю зняти. Це є цензура. Але сьогодні з’явився прес-реліз, у якому пан Захур стверджує, що це не є цензура. Нас це дивує. Нас також дивує, що редактор був звільнений, тому що не піддався цензурі. Можливо, видавець не розуміє, що таке цензура. Ми хотіли б від нього почути очі в очі: чи він справді не вважає це цензурою і чи буде це повторюватися?

Перші дзвіночки

Мохаммад Захур
– Видавець час від часу посилав нам повідомлення, що він, з одного боку, абсолютно згоден з тим, що ми пишемо, що дійсно в країні проблеми з демократією, зі свободою слова, є корупція і т. д. але, з іншого – власники бачили в тому, що ми пишемо і як ми пишемо загрозу для їхнього бізнесу і, можливо, для них особисто та їхніх відносин із можновладцями, – розповідає Катерина Горчинська. – Вони нам казали, що потрібно більше позитивних матеріалів. Але прямої цензури не було. Це був перший випадок відвертого тиску, починаючи від того, що ми, мовляв, не розуміємо, з ким зв’язуємося, закінчуючи тим, якщо ця стаття вийде – Kyiv Post закриють.

У редакції також розповідають, що власників турбувало, що газета нібито виглядала опозиційною.

– Газета не є опозиційною. Газета ні Тимошенко, ні Ющенка, ні Наливайченка не підтримує, – наполягають у редакції. – Ми відкриті для висловлення всіх точок зору.

Але історія з Присяжнюком – не єдиний випадок тиску в Kyiv Post.

У редакції розповідають, що минулого тижня до їхнього журналіста зателефонував віце-прем’єр і сказав: я знищу Kyiv Post... Чиновник обурювався тим, що в газеті вийшов нібито не об’єктивний матеріал і були помилки в цифрах. У редакції кажуть, що ті цифри отримали від уряду. Якщо були помилки – готові до діалогу. Журналістів непокоїть поведінка чиновника, його манера спілкуватися з пресою, його відчуття вседозволеності. Проте в Kyiv Post переконані, що ця заява не пов’язана з нинішньою ситуацією. І прізвище віце-прем’єра поки що не називають.

Наразі страйк триває… Дарма що всі журналісти й редактори працюють, кудись телефонують, щось друкують, готують матеріали... Але ніде нічого не друкують й не виставляють на веб-сторінку.

– Ми продовжуватимемо страйк, поки не зможемо поспілкуватися з видавцем, – каже Катерина Горчинська. – Ми надіслали йому лист, у якому пишемо, що хочемо переговорів і не хочемо війни, але прийняти факт цензури ми не можемо.

– І яка була його реакція?

– У відповідь отримали короткий лист. Він написав: у вас із завтрашнього дня буде новий редактор. Кому не подобається – до побачення. І він укомплектує редакцію на свій розсуд. Редактора нам ще не представили. Ми працюємо, робимо свою роботу, але нічого не ставимо на веб-сайт. Навіть якби дуже хотіли це робити, то не змогли б. Бо нам відрізали доступ до адмінки й системних папок… Ми просимо діалогу, а замість цього отримуємо удар у спину у вигляді найнятих піар-фірм, котрі штампують прес-релізи. І є такі підозри, що розміщують замовні матеріали…

У колективі визнають, що у видавця є право звільняти головного редактора. Але прийняти підставу, за якою звільнено пана Боннера, не можуть і називають це “відвертою цензурою”.

– Ми знаємо історію зсередини, ми знаємо, який тиск три дні чинився на Браяна з боку видавця, а на нього, відповідно, з боку Присяжнюка. Ми не можемо погодитися з таким розвитком подій і змушені вимагати, щоб редактора відновили на посаді.

А щодо закидів деяких ЗМІ, що Боннер одержав хороші відступні, то в редакції нічого дивного в цьому не вбачають і кажуть: це було прописано в контракті, і ця норма в ідеалі мала б поширюватися на всіх журналістів як один із засобів боротьби з цензурою.

– Пан Боннер сам наполягав, щоб деякий час давали зарплату після звільнення журналістам. Навіть тим, з якими він мав конфлікт, – зазначає Роман Олеарчик. – Це практика багатьох країн, де нема проблем зі свободою слова. Це дає сили редактором, вони можуть до останнього захищати свободу слова.

Про фінансовий стан видання на сьогодні колективу не відомо. Як розповідають співробітники газети, від самого заснування Kyiv Post у 1995 році Джедом Санденом тут жорстко розмежовано комерційну частину газети й редакторську.

– Фінансами займається не головний редактор і не редакція, а директор Джим Філіпов, – зазначає пані Горчинська. – Тим більш смішними виглядають претензії в бік Браяна, що він нібито провалив комерційну частину газети. У нього не було навіть таких повноважень…

Жертва цензури

Браян Боннер
Зважаючи, що звільненого головного редактора Kyiv Post Браяна Боннера вже не було в офісі Kyiv Post, ми поставили йому кілька питань по телефону.

Пане Боннер, чи ви погоджуєтеся, що стали жертвою цензури?

Так.

Офіційно за що вас звільнили?

Ви знаєте про інтерв’ю з міністром сільського господарства. Як мені пояснили, я був звільнений через цю публікацію. Але містер Захур сказав, що є інші проблеми зі мною.

Колектив видання страйкує і вимагає відновлення вас на посаді. Ви готові повернутися?

Так. Мені дуже шкода, що таке сталося. Містер Захур – дуже добрий власник і видавець. І після того, як він купив газету два роки тому, він вклав багато грошей, зробив її сильнішою. Він відстоював свободу слова, оце - єдиний виняток... Я хотів би повернутися, але це неймовірно...

Це перший факт цензури в газеті?

Перший у моєму житті й перший у Kyiv Post.

Чому містер Захур тиснув на вас? Влада тиснула на нього?

Я думаю, що так.

А хто саме?

Як я розумію, міністр сільського господарства.

Це через Іванющенка?

Я запитав, чи через нього, але ніхто мені конкретно нічого не пояснив.

Чи правда, що містер Захур товаришує з паном Присяжнюком?

Так. Наскільки мені відомо, вони добрі друзі.

Як на вашу думку, після приходу нового головного редактора факти цензури можуть повторитися?

Містер Захур сказав, що в газеті буде свобода слова. І я вірю, що це правда.

***

Коментуючи скандал у газеті Kyiv Post навколо свого інтерв`ю, Присяжнюк наголосив, що йому нічого не відомо – чому текст інтерв’ю став причиною протистояння всередині редакції. Водночас висловив припущення, що текст його інтерв`ю був використаний однією зі сторін конфлікту, який мав місце в редакції.

«Ні контактів, ні розмов, ні вичитування тексту не було, і ніяких претензій до видання в мене теж немає», – резюмував міністр.

У свою чергу, видавець обіцяє, що газета виходитиме, як і раніше, сайти теж відновлять роботу. І зазначає: “Ми нікого з журналістів силоміць не тримаємо, але й політику газети міняти не збираємося”.

 – Ми нічого особистого не маємо проти пана Захура, – каже Роман Олеарчик. – Я дуже вдячний йому за те, що він багато грошей вклав у цю газету. Можна визнати помилку й піти далі. Але має бути гарантія, що це не повториться. Має бути визнання, що це є цензура.

Яна Солнцева

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter