Україна спроможна порушити ядерну рівновагу

Україна спроможна порушити ядерну рівновагу

Якщо Україна відмовиться відновлювати  ракети СС-20, які в Росії вже вичерпали термін служби, ми чітко розуміємо: Росія просто втратить ядерний паритет...Інтерв`ю з віце- адміралом Безкоровайним

Віце-адмірал, колишній заступник міністра оборони України, незалежний експерт робочих груп підкомісії з питань ЧФ РФ Володимир Безкоровайний переконаний, що максимум через рік – до кінця травня 2007 року Україна має озвучити офіційне попередження про те, що продовжувати дію угоди про базування ЧФ не збирається. Інакше, вважає експерт, є всі шанси, що Чорноморський флот перебуватиме в Криму ще кілька десятків років.

- Цього місяця у Севастополі відбудеться чергове засідання робочих груп спільної українсько-російської підкомісії з питань Чорноморського флоту. Чи очікуєте нарешті зрушення в переговорах з російською стороною?

- На жаль, ситуація не змінюється. Росія займає глуху оборону. Представники російського уряду, що працюють в підкомісії, мають жорстку позицію щодо угоди про базування ЧФ. Сама угода просто розсипається. Додаткові документи до неї суперечать один одному.

Але ставлення до цього факту з боку російських представників мало б бути обережнішим. Адже відмовляючись розглядати українську позицію, вони фактично відмовляються від виконання угоди й підштовхують Україну до більш радикальних кроків. Ці кроки можуть призвести до того, що документ потрапить під ревізію, і його очікує дуже непривабливе майбутнє.

Сьогодні будь-хто розуміє, що міждержавна угода – якою є цей документ – не є виконавчим документом для уряду України. Це політичний документ, який потребує ратифікації. Після цього уряд відпрацьовує додаткові документи щодо виконання підписаної угоди. Це не зрозуміло лише російським політикам.

- Чому тільки зараз вирішуються питання, закладені в угоді 9-річної давності?

- Це робилося в інтересах певних бізнесових та політичних кіл. То був керований внутрішній процес. В Криму вже є десятки кримінальних справ про розкрадання землі, незаконну передачу об’єктів у суборенду тощо. І тому це питання жодного разу не піднімалося. 

Сьогодні російсько-українська комісія намагається зробити перший крок, що мав відбутися 1997 року – інвентаризацію зданих в оренду об’єктів та земельних ділянок. Україна має знати, що саме передано в оренду. Але російська сторона знаходить тисячі причин, аби запобігти цьому й не допустити перевірки на об’єкти. Насправді там нічого “кримінального” немає. Це виключно небажання, аби питання зрушило з місця.

Якщо говорити про ці об’єкти, там все описано. Треба просто провести юридично. Відомо, що 72 об’єкти та близько 370 земельних ділянок утримуються поза межами всіх угод. І росіяни хочуть заднім числом внести всі ці об’єкти до числа тих, що були включені до угод. Це вже з галузі кримінального кодексу. Таке намагання порушує суверенітет і територіальну цілісність України.

Але ж усі ці об’єкти і території є українськими. І тому ми маємо й можемо створити свій перелік цих об’єктів, свою нумерацію і запропонувати Росії використовувати лише документи української сторони. Це було б правильно й розумно. І підкреслило б наше намагання до суверенності. Бо виглядає, ніби ми в Росії просимо: дайте нам наше.

Я не раз висловлював пропозицію про те, що українська сторона може опрацювати це питання в односторонньому порядку. Але уряд має все зважити, прорахувати... Є, крім усього, й політичні аспекти... Та й минулі вибори не давали можливості займатися такими проблемами. І зараз їм теж не до того.

- Чи є в угоді про базування флоту такі моменти, за які Росія може зачепитися й заявити, що не збирається виводити флот взагалі?

- Дипломатія - така річ, що можна очікувати усього. В інтересах Росії з Криму не виходити. Це – геостратегічний форпост на південно-західному напрямку. Крим – це контроль усього чорноморського театру. Крім цього всього, Крим – больова точка російського менталітету. На це не можна закривати очі. І, оскільки вже звучали заяви російської сторони щодо того, ніби Крим має належати РФ, треба говорити, що в такому разі потрібно переглядати належність територій, починаючи з шостого століття. Від того часу, коли Москва була східним кордоном Київської Русі...

- Чи має Росія такі політичні інструменти, щоби залишитися в Криму якимось іншим чином?

- Жодних шансів у неї на це немає.

 - Що має зробити українська влада для того, аби бути переконаною, що виведення флоту відбудеться вчасно?

Вона має відпрацювати чітку стратегію. Також – зрозуміти важливий момент: Росія виходити з Криму не хоче. Тому стратегія має одну ціль: виведення флоту в 2017 році. Не почати виводити - а останній російський матрос має покинути Крим 27 травня 2017 року.

Україна має оцінити, який термін потрібен для будівництва військової бази на російському узбережжі. Й не менше, ніж за 10 років офіційно повідомити про те, що не буде продовжувати угоду про термін перебування ЧФ після 2017 року. Тому просить російську сторону опрацювати план з виведення ЧФ з умовою: виведення останніх частин з Криму до зазначеного терміну.

Друга умова – не дозволити оновлення флоту. Хоча це питання можна зняти таким чином: якщо Росія підпише зобов’язання вивести кораблі до зазначеної дати.

Оскільки за рік до виведення ЧФ з Криму, тобто в 2016 році, Росія може заявити, що вона погоджується з умовами угоди, але їй потрібно 2 роки, аби опрацювати план виведення, і 40 років, щоби вивести флот з території України. Це дуже реальна перспектива. Тому повторюю: цю перспективу можна нейтралізувати лише одним способом: виключити обновлення кораблів ЧФ на території України. Виключити таку можливість політично, юридично, конституційно, всіма можливими способами. Тоді РФ розміщуватиме кораблі на своїй території, і до 2017 року кораблі, що є сьогодні в складі ЧФ, будуть застарілими й підуть на утилізацію. Тоді Росія зможе без великих соціальних потрясінь розташувати флот на своїй території. Це буде вирішення проблеми для обох сторін.

- Чи справді Росії потрібна додаткова база для розміщення свого флоту?

- Насправді так. Як військовий зі стажем, скажу, що ЧФ існує лише до тих пір, поки це політично необхідно. Щойно проблеми з Кримом вирішаться позитивно в інтересах України, ЧФ одразу ж буде скорочено до розмірів флотилії. Тобто буде скорочений утричі. Він як флот тут не потрібен.

-Чи можна пов’язувати питання ЧФ з енергетичною політикою Росії щодо України?

- Так, безумовно. Також це одна з причин того, що відносини деяких колишніх союзних республік, в тому числі й України, все прохолодніші.

Дивно, що українцям здається, ніби ми дуже незахищені й заслабкі, аби адекватно відповідати. Але ж Росія залежить від України не менше, ніж Україна від Росії. А в окремих випадках – навіть більше. Якщо говорити про ракети СС-20, які в Росії вже вичерпали термін служби, їх треба відновлювати (а зробити це можна лише в Дніпропетровську, де вони виготовлені), ми чітко розуміємо: якщо Україна відмовиться це робити, Росія просто втратить ядерний паритет. Який, вважають у Москві, ще існує. І це дуже серйозно для Росії. Тому Росія мала б бути більш лояльною до України.

А якщо Україна закриє для Росії  радіолокаційну систему ПРО (її станції знаходяться в Мукачевому та Севастополі й використовуються Росією), що закриває 90%-й сектор південного заходу, увесь цей напрямок лишиться відкритим для Росії для ядерного нападу. Змушені будуть будувати свої станції, але вже на своїй території й відповідно набагато ближче до Москви. У такому стратегічному становищі, в якому перебуває Росія, політика диктату і шантажу – не найкраща.

- Росія не хоче платити і повну суму оренди в Криму – за приблизними підрахунками, називалася цифра у 2,5 мільярди дол.? Не така вже й велика сума...

- Росія не хоче платити – нікому й ні за що. Вона демонструє до своїх сусідів ставлення, яке було за Радянського Союзу. Російські ЗМІ розгорнули кампанію, у якій порівнюють нинішню вартість оренди землі в Криму – а це ж південне узбережжя півострова – з вартістю оренди землі в Казахстані чи Середній Азії. Або ми не розуміємо різниці між казахським степом і берегом Чорного моря, або прикидаємось, що не розуміємо. Вони намагаються довести наступне: мовляв, США платять за аеродром в Середній Азії 90 млн. дол. або 200 млн. дол. за землю на Байконурі. Ви були на Байконурі? Там лише сайгаки виживають!

А ми говоримо про 5,5 тис. гектарів у туристичній зоні Криму. Ми вправі говорити про втрачений прибуток. Найнижча міжнародна вартість оренди – 22 тис дол. за гектар землі. За умови виведення ЧФ Україна отримує ті самі мільярди з оренди іншим суб’єктам. А якщо взяти до уваги реальну ринкову вартість землі на півострові, ставка може вирости удвічі, а то й в більше разів.

А Росія навіть відмовляється оплачувати утримання особового складу на вже згаданих радіолокаційних станціях. Платять лише за електроенергію. Та й то – нерегулярно.

- То чи є шанси отримати повну орендну вартість за базування ЧФ?

- Якщо буде наша політична воля – так. РФ або заплатить, або виходитиме з нашої території. Важливо, щоби в результаті переговорів були підписані угоди про оренду кожного конкретного об’єкта. У такому разі домовленості регулюватимуться виключно законодаством України. Отже, з завершенням терміну оренди ЧФ має залишити територію. Тобто не виникатиме жодних проблем, які треба було б випереджувати за кілька років. Це на відміну від міжнародних угод, діючих на основі міжнародного права, де є чимало слизьких місць. А Росія всіма силами не дає створити такі угоди.

- Чи правда, що Чорноморський флот може утримувати ядерну зброю?

 - Протягом усіх років, поки стоїть флот, жодного разу не проводилася його верифікація. Хоча Україна ніколи не знімала це питання, Росія ухиляється від допуску наших верифікаторів під різними причинами та відмовами. Угодами передбачено, що російська сторона на початку кожного року надає повну картину по особовому складу. Але цього жодного разу не було. Тому виходить, наша влада досі не знає, чи дотримується російське військо угоди в розрізі перебування тут складу озброєння.

Також вже звертали увагу на можливе знаходження в Севастополі ядерної зброї. Хочу наголосити на тому, що до такої відносяться не лише ядерні заряди. Але й весь комплекс збереження, подачі, регламенту, використання, корабельні та берегові обслуговуючі системи тощо. Усі технічні засоби на носіях ядерної зброї мали бути демонтовані, як передбачали угоди, і не мали використовуватися. Однак ми досі не знаємо, чи справді це зроблено – немає доступу ні до літаків-носіїв ядерної зброї, ні до кораблів. І сьогодні є всі підстави вважати, що флот перебуває у повній готовності до використання тактичної ядерної зброї. А подати ядерні заряди з Краснодарського краю – 4 години літаком. Більше того, в Криму були оновлені військові літаки та система розвідки. І ми навіть не знаємо, що стоїть на озброєнні цих літаків, чи проводиться розвідка ними? Ми не впевнені, чи є гарантія безпеки України в таких умовах. Тому кажу, що найбільшу небезпеку для нашої держави становить Чорноморський флот Росії.

Не можна не звернути увагу й на потенційну можливість нападу на ЧФ – це дуже цікавий об’єкт для терористів. Бо Росія має проблеми з іншими державами. І у Севастополі вже підривали кораблі. Це також не дуже приваблива перспектива для України.

Дмитро Стаховський

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter