Україна-ЄС: домашнє завдання

19 умов поставив перед Україною Європейський Союз для підписання угоди про Асоціацію. Час продемонструвати готовність їх виконувати – лише до травня включно. З допомогою експерта УНІАН взявся оцінити складність та масштабність «реформ за вимогою».

З 16-го саміту Україна-ЄС вітчизняні дипломати привезли неофіційний перелік 19 завдань, які чітко розписала перед Україною Європейська комісія, і виконання яких дасть Україні можливість підписати угоду про Асоціацію в листопаді цього року. Детально про кожен критерій та можливий спосіб оцінювання їх виконання УНІАН розповів науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко.

Прапори Україна та ЄС

Перелік 19 критеріїв від Єврокомісії

(неофіційний)

1. Виконання рекомендацій, визначених в остаточному звіті спостережної місії ОБСЄ/БДІПЛ щодо парламентських виборів в Україні

2. Подолання зафіксованих недоліків у проведенні парламентських виборів в Україні 28 жовтня 2012 року

3. Схвалення Виборчого кодексу України

4. Забезпечення збалансованого доступу учасників виборів до засобів масової інформації

5. Проведення повторних виборів в одномандатних виборчих округах, в яких не визначено переможця

О. С. Перші п’ять пунктів переліку стосуються виборів, зокрема, виправлення тих зауважень, які були викликані парламентськими виборами від 28 жовтня 2012 року. Тобто, і другий пункт, і третій, і четвертий, і п’ятий є уточненням та розширенням першого. Така деталізація прописана з метою полегшення моніторингу процесу та виконання. Для того, щоб побачити, що вимагається зробити у пункті першому та другому, можна просто взяти перелік підсумкових зауважень спостережних місій щодо виборів і переглянути, що там вказано. Якісь з тих вимог більш суттєві, якісь менш. Зрозуміло, ніхто не очікує виконання всіх рекомендацій до травня, хоча б тому, що перевірити виконання багатьох з них можна буде тільки на наступних виборах. Але деякі речі, безумовно, можна зробити або, принаймні, почати робити.

Щодо третього пункту, то тут будуть дискусії, оскільки у нас хоч і існує проект виборчого кодексу, зроблений за великого фінансового внеску ЄС, але не факт, що його треба приймати у існуючому вигляді, бо він вже дещо застарів. Але повернутися до розробки кодифікованого законодавчого акту потрібно. Мова йде саме про виборчий кодекс, хоча українська сторона стверджує, що може вистачити просто закону. Ну, це вже питання підходів, а не змісту. Головне, щоб було залучення всіх зацікавлених сторін до підготовки документу, особливо опозиції та громадянського суспільства, щоб цей документ відображав консенсус і був прийнятий надовго. Адже у нас, як правило, виборче законодавство приймає більшість під свої тактичні інтереси і нав’язує його меншості та всьому суспільству.

Пункт четвертий вимагає, аби під час нових виборів не надходило скарг від опозиційних кандидатів щодо неможливості доступу до ЗМІ. Перевірити виконання цього пункту можна буде, звісно, тільки на наступних виборах.

Пункт п’ятий стосується призначення виборів у тих округах, де результати визнали не дійсними. Зрозуміло, що провести вибори за три місяці неможливо, але потрібно хоча б продемонструвати кроки в цьому напрямку – Верховна Рада повинна ухвалити зміни до закону про вибори, передбачити бюджет на їх проведення, ЦВК – призначити дату та оголосити початок кампанії.

6. Вирішення питання політично вмотивованих вироків без зволікань

О. С. Абсолютно очевидно, що цей пункт прямо стосується Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. На цю тему вже все сказано і, звісно, в ідеалі вони обидва мають бути звільнені. Не тому, що колись були чиновниками минулої влади, а тому що існує абсолютно чітке переконання в тому, що судові процеси над ними не відповідали жодним стандартам справедливого судочинства. В реальності мало хто очікує, що Тимошенко випустять у найближчі місяці, але, якби змінилася сама атмосфера суду над нею, якби судді перестали повністю солідаризуватися з позицією прокуратури, якби задовольнялися клопотання не лише обвинувачення, а й захисту, то це вже можна було б подати, як певний прогрес. Нинішня ситуація навколо депутата і захисника Власенка, на жаль, підтверджує, що влада лише поглиблює проблему, замість кроків у напрямі її розв’язання.

Юрій Луценко, Юлія Тимошенко

7. Швидке виконання рішень Європейського суду з прав людини

О. С. Цей пункт частково теж стосується Тимошенко та Луценко, але до України взагалі є претензія щодо термінів виконання рішень Європейського суду з прав людини, тому треба показати позитивну  динаміку, яка б свідчила про повноту та швидкість виконання цих рішень щодо всіх громадян України.

8. Виконання рекомендацій Ради Європи стосовно умов утримання та медичної допомоги особам, що перебувають під вартою

О. С. Цей пункт точно виник як реакція на скарги на здоров’я  Тимошенко та Луценко, а також скандальну атмосферу навколо надання їм медичної допомоги у місцях позбавлення волі. Безпосереднім поштовхом до актуалізації проблеми стало раптове вивезення Луценка до колонії після операції напередодні візиту комісара Фюле, який мав намір зустрітись з ним у Києві. Тобто виникло це рішення саме завдяки відомим особам, але стосується всіх, хто перебуває у колоніях та СІЗО.

Наступні пункти, за словами експерта, - це вже конкретні реформи, зобов’язання щодо виконання яких Україна взяла на себе ще в 2009 році, в рамках Порядку денного асоціації. Саме їх реалізація, як наголошує він, з точки зору ЄС, свідчить про те, що Україна дійсно хоче стати частиною Європейського Союзу. Невиконання цих пунктів, наголошує Сушко, продемонструє нещирість підходу української влади до наміру впроваджувати угоду.

9. Забезпечення належного впровадження нового Кримінального процесуального кодексу, нового законодавства з питань адвокатури та створення Національного превентивного механізму проти тортур

О. С. Цей пункт стосується вже прийнятих документів – КПК та законів про адвокатську діяльність. Ці документи  вважаються в Європейській комісії не ідеальними, але прогресивними, і тут треба продемонструвати їх вдалу імплементацію та широке застосування. Що стосується  Національного превентивного механізму проти тортур, то такий механізм вже втілюється, і треба лише пришвидшити цей процес і продемонструвати його в дії, адже за Україною закріпилася репутація країни, яка практикує тортури в місцях позбавлення волі і тимчасового утримання.

10. Перегляд у тісних консультаціях з Радою Європи/Венеціанською Комісією закону про прокуратуру

11. Перегляд у тісних консультаціях з Радою Європи/Венеціанською Комісією Кримінального Кодексу України

12. Перегляд у тісних консультаціях з Радою Європи/Венеціанською Комісією закону про «Вищу раду юстиції»

13. Перегляд у тісних консультаціях з Радою Європи/Венеціанською Комісією закону про судоустрій та статус суддів

О. С. Ці чотири пункти фактично стосуються реформи системи судочинства, як такої, що створює для України найбільші проблеми. Звісно, не йдеться про те, щоб за два місяці були відбулися кардинальні зміни. По цих чотирьох пунктах буде достатньо розробити відповідні законопроекти і надіслати їх до Венеціанської комісії, і, можливо, ухвалити їх у першому читанні, продемонструвавши залучення всіх політичних сил і реальний пошук консенсусу.

 

14. Вжиття кроків у реформуванні міліції

О. С. Цей пункт достатньо розмитий. Зрозуміло, що реформувати наше МВС – величезне завдання, але треба, принаймні, виправити ту засадничу помилку, коли плани реформ МВС розробляє… саме МВС. Необхідне доручення Президента уряду щодо розробки комплексної програми реформ міліції із залученням до цього і опозиції, і громадських організацій, і аналітичних центрів. Потрібно запустити цей процес, показати що він пішов, і не фіктивно.

15. Реалізація конституційної реформи у відповідності до міжнародних стандартів

О. С. Оскільки в Україні ще взагалі не визріла жодна концепція реформи Конституції і нема жодного консенсусу з цього приводу, то тут головне - не робити помилок. Тобто – жодних спроб непрозорого кулуарного внесення змін до Конституції, жодних маніпуляцій та намагань спроби прийняття конституційних змін в обхід парламенту, тобто унеможливити будь-які зміни Конституції у неконституційний спосіб. Цей пункт більше про те, чого не треба роботи, аніж про те, що треба.

16. Здійснення реформ, необхідних для підготовки до започаткування поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі

О. С. По цьому пункту також найголовніше не ухвалювати законодавчих  актів, які суперечать тексту Угоди про асоціацію та існуючим зобов’язанням у межах СОТ. Зокрема, лобістських та протекціоністських законів, якими славиться наш уряд і парламент.

 

17. Забезпечення ефективної боротьби з корупцією

Ця проблема настільки безкінечна, що успіхом тут було б внесення від імені уряду законопроектів, які хоча б реагували на вже виявлені проблеми  в нинішньому законодавстві. Наприклад, таким кроком могли би бути зміни до закону про державні закупівлі, бо до останнього  часу ці закони тільки погіршувались у напрямку виведення в тінь максимальної кількості закупівель, зокрема здійснюваних державними підприємствами. Як свідчить практика, нині доступні обсяги інформації про держзакупівлі скоротились удвічі у порівнянні з минулим роком, і це однозначно сприймається як тріумф корупції.

18. Здійснення реформи системи управління державними фінансами, включаючи розширення повноважень Рахункової палати

Цей пункт потребує внесення змін до Конституції і це питання зараз вже в процесі розробки – Конституційна асамблея вже розглянула це питання. Тепер слово за парламентом.

19. Вжиття рішучих дій для покращення ділового та інвестиційного клімату

Тут йдеться про справжню дерегуляцію та боротьбу з корупцією, припинення практики створення штучних преференцій для «свого» бізнесу.

Шкала оцінювання прогресу

Немає чітко визначеної шкали, якого саме прогресу буде достатньо для підписання Угоди про асоціацію, бо у кожної країни-члена – свої погляди на це. Наприклад, для когось було б достатньо помилування Луценка, а для когось – ні. Якщо нічого не буде зроблено, то все ясно, але якщо буде зроблено хоч щось, то нас очікують гарячі дискусії на тему – досить зроблених речей чи ні.

В Європарламенті вже сформувалися налаштовані певним чином групи депутатів: одні – за підписання угоди з Україною, інші – проти. І кожна використовуватиме аргументи для того, щоб відстояти свою позицію. Це все буде приводом для дебатів в ЄС, але – лише в тому випадку, якщо певного прогресу буде досягнуто і буде про що говорити. Поки що говорити немає про що.

Реальність виконання

Всі ці завдання є реалістичними для тої влади, яка серйозно зацікавлена підписати угоду. Кожен окремо взятий пункт виглядає не дуже складним, але все разом – це величезний набір змін, і якщо б їх всі почали проводити одночасно, то це означало б, що влада виходить на шлях змін і ламає систему, яка є для неї джерелом виживання. Тому щодо реалізації реформ домінують скептичні очікування.

Ромпей, Янукович / Фото: Сonsilium.europa.eu

Прогноз

Існує три версії: або влада України хоче підписати цю угоду, але не хоче робити для цього занадто багато; другий варіант – владі все одно, чи це відбудеться, і вона діятиме за обставинами; третій – влада не хоче цього і прагне заморозити Угоду руками самого ЄС. Всі три версії мають право на існування, і до травня стане цілком зрозуміло, який шлях влада обере. Особисто я поки що не вбачаю підстав для того, аби очікувати серйозних змін. Якби десь вони уже почалися, то ми б могли розраховувати на те, що і в інших сферах буде прогрес, але поки що цього не сталося. Головне – що у сфері політично мотивованого судочинства ситуація лише погіршується. Тому я – скептик щодо перспектив цього року. Але це не привід чекати, склавши руки: кожен факт може виявитись вирішальним, коли настане «час ікс».

Анастасія Береза

УНІАН в Google News