Анатолій Кінах: Коаліція задля коаліції Україні не потрібна

Події в Криму, газові проблеми, створення парламентської коаліції – усе це прояви боротьби за владу над Україною. Про загрозу для національної безпеки та необхідні дії влади - інтерв`ю з Анатолієм Кінахом...

Останні події в Криму, перманентні газові проблеми, питання створення парламентської коаліції – все це прояви боротьби за владу над Україною. Про загрозу для національної безпеки та необхідні дії влади - інтерв`ю з колишнім секретарем РНБО Анатолієм Кинахом....

ПРО КРИМ, «ТУГИЙ ВУЗОЛ» І ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ УКРАЇНИ 

Анатолію Кириловичу, ситуація в Криму здається як ніколи напруженою. Що, на вашу думку, призвело до того політичного і соціального загострення, яке ми спостерігаємо нині? Чи розуміє реальну ситуацію в АРК центральна влада?

Ситуація в Автономній Республіці Крим показує дієздатність всієї владної вертикалі. З урахуванням важливості цих питань, а також проблеми тимчасового перебування Чорноморського флоту Росії на території України, вони були розглянуті на початку цього року на засіданні Ради національної безпеки і оборони України. Тоді був затверджений пакет заходів соціально-економічного і суспільно-політичного розвитку АРК, у тому числі і директиви для української делегації на переговорах щодо Чорноморського флоту. В основу цих рішень, зокрема, були покладені такі принципи, як неприпустимість ескалації напруженості в двосторонніх відносинах України і Росії портягом всього пакету проблем - як по Криму, так і по Чорноморському флоту. Були також дані конкретні доручення почати розробку плану комплексного розвитку автономії, який би охоплював вирішення таких проблем, як забезпечення якісною питною водою, посилення охорони довкілля, впорядкування земельних відносин. Відразу зроблю ремарку, що за кількістю правопорушень, проявів корупції в земельних відносинах АРК є однією з найпроблемніших територій України поряд з Києвом, Київською областю і південною частиною Одеської області. Усі ці рішення оформлені в указах Президента і, безумовно, підлягають виконанню.

Мене дуже непокоїть ситуація в АРК, яка, в даному випадку, впливає і на міжнародний авторитет України.

Вважаю, що необхідні серйозні дії, як для посилення захисту конституційних норм, законодавства, так і виконання ухвалених рішень, включно з указами Президента щодо комплексного розвитку Криму для зміцнення української державності на цій території.

Сьогодні є проблеми в якісному складі уряду Криму, а також в ефективній взаємодії Верховної Ради АРК, уряду, представника Президента в Криму і центральних структур влади.

Зараз треба вживати чітких заходів, ввести ситуацію в правове поле і, зокрема, дуже істотно підсилити роботу в інформаційному просторі. Потрібно також шукати шляхи консенсусу, враховуючи, що йдеться про стратегічні інтереси країни, між усіма політичними силами, які впливають на ситуацію в Криму: це, насамперед, Партія регіонів, «Батьківщина», представники кримсько-татарського народу. І, головне, проблеми Криму можна вирішувати тільки на основі узгоджених дій в рамках територіальної цілісності України.

Минулого тижня стало відомо про те, що перші спільні українсько-британські навчання «Тугий вузол» відкладені через те, що свого часу парламент не зміг прийняти закон про допуск іноземних військовослужбовців на територію України. Нині під загрозою зриву опинилися й інші спільні начання. Чи прогнозувався такий розвиток подій на засіданнях РНБО?

Прогнозувалося. І відповідні заходи були затверджені.

Хочу відзначити, що ситуація з ученнями «Тугий вузол», «Сі-Бриз» і в цілому з програмою проведення навчань на території України за участю наших міжнародних партнерів украй негативно впливає на міжнародний авторитет України. Ці навчання не мають ніякого стосунку до НАТО. Це стандартні навчання, які проводилися до цього багато років. При цьому з боку Президента і  РНБО були виконані всі процедури: питання було розглянуте на Раді національної безпеки і оборони, вийшов відповідний указ Президента, і на підставі цього Президент подав законопроект до Верховної Ради про дозвіл на проведення навчань на території України. На жаль, Верховна Рада попереднього складу, бувши, скажімо так, в рамках дуже гострої політичної виборчої кампанії, кілька разів голосувала і не досягла позитивного результату.

Я вважаю, що Верховна Рада нового скликання відразу після того, як будуть затверджені її структури і вона матиме можливість ухвалювати нормативні рішення, повинна розглянути відповідний законопроект, який 3 червня надісланий Президентом до парламенту як невідкладний. Парламент, я переконаний, повинен прийняти його і дати можливість в цьому контексті поглиблювати і розвивати нашу співпрацю. А це, зокрема, і частина роботи з ефективного реформування Збройних Сил України, досягнення їх високого рівня боєздатності і обороноздатності. Вважаю, що такий підхід повинен об`єднати представників усіх політичних сил в парламенті. 

ПРО ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ І ДОСТУП ДО АРХІВНИХ МАТЕРІАЛІВ

Ви починали говорити про питання, пов`язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму. Ще навесні уряд створив спеціальну комісію з проведення інвентаризації майна, переданого в управління Чорноморському флоту РФ, і навіть був даний термін: провести інвентаризацію за два місяці. Проте, наскільки відомо, цей процес так і не закінчено. У чому причина? Росія не пускає українських верифікаторів?

У цілому ми почали конструктивну роботу, і вперше за останні роки відпрацьовані, підтримані РНБО і затверджені Президентом директиви щодо переговорів про Чорноморський флот. Ці директиви абсолютно не ревізують терміну тимчасового перебування Чорноморського флоту, тобто він залишається, як і зазначено в договорі, - до 2017 року. Але вони ставлять чітке завдання - вирішити пакет нагромаджених проблем, починаючи від інвентаризації об`єктів нерухомості і земельних ділянок, безпеки мореплавства, соціально-економічного розвитку Севастополя, захисту і охорони довкілля, а також, після проведення інвентаризації, визначення вартісних параметрів тимчасового перебування Чорноморського флоту Росії на території України.

У лютому 2006 року вперше за останні роки було проведено спільне засідання з Чорноморського флоту. Пошук рішень іде. Безумовно, є розбіжності. Наприклад, російська сторона на даному етапі розглядає питання інвентаризації як проведення звичайного опису, без доступу до архівних матеріалів. Ми не згодні з цим.

Дуже важливо, що триває сам процес переговорів...

Відсутності в Україні структур влади, що сформувалися, - як парламентських, так і коаліційного уряду - стримує переговори.

ПРО ПАРАД СУВЕРЕНІТЕТІВ, МОВУ І ВІДЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ

Відразу після виборів в місцеві органи влади відбувся черговий, так званий «парад суверенітетів», коли місцеві ради ряду регіонів оголосили російську мову регіональною мовою. Наскільки правомочні рішення місцевих рад?

Хочу зазначити, на мій погляд, один з найважливіших принципів, який має бути врахований при вирішенні таких питань: ніколи, навіть за умов дуже жорсткої і гострої політичної конкуренції і конфронтації, не можна використовувати як розмінну монету такі цінності, як територіальна цілісність, державна мова, релігія.

Безумовно, треба створювати всі умови для розвитку державної української мови, це аксіома, що не вимагає аргументів, це основа ідентифікації держави і народу в цілому в світовій спільноті. Але при цьому, безумовно, це повинно робитися на основі чіткої, поетапної, я б сказав, мудрої і відповідальної політики – на рівні з дитячого садка, школи, інститутів, закладів культури, ЗМІ. При цьому подальший розвиток державної української мови має здійснюватися без порушення прав людини, і в жодному разі не повинен впливати на доступ людини до професії, до освіти, не має принижувати нічиє відчуття власної гідності.

Те, що нині відбувається – це не цивілізований шлях вирішення питання, більше - продовження політичного протистояння, що склалося впродовж складних президентських і парламентських виборів. Хочу нагадати, що статус регіональної мови в Україні може бути оформлений тільки законом. Це чітко сформульовано в Конституції. В цілому ж, на мій погляд, на сьогодні потрібна велика витримка, як центральній, так і місцевій владі. Я вважаю, що в даному випадку, повинно йтися насамперед про переговорний процес, про пошук консенсусу, а не спроби силового тиску на ту чи іншу сторону. Це не дасть результатів, але ще більше загострить ситуацію в суспільстві.

ПРО ПОСТАЧАННЯ ГАЗУ І ВЕЛИКУ ВІСІМКУ

Одна з найбільших проблем України цього року - постачання природного газу з Росії. 4 січня в Москві були підписані такі невигідні для України газові домовленості. Наскільки ці домовленості взагалі правочинні і чи справді у прем`єр-міністра Юрія Єханурова не було іншого вибору, як він сам про це неодноразово заявляв?

Мене дуже непокоїть ситуація, пов`язана з енергетичною безпекою України. Непокоїть відсутність чіткої скоординованої політики в контексті захисту інтересів України, чіткої позиції держави на всіх етапах переговорного процесу. Ми повинні розуміти, що йдеться не тільки про енергетичну безпеку, а також про конкуренцію. Сьогодні це питання енергетичної безпеки Європи в цілому.

Безумовно, угоди від 4 січня 2006 року дуже недосконалі, вони приймалися у форс-мажорних обставинах, і потребують серйозного доопрацювання. До речі, ще 27 грудня 2005 року за наслідками засідання РНБО був прийнятий указ Президента про посилення заходів з енергетичної безпеки України. Ще тоді були чітко сформульовані ряд конкретних дій, які потрібно було зробити. Зокрема, в указі йшлося про необхідність затвердити баланс енергетичних ресурсів на 2006-2007 роки, виробити пакет заходів щодо створення стратегічного запасу нафтопродуктів і природного газу, прискорити роботу з підписання міжурядового протоколу за умовами транзиту і постачання природного газу з Росією, підписати угоду про умови транспортування нафти через Україну.

На жаль, рішення всього цього комплексу проблем практично заморожено.

Енергетичного балансу немає, пріоритетних заходів щодо створення стратегічного запасу немає, закачування газу в сховища на осінньо-зимовий період здійснюється із зривом графіків, міжурядовий протокол досьогодні офіційно не надісланий урядові Росії. Адже такий протокол є необхідним щорічним доповненням до довгострокових українсько-російських угод, ратифікованих парламентом, а отже, таких, що мають силу закону. Суть цих угод у тому, що Україна гарантує транспортування необхідних об`ємів природного газу з Росії до Європи, а це щорічно мінімум 110-115 млрд. кубометрів, а Росія гарантує доставку природного газу з Середньої Азії на територію України.

Більше того, ми повинні чітко заявити свою позицію. У середині липня в Санкт-Петербурзі відбудеться саміт голів держав і урядів країн «Великої вісімки», де одним з головних питань буде питання енергетичної безпеки світової і європейської спільноти. До цього засідання вже сьогодні, немає - ще вчора - треба було чітко сформулювати позицію України, наше бачення подальшого розвитку ринку енергоносіїв, підтвердити, що ми стоїмо на принципах Європейської енергетичної хартії, яку ми ратифікували, а Росія ні. Росія не хоче виконувати одну з найголовніших умов Європейської енергетичної хартії – про доступ незалежних постачальників до газотранспортної системи. Для нас це дуже важливо з метою диверсифікації постачань до України, і ми готові працювати з маленькими компаніями з постачання природного газу.

Україна відкрита в плані співпраці у ліквідації сумнівних бартерних схем, боротьби з правопорушеннями, корупцією в газовій сфері. Україна стояла і стоятиме на позиціях формування прозорого конкурентоспроможного ринку енергоносіїв. І ця позиція держави мала бути сформульована до саміту «Великої вісімки» з тим, щоб там шукати підтримку у учасників саміту. І ефективніше вирішувати ці питання, тому що сьогодні, однозначно, їх можна вирішити тільки на основі консолідації зусиль з світовою спільнотою, зокрема з Росією і Європейським Союзом. Тільки треба зафіксувати, що Україна готова працювати в контексті оптимізації інтересів постачальників, транзитерів і споживачів газу, включаючи форми газотранспортного консорціуму, для інвестування в газотранспортну систему, для підвищення технічної, технологічної надійності. Тобто ці позиції повинні бути сформульовані як наші директиви, як позиція країни.

Не вирішені питання з Туркменістаном з вартісних, ресурсних проблем.

Я вже не кажу про те, що треба вживати комплекс заходів з адаптації економіки і громадян України до нових цін, щоб не допустити зниження рівня життя, падіння конкурентоспроможності економіки.

Сьогодні з нашого боку поки що помітна доволі безініціативна, нескоординована політика, що може створити серйозні проблеми для України наступної зими.

Чи правильно я розумію, що твердження міністра палива і енергетики Плачкова про те, що закачування газу до підземних сховищ газу відбуваються згідно з графіками, не відповідають дійсності?

Так, не відповідають дійсності.

І велике відставання?

Достатньо серйозне. Станом на 31 травня 2005 року було закачано 3,511 млрд. кубометрів, 31 травня 2006 року – 2,600 млрд. Тобто різниця - майже мільярд. У травні 2006 року план з закачуванню становив 3 млрд. кубометрів, а фактичне виконання - 1,948. Якщо брати за фактом з початку року, то недовиконання плану на 31 травня - 2,080 млрд. кубометрів.

Чисто технологічно до сховищ щомісяця може бути закачано в найкращих умовах близько 4 млрд. А нам треба мати до початку опалювального сезону (це середина жовтня) мінімум 18-20 млрд. кубометрів. У нас може виникнути не тільки проблема ресурсів, а й технологічного часу, щоб встигнути виконати ці плани.

На останньому світовому газовому конгресі в Амстердамі керівник «Газпрому» Олексій Міллер оголосив на всю Європу, що Україні на початок осінньо-зимового періоду загрожує дефіцит газу мінімум в 3-4 млрд. кубометрів. І що створюється передумова, що Україна буцімто вирішуватиме цю проблему за рахунок несанкціонованого відбору європейського ресурсу. І нам треба нейтралізувати, спростовувати ці заяви конкретними діями, тому що вони породжують недовіру партнерів до України.

Треба інтенсифікувати переговори в трикутнику «Київ – Москва - Ашгабат», а також двосторонні українсько-російські і українсько-туркменські переговори. Необхідно, щоб нашу позицію адекватно розумів і Європейський Союз, і світова спільнота, щоб на цій основі ми разом працювали над проблемою забезпечення енергетичної безпеки і створення прозорого цивілізованого ринку енергоносіїв, з вільним доступом до ресурсу і транспортування.

ПРО ЦІНИ, ІНФЛЯЦІЮ І ЛАВИНОПОДІБНИЙ ХАРАКТЕР

Ви торкнулися теми необхідності вживати заходів з адаптації населення економіки до цін, що підвищувалися, на газ. Минулого тижня, як відомо, НКРЕ, ухвалила рішення ще раз, тепер уже на 85%, підвищити ціни на газ для населення і підприємств теплокомуненерго. Чи все було зроблено урядом для пом`якшення нового «цінового удару»? І чи є у уряду необхідні засоби для виплати нових, збільшених субсидій населенню?

Сьогодні ціни на енергоресурси в Україні, насамперед, на природний газ і електроенергію, дуже відстають від собівартості їх виробництва і доставки споживачеві. Тому з погляду економічної доцільності та фінансового оздоровлення енергетичного комплексу України підвищення ціни є обгрунтованим.

Але це не повинно мати лавиноподібного характеру. На мою думку, необхідно виробляти довгострокову стратегію приведення цін і тарифів у відповідність з реальною собівартістю. Коли уряд, НКРЕ ухвалюють рішення про чергове підвищення цін, вони разом з ухваленням такого рішення, а бажано з випередженням, повинні прийняти цілий пакет запобіжних заходів. Уряд повинен подумати, які треба внести зміни до бюджету, щоб збалансувати фінанси, які реалізувати заходи соціального характеру. Крім того, уряд повинен чітко спрогнозувати інфляційні процеси, провести ряд запобіжних заходів з недопущення зниження конкурентоспроможності економіки в цілому.

А у нас поки що створюються умови для зростання заборгованості за енергоносії і житлово-комунальні послуги.

ПРО НАФТОГАЗ, РОСУКРЕНЕРГО, ФІРТАША, ФУРСІНА І ВОРОНІНА

Анатолію Кириловичу, як взагалі так могло статися, що практично всього за рік найбільша і достатньо процвітаюча державна компанія, я маю на увазі «Нафтогаз України», практично стала банкрутом, і ніхто не поніс за це покарання? І наскільки реальні побоювання того, що, починаючи з другого півріччя «Нафтогаз» може бути витіснений з ринку постачань газу українським споживачам, і, в першу чергу, промисловим?

Відповідаючи на ваше запитання, я хочу, перш за все, сказати, що нам потрібно добиватися рішення цілого комплексу питань, починаючи з такої проблеми, як прозорість посередників. Для нас украй важливо, щоб ми працювали з посередниками, які є під контролем світового аудиту, мають прозорі фінансові схеми, коли відомий склад засновників, звідки акціонерний капітал тощо. Тут треба підсилити взаємодію з російським урядом, з «Газпромом» з тим, щоб все-таки ми ще раз сформулювали, що ми готові працювати на основі прямих зв`язків НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» без посередників, як це і було. Тим більше, хочу нагадати, що «Росукренерго» з`явився в Україні в 2004 році, ще за Президента Леоніда Кучми.

Просто необхідно створювати такі умови, які давали б можливість всьому світу, нашим партнерам і інвесторам зробити висновок, що у нас будуються прозорі ринкові відносини, без «тіні», без корупції і без зловживань. Щоб ніхто не дозволяв собі підозрювати нашу країну в тому, що ми підтримуємо будь-які сумнівні схеми.

НАК «Нафтогаз України» повинен істотно посилити роботу, пов`язану із збереженням своєї присутності на внутрішньому ринку України з постачання природного газу промисловим споживачам - підприємствам хімічного, гірничо-металургійного комплексу і ряду інших. На сьогоднішній день не працює контракт з Туркменістаном, і за півріччя ми не одержали з Туркменістану за прямим контрактом жодного кубометра газу. Виникають побоювання, що в другому півріччі це продовжиться, і, відповідно, у «Нафтогазу» просто не буде ресурсів забезпечувати населення, житлокомпобут і економіку, промисловість. У результаті він може залишитися постачальником газу тільки власного видобутку - для постачань населенню і житлово-комунальному господарству, а ми знаємо, що там ситуація достатньо складна, враховуючи і низький рівень платоспроможності наших громадян, і купівельну спроможність. Це збитковий бізнес для НАК. За таких  умов фінансовий стан компанії погіршуватиметься.

Якщо ми розширюємо присутність «Росукренерго» на внутрішньому ринку України, то я не розумію, чому ми не можемо цього робити на балансі інтересів. Наприклад, в обмін на гарантію ресурсів для роботи НАК з промисловими споживачами, або ж в обмін на остаточне затвердження ціни на газ на рівні 95 доларів за кубометр. Я переконаний, що уряд, як головний керівник «Нафтгазу», повинен боротися за ліквідний ринок промислових підприємств і ставити зустрічні умови, а у нас все це якось спокійно, інфантильно і безініціативно. 

Може, це відбувається тому, що в «Росукренерго» є і «наші» люди – Фірташ, Фурсін?

Ну, там є і Ігор Воронін, котрий, як заступник голови правління НАК несе відповідальність за діяльність «Нафтогазу». Це абсурд, не може одна людина бути держслужбовцям і водночас посідати певну позицію в комерційній структурі, по суті компанії–конкуренті. Цю проблему дуалізму теж треба вирішувати.

Хто повинен вирішити її? Президент? Уряд?

Уряд, насамперед. І хочу ще раз наголосити: те, що наші дії у виробленні й реалізації чітких директив, в основі яких лежать національні інтереси України, не є скоординованими, призводить до дуже серйозних ризиків. І ці ризики можуть тільки посилитися у сфері нашої енергетичної безпеки - не тільки щодо зростання цін, а й щодо дефіциту енергоносіїв. Це буде найгірший варіант.

ПРО КОАЛІЦІЮ, ЗЕМЕЛЬНУ РЕФОРМУ Й УЛЬТИМАТУМИ

Анатолію Кириловичу, ви казали, що без формування коаліції і уряду дуже складно вести будь-які переговори на міжнародному рівні. Розкажіть, на якому етапі коаліційні переговори є нині, і чи є хоч якийсь шанс побачити коаліцію 14 червня?

Треба робити все, щоб коаліція відбулася. Навіть для вирішення того пакету проблем, про які ми говорили. Адже нинішній статус уряду, а також відсутність консолідованої більшості в парламенті розглядається нашими партнерами як слабкість нашої держави, і з нами просто не хочуть виходити на серйозні переговори.

Я переконаний, що коаліція повинна створюватися не на 2-3 місяці, а бажано, як мінімум, на період до нових виборів. Саме такий підхід дасть можливість країні за ці 3,5 - 4 року ввійти до ефективнішого і динамічнішого режиму розвитку - на основі вищого рівня політичної стабільності та ефективної взаємодії гілок влади. Але є принципові питання, які неможливо оминути, і ми зараз над ними працюємо.

В першу чергу, і в цьому я повністю підтримую Президента Віктора Ющенка, учасники переговорів про створення демократичної коаліції повинні чітко знайти консенсус з питань, що визначають стратегію розвитку країни, оскільки коаліція бере на себе повну відповідальність. Зокрема, необхідно визначитися з таких питань, як умови інтеграції України в європейський, світовий економічний простір, питань, пов`язаних із створенням цивілізованого ефективного ринку землі в Україні, без чого неможливо буде залучити інвестиції в АПК, а там проблем більш ніж достатньо. Треба вирішувати питання подальшої тактики і стратегії приватизації, безпеки бізнесу, захисту прав власника, неприпустимості порушувати питання територіальної цілісності або мови.

І поки що з усіх цих питань є розбіжності?

Поки що є дуже серйозні розбіжності, особливо з питань інтеграційного характеру, з питань, пов`язаних із землею знову ж таки.

А шанс на зближення позицій є?

Ну, ми працюємо. Ми просунулися і знайшли добрі формулювання щодо земельної реформи. Сформулювали, що об`єднуємо зусилля, щоб в найкоротші терміни вирішити питання підготовчого періоду. Зокрема, йдеться про завершення формування кадастру, видачі державних актів на право власності на землю громадянам України, про визначення системи вартісних параметрів, умов конкурсів. Крім того, ми плануємо визначити межі населених пунктів з відповідним статусом землі, і, з урахуванням цього, вийти на рівень підготовки вільного обігу землі в контексті ринкових законів і її ринкової вартості. Ми знайшли цей консенсус. Але є, як я казав, і спірні питання.

Є також серйозні розбіжності щодо бачення структури уряду. Я вважаю, що необхідно, щоб в уряді були задіяні такі інститути, як урядові комітети, нам треба вдосконалювати інститут держсекретарів з метою захисту ефективних державних менеджерів від політичної кон`юнктури - на цьому грунтується система державного управління. Треба підвищувати прозорість діяльності уряду, підсилювати зворотний зв`язок рішень уряду з реальними процесами в країні. Проте деякі учасники коаліції розглядають, наприклад, урядові комітети як спробу обмежити свободу ухвалюваних рішень, самостійності прем`єр-міністра та уряду. Я з цим повністю не згоден. Це, навпаки, можливість підстрахувати уряд від ухвалення несистемних, непрофесійних рішень.

Переговори тривають, і, безперечно, їх треба завершувати. Що стосується портфелів, я вважаю, що це має бути другим етапом, тому що коаліція задля коаліції Україні не потрібна. Нам потрібна ефективна, системна, відповідальна коаліція. І, тоді, як кажуть, овчинка буде варта вичинки. Розуміючи це, блок «Наша Україна» ніколи не сприймав і  не сприйматиме мови ультиматумів.

ПРО «СТАБІЛЬНУ УКРАЇНУ»  І ПРАВИЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ЗАВДАНЬ

Ви створили міжфракційне об`єднання у Вкерховной Раді «Стабільна Україна». Як до цього поставилися колеги з «Нашої України»?

Це проект, який ми готували два місяці. Проект створення об`єднання прагматичних, високопрофесійних депутатів у парламенті, незалежно від їх фракційної приналежності, був підтриманий ще місяць тому політрадою блоку «Наша Україна». Наше завдання – об`єднати депутатів Верховної Ради з високим рівнем досвіду, інтелекту, професіоналізму в питаннях створення розумних правил гри для розвитку вітчизняної економіки, сприятливих умов для розвитку промисловості, підприємництва, підвищення конкурентоспроможності, захисту сучасними методами внутрішнього ринку і підтримки, знову ж таки, не на шкоду міжнародним зобов`язанням України, нашим експортерам; для вдосконалення податкового, інвестиційного законодавства – ось це наші головні завдання. Я дуже радий, що сьогодні міжфракційне об`єднання, яке не є альтернативою більшості або коаліції, об`єднало вже близько 40 народних депутатів з усіх фракцій парламенту, включаючи комуністів. І це дуже серйозні, прагматичні люди. За допомогою об`єднання ми плануємо сприяти роботі парламенту з ухвалення важливих для подальшого розвитку економіки і підприємництва законопроектів.

На жаль, проблем більш ніж досить: це і бюджетна резолюція на 2007 рік, це і рішення, що робити з бюджетом поточного року, де накопичується дуже багато проблем. Це проблема зниження цінової конкурентоспроможності нашої продукції на тлі зростання цін на енергоносії, інноваційного, інвестиційного розвитку країни, і багато інших, які не терплять зволікання. Адже не розв`язавши їх, ми втратимо якісні параметри нашого розвитку і ринки збуту, що є неприпустимим.

Є чіткий план дій цього об`єднання?

14 червня буде проведено друге засідання міжфракційного об`єднання народних депутатів «Стабільна Україна», на якому будуть затверджені основні пріоритети діяльності об`єднання на 2006 рік. Ці пріоритети охоплюватимуть всі зазначені мною напрями.

ПРО ПРАВО РОЗПУСКУ ТА ІМПІЧМЕНТ

Останнім часом багато політологів кажуть, що якщо коаліцію не буде сформовано, то Президент може не скористатися своїм правом розпуску парламенту, зберігши ситуацію в хаосі, і залишивши «ручний» уряд Єханурова. Наскільки такий розвиток подій можливий, на вашу думку?

Безперечно, є дуже чіткі конституційні вимоги, що з моменту першого засідання парламенту, яке відбулося 25 травня, протягом двох місяців мають бути сформовані коаліція і коаліційний уряд. При цьому, безумовно, це не є нормою прямої дії. У Конституції сказано, що Президент має право розпустити Верховну Раду, тобто не йдеться про обов`язкове рішення.

Я сподіваюся, і в цьому плані працюватиму разом з соратниками, що загальними зусиллями Президента і парламенту ми не допустимо, щоб Україна була втягнута в дуже небезпечні перманентні урядово-парламентські кризи. На тлі нагромадження соціально-економічних і суспільно-політичних проблем, які треба вирішувати, це буде вкрай негативний сценарій. Це сценарій втрати динаміки розвитку, сценарій погіршення всіх параметрів життя країни, і треба робити все, щоб коаліція відбулася. При цьому я впевнений, що коаліцію треба формувати, виходячи із завдань її довгостроковості, консолідації зусиль на питаннях, які визначають стратегію розвитку країни як правової демократичної держави, яка формує конкурентоздатну ринкову економіку. Коаліція в обов`язковому порядку повинна бути позитивним чинником для консолідації в цілому нашого суспільства і ефективнішого використання кадрового потенціалу на основі критеріїв професіоналізму і моральної планки людей. І ми працюємо зараз над цим, і це дуже актуально.

А імпічмент Президентові можливий?

Ні. Ми цього не допустимо. Президент України демонструє дуже високу моральну й етичну планку. І це шанс для України розвиватися як чесній демократичній державі. Але вкрай важливо, щоб ця висока моральна й етична планка Президента була підкріплена високим рівнем державного менеджменту, професіоналізму, розуміння політичної еліти, що у держави є загальнонаціональні пріоритети. І ось тепер наше завдання – створити систему влади на принципах пріоритетів інтересів країни і суспільства. Адже тільки тоді буде результат.

Розмовляв Михайло Кирилов